Микола Іванович Зав ялов рос Николай Иванович Завьялов 14 грудня 1913 Бор 26 березня 1989 радянський воєначальник Герой

Микола Іванович Зав'ялов (рос. Николай Иванович Завьялов;14 грудня 1913, Бор — 26 березня 1989) — радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (1944), генерал-майор.

Микола Іванович Зав'ялов

рос. Николай Иванович Завьялов

Народження

14 грудня 1913
Бор

Смерть

26 березня 1989 (75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання

Байкове кладовище

Країна

СРСР

Освіта

Військова академія імені М. В. Фрунзе

Роки служби

1936–1969

Партія

КПРС

Звання

Генерал-майор

Війни / битви

Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зав'ялов.

Біографія

Народився 14 грудня 1913 року в селі Борі (нині Тихвінського району Ленінградської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив Пікальовську школу робітничої молоді в Ленінградській області, в 1934 році два курси Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена. Працював в місті Бокситогорську Ленінградської області на Бокситогорському глиноземному комбінаті завідувачем навчальною частиною з підготовки кадрів.

У 1936 році призваний до лав Червоної Армії. Закінчив курси удосконалення офіцерського складу. Член ВКП (б) з 1939 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років, у званні старшого лейтенанта командував стрілецьким батальйоном