Зубов Валентин Платонович

Зубов Валентин Платонович ( рос. Зубов Валентин Платонович 22 листопада, 1884, Санкт-Петербург — 9 листопада, 1969, Париж ) — граф, доктор філософії (1913), засновник Інституту історії мистецтв (1912), перший директор націоналізованих Великого Гатчинського палацу і Павловського палацу в передмістях першої столиці.

Зубов Валентин Платонович
Зубов В.П. в молоді роки, фото 1905 р.
Ім'я при народженні	Зубов Валентин Платонович
Народився	22 листопада 1884(1884-11-22) Санкт-Петербург,
Помер	9 листопада 1969(1969-11-09) (84 роки) Париж
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Російська імперія →  Франція
Національність	росіянин
Місце проживання	Санкт-Петербург, Париж
Діяльність	науковець, мистецтвознавець
Відомий завдяки	засновник Російського інстититу історії мистецтв (1912 р.)
Знання мов	російська^[1]^[2]
Титул	граф
Рід	^d
Батько	^d
Мати	^d
Викладачами були запрошені авторитетні знавці мистецтв, переважно закордонного, традиційно сильного в Петербурзі. Граф Зубов передав новоствореному мистецтвознавчому закладу також безкоштовно власну бібліотеку у 6000 томів . Роками дбав про її збільшення. Новий заклад визнали юридично, а викладачі отримали звання професорів. До рівня знавців піднявся і сам Зубов, котрий захистив докторську дисертацію з філософії 1913 року. З 1915 року — він професор, котрий отримав право викладати в інституті. До 1921 р. рахувався ректором інституту з дозволу більшовицького Наркома освіти А.В. Луначарського. Рятування колекцій Гатчинського палацу 1917 року після буржуазної націоналізації Гатчинського палацу в складі комісії брав участь в рятуванні мистецьких скарбів палацу і їх евакуації у Петроград. За наказом А.В. Луначарського став першим директором націоналізованого Великого Гатчинського палацу, а також Павловського палацу . Арешти Як граф і дворянин був під постійною підозрою у уряду більшовиків. Був декілька разів арештований і запроторений у в'язниці. 15 листопада 1917 року заарештований у Гатчині, 26 листопада випущений з тюрми. Новий арешт 7 березня 1918 р. звільнений через два дні 9 березня 1918 року. Третій арешт 2 серпня 1922 року в Москві, перебував у внутрішній тюрмі на Лубянці, переведений у Бутирську тюрму. Другого вересня 1922 року силоміць перевезений у Петроград і запроторений у так званий . Другого грудня 1922 року звільнений. Еміграція 15 січня 1925 року вийшов у відставку. 16 липня 1925 року відбув разом із дружиною у еміграцію. Рятуючи власне життя і життя родини емігрував у Німеччину. По закінченні 2-ї світової війни мешкав в Парижі, де і помер. Працював викладачем. Був експертом і посередником у багатих клієнтів-колекціонерів творів мистецтва. Друкував в емігрантській газеті «Русская мисль» власні статті. Їх загальна кількість - 200 зразків. Шлюби Перша дружина — Софія Іппа (1886—1955, Зальцбург), котра народила доньку Анастасію. Дружина померла в еміграції в Австрії. Друга дружина — Катерина Гвидівна Пенгу (1888—1966, Штудгарт), котра народила сина Івана.Дружина померла в еміграції в Німеччині. Третя дружина — Анна Йосипівна Бичунська ( Нюта, 2 (20).07.1898 — 8.11.1981). Розділила з чоловіком еміграцію у Францію. Друковані твори (російською) Низка статей в періодичних виданнях ( газети «Жизнь искусства», «Красная газета» тощо) «Карло ди Джиованни Росси: К истории упадка петербургского ампира» (1913) «Царь Павел I. Человек и судьба» (1963) «Страдные годы России. Воспоминания о Революции (1917—1925)» (1968, перевидання 2004) Галерея Джорджо Вазарі, автопортрет Перше видання «Життєписів найвідоміших художників, скульпторів і архітекторів» Вазарі. Російський інститут історії мистецтв, колишній палац графа Зубова В.П., засновника інституту. Тинянов Юрій Миколайович (1894-1943) Див. також Мистецтвознавство Російський інститут історії мистецтв Жовтневий переворот 1917 Еміграція Дягілєв Сергій Павлович Луначарський Анатолій Васильович Великий Гатчинський палац Павловськ (музей-заповідник) Примітки Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 Журнал «Старые годы» (1912. Март. С. 54) Зубовы // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М.: Большая Российская энциклопедия (издательство), 2008. — Vol. 10. — P. 581-582. — 768 p. — 65 000 экз. — «Петербурзький театральний журнал», № 0 1992 Зубов В. П. «Страдные годы» Посилання Джерела Журнал «Старые годы» (1912. Март. С. 54) «Петербурзький театральний журнал», № 0 (пробный), 1992 Зубовы // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М.: Большая Российская энциклопедия (издательство), 2008. — Vol. 10. — P. 581-582. — 768 p. — 65 000 экз. —