Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ники́фор Матві́йович Замиро́вський (*14 грудня 1898 — †11 травня 1948) — білоруський військовик часів Російської імперії та СРСР, генерал-майор, учасник Першої та Другої світової війни, Громадянської війни в Росії.
| Никифор Матвійович Замировський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 14 грудня 1898 село Дзиневичі, , Гродненський повіт, Гродненська губернія, (тепер — село у Берестовицькому районі Гродненської області Білорусі)  Російська імперія | |||||||||
| Смерть | 11 травня 1948 (49 років) Москва,  СРСР | |||||||||
| Національність | білорус | |||||||||
| Країна | Російська імперія→ СРСР | |||||||||
| Роки служби | 1916-1946 | |||||||||
| Звання |  Генерал-майор | |||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Друга світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Життєпис
Народився 14 грудня 1898 року (на могилі Замировського на Введенському кладбищі у Москві — вказаний 1896 рік народження) у селі Дзиневичі Гродненського повіту Гродненської губернії Російської імперії (тепер — село у Берестовицькому районі Гродненської області Білорусі) у родині селянина. Білорус.
У 1915 році разом із родиною втік із Білорусі до Росії.
Із травня 1916 по листопад 1917 року — у Російській імператорській армії. 20 травня 1916 року — призваний на військову службу та зарахований до 58-го запасного піхотного полку. Через 3 місяці — направлений на Південно-Західний фронт, де воював у складі 28-го піхотного Полоцького полку 7-ої піхотної дивізії. Цього ж року і при цьому ж полку закінчив навчальну команду та служив молодшим і старшим унтер-офіцером.
У листопаді 1917 року — демобілізований.
Громадянська війна
У 1918 році — закінчив школу інструкторів при командних курсах міста Тамбов. Із лютого 1918 року — у Червоній армії. Вступив у 1-ий Тамбовський загін. У березні разом з полком потрапив на Уральський фронт, де воював з білокозаками командиром взводу і помічником командира роти. У грудні загін переформували у 16-й стрілецький полк. Із червня 1919 року — воювал з полком на Східному фронті проти військ адмірала Колчака. Згодом — на Петроградському фронті проти військ генерала Юденича.
У листопаді 1919 року — переведений на посаду командира запасного батальйону.
У травні 1920 року — переведений на Польський фронт, де командував ротою 388-го Богунського стрілкового полку і воював проти .
Між Громадянською і Другою світовою
Після Громадянської війни — полк Замировського перейменували в 130-й Богунський стрілецький у складі . Замировський був начальником команди пішої розвідки, командиром роти, начальником полкової школи та командиром батальйону полку.
Із жовтня 1925 по вересень 1926 року — навчався на курсах «Постріл». Після курсів — був начальником штабу Богунського полку.
У 1928 році — отримав перший Орден Червоного Прапора — за звитягу у боях під Сухолісами під час прориву з оточення біля Ольшаниці на Польському фронті у 1920 році.
Із 1930 по 1931 рік — навчався на заочному факультеті Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе.
Із листопада 1931 року — командир 130-го Богунського стрілецького полку 44-ї стрілецької дивізії Українського військового округу.
Із листопада 1933 року — командир та військовий комісар 106-го Сахалінського стрілецького полку 36-ї стрілецької дивізії Забайкальського військового округу.
17 лютого 1936 року — отримав звання полковник.
Із жовтня 1937 року — командир 108-го Бєлорєченського стрілецького полку.
22 лютого 1938 року — отримав медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії». Цього ж року — арештований. Як учасник антирадянської військово-фашистської змови.
Із лютого 1939 року — старший викладач тактики Тамбовського піхотного училища.
Із січня 1940 року — викладач тактики Вищої військової школи штабної служби.
Із квітня 1941 року — заступник командира 83-ї гірничострілецької дивізії Середньоазійського військового округу.
Друга світова війна
Із липня 1941 року по 31 травня 1942 року — командир (формувалась у Акмолинській області Казахської РСР) 54-ої армії. Із вересня по жовтень 1941 року частини дивізії брали участь у Синявінській операції. У жовтні 1941 року дивізія перейшла до 4-ої армії і разом з нею брала участь у Тихвінській оборонній та наступальній операціях. Частини дивізії виснажили ворожі сили, змусили супротивника перейти до оборони і зірвали ворожі плани створити друге кільце оточення навколо Ленінграда. Із грудня 1941 року — дивізія у складі армії увійшла до складу сформованого Волховського фронту і знаходилася у обороні біля міста Кіриші Ленінградської області.
22 січня 1942 року — отримав звання генерал-майор.
6 лютого 1942 року — отримав другий Орден Червоного Прапора.
