Дави д Овсі йович Славента нтор 13 січня 1901 19010113 12 серпня 1981 російський радянський письменник прозаїк публіцист

Дави́д Овсі́йович Славента́нтор (*13 січня 1901(19010113) — †12 серпня 1981) — російський радянський письменник-прозаїк, публіцист, журналіст єврейського походження.

Давид Овсійович Славентантор
Псевдонім	Д. Стор
Народився	13 січня 1901(1901-01-13) Нікополь, Нікопольська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія (тепер — адміністративний центр Нікопольського району Дніпропетровської області України )
Помер	12 серпня 1981(1981-08-12) (80 років) Ленінград, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	єврей
Діяльність	прозаїк, публіцист, журналіст
Мова творів	російська
Напрямок	проза, публіцистика, журналістика
Жанр	нарис, стаття, оповідання
Нагороди

Життєпис

Народився 13 січня 1901 року у містечку Нікополь Нікопольської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії Російської імперії (тепер — адміністративний центр Нікопольського району Дніпропетровської області України). Єврей.

Із 1921 по 1923 рік — навчався у Дніпропетровському медичному інституті. Працював у УкрРОСТА.

У 1923 році — переїхав до Ленінграду.

У 1925 році — розпочав літературну діяльність. Обрав літературний псевдонім Д. Стор. Співпрацював із «Красной газетой», «Ленинградской правдой», журналом «Искусство и жизнь». Здебільшого — писав про людей, що залишили слід у мистецтві і науці.

У 1931 році — видав книгу «Інститут металів».

Влітку 1936 року, в «Ленинградской правде», надрукував серію статей-доносів, що засуджували «нездорову обстановку» в Пулковській обсерваторії та звинувачували астрономів у «поклонінні перед закордоном», що нібито виражалося в публікації робіт переважно в західних журналах, в «затиску критики», тощо. НКВС почав розслідувати так звану «пулківську справу». По ній заарештували понад 100 осіб: 17 — розстріляли, майже всіх решту — посадили за грати.

У 1939 році — видав книгу «Микола Черкасов», присвячену Народному артисту СРСР Черкасову.

Під час Другої світової війни — військовий кореспондент «Ленинградского радио», писав для газети «На страже Родины», «В бой за Родину» (4-ї армії), «Отважный воин» (2-ї ударної армії) та інших. Писав нариси, статті і кореспонденції. Починав у блокадному Ленінграді. Згодом — був фронтовим кореспондентом на Волховському фронті.

Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня та Червоної Зірки, медалями.

Після війни, з початком антисемітської кампанії, нариси Славентантора «Ленинградская правда» не приймала, але публікували журнал «Звезда» та газета «Вечерний Ленинград». Він писав про науку, про виробництво, про новобудови країни.

У 1948 році — видав книгу «Трудівники науки».

У 1966 році — збірку нарисів «На порозі атомної доби» та книгу про інжерена Генріха Графтіо «Людина, яка підкоряла річки».

У 1974 році — книгу «Вчений першого рангу» (про зоолога, іхтіолога, гідробіолога та гідролога Миколу Кніповича).

Член Спілки письменників СРСР (Ленінградського відділення).

Помер 12 серпня 1981 року у Ленінграді. Похований на Преображенському єврейському цвинтарі.

Бібліографія

Институт металлов. — Ленинград, 1931.
Лестница славы // Ленинградская правда. — 1936. — 4 червня.
Рыцари раболепия // Ленинградская правда. — 1936. — 18 липня.
Нежданов А., Славентантор Д. Ещё раз о пулковских нравах // Ленинградская правда. — 1936. — 27 серпня.
Николай Черкасов / Библиотека советского кинозрителя. Мастера киноискусства. — Москва: Госкиноиздат, 1939. — 28 с.
Разговор с пленными// Известия. — 1941. — 2 квітня. — №77 (7763). — С. 2.
Сын Симона-Круподера// Ленинград. — 1941. — №8. — С. 15-16.
«Мальчики»// Известия. — 1942. — 30 червня. — №151 (7837). — С. 4.
В воронке// Известия. — 1943. — 14 квітня. — №87 (8080). — С. 3.
Ночь испытания// Известия. — 1943. — 29 грудня. — №307 (8300). — С. 3.
Наука идет дальше // Звезда. — 1947. — № 2.
Седой юноша // Звезда. — 1947. — № 12.
Труженики науки [академик М. А. Павлов, академик Д. В. Наливкин, профессор Н. Н. Качалов и другие]. — Ленинград: Лениздат, 1948. — 112 с.
Старейшина литераторов // Звезда. — 1948. — № 6.
Испытание // Звезда. — 1949. — № 7.
Человек из народа // Звезда. — 1950. — № 11.
Друзья Индии // Звезда. — 1955.— № 9.
В поисках жар-птицы // Нева. — 1956. — № 11. — С. 136.
У Ольги Форш: К 85-летию со дня рождения // Литературная газета. — 1958. — 27 травня. — № 063 (3874). — С. 2.
Люди и рукописи // Нева. — 1958. — № 7. — С. 170—172.
Жизнь во всем // Вечерний Ленинград. — 1960. — 2 серпня.
Жизнь всюду (О художнике А. Пахомове) // Звезда. — 1961. — № 11.
Зажженные светы // Звезда. — 1962. — № 11.
Огни Волхова // Звезда. — 1963. — № 1.
На пороге атомного века // Звезда. — 1963. — № 12
Огни Волхова // Мера мужества. — М.: Политиздат, 1965. — С. 415-422.
В поисках живой воды // Звезда. — 1966. — № 3.
На пороге атомного века [очерки]. — Ленинград: Лениздат, 1966. — 328 с.
Человек, покорявший реки [инженер Г. О. Графтио. 1869-1949]. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1966. — 152 с. — 40 000 екз.
Ученый первого ранга [о Н. М. Книповиче]. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1974. — 134 с.

Примітки

Славентантор Д. Лестница славы // Ленинградская правда. — 1936. — 4 червня; Славентантор Д. Рыцари раболепия // Ленинградская правда. — 1936. — 18 липня; Нежданов А., Славентантор Д. Ещё раз о пулковских нравах // Ленинградская правда. — 1936. — 27 серпня.

Джерела

Садовский В. Славентантор Давид Евсеевич // Литературный Санкт-Петербург. XX век. Прозаики, поэты, драматурги, переводчики. Энциклопедический словарь: в 2 т. / Гл. ред. и сост. Богданова О. В. — Санкт-Петербург: Филологический факультет СПбГУ, 2011. — Т. 2. — 604 с.
Славентантор Давид Евсеевич // Писатели Ленинграда: Биобиблиографический справочник. 1934–1981 / Авт.-сост. В. Бахтин и А. Лурье. — Ленинград: Лениздат, 1982. — 376 с. — 5 000 екз.

[1] Славентантор Д. Лестница славы // Ленинградская правда. — 1936. — 4 червня; Славентантор Д. Рыцари раболепия // Ленинградская правда. — 1936. — 18 липня; Нежданов А., Славентантор Д. Ещё раз о пулковских нравах // Ленинградская правда. — 1936. — 27 серпня.