Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Посмертні записки Піквікського клубу» (англ. The Posthumous Papers of the Pickwick Club) — перший роман англійського письменника Чарлза Дікенса, виходив у вигляді фейлетонів із квітня 1836 по листопад 1837. Роман приніс молодому письменнику славу завдяки яскравим, колоритним і водночас реалістичним образам, у яких англійці могли впізнати себе самих у дещо перебільшеному гротескному вигляді.
| Посмертні записки Піквікського клубу | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The Posthumous Papers of the Pickwick Club, Containing a Faithful Record of the Perambulations, Perils, Travels, Adventures and Sporting Transactions of the Corresponding Members | ||||
 | ||||
| Жанр | гумор, сатира | |||
| Форма | роман[1] | |||
| Автор | Чарлз Діккенс | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1836 - 1836 (20 випусків) | |||
| Країна |  Англія | |||
| Видавництво | ||||
| Ілюстратор | d, d і d | |||
| Попередній твір | d | |||
| Наступний твір | Пригоди Олівера Твіста | |||
| У «Гутенберзі» | 580 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Дікенс взявся за роботу над серіалом, маючи у своєму доробку тільки «Нариси Боза», присвячені висвітленню лондонського життя. Вдова художника пізніше стверджувала, що ідея належала її покійному чоловікові, хоча Дікенс це твердо заперечив у передмові до видання 1867 року. Спочатку Сімур та Дікенс працювали разом, але після двох випусків художник вчинив самогубство і надалі Дікенс взяв усю роботу на себе. Перші випуски не мали успіху, але із запровадженням в 10 главі образу [en], роман став першим справжнім видавничим феноменом в історії літератури, породивши піратські копії, театральні постановки, збірники жартів Сема Веллера та інші супутні товари.
Історія видання
Дікенсу щойно виповнилося 25 років, коли лондонська видавнича фірма задумала видати серію ілюстрацій до спортивного життя кокні Роберта Сімура. За задумом серія повинна була розповідати про клуб, члени якого їздять на природу, полювання й риболовлю. З ними повинні відбуватися різні кумедні пригоди — рушниці вистрілять ненароком, гачок зловиться за капелюх чи штани тощо. Дікенса запросили придумати підписи під рисунками й зв'язати їх у розповідь за тогочасною модою. Молодий письменник заявляв, що він про спорт нічого не знає, але все ж взявся за роботу, згодився із ідеєю клубу й відповідно до початкового задуму написав, як містер Вінкль хибить, стріляючи по горобцях.
Надалі процедура змінилася, тепер уже Дікенс писав оповідання, а художник змушений був робити до них ілюстрації. На перше місце вийшла розповідь, і в підсумку було створено роман про лондонське життя. Попри всю простоту процесу, Дікенсу вдалося те, на чому горіли інші.
Ілюстрації до перших двох випусків робив Роберт Сімур. проілюстрував третій випуск, але його малюнки Дікенсу не сподобалися, тож усю решту ілюстрації робив , відомий як «Фіз». Із ним Дікенс продовжував працювати впродовж усього життя. Окреме видання побачило світ 1837 року.
Короткий опис
«Посмертні записки Піквікського клубу» публікували окремими випусками, і вони складаються з розрізнених розповідей, об'єднаних спільними героями. Дія відбувається у 1827—1828 роках, хоча критики зауважили деякі анахронізми. Головний герой роману містер Семюел Піквік, есквайр — добродушний і заможний літній пан, засновник та постійний президент Піквікського клубу. Клуб містера Піквіка — це кепкування над численними науковими товариствами, популярними того часу. На одному з його засідань президент пропонує глибше проникнути в таємниці життя, здійснюючи експедиції в навколишній світ, тобто в околиці Лондона. До експедиції містера Піквіка приєднуються троє його товаришів: спортсмен містер [en], поет містер Августус Снодграсс та великий знавець і підкорювач жіночих сердець містер Трейсі Тапмен. Разом вони потрапляють у світ поштових карет та заїздів, описаних Дікенсом детально й правдиво. Цей світ у час написання роману вже зникав — карети й кучери витіснялися залізницями.
Головна літературна цінність записок та їхня привабливість для читачів полягає у вмінні Дікенса створювати яскраві й незабутні персонажі. Кожен із Дікенсових персонажів комічний, часто перебільшено колоритний, але водночас життєво правдивий. Уже в другому розділі піквікська експедиція зустрічає містера [en], мандрівного актора, крутія й брехуна з кумедною манерою переривчастої розповіді, якому відведена роль комічного негідника. Через крутійство містера Джингла піквікці раз за разом потрапляють у халепи. Містера Сема Веллера, жартівливого, веселого кокні, Дікенс виводить на сцену в 10 главі. Спочатку містер Веллер служив у заїзді «Білий Олень» (Вайт-Гарт-інн), але радо згодився на пропозицію містера Піквіка стати його слугою й супутником у мандрівках. Містер Веллер знаменитий своїми розповідями різноманітних комічних випадків із життя. Популярність його в читачів була такою, що існує навіть поняття веллеризму — різновиду анекдота, в якому комізм досягається не тільки фразою, а й обставинами в яких ця фраза була виголошена. Тандем містера Піквіка та Сема Веллера порівнювали з Дон Кіхотом та Санчо Пансою.