Із липня по вересень 1942 року — командир 54-ої армії, яка знаходилася у обороні північно-західніше міста Кіриші. У вересні 1942 року — відсторонений від командування та призначений старшим викладачем тактики Курсів удосконалення командного складу Волховського фронту.
У грудні 1942 року — отримав Медаль «За оборону Ленінграда».
Із січня по листопад 1943 року — командир 71-ої стрілецької дивізії, з якою брав участь прориві блокади Ленінграда. У квітні 1943 року дивізію вивели в резерв Ставки Верховного Головнокомандування, а до травня передислокували до Рязанської області, а згодом — включили до складу 27-ї армії Степового військового округу. Із липня 1943 року дивізія в складі Степового, а згодом — Воронезького фронту брала участь у Курській битві, Бєлгородсько-Харківської операції, звільнила від німецьких загарбників низку населених пунктів на західному березі річки Ворскла.
8 лютого 1943 року — Замировський отримав Орден Кутузова 2 ступеня, а 15 вересня 1943 року — Орден Вітчизняної війни 1 ступеня.
24 вересня 1943 року дивізія Замировського з боями вийшла на лівий берег річки Дніпро, звільнила селище Бортничі і перейшла до оборони. Потім, увійшовши до складу 38-ї армії 1-го Українського фронту, вела бої на правому березі Дніпра. Але вже у листопаді — через нібито втрату управління дивізією та самовільний відхід із займаних позицій — Замировського усунули з посади та зарахували у розпорядження Військової ради 60-ї армії.
Із грудня 1943 по травень 1944 — командир 1031-го стрілецького полку .
Із березня по квітень 1944 року — тимчасово виконував обов'язки командира .
Із травня 1944 року — заступник командира .
Із жовтня 1944 року і до кінця війни — заступник командира Приволзького військового округу.
3 листопада 1944 року — отримав третій Орден Червоного Прапора, 21 лютого 1945 року — Орден Леніна. А у листопаді 1945 року — Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.».
Останні роки
Після війни — перебував у розпорядженні Головного управління кадрів Народного комісаріату оборони.
Із серпня 1945 року — начальник Курсів удосконалення командного складу піхоти Біломорського військового округу. У травні 1946 року — переведений на ту саму посаду у Приволзький військовий округ.
10 жовтня 1946 року — звільнений у запас.
Помер 11 травня 1948 року у Москві. Похований на Введенському кладовищі.
Родина
Був одружений. Мав, щонайменше, двох дітей.
Станом на 2015 рік донька Замировського та її діти жили у Москві.
Образ у мистецтві
- Один із героїв роману Олександра Чаковського «Блокада». У 1970-их роках за мотивами твору було знято однойменну художню з чотирьох фільмів. Полковника Никифора Замировського зіграв Володимир Трещалов.
- Фігурує у оповіданні Миколи Оплесніна «Три переправи».
- Фігурує у оповіданні Давида Славентантора «Вогні Волхова».
Примітки
- Пацэнка М. Наш зямляк — абаронца Ленінграда// Бераставіцкая газета. — 2015. — 8 травня. (біл.)
- Славентантор Д. Огни Волхова// Мера мужества. — М.: Политиздат, 1965. — С. 415-422.
Джерела
- Замировский Никифор Матвеевич [ 15 червня 2022 у Wayback Machine.]// Біографія воєначальника на сайті про учасників Другої світової війни pamyat-naroda.ru (рос.)
- Замировский Никифор Матвеевич // Долготович Б. Военачальники земли белорусской : энциклопедический справочник / Борис Долготович. — Минск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 119. — 2 000 екз. — (рос.)
- Мильбах В. С. Политические репрессии командно-начальствующего состава 1937—1938. Забайкальский военный округ и 57-й особый стрелковый корпус. — СПб: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2014. — С. 59, 187, 217, 359. — (рос.)
