Йоганн Шильтбергер

Йоганн (Ганс) Шильтбергер (нім. Johannes Schiltberger; нар. 1380/1381 — пом. бл. 1440) — німецький військовик на службі Люксембургів, Османської держави і Тамерлана, автор нарисів про 30-річні мандри Азією (відвідав Балкани, Малу Азію, Персію, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Золоту Орду, Урал, Сибір, Крим, Середню Азію). Вивчив турецьку, татарську, арабську мови.

Йоганн Шильтбергер
нім. Johannes Schiltberger
Псевдо	Ганс
Народився	1380/1381 Голлерн або Фрайзінг
Помер	бл. 1440 Фобург
Країна	Німеччина
Національність	німець
Діяльність	військовик
Відомий завдяки	письменник
Знання мов	німецька^[1]
Учасник	Битва при Нікополі (1396)
Magnum opus	^d
Конфесія	католицтво
Рід	Шильтбергери
Батько	Генріх Шильтбергер
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з баварського шляхетського роду Шильтбергерів. Його предки тривалий час були маршалками пфальцграфів і герцогів Баварії. Син Генріха Шильтбергера, бургомістра Айхаху. Народився 1380 або 1381 року, за різними відомостями в Голлерні або Фрайзінгу (неподалік від Мюнхену).

Служив зброєносцем у лицаря Лінгарта Райхартінгера, разом із яким брав участь у хрестовому поході імператора Сигізмунда Люксембурга проти Османської держави. У битві при Нікополі 28 вересня 1396 року, де хрестоносці зазнали нищівної поразки, Шильтбергер потрапив у полон.

Спочатку був рабом, потім скорохідом, форейтором, зрештою вояком-кіннотником в особистому загоні султана Баязида I. Брав участь у битві біля Ангори 20 липня 1402 року проти аміра Тамерлана, де потрапив в полон. Після смерті Тамерлана 1407 року опинився на службі у Шахруха. Той передав Шильтбергера братові Міран-шаху, з 1408 року перейшов до сина Міран-шаха — Абу-Бакра.

У 1408 року у почті Чекрі рушив до Казані, потім Сибіру. Зрештою став рабом Маншука, радника Чекрі, який став ханом Золотої орди. У 1427 році втік із рабства в Мінгрелії, зумівши разом із чотирма іншими християнами сісти в Трапезунді на генуезьке судно, а потім, через Константинополь, Кілію, Аккерман, Львів, Краків, Вроцлав, Майсен, Регенсбург і Ландсгут повернутися до Баварії.

Служив камерарієм (відповідальним за фінанси) у Альбрехта III. герцога Мюнхен-Баварського. Помер близько 1440 року в Фобурзі.

Нариси

Спогади про пригоди і мандри (нім. Reisebuch) склав баварським діалектом середньонижньонімецької мови. Вперше були надруковані в 1475 році в Майнці тиражем 300 примірників, потім в 1477 році в Аугсбурзі з 15 гравюрами в тексті. Оригінал рукопису не зберігся. Відомі 3 рукописні копії: бібліотеки Гейдельберзького університету (1480 року, нижньонімецьким діалектом); Мюнхенської міської бібліотеки (1481 рік, відрізняється композицією і орфографією); Баденської земельної бібліотеки в Карлсруе (швабським діалектом), а також непоні рукописи — берлінський, сент-галленський і страсбурзький. Втім збереглися 8 друкованих видань в Аусбурзький державній і міській бібліотеці, Баварській державній бібліотеці (Мюнхен), міській книгозбірні Бамберга, Лейпцизькій університетській бібліотеці, університетській бібліотеці Майнца, Британській бібліотеці (Лондон), Цюриській державній бібліотеці, Російській державній бібліотеці (Москва).

Вони переповненні легендами і вигадками (дракони і однороги, Олександрійський маяк з дзеркалом для бачення узбережжя Кіпру, 1500 башт Константинополя, 1,5 млн населення Каїра), біблейські міфи поєднано з описом історичних подій (хрестовий похід Сигізмунда Люксембурга, походи османського султана Базида I, аміра Тамерлана, події після смерті останнього), традицій і звичаїв різних народів, зокрема Курбан-байрам і Ураза-байрам (у автора «Великодень» і «другий Великодень» відповідно). Дається опис ремесел, зокрема районів виготовлення шовку, шляхи його транспортування через Кафу до Італії. Є розділи, що своєю формою нагадують щоденник.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. “Ein wunderbarliche unnd kurztweylige Histori, wie Schildtberger, eyner auß der stadt München, in Bayren, von den Türcken gefangen, in die Heydenschafft defüret, unnd wider heim kommen”

Література

Енциклопедії

• Schiltberger, Hans (Johann)  — Deutsche Biographie [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Johann Schiltberger // Britannica [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Schiltberger, Hans Johannes  — TDV İslâm Ansiklopedisi [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]

Інше

• Johannes Schiltberger. Bondage and Travels of Johann Schiltberger. Translated by J. Buchan Telfer [ 19 липня 2018 у Wayback Machine.]. Ayer Publishing, 1966, p. 86. . (additional link)
• Hans-Jochen Schiewer: Leben unter Heiden. Hans Schiltbergers türkische und tartarische Erfahrungen, in: Daphnis 21 (1992) 159—178
• Markus Tremmel (Hg.): Johann Schiltbergers Irrfahrt durch den Orient. Der aufsehenerregende Bericht einer Reise, die 1394 begann und erst nach über 30 Jahren ein Ende fand, Taufkirchen: via verbis bavarica 2000,
• Teil 1. Deutsche Reiseberichte I bearb. von Christian Halm.  — 1994. [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Шильтбергер И. Путешествие по Европе, Азии и Африке с 1394 года по 1427 год. Пер. со старонем. Ф.К.Бруна. Изд., ред., прим. З.М.Буниятова. Баку: Элм; 1984. 86 с. (Шильтбергер, Иоганн, Путешествие по Европе, Азии и Африке с 1394 года по 1427 г., Записки Императорского Новороссийского ун-та, перевел с нем. и снабдил примечаниями Ф. Брун, Одесса, 1867.  — pdf)
• Иоганн Шильтбергер // в кн.: Алексеев М.П. Сибирь в известиях западно-европейских путешественников и писателей: введение, тексты и комментарий. XIII-XVII вв. // Монография / предисл., ред. и коммент. М. П. Алексеева ; [обл., заставка и концовка - гравюры на дереве работы худож. П. А. Шиллинговского. — 2-е изд. — Иркутск : ОГИЗ. Иркутское областное издательство, 1941. — LXI, 609 с.] [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Приключения Ганса Шильтбергера во время путешествий по Востоку в качестве раба // в кн.: Хенниг Р. Неведомые земли. Том 3. — Москва: Издательство Иностранном литературы, 1962. [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.]
• “The Travel Book” by Johann Schiltberger as the source on history and geography of the Nakhchivan region of Azerbaijan [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.]