Григорій Овсійович Зінов'єв, справжнє ім'я — Овсій-Гершен (Євсей-Гершон, Гірш, Герш) Ааронович Радомисльський (по матері — Апфельбаум); (нар. 11 (23) вересня 1883, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1936, Москва) — радянський партійний діяч українського єврейського походження.
Григорій Овсійович Зінов'єв укр. Овсій (Євсей)-Гершен (Гірш, Гіршон) Ааронович Радомисльський | |||
| |||
---|---|---|---|
16 березня 1921 — 23 липня 1926 | |||
| |||
10 (23) жовтня 1917 — 4 (17) листопада 1917 | |||
| |||
25 березня 1919 — 8 березня 1921 | |||
| |||
13 грудня 1917 — 26 березня 1926 | |||
Попередник: | Лев Троцький | ||
Наступник: | Микола Комаров | ||
| |||
січень 1918 — березень 1918 | |||
Попередник: | посаду запроваджено | ||
Наступник: | Михайло Томський | ||
| |||
1919 — 1926 | |||
Попередник: | посаду запроваджено | ||
Наступник: | Микола Бухарін | ||
Ім'я при народженні: | рос. Овсей-Гершон Аронович Радомысльский | ||
Народження: | 11 (23) вересня 1883 Єлизаветград, Херсонська губернія, Російська імперія | ||
Смерть: | 25 серпня 1936 (52 роки) Москва, РРФСР, СРСР | ||
Причина смерті: | вогнепальне поранення[1] | ||
Поховання: | Москва, РРФСР, СРСР | ||
Національність: | український єврей | ||
Країна: | Російська імперія→ СРСР | ||
Релігія: | атеїст | ||
Освіта: | Бернський університет | ||
Партія: | РСДРП(б)/РКП(б)/ВКП (б) (1901—1927, 1928—1932, 1933—1934) | ||
Батько: | Аарон Радомисльський | ||
Мати: | нн Апфельбаум | ||
Шлюб: | 1) Сарра Наумівна Равич (1879—1957); 2) Злата Йонівна Ліліна (1882—1929); 3) Євгенія Яківна Ласман (1894—1985) | ||
Діти: | Стефан Григорович Радомисльський (1908—1937) (від 2-ї дружини) (розстріляний); Зінов'єв Ігор Вікторович (2006-наш час) | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Ранні роки
Народився у Єлисаветграді (нині Кропивницький, з 1924 по 1934 рік місто носило його ім'я — Зінов'євськ) у єврейській родині власника молочної ферми Аарона Радомисльського. Він отримав домашню освіту, що дозволила йому ще у підлітковому віці підпрацьовувати репетитором. Сучасник Зінов'єва та помічник Сталіна Борис Бажанов згадував його як «людину розумну та культурну». Він вивчав філософію, літературу, історію, цікавився політикою. Ще з молодості тісно спілкувався з представниками революційних рухів, а уже у вісімнадцятирічному віці у 1901 році почав свою політичну кар'єру, вступивши до лав РСДРП та взяв собі партійний псевдонім «Григорій».
Початок ХХ ст.
У 1899—1901 роках брав участь у напівлегальних робітничих організаціях та гуртках, страйккомах. Коли Зінов'єв брав участь в організації страйків робочих у Новоросійську, ним зацікавились Охоронні відділення, що, врешті, змусило його тікати закордон. Він жив у Берліні, згодом у Парижі, Лондоні, Берні, де 1903 року познайомився з В. Леніним та став одним з його найближчих соратників. Коли влітку 1903 року у Лондоні відбувся , він став членом більшовицької фракції партії та був одним з найбільш впливових більшовиків, брав участь у роботі більшовицького щотижневика «». Невдовзі він повернувся на батьківщину та займався пропагандистською діяльністю на території України, але через хворобу серця був змушений знову поїхати у Швейцарію. 1904 року вступив до Бернського університету на хімічний факультет, проте через рік перервав навчання, аби повернутися до Російської імперії та долучитися до революційних подій 1905 року. Був обраний членом петербурзького комітету РСДРП у 1906. Проводив агітацію серед петербурзьких робітників та моряків Кронштадту. У 1907 на V з'їзді РСДРП був обраний до ЦК партії. Пізніше за ініціативою Леніна було створено , головуючим якого було призначено Зінов'єва і з цього моменту він керував усією діяльністю партії закордоном та був відповідальним за підтримання зв'язку з російською її частиною, а також став представляти Леніна у соціалістичних організаціях Європи. Невдовзі знову ненадовго повернувся до Росії, де був задіяний у публікації нелегальної газети «». Однак на батьківщині у 1908 році його арештовують, в ув'язненні у нього загострюється хвороба, тож по трьох місяцях арешту адвокат Зінов'єва домігся його звільнення під наглядом поліції. Скориставшись цим, Зінов'єв знову тікає закордон, емігруючи з Леніним до Австро-Угорщини. Перебуваючи в еміграції, у Женеві Зінов'єв познайомився з професійною революціонеркою , яка стала його першою дружиною. Шлюб протривав до 1912 року, коли пара розлучилась. Згодом одружився знову на революціонерці Златі Ліліній, з якою у Зінов'єва у 1913 році народився син Стефан. Пізніше після смерті другої дружини Зінов'єв одружився втретє на Євгенії Ласман, яку пізніше неодноразово арештовували та яка 20 років провела в ув'язненні.