- Пацэнка М. Наш зямляк — абаронца Ленінграда// Бераставіцкая газета. — 2015. — 8 травня. (біл.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Niki for Matvi jovich Zamiro vskij 14 grudnya 1898 18981214 11 travnya 1948 biloruskij vijskovik chasiv Rosijskoyi imperiyi ta SRSR general major uchasnik Pershoyi ta Drugoyi svitovoyi vijni Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Nikifor Matvijovich ZamirovskijNarodzhennya14 grudnya 1898 1898 12 14 selo Dzinevichi Grodnenskij povit Grodnenska guberniya teper selo u Berestovickomu rajoni Grodnenskoyi oblasti Bilorusi Rosijska imperiyaSmert11 travnya 1948 1948 05 11 49 rokiv Moskva SRSRNacionalnistbilorusKrayinaRosijska imperiya SRSRRoki sluzhbi1916 1946Zvannya General majorVijni bitviPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Druga svitova vijnaNagorodiMedal Za oboronu Leningrada ZhittyepisNarodivsya 14 grudnya 1898 roku na mogili Zamirovskogo na Vvedenskomu kladbishi u Moskvi vkazanij 1896 rik narodzhennya u seli Dzinevichi Grodnenskogo povitu Grodnenskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi teper selo u Berestovickomu rajoni Grodnenskoyi oblasti Bilorusi u rodini selyanina Bilorus U 1915 roci razom iz rodinoyu vtik iz Bilorusi do Rosiyi Iz travnya 1916 po listopad 1917 roku u Rosijskij imperatorskij armiyi 20 travnya 1916 roku prizvanij na vijskovu sluzhbu ta zarahovanij do 58 go zapasnogo pihotnogo polku Cherez 3 misyaci napravlenij na Pivdenno Zahidnij front de voyuvav u skladi 28 go pihotnogo Polockogo polku 7 oyi pihotnoyi diviziyi Cogo zh roku i pri comu zh polku zakinchiv navchalnu komandu ta sluzhiv molodshim i starshim unter oficerom U listopadi 1917 roku demobilizovanij Gromadyanska vijna U 1918 roci zakinchiv shkolu instruktoriv pri komandnih kursah mista Tambov Iz lyutogo 1918 roku u Chervonij armiyi Vstupiv u 1 ij Tambovskij zagin U berezni razom z polkom potrapiv na Uralskij front de voyuvav z bilokozakami komandirom vzvodu i pomichnikom komandira roti U grudni zagin pereformuvali u 16 j strileckij polk Iz chervnya 1919 roku voyuval z polkom na Shidnomu fronti proti vijsk admirala Kolchaka Zgodom na Petrogradskomu fronti proti vijsk generala Yudenicha U listopadi 1919 roku perevedenij na posadu komandira zapasnogo bataljonu U travni 1920 roku perevedenij na Polskij front de komanduvav rotoyu 388 go Bogunskogo strilkovogo polku i voyuvav proti Mizh Gromadyanskoyu i Drugoyu svitovoyu Pislya Gromadyanskoyi vijni polk Zamirovskogo perejmenuvali v 130 j Bogunskij strileckij u skladi Zamirovskij buv nachalnikom komandi pishoyi rozvidki komandirom roti nachalnikom polkovoyi shkoli ta komandirom bataljonu polku Iz zhovtnya 1925 po veresen 1926 roku navchavsya na kursah Postril Pislya kursiv buv nachalnikom shtabu Bogunskogo polku U 1928 roci otrimav pershij Orden Chervonogo Prapora za zvityagu u boyah pid Suholisami pid chas prorivu z otochennya bilya Olshanici na Polskomu fronti u 1920 roci Iz 1930 po 1931 rik navchavsya na zaochnomu fakulteti Vijskovoyi akademiyi RSChA imeni M V Frunze Iz listopada 1931 roku komandir 130 go Bogunskogo strileckogo polku 44 yi strileckoyi diviziyi Ukrayinskogo vijskovogo okrugu Iz listopada 1933 roku komandir ta vijskovij komisar 106 go Sahalinskogo strileckogo polku 36 yi strileckoyi diviziyi Zabajkalskogo vijskovogo okrugu 17 lyutogo 1936 roku otrimav zvannya polkovnik Iz zhovtnya 1937 roku komandir 108 go Byeloryechenskogo strileckogo polku 22 lyutogo 1938 roku otrimav medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi Cogo zh roku areshtovanij Yak uchasnik antiradyanskoyi vijskovo fashistskoyi zmovi Iz lyutogo 1939 roku starshij vikladach taktiki Tambovskogo pihotnogo uchilisha Iz sichnya 1940 roku vikladach taktiki Vishoyi vijskovoyi shkoli shtabnoyi sluzhbi Iz kvitnya 1941 roku zastupnik komandira 83 yi girnichostrileckoyi diviziyi Serednoazijskogo vijskovogo okrugu Druga svitova vijna Iz lipnya 1941 roku po 31 travnya 1942 roku komandir formuvalas u Akmolinskij oblasti Kazahskoyi RSR 54 oyi armiyi Iz veresnya po zhovten 1941 roku chastini diviziyi brali uchast u Sinyavinskij operaciyi U zhovtni 1941 roku diviziya perejshla do 4 oyi armiyi i