Калашников Михайло Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калашников.

Михайло Михайлович Калашников (11 жовтня 1906, Ундол, Владимирська область, Російська імперія — 19 квітня 1944, Севастополь, СРСР) — радянський фотограф, журналіст, фотокореспондент газети «Правда».

Калашников Михайло Михайлович
Народився	11 жовтня 1906(1906-10-11) Q113992709?, ^d, Владимирська губернія, Російська імперія
Помер	19 квітня 1944(1944-04-19) (37 років) Севастополь, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	фотограф, журналіст
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство і юність

Народився в селянській родині в селі Ундол (нині входить до складу міста Лакінськ). Навчаючись у школі, виявляв схильність до громадської роботи. Був активним учасником шкільної піонерської організації, потім вступив до комсомолу. У 1924 році закінчив школу і приїхав до Москви, де вступив до друкарні видавництва «Правда» чорноробом і незабаром опанував професію штрихового травильника-цинкографа. При цьому також займався у фотогуртку при редакції газети «Правда» та ілюстрував друкарську газету «Правдист».

У 1925 році вступив до комсомолу, був обраний заступником секретаря осередку ВЛКСМ видавництва. У 1928 році прийнятий до лав ВКП (б), обирався парторгом ілюстраційного, інформаційного та іноземного відділів. У 1930 році перейшов до ілюстраційного відділу редакції «Правди». Із 1939 року призначений в. о. завідувача ілюстраційним відділом газети «Правда».

Довоєнні роки

Перші відповідальні зйомки Михайлу Калашникову було доручено провести на ХVІ партійному з'їзді, який проходив із 26 червня по 13 липня 1930 року у будівлі Большого театру.

Пізніше Калашникову доводилося знімати Йосипа Сталіна та інших керівників і знакових особистостей країни, серед яких були: Максим Горький, Георгій Жуков, Валерій Чкалов, Петро Капица та ін.

Німецько-радянська війна

У Робітничо-селянській Червоній армії з 1940 року. У перші дні німецько-радянської війни призначений фотокореспондентом газети «Правда» по Західному фронту. Постійно перебував у діючій армії, знімаючи бойові епізоди під Оршею, Смоленськом, Москвою, Ярцево і Духовщиною. Часто працював безпосередньо на полі бою. У 1943 році під час Смоленської наступальної операції підірвався на міні і отримав важку контузію, але залишився в строю. Навесні 1944 року відряджений на 4-й Український фронт.

Майор Михайло Калашников загинув 19 квітня 1944 року під час Кримської операції при штурмі радянськими військами Сапун-гори під Севастополем, куди фотокор вирушив для зйомок визволення міста від німецьких загарбників. Після загибелі Михайла Михайловича естафету найбільш відповідальних зйомок прийняла його дружина — Марія Іванівна Калашникова. Біля труни чоловіка вона дала обіцянку продовжити його улюблену справу і всю себе віддати роботі, віддати служінню Батьківщині, за яку він загинув.

Похований на Новодівичому кладовищі.

Нагороди

• орден Вітчизняної війни I ступеня (16.05.1944, посмертно);
• орден Червоної Зірки (19.02.1943).

Примітки

1. Калашникова, 2015, с. 5.
2. Кожемяко, 2015.
3. К. Егорова, П. Красиков (15 лютого 2017). «Херсонес Таврический» готовит выставку, посвященную военному фотографу Михаилу Калашникову. НТС. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
4. А. Александров (3 липня 2015). «Первыми врывались в города…». Знамя 33. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
5. Калашникова, 2015, с. 74.
6. Первый среди равных : [арх. 10 грудня 2019]. — Правда. — 2010. — № 46 (29533).

Література

• Калашникова М. М. С «Лейкой» и блокнотом. — М. : Т-во научных изданий КМК, 2015. — 100 с.
• В. Кожемяко. Война и мир глазами фотокоров Калашниковых // Правда. — 2015. — № 70 (30276). — Число 3—6 (июля). — С. 6.