Заграва (театр)

Український молодий театр «Заграва» — театральна трупа Західної України в 1933–1938 рр.

Заграва
: повідомлення попереднього перегляду: відсутні географічні координати, будь-ласка додайте їх на Вікідані.
Місто	Перемишль
Тип	трупа
Відкрито	1933
Закрито	1938
Ідентифікатори і посилання

Театральна афіша «Заграви»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Заграва (значення).

Створена Володимиром Блавацьким у Коломиї у вересні 1933 р. на базі існуючого вже з літа 1931 р. театру «Заграва» (таку назву прибрав собі у листопаді 1931 р. у Перемишлі; до серпня 1933 р. очолюваний режисером О. Степовим) і частини акторів з театру ім. І. Тобілевича.

Високим мистецьким рівнем і ентузіазмом акторів «Заграва» продовжувала ідейні пошуки «Березоля» й намагалася не відставати від сучасного західно-європейського театрального мистецтва. До репертуару належали вистави: «Батурин» за Богданом Лепким (пластика масових сцен), «Земля» за Василем Стефаником (введення хору), «Ой, не ходи, Грицю» Михайла Старицького (усучаснення побуту, психологічна мотивація дій); драми політітично-національного значення: «Обітована земля» Олександра Олеся (О. Кандиба), «Тарас Шевченко» Зенона Тарнавського, історичні й релігійні п'єси Григорія Лужницького: «Ой Морозе, Морозенку», «Дума про Нечая», «Зоря над Почаєвом», «Голгота» (за чотирма Євангеліями), «Камо грядеши» (за романом Генрика Сєнкєвіча), «Слово о полку Ігоря» й ін. Зі світового репертуару: «Будівничий Сольнес» Генріка Ібсена, «Святе полум'я» Сомерсета Моема, «Цвіркун у запічку» Чарльза Діккенса, «Маріюс» М. Паньйоля, «Крамарі слави» М. Паньйоля і П. Нівуа та ін.

У трупі «Заграви» працювали: Л. Кривіцька, Віра Левицька, Марія Степова, Ганна Совачева, Людмила Сердюкова, Богдан Паздрій, Леонід Боровик, Клавдія Кемпе, Ярослав Пінот-Рудакевич, Євген Курило, Володимир Королик, Євген Левицький, Омелян Неделко, Василь Сердюк, Анатоль Радванський та ін.

1938 восени «Заграва» й Український Народний Театр ім. І. Тобілевича об'єдналися й створили Театр ім. І. Котляревського, який мав стати репрезентативним театром під проводом В. Блавацького. Розвій театру припинила Друга світова війна.

Література

• Блавацький В. Із театральних споминів. У ж. Київ. січень — лютий. Філадельфія 1953;
• Ревуцький В. «Заграва» 1933—1938 рр. Кілька слів про театр / Упорядник Б. Козак. — Львів, 2000;
• Волицька І. Монументальний театр Володимира Блавацького // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. CCXXXVII(Праці Театрознавчої комісії). — Львів: НТШ, 1999. — С. 246-258.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• П. К. Медведик. Театр «Заграва» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — С. 168. (pdf, ч.  1) [ 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Zahrava Theater [ 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]encyclopediaofukraine.com(англ.)