razom z neyu brala uchast u Tihvinskij oboronnij ta nastupalnij operaciyah Chastini diviziyi visnazhili vorozhi sili zmusili suprotivnika perejti do oboroni i zirvali vorozhi plani stvoriti druge kilce otochennya navkolo Leningrada Iz grudnya 1941 roku diviziya u skladi armiyi uvijshla do skladu sformovanogo Volhovskogo frontu i znahodilasya u oboroni bilya mista Kirishi Leningradskoyi oblasti 22 sichnya 1942 roku otrimav zvannya general major 6 lyutogo 1942 roku otrimav drugij Orden Chervonogo Prapora Iz lipnya po veresen 1942 roku komandir 54 oyi armiyi yaka znahodilasya u oboroni pivnichno zahidnishe mista Kirishi U veresni 1942 roku vidstoronenij vid komanduvannya ta priznachenij starshim vikladachem taktiki Kursiv udoskonalennya komandnogo skladu Volhovskogo frontu U grudni 1942 roku otrimav Medal Za oboronu Leningrada Iz sichnya po listopad 1943 roku komandir 71 oyi strileckoyi diviziyi z yakoyu brav uchast prorivi blokadi Leningrada U kvitni 1943 roku diviziyu viveli v rezerv Stavki Verhovnogo Golovnokomanduvannya a do travnya peredislokuvali do Ryazanskoyi oblasti a zgodom vklyuchili do skladu 27 yi armiyi Stepovogo vijskovogo okrugu Iz lipnya 1943 roku diviziya v skladi Stepovogo a zgodom Voronezkogo frontu brala uchast u Kurskij bitvi Byelgorodsko Harkivskoyi operaciyi zvilnila vid nimeckih zagarbnikiv nizku naselenih punktiv na zahidnomu berezi richki Vorskla 8 lyutogo 1943 roku Zamirovskij otrimav Orden Kutuzova 2 stupenya a 15 veresnya 1943 roku Orden Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya 24 veresnya 1943 roku diviziya Zamirovskogo z boyami vijshla na livij bereg richki Dnipro zvilnila selishe Bortnichi i perejshla do oboroni Potim uvijshovshi do skladu 38 yi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu vela boyi na pravomu berezi Dnipra Ale vzhe u listopadi cherez nibito vtratu upravlinnya diviziyeyu ta samovilnij vidhid iz zajmanih pozicij Zamirovskogo usunuli z posadi ta zarahuvali u rozporyadzhennya Vijskovoyi radi 60 yi armiyi Iz grudnya 1943 po traven 1944 komandir 1031 go strileckogo polku Iz bereznya po kviten 1944 roku timchasovo vikonuvav obov yazki komandira Iz travnya 1944 roku zastupnik komandira Iz zhovtnya 1944 roku i do kincya vijni zastupnik komandira Privolzkogo vijskovogo okrugu 3 listopada 1944 roku otrimav tretij Orden Chervonogo Prapora 21 lyutogo 1945 roku Orden Lenina A u listopadi 1945 roku Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945rr Ostanni roki Pislya vijni perebuvav u rozporyadzhenni Golovnogo upravlinnya kadriv Narodnogo komisariatu oboroni Iz serpnya 1945 roku nachalnik Kursiv udoskonalennya komandnogo skladu pihoti Bilomorskogo vijskovogo okrugu U travni 1946 roku perevedenij na tu samu posadu u Privolzkij vijskovij okrug 10 zhovtnya 1946 roku zvilnenij u zapas Pomer 11 travnya 1948 roku u Moskvi Pohovanij na Vvedenskomu kladovishi RodinaBuv odruzhenij Mav shonajmenshe dvoh ditej Stanom na 2015 rik donka Zamirovskogo ta yiyi diti zhili u Moskvi Obraz u mistectviOdin iz geroyiv romanu Oleksandra Chakovskogo Blokada U 1970 ih rokah za motivami tvoru bulo znyato odnojmennu hudozhnyu z chotiroh filmiv Polkovnika Nikifora Zamirovskogo zigrav Volodimir Treshalov Figuruye u opovidanni Mikoli Oplesnina Tri perepravi Figuruye u opovidanni Davida Slaventantora Vogni Volhova PrimitkiPacenka M Nash zyamlyak abaronca Leningrada Berastavickaya gazeta 2015 8 travnya bil Slaventantor D Ogni Volhova Mera muzhestva M Politizdat 1965 S 415 422 DzherelaZamirovskij Nikifor Matveevich 15 chervnya 2022 u Wayback Machine Biografiya voyenachalnika na sajti pro uchasnikiv Drugoyi svitovoyi vijni pamyat naroda ru ros Zamirovskij Nikifor Matveevich Dolgotovich B Voenachalniki zemli belorusskoj enciklopedicheskij spravochnik Boris Dolgotovich Minsk Belaruskaya Encyklapedyya 2005 S 119 2 000 ekz ISBN 985 11 0321 7 ros Milbah V S Politicheskie repressii komandno nachalstvuyushego sostava 1937 1938 Zabajkalskij voennyj okrug i 57 j osobyj strelkovyj korpus SPb Izd vo Sankt Peterburgskogo universiteta 2014 S 59 187 217 359 ISBN 978 5 288 05508 9 ros Pacenka M Nash zyamlyak abaronca Leningrada Berastavickaya gazeta 2015 8 travnya bil