В еміграції Зінов'єв ще більше зблизився з Леніним, став його близьким другом. Підтримав Леніна у боротьбі проти інших течій в РСДРП — «ліквідаторів» (тих, які вважали, що після поразки революції 1905 необхідно було припинити будь-яку нелегальну діяльність) та «відзовників» (котрі вважали за необхідне відкликати членів РСДРП з легальних організацій). Їхня близька дружба протривала аж до самої смерті Леніна у 1924 році.
Так пригадував події після революції 1905 року сам Зінов'єв:
В 1906-1907 роках уся боротьба між більшовиками та меншовиками стосувалась наступної суперечки. Меншовики говорили: «Ми розбиті. Наша справа програна. Тепер нам лишається лише влаштувати якусь легальну соціал-демократичну партію, як у Німеччині та інших країнах. Революції більше не буде. Столипінська Росія виграла у нас не на місяць, а на багато років.» Більшовики стояли ж на іншій позиції: «Так, - заперечували вони, - ми переживаємо тяжку кризу, але революція не закінчена. Пройде рік, два, і вона знову настане. Наша справа – використати час контрреволюції, період затишшя, що зараз настане – на навчання, на формування нашої партії, на гуртування наших лав, на залучення до нас сміливих та мужніх робітників, що здатні під ударами царського самодержавства підготуватися до другої революції, яка є неминучою |
1917
На момент початку Лютневої революції Зінов'єв, як і Ленін все ще перебували в еміграції. 3 квітня 1917 року разом з Леніним та іншими революціонерами повернувся до Росії у «пломбованому вагоні». Діставшись до Петрограда, увійшов до редакції газети «Правда», де пропагував ленінську ідею переформатування у соціалістичну шляхом мирної передачі влади Радам солдатських та робітничих депутатів. У Петрограді через липневі протести робочих, що вимагали відставки Тимчасового уряду, влада почала кампанію проти більшовиків, що змусило Леніна та Зінов'єва знову тікати. Вони переховувались у шалаші на березі . Партійна кар'єра Зінов'єва йшла вгору, у партії він був другою людиною після Леніна. Однак, у жовтні їхні погляди розійшлись — Зінов'єв разом із соратником Львом Каменєвим не підтримали ідею Леніна щодо збройного захоплення влади Тимчасового уряду, вважаючи його несвоєчасним. Більше того, Каменєв та Зінов'єв опублікували свою позицію у меншовицькій газеті , цим самим викривши уряду наміри більшовиків. Ленін поставився до такого кроку як до зради, тож постало питання про виключення Зінов'єва і Каменєва з партії, однак обійшлось лише забороною на виступи від імені ЦК партії.
Другий розкол у партії відбувся уже після початку озброєного повстання більшовиків та есерів, 25 жовтня, коли профспілка залізничників Вікжель (Всеросійський виконавчий комітет залізничної профспілки) висунула вимоги щодо формування однорідного соціалістичного уряду, але без залучення революційних лідерів Леніна та Троцького. Каменєв та Зінов'єв готувались до переговорів з бунтівною профспілкою, вважаючи важливим врахувати інтереси страйкуючих та виконати їхні вимоги, однак Ленін та Троцький, дізнавшись про їхні плани, домоглись скасування таких перемовин. Натомість 4 листопада Зіновє'в та кілька його соратників заявили про вихід з ЦК, за що Ленін назвав їх «дезертирами».
