Казимир Олеарський

Казимир Олеарський (пол. Kazimierz Olearski; 12 лютого 1855, Вєльке Дрогі — 15 лютого 1936, Краків) — польський науковець, професор фізики Львівської політехніки, на той час Вищої політехнічної школи, який в 1913—1914 н.р. був її ректором.

Казимир Олеарський
Народився	12 лютого 1855(1855-02-12)^[1] Велике Дроґі, Ґміна Скавіна, Краківський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Помер	15 лютого 1936(1936-02-15)^[1](81 рік) Краків, Польська Республіка
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Діяльність	фізик, політик
Alma mater	Ягеллонський університет
Заклад	Ягеллонський університет ЛНУ ім. І. Франка
Посада	посол до Галицького сейму^[d]
Членство	Польська академія знань

Біографія

Народився у Вєльких Дрогах Вадовицького повіту (тепер Краківський повіт, Польща) в родині землевласника Владислава Олеарського та Меланії з родини Стрижовських. Після закінчення Краківської середньої школи навчався на факультеті математики в Ягеллонському університеті у місті Краків.

З 1878 працював асистентом в Астрономічній обсерваторії університету, продовжуючи навчання в Лейпцигу та Берліні.

У 1880 році захистив в Берлінському університеті докторську дисертацію, а в 1882 році в Ягеллонському університеті отримав докторський ступінь в галузі теоретичної фізики. У 1885 році він закінчив роботу в обсерваторії і Академії наук. У 1885/86 навчався в Парижі і Оксфорді.

Після повернення в 1886 році він став доцентом експериментальної фізики, метеорології та кліматології в Вищій рільничій школі [ 29 липня 2017 у Wayback Machine.] (школа сільського господарства) в Дублянах. У 1889 році він вступив на хімічний факультет Технічного університету Львова, протягом року викладав одночасно в обох університетах. У 1890 році закінчив свою роботу в Дублянах.

З 1889 — професор фізики у Львівській політехніці, із 1896 по 1898 р. декан хімічно-технологічного відділу. 30 червня 1913 став ректором Львівської політехніки і займав цю посаду до 1915 року. У той же час він був членом Національного Сейму Галичини.

У 1918 році залишив кафедру хімії. Після відставки викладав до 1922 року в Департаменті земельних і водних ресурсів.

Він призначив Тадеуша Годлевського як свого наступника і продовжувача роботи.

Помер у віці 81 року, похований на Раковицькому цвинтарі.

Наукові досягнення

Значна частина роботи публікацій Казимира Олеарського опубліковано в Академії наук, вони стосувалися експериментальної електротехніки, оптики, теорії пружності і математики. Вніс поважний вклад в історію розвитку практичних електротехнічних досліджень, опублікував ряд наукових праць з цієї тематики: новий спосіб вимірювання малих електричних опорів, дослідження електричних осциляцій в електричних колах, характеристики змінного струму.

Він був поліглотом, вільно володів англійською, німецькою, російською та романськими мовами.

Польську науку представляв на численних зустрічах, конференціях і конгресах, організованих у Великій Британії, Франції, Швейцарії, Австрії, Німеччини, Чехії та інших.

Посилання

• Богдан Кожушко, Василь Шендеровський Початковий етап викладання предмету електро-техніки у Львівській політехнічній школі [ 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Збірник праць НТШ. T. 7. — С. 32—36.

1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943