Містер Піквік та його супутники зустрічаються з різноманітними проявами життя: знайомляться з роботою журналістів, із механізмом виборів тощо. Містеру Піквіку довелося також побувати в суді й опинитися в борговій в'язниці, оскільки він уперто відмовлявся виконати рішення суду, за яким повинен був сплатити компенсацію своїй домогосподині місіс Барделл за відмову від обіцянки одруження. Особливо містера Піквіка обурювали адвокати місіс Барделл пани Додсон і Фогг. Тут розповідь переходить у гостру сатиру й торкається тем, які Дікенс висвітлював у своїх наступних творах.
Принципи серійного видання
Принцип серійного видання роману дозволив Дікенсу включити в деякі випуски найновіший матеріал, поділитися з читачами враженнями та фактами, які з'явилися в нього в процесі роботи. Наприклад, у червні 1836 року Дікенс відвідав найстарішу Лондонську психіатричну лікарню (так званий Бедлам), а в липневому випуску з'явилася вставна новела «Рукопис божевільного» . Чудова сцена роману — засідання суду у справі «Барделл проти Піквіка» — було написано під безпосереднім враженням від одного з гучних процесів розлучення, на якому незадовго до цього Дікенсу довелось бути присутнім, щоб написати репортаж для газети «Морнінг кронікль».
Дослідники творчості Дікенса звернули увагу на журналістську природу «Записок …», їх зв'язок з поточними подіями «сьогоднішнього дня», яка проявляється і в тому, що Дікенс приготував описані ним випадки та заняття піквікістів до певного часу року, до дат календаря. Відкриваючи випуск у вересні, читач дізнається, що відбувалося з героями в серпні, а в березні — про те, що вони робили в лютому. Це створювало особливу атмосферу спілкування з читачами: письменник ніби жив разом із життям загалу, відповідав на їх запити й довірливо ознайомлювався з тим, що лише недавно трапилося з героями, а також поспішав познайомити з цими подіями своїх читачів. Створюючи «Записки Піквікського клубу», Дікенс формував і завойовував читацьку аудиторію.
Цікавий факт
Медичний клінічний синдром хронічної снозалежної дихальної недостатності, що в більшості хворих проявляється швидким засинанням у сидячому положенні, переважно в чоловіків з ожирінням, носить ще назву . Він отримав таку назву не через головного персонажа роману, а завдяки другорядному — «жирному молодику» слузі Джо, який демонстрував подібні прояви.
Українські видання
Джерела
- Михальська Н. П. Чарльз Дікенс, стор. 43
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Dickens, Charles. The posthumous papers of the Pickwick Club. Open Library. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 22 жовтня 2012.
- Mark Wormald (2003) «Introduction» to The Pickwick Papers by Charles Dickens. London, Penguin.
- Mark Wormald (2003) «Introduction» to The Pickwick Papers by Charles Dickens. London, Penguin
- Mark Wormald (2003) «Introduction» to The Pickwick Papers by Charles Dickens
- Burwell C. S., Robin E. D., Whaley R. D., Bicklemann A. G. Extreme obesity associated with alveolar hypoventilation; a Pickwickian syndrome. (англ.) // Am. J. Med.. — 1956. — Vol. 21, no. 5. — P. 811—818.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Posmertni zapiski Pikvikskogo klubu angl The Posthumous Papers of the Pickwick Club pershij roman anglijskogo pismennika Charlza Dikensa vihodiv u viglyadi fejletoniv iz kvitnya 1836 po listopad 1837 Roman prinis molodomu pismenniku slavu zavdyaki yaskravim koloritnim i vodnochas realistichnim obrazam u yakih anglijci mogli vpiznati sebe samih u desho perebilshenomu grotesknomu viglyadi Posmertni zapiski Pikvikskogo klubuangl The Posthumous Papers of the Pickwick Club Containing a Faithful Record of the Perambulations Perils Travels Adventures and Sporting Transactions of the Corresponding MembersTitulna storinka fejletonnogo vidannya 1836 roku Zhanrgumor satiraFormaroman 1 AvtorCharlz