Тим не менш, ці події не завадили Зінов'єву повернутися до роботи в партії і вже в грудні 1917 року він став головуючим Петроградської Ради та керував обороною міста під час наступу білих під керівництвом Миколи Юденича.
Після 1917
Згодом Зінов'єву вдалося повернути довіру Леніна. Уже в березні 1918 він був знову прийнятий до лав ЦК. 10 жовтня 1919 року його було обрано до складу Політбюро. Від 1919 до 1926 року — голова Виконкому Комінтерну. Цю посаду він втратив лише під час конфлікту зі Сталіним. Ще перебуваючи на посаді «вождя Комінтерну» Зінов'єв підтримав політику «червоного терору» та репресії щодо петроградської інтелігенції та «», в тому числі проти Миколи Гумільова.
На посаді члена Політбюро Зінов'єв продовжував просувати ідеї Леніна навіть після його смерті. 1924 року за ініціативою Зінов'єва як голови Петроградської Ради Петроград було перейменовано на Ленінград.
У 1922 році Григорій Зінов'єв та Лев Каменєв запропонували призначити Сталіна на пост Генерального секретаря ЦК ВКП(б). Він також активно співпрацював з ним у форматі «трійки Каменєв-Сталін-Зінов'єв» у політичній боротьбі проти Льва Троцького.
Але вже у 1925 році Зінов'єв від імені «нової опозиції» виступає проти Сталіна.
У 1926 року його було виключено з Політбюро, відсторонено від керівництва Виконкомом Комінтерну. У 1927 році через контакти з Троцьким Зінов'єва вивели з ЦК, виключили з партії та вислали в Калугу.
Після каяття у 1928 році він був поновлений у партії та призначений ректором Казанського університету. Наприкінці 1932 року знову виключений з партії та висланий в Кустанай. 1933 року поновлений в рядах ВКП(б) та направлений на роботу в Центросоюз, займається літературною діяльністю, входить до редколегії журналу «» та пише біографію Карла Лібкнехта для серії «ЖЗЛ».
У грудні 1934 року він знову заарештований та засуджений до 10 років ув'язнення у . У тюрмі пише звернення до Сталіна, в якому говорить:
У моїй душі палає бажання: довести Вам, що я більше не ворог. Немає такої вимоги, яку б я не виконав, щоб довести це… Я доходжу до того, що дивлюся на Ваші та інших товаришів портрети у газетах з думкою: рідні, погляньте-но у мою душу, невже ви не бачите, що я не ворог ваш більше, що я ваш душею та тілом, що я зрозумів усе, що я готовий зробити усе, щоб заслужити пробачення, поблажливість… |
24 серпня 1936 року засуджений до розстрілу у сфабрикованій справі так званого Антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського центру. Був убитий разом з Львом Каменєвим у приміщенні Воєнної колегії Верховного Суду СРСР. При розстрілі були присутні голова НКВС Генріх Ягода, його заступник Микола Єжов та керівник охорони Сталіна . Реабілітований у 1988 році.
Див. також
Примітки
- Бажанов, Борис (2016). Воспоминания бывшего секретаря Сталина (російська) . М.; Берлин: Директ-Медиа. с. 191.
- Зінов'єв, Григорій (1992). В.И.Ленин. Краткий биографический очерк // От первого лица / За ред. Т.А. Соколової (російська) . Москва: Патриот. с. 477.
- Воззвание ЦК от 7 ноября // Каменев и Зиновьев в 1917 году. Факты и документы (російська) . Москва: Московский рабочий. 1927. с. 59.
- Капченко, Микола (2006). Политическая биография Сталина ІІ том (російська) . Твер: Информационно-издательский центр «Союз». с. 464.
Джерела та література
- О. Б. Кудлай. Зінов'єв Григорій Овсійович [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 361. — .
- О. Б. Кудлай. Зінов'єв Григорій Овсійович [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.— 890 с.— С. 143—149.
- Карр Е. Х. Русская революция от Ленина до Сталина. 1917—1929. — Москва: Интер — Версо, 1990. — 208 с.
