Завод мономеру вінілхлориду в Мартурелі

Завод мономеру вінілхлориду в Мартурелі — виробничий майданчик хімічного спрямування на північному сході Іспанії.

Мартурель

Місце розташування заводу

Хімічний комплекс в Мартурелі вночі

Хімічний комплекс в Мартурелі удень

У 1972 році бельгійська компанія Solvay разом з кількома партнерами запустила в Мартурелі комплекс, що продукував мономер вінілхлориду. При цьому в його складі були передбачені майже всі технологічні переділи, як то:

- секція електролізу, що споживала хлорид натрію та продукувала хлор. Сировину постачала копальня Сурія (її Solvay придбала ще в 1920 році), при цьому станом на початок 2010-х майданчик потребував 450 тисяч тонн хлориду натрію на рік. Електролізне виробництво, окрім хлору, дозволяє продукувати каустичну соду та водень, а також такі похідні, як соляна кислота та гіпохлорит натрію;

- виробництво дихлоретану, який отримують реакцією хлору та етилену. Поставки етилену організували по спеціалізованому трубопроводу Таррагона — Мартурель, спорудження якого синхронізували із запуском установки парового крекінгу компанії Repsol, що стала до ладу в 1977-му. Крім того, частину дихлоретану отримують реакцією етилену з хлороводнем, який є побічним продуктом наступного етапу;

- виробництво мономеру вінілхлориду, який отримують шляхом дегідрогалогенування дихлоретану (при цьому утворюється хлороводень).

Мономер постачали на заводи Hispavic Industrial (дочірня структура Solvay) з виробництва полівінілхлориду в Мартурелі (первісно він мав потужність у 140 тисяч тонн на рік) та Торрелавезі (тут зупинили старий завод мономера вінілхлорида, втім, і продукування полівінлхлориду тривало лише до 1983-го).

Станом на кінець 1990-х майданчик в Мартурелі міг випускати 218 тисяч тонн хлору та 240 тисяч тонн каустичної соди на рік. Що стосується вінілхлориду, то потужність заводу по цьому напрямку станом на початок 2000-х досягла 270 тисяч тонн.

Заводський потяг з трьома вагонами стабілізованого вінілхлориду

В 2015-му Solvay внесла свій завод у Мартурелі в створене на паритетних засадах з британською INEOS спільне підприємство INOVYN. Вже у первісній угоді планувалось, що Solvay вийде з засновників останнього в 2018-му, проте фактично це відбулось швидше і вже в 2016-му INEOS стала одноосібним власником INOVYN.

Зміни у складі власників відбувались на тлі очікування закриття хлорного виробництва у Мартурелі, оскільки воно використовувало екологічно шкідливий ртутний метод, який заборонений правилами Євросоюзу з 2018 року. Розглядали навіть варіант закриття заводу в Мартурелі, проте у підсумку була створена інфраструктура для поставок на нього вже готового дихлоретану, який доправляють морським шляхом до Барселони, а потім перевозять залізницею.

Наразі на сайті компанії потужність мартурельського комплексу визначена як 554 тисячі тонн на рік мономеру вінілхлориду та полівінілхлориду.

Примітки

1. Solvay (ісп.). Процитовано 2 вересня 2024.
2. Bertrams, Kenneth; Coupain, Nicolas; Homburg, Ernst (3 січня 2013). Solvay: History of a Multinational Family Firm (англ.). Cambridge University Press. ISBN .
3. Hispavic Ibérica y Vinilis en el sector del PVC. Interempresas (ісп.). Процитовано 2 вересня 2024.
4. Inovyn importará Dicloroetano en su planta de Martorell (Barcelona). Interempresas (ісп.). Процитовано 2 вересня 2024.
5. Vilapress. El mercurio desaparece de la planta de cloro de Martorell. VilaPress (ісп.). Процитовано 2 вересня 2024.
6. ICIS Home. subscriber.icis.com. Процитовано 2 вересня 2024.
7. 2017/11/09/10162452/news-in-brief.
8. INEOS completes acquisition of INOVYN Joint Venture. www.ineos.com (англ.). 7 липня 2016. Процитовано 2 вересня 2024.
9. Martorell. www.ineos.com (англ.). Процитовано 2 вересня 2024.
10. declaracions_ambientals/ES-CAT-000020 (PDF).