DikkensMovaanglijskaOpublikovano1836 1836 20 vipuskiv Krayina AngliyaVidavnictvoChapman amp HallIlyustratord d i dPoperednij tvirdNastupnij tvirPrigodi Olivera TvistaU Gutenberzi 580 Cej tvir u Vikishovishi Dikens vzyavsya za robotu nad serialom mayuchi u svoyemu dorobku tilki Narisi Boza prisvyacheni visvitlennyu londonskogo zhittya Vdova hudozhnika piznishe stverdzhuvala sho ideya nalezhala yiyi pokijnomu cholovikovi hocha Dikens ce tverdo zaperechiv u peredmovi do vidannya 1867 roku Spochatku Simur ta Dikens pracyuvali razom ale pislya dvoh vipuskiv hudozhnik vchiniv samogubstvo i nadali Dikens vzyav usyu robotu na sebe Pershi vipuski ne mali uspihu ale iz zaprovadzhennyam v 10 glavi obrazu en roman stav pershim spravzhnim vidavnichim fenomenom v istoriyi literaturi porodivshi piratski kopiyi teatralni postanovki zbirniki zhartiv Sema Vellera ta inshi suputni tovari Istoriya vidannyaDikensu shojno vipovnilosya 25 rokiv koli londonska vidavnicha firma Chapman amp Hall zadumala vidati seriyu ilyustracij do sportivnogo zhittya kokni Roberta Simura Za zadumom seriya povinna bula rozpovidati pro klub chleni yakogo yizdyat na prirodu polyuvannya j ribolovlyu Z nimi povinni vidbuvatisya rizni kumedni prigodi rushnici vistrilyat nenarokom gachok zlovitsya za kapelyuh chi shtani tosho Dikensa zaprosili pridumati pidpisi pid risunkami j zv yazati yih u rozpovid za togochasnoyu modoyu Molodij pismennik zayavlyav sho vin pro sport nichogo ne znaye ale vse zh vzyavsya za robotu zgodivsya iz ideyeyu klubu j vidpovidno do pochatkovogo zadumu napisav yak mister Vinkl hibit strilyayuchi po gorobcyah Nadali procedura zminilasya teper uzhe Dikens pisav opovidannya a hudozhnik zmushenij buv robiti do nih ilyustraciyi Na pershe misce vijshla rozpovid i v pidsumku bulo stvoreno roman pro londonske zhittya Popri vsyu prostotu procesu Dikensu vdalosya te na chomu gorili inshi Ilyustraciyi do pershih dvoh vipuskiv robiv Robert Simur proilyustruvav tretij vipusk ale jogo malyunki Dikensu ne spodobalisya tozh usyu reshtu ilyustraciyi robiv vidomij yak Fiz Iz nim Dikens prodovzhuvav pracyuvati vprodovzh usogo zhittya Okreme vidannya pobachilo svit 1837 roku Korotkij opisMister Pikvik vigoloshuye promovu v klubi Ilyustraciya Simura Posmertni zapiski Pikvikskogo klubu publikuvali okremimi vipuskami i voni skladayutsya z rozriznenih rozpovidej ob yednanih spilnimi geroyami Diya vidbuvayetsya u 1827 1828 rokah hocha kritiki zauvazhili deyaki anahronizmi Golovnij geroj romanu mister Semyuel Pikvik eskvajr dobrodushnij i zamozhnij litnij pan zasnovnik ta postijnij prezident Pikvikskogo klubu Klub mistera Pikvika ce kepkuvannya nad chislennimi naukovimi tovaristvami populyarnimi togo chasu Na odnomu z jogo zasidan prezident proponuye glibshe proniknuti v tayemnici zhittya zdijsnyuyuchi ekspediciyi v navkolishnij svit tobto v okolici Londona Do ekspediciyi mistera Pikvika priyednuyutsya troye jogo tovarishiv sportsmen mister en poet mister Avgustus Snodgrass ta velikij znavec i pidkoryuvach zhinochih serdec mister Trejsi Tapmen Razom voni potraplyayut u svit poshtovih karet ta zayizdiv opisanih Dikensom detalno j pravdivo Cej svit u chas napisannya romanu vzhe znikav kareti j kucheri vitisnyalisya zaliznicyami Golovna literaturna cinnist zapisok ta yihnya privablivist dlya chitachiv polyagaye u vminni Dikensa stvoryuvati yaskravi j nezabutni personazhi Kozhen iz Dikensovih personazhiv komichnij chasto perebilsheno koloritnij ale vodnochas zhittyevo pravdivij Uzhe v drugomu rozdili pikvikska ekspediciya zustrichaye mistera en mandrivnogo aktora krutiya j brehuna z kumednoyu maneroyu pererivchastoyi rozpovidi yakomu vidvedena rol komichnogo negidnika Cherez krutijstvo mistera Dzhingla pikvikci raz za razom potraplyayut u halepi Mistera Sema Vellera zhartivlivogo veselogo kokni Dikens