- Стаття про перейменування Петрограда на Ленінград на сайті О Петербурге [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Стаття про Зінов'єва на сайті Дилетант [ 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Біографія Зінов'єва на сайті Полит [ 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті Великої російської енциклопедії [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті Російської історичної бібліотеки [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Життєпис в розділі Біографій на сайті 24СМИ [ 2 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- 1922 Encyclopædia Britannica/Zinoviev, Grigori
- Зиновьев Григорий // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Біографія на Енциклопедії історії України [ 27 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Архів праць Зінов'єва в інтернет-архіві марксистської літератури [ 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zinov yev Grigorij Ovsijovich Zinov yev spravzhnye im ya Ovsij Gershen Yevsej Gershon Girsh Gersh Aaronovich Radomislskij po materi Apfelbaum nar 11 23 veresnya 1883 18830923 Yelisavetgrad Hersonska guberniya Rosijska imperiya 25 serpnya 1936 Moskva radyanskij partijnij diyach ukrayinskogo yevrejskogo pohodzhennya Grigorij Ovsijovich Zinov yev ukr Ovsij Yevsej Gershen Girsh Girshon Aaronovich RadomislskijGrigorij Ovsijovich Zinov yev Prapor Chlen Politbyuro CK VKP b 16 bereznya 1921 23 lipnya 1926 Prapor Chlen Politbyuro CK RSDRP b 10 23 zhovtnya 1917 4 17 listopada 1917 Prapor Kandidat v chleni Politbyuro CK RKP b 25 bereznya 1919 8 bereznya 1921 Prapor 3 j Golova s 1924 13 grudnya 1917 26 bereznya 1926 Poperednik Lev Trockij Nastupnik Mikola Komarov Prapor 1 j golova vikonavchogo komitetu VCRPS sichen 1918 berezen 1918 Poperednik posadu zaprovadzheno Nastupnik Mihajlo Tomskij Prapor 1 j golova vikonavchogo komitetu Komunistichnogo internacionalu 1919 1926 Poperednik posadu zaprovadzheno Nastupnik Mikola Buharin Im ya pri narodzhenni ros Ovsej Gershon Aronovich RadomyslskijNarodzhennya 11 23 veresnya 1883 1883 09 23 Yelizavetgrad Hersonska guberniya Rosijska imperiyaSmert 25 serpnya 1936 1936 08 25 52 roki Moskva RRFSR SRSRPrichina smerti vognepalne poranennya 1 Pohovannya Moskva RRFSR SRSRNacionalnist ukrayinskij yevrejKrayina Rosijska imperiya SRSRReligiya ateyistOsvita Bernskij universitetPartiya RSDRP b RKP b VKP b 1901 1927 1928 1932 1933 1934 Batko Aaron RadomislskijMati nn ApfelbaumShlyub 1 Sarra Naumivna Ravich 1879 1957 2 Zlata Jonivna Lilina 1882 1929 3 Yevgeniya Yakivna Lasman 1894 1985 Diti Stefan Grigorovich Radomislskij 1908 1937 vid 2 yi druzhini rozstrilyanij Zinov yev Igor Viktorovich 2006 nash chas Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisRanni roki Narodivsya u Yelisavetgradi nini Kropivnickij z 1924 po 1934 rik misto nosilo jogo im ya Zinov yevsk u yevrejskij rodini vlasnika molochnoyi fermi Aarona Radomislskogo Vin otrimav domashnyu osvitu sho dozvolila jomu she u pidlitkovomu vici pidpracovuvati repetitorom Suchasnik Zinov yeva ta pomichnik Stalina Boris Bazhanov zgaduvav jogo yak lyudinu rozumnu ta kulturnu Vin vivchav filosofiyu literaturu istoriyu cikavivsya politikoyu She z molodosti tisno spilkuvavsya z predstavnikami revolyucijnih ruhiv a uzhe u visimnadcyatirichnomu vici u 1901 roci pochav svoyu politichnu kar yeru vstupivshi do lav RSDRP ta vzyav sobi partijnij psevdonim Grigorij Pochatok HH st U 1899 1901 rokah brav uchast u napivlegalnih robitnichih organizaciyah ta gurtkah strajkkomah Koli Zinov yev brav uchast v organizaciyi strajkiv robochih u Novorosijsku nim zacikavilis Ohoronni viddilennya sho vreshti zmusilo jogo tikati zakordon Vin zhiv u Berlini zgodom u Parizhi Londoni Berni de 1903 roku poznajomivsya z V Leninim ta stav odnim z jogo najblizhchih soratnikiv Koli vlitku 1903 roku u Londoni vidbuvsya vin stav chlenom bilshovickoyi frakciyi partiyi ta buv odnim z najbilsh vplivovih bilshovikiv brav uchast u roboti bilshovickogo shotizhnevika Vpered Nevdovzi vin povernuvsya na batkivshinu ta zajmavsya propagandistskoyu diyalnistyu na teritoriyi Ukrayini ale cherez hvorobu sercya buv zmushenij znovu poyihati u Shvejcariyu 1904 roku vstupiv do Bernskogo universitetu na himichnij fakultet prote cherez rik perervav navchannya abi povernutisya do Rosijskoyi imperiyi ta doluchitisya do revolyucijnih podij 1905 roku Buv obranij chlenom peterburzkogo komitetu RSDRP u 1906 Provodiv agitaciyu sered peterburzkih robitnikiv ta moryakiv Kronshtadtu U 1907 na V z yizdi RSDRP buv obranij do CK partiyi Piznishe za iniciativoyu Lenina bulo stvoreno golovuyuchim yakogo bulo priznacheno Zinov yeva i z cogo momentu vin keruvav usiyeyu diyalnistyu partiyi zakordonom ta buv vidpovidalnim za pidtrimannya zv yazku z rosijskoyu yiyi chastinoyu a takozh stav predstavlyati Lenina u socialistichnih organizaciyah Yevropi Nevdovzi znovu nenadovgo povernuvsya do Rosiyi de buv zadiyanij u publikaciyi nelegalnoyi gazeti Social demokrat Odnak na batkivshini u 1908 roci jogo areshtovuyut v uv yaznenni u nogo zagostryuyetsya hvoroba tozh po troh misyacyah areshtu advokat Zinov yeva domigsya jogo zvilnennya pid naglyadom policiyi Skoristavshis cim Zinov yev znovu tikaye zakordon emigruyuchi z Leninim do Avstro Ugorshini Perebuvayuchi v emigraciyi u Zhenevi Zinov yev poznajomivsya z profesijnoyu revolyucionerkoyu yaka stala jogo pershoyu druzhinoyu Shlyub protrivav do 1912 roku koli para rozluchilas Zgodom odruzhivsya znovu na revolyucionerci Zlati Lilinij z yakoyu u Zinov yeva u 1913 roci narodivsya sin Stefan Piznishe pislya smerti drugoyi druzhini Zinov yev odruzhivsya vtretye na Yevgeniyi Lasman yaku piznishe neodnorazovo areshtovuvali ta yaka 20 rokiv provela v uv yaznenni V emigraciyi Zinov yev she bilshe zblizivsya z Leninim stav jogo blizkim drugom Pidtrimav Lenina u borotbi proti inshih techij v RSDRP likvidatoriv tih yaki vvazhali sho pislya porazki revolyuciyi 1905 neobhidno bulo pripiniti bud yaku nelegalnu diyalnist ta vidzovnikiv kotri vvazhali za neobhidne vidklikati chleniv RSDRP z legalnih organizacij Yihnya blizka druzhba protrivala azh do samoyi smerti Lenina u 1924 roci Tak prigaduvav podiyi pislya revolyuciyi 1905 roku sam Zinov yev V 1906 1907 rokah usya borotba mizh bilshovikami ta menshovikami stosuvalas nastupnoyi superechki Menshoviki govorili Mi rozbiti Nasha sprava prograna Teper nam lishayetsya lishe vlashtuvati yakus legalnu social demokratichnu partiyu yak u Nimechchini ta inshih krayinah Revolyuciyi bilshe ne bude Stolipinska Rosiya vigrala u nas ne na misyac a na bagato rokiv Bilshoviki stoyali zh na inshij poziciyi Tak zaperechuvali voni mi perezhivayemo tyazhku krizu ale revolyuciya ne zakinchena Projde rik dva i vona znovu nastane Nasha sprava vikoristati chas kontrrevolyuciyi period zatishshya sho zaraz nastane na navchannya na formuvannya nashoyi partiyi na gurtuvannya nashih lav na zaluchennya do nas smilivih ta