vivodit na scenu v 10 glavi Spochatku mister Veller sluzhiv u zayizdi Bilij Olen Vajt Gart inn ale rado zgodivsya na propoziciyu mistera Pikvika stati jogo slugoyu j suputnikom u mandrivkah Mister Veller znamenitij svoyimi rozpovidyami riznomanitnih komichnih vipadkiv iz zhittya Populyarnist jogo v chitachiv bula takoyu sho isnuye navit ponyattya vellerizmu riznovidu anekdota v yakomu komizm dosyagayetsya ne tilki frazoyu a j obstavinami v yakih cya fraza bula vigoloshena Tandem mistera Pikvika ta Sema Vellera porivnyuvali z Don Kihotom ta Sancho Pansoyu Mister Pikvik ta jogo suputniki zustrichayutsya z riznomanitnimi proyavami zhittya znajomlyatsya z robotoyu zhurnalistiv iz mehanizmom viboriv tosho Misteru Pikviku dovelosya takozh pobuvati v sudi j opinitisya v borgovij v yaznici oskilki vin uperto vidmovlyavsya vikonati rishennya sudu za yakim povinen buv splatiti kompensaciyu svoyij domogospodini misis Bardell za vidmovu vid obicyanki odruzhennya Osoblivo mistera Pikvika oburyuvali advokati misis Bardell pani Dodson i Fogg Tut rozpovid perehodit u gostru satiru j torkayetsya tem yaki Dikens visvitlyuvav u svoyih nastupnih tvorah Principi serijnogo vidannyaPrincip serijnogo vidannya romanu dozvoliv Dikensu vklyuchiti v deyaki vipuski najnovishij material podilitisya z chitachami vrazhennyami ta faktami yaki z yavilisya v nogo v procesi roboti Napriklad u chervni 1836 roku Dikens vidvidav najstarishu Londonsku psihiatrichnu likarnyu tak zvanij Bedlam a v lipnevomu vipusku z yavilasya vstavna novela Rukopis bozhevilnogo Chudova scena romanu zasidannya sudu u spravi Bardell proti Pikvika bulo napisano pid bezposerednim vrazhennyam vid odnogo z guchnih procesiv rozluchennya na yakomu nezadovgo do cogo Dikensu dovelos buti prisutnim shob napisati reportazh dlya gazeti Morning kronikl Doslidniki tvorchosti Dikensa zvernuli uvagu na zhurnalistsku prirodu Zapisok yih zv yazok z potochnimi podiyami sogodnishnogo dnya yaka proyavlyayetsya i v tomu sho Dikens prigotuvav opisani nim vipadki ta zanyattya pikvikistiv do pevnogo chasu roku do dat kalendarya Vidkrivayuchi vipusk u veresni chitach diznayetsya sho vidbuvalosya z geroyami v serpni a v berezni pro te sho voni robili v lyutomu Ce stvoryuvalo osoblivu atmosferu spilkuvannya z chitachami pismennik nibi zhiv razom iz zhittyam zagalu vidpovidav na yih zapiti j dovirlivo oznajomlyuvavsya z tim sho lishe nedavno trapilosya z geroyami a takozh pospishav poznajomiti z cimi podiyami svoyih chitachiv Stvoryuyuchi Zapiski Pikvikskogo klubu Dikens formuvav i zavojovuvav chitacku auditoriyu Zhirnij hlopec ta Meri Ilyustraciya do romanu Gablota Najta BraunaCikavij faktMedichnij klinichnij sindrom hronichnoyi snozalezhnoyi dihalnoyi nedostatnosti sho v bilshosti hvorih proyavlyayetsya shvidkim zasinannyam u sidyachomu polozhenni perevazhno v cholovikiv z ozhirinnyam nosit she nazvu Vin otrimav taku nazvu ne cherez golovnogo personazha romanu a zavdyaki drugoryadnomu zhirnomu molodiku sluzi Dzho yakij demonstruvav podibni proyavi Ukrayinski vidannya Dikkens Ch Posmertni zapiski Pikvikskogo klubu Charlz Dikkens per z angl M Ivanov H Odesa Ditvidav CK LKSMU 1937 606 s Seriya Shkilna biblioteka DzherelaMihalska N P Charlz Dikens stor 43PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Dickens Charles The posthumous papers of the Pickwick Club Open Library Arhiv originalu za 14 serpnya 2013 Procitovano 22 zhovtnya 2012 Mark Wormald 2003 Introduction to The Pickwick Papers by Charles Dickens London Penguin Mark Wormald 2003 Introduction to The Pickwick Papers by Charles Dickens London Penguin Mark Wormald 2003 Introduction to The Pickwick Papers by Charles Dickens Burwell C S Robin E D Whaley R D Bicklemann A G Extreme obesity associated with alveolar hypoventilation a Pickwickian syndrome angl Am J Med 1956 Vol 21 no 5 P 811 818