muzhnih robitnikiv sho zdatni pid udarami carskogo samoderzhavstva pidgotuvatisya do drugoyi revolyuciyi yaka ye neminuchoyu 1917 Na moment pochatku Lyutnevoyi revolyuciyi Zinov yev yak i Lenin vse she perebuvali v emigraciyi 3 kvitnya 1917 roku razom z Leninim ta inshimi revolyucionerami povernuvsya do Rosiyi u plombovanomu vagoni Distavshis do Petrograda uvijshov do redakciyi gazeti Pravda de propaguvav leninsku ideyu pereformatuvannya u socialistichnu shlyahom mirnoyi peredachi vladi Radam soldatskih ta robitnichih deputativ U Petrogradi cherez lipnevi protesti robochih sho vimagali vidstavki Timchasovogo uryadu vlada pochala kampaniyu proti bilshovikiv sho zmusilo Lenina ta Zinov yeva znovu tikati Voni perehovuvalis u shalashi na berezi Partijna kar yera Zinov yeva jshla vgoru u partiyi vin buv drugoyu lyudinoyu pislya Lenina Odnak u zhovtni yihni poglyadi rozijshlis Zinov yev razom iz soratnikom Lvom Kamenyevim ne pidtrimali ideyu Lenina shodo zbrojnogo zahoplennya vladi Timchasovogo uryadu vvazhayuchi jogo nesvoyechasnim Bilshe togo Kamenyev ta Zinov yev opublikuvali svoyu poziciyu u menshovickij gazeti cim samim vikrivshi uryadu namiri bilshovikiv Lenin postavivsya do takogo kroku yak do zradi tozh postalo pitannya pro viklyuchennya Zinov yeva i Kamenyeva z partiyi odnak obijshlos lishe zaboronoyu na vistupi vid imeni CK partiyi Drugij rozkol u partiyi vidbuvsya uzhe pislya pochatku ozbroyenogo povstannya bilshovikiv ta eseriv 25 zhovtnya koli profspilka zaliznichnikiv Vikzhel Vserosijskij vikonavchij komitet zaliznichnoyi profspilki visunula vimogi shodo formuvannya odnoridnogo socialistichnogo uryadu ale bez zaluchennya revolyucijnih lideriv Lenina ta Trockogo Kamenyev ta Zinov yev gotuvalis do peregovoriv z buntivnoyu profspilkoyu vvazhayuchi vazhlivim vrahuvati interesi strajkuyuchih ta vikonati yihni vimogi odnak Lenin ta Trockij diznavshis pro yihni plani domoglis skasuvannya takih peremovin Natomist 4 listopada Zinovye v ta kilka jogo soratnikiv zayavili pro vihid z CK za sho Lenin nazvav yih dezertirami Tim ne mensh ci podiyi ne zavadili Zinov yevu povernutisya do roboti v partiyi i vzhe v grudni 1917 roku vin stav golovuyuchim Petrogradskoyi Radi ta keruvav oboronoyu mista pid chas nastupu bilih pid kerivnictvom Mikoli Yudenicha Pislya 1917 Grigorij Zinov yev na posadi golovi Petrogradskoyi Radi 1918 Zgodom Zinov yevu vdalosya povernuti doviru Lenina Uzhe v berezni 1918 vin buv znovu prijnyatij do lav CK 10 zhovtnya 1919 roku jogo bulo obrano do skladu Politbyuro Vid 1919 do 1926 roku golova Vikonkomu Kominternu Cyu posadu vin vtrativ lishe pid chas konfliktu zi Stalinim She perebuvayuchi na posadi vozhdya Kominternu Zinov yev pidtrimav politiku chervonogo teroru ta represiyi shodo petrogradskoyi inteligenciyi ta v tomu chisli proti Mikoli Gumilova Na posadi chlena Politbyuro Zinov yev prodovzhuvav prosuvati ideyi Lenina navit pislya jogo smerti 1924 roku za iniciativoyu Zinov yeva yak golovi Petrogradskoyi Radi Petrograd bulo perejmenovano na Leningrad U 1922 roci Grigorij Zinov yev ta Lev Kamenyev zaproponuvali priznachiti Stalina na post Generalnogo sekretarya CK VKP b Vin takozh aktivno spivpracyuvav z nim u formati trijki Kamenyev Stalin Zinov yev u politichnij borotbi proti Lva Trockogo Ale vzhe u 1925 roci Zinov yev vid imeni novoyi opoziciyi vistupaye proti Stalina U 1926 roku jogo bulo viklyucheno z Politbyuro vidstoroneno vid kerivnictva Vikonkomom Kominternu U 1927 roci cherez kontakti z Trockim Zinov yeva viveli z CK viklyuchili z partiyi ta vislali v Kalugu Pislya kayattya u 1928 roci vin buv ponovlenij u partiyi ta priznachenij rektorom Kazanskogo universitetu Naprikinci 1932 roku znovu viklyuchenij z partiyi ta vislanij v Kustanaj 1933 roku ponovlenij v ryadah VKP b ta napravlenij na robotu v Centrosoyuz zajmayetsya literaturnoyu diyalnistyu vhodit do redkolegiyi zhurnalu Bolshevik ta pishe biografiyu Karla Libknehta dlya seriyi ZhZL U grudni 1934 roku vin znovu zaareshtovanij ta zasudzhenij do 10 rokiv uv yaznennya u U tyurmi pishe zvernennya do Stalina v yakomu govorit U moyij dushi palaye bazhannya dovesti Vam sho ya bilshe ne vorog Nemaye takoyi vimogi yaku b ya ne vikonav shob dovesti ce Ya dohodzhu do togo sho divlyusya na Vashi ta inshih tovarishiv portreti u gazetah z dumkoyu ridni poglyante no u moyu dushu nevzhe vi ne bachite sho ya ne vorog vash bilshe sho ya vash dusheyu ta tilom sho ya zrozumiv use sho ya gotovij zrobiti use shob zasluzhiti probachennya poblazhlivist 24 serpnya 1936 roku zasudzhenij do rozstrilu u sfabrikovanij spravi tak zvanogo Antiradyanskogo ob yednanogo trockistsko zinov yevskogo centru Buv ubitij razom z Lvom Kamenyevim u primishenni Voyennoyi kolegiyi Verhovnogo Sudu SRSR Pri rozstrili buli prisutni golova NKVS Genrih Yagoda jogo zastupnik Mikola Yezhov ta kerivnik ohoroni Stalina Reabilitovanij u 1988 roci Div takozhList Zinov yevaPrimitkiBreve historia del socialismo y del comunismo Bazhanov Boris 2016 Vospominaniya byvshego sekretarya Stalina rosijska M Berlin Direkt Media s 191 Zinov yev Grigorij 1992 V I Lenin Kratkij biograficheskij ocherk Ot pervogo lica Za red T A Sokolovoyi rosijska Moskva Patriot s 477 Vozzvanie CK ot 7 noyabrya Kamenev i Zinovev v 1917 godu Fakty i dokumenty rosijska Moskva Moskovskij rabochij 1927 s 59 Kapchenko Mikola 2006 Politicheskaya biografiya Stalina II tom rosijska Tver Informacionno izdatelskij centr Soyuz s 464 Dzherela ta literaturaO B Kudlaj Zinov yev Grigorij Ovsijovich 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 361 ISBN 966 00 0610 1 O B Kudlaj Zinov yev Grigorij Ovsijovich 8 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Deyateli Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik i Oktyabrskoj Revolyucii Avtobiografii i biografii Prilozhenie k ciklu statej Soyuz Sovetskih Socialisticheskih Respublik pomeshennyh v 41 m tome Enciklopedicheskogo slovarya Russkogo Bibliograficheskogo Instituta Granat Reprintnoe vosproizvedenie M Kniga 1989 890 s S 143 149 Karr E H Russkaya revolyuciya ot Lenina do Stalina 1917 1929 Moskva Inter Verso 1990 208 s Stattya pro perejmenuvannya Petrograda na Leningrad na sajti O Peterburge 28 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Stattya pro Zinov yeva na sajti Diletant 30 veresnya 2019 u Wayback Machine Biografiya Zinov yeva na sajti Polit 30 veresnya 2019 u Wayback Machine Biografiya na sajti Velikoyi rosijskoyi enciklopediyi 15 sichnya 2021 u Wayback Machine Biografiya na sajti Rosijskoyi istorichnoyi biblioteki 30 listopada 2020 u Wayback Machine Zhittyepis v rozdili Biografij na sajti 24SMI 2 serpnya 2020 u Wayback Machine 1922 Encyclopaedia Britannica Zinoviev Grigori Zinovev Grigorij Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Biografiya na Enciklopediyi istoriyi Ukrayini 27 serpnya 2020 u Wayback Machine Arhiv prac Zinov yeva v internet arhivi marksistskoyi literaturi 3 grudnya 2020 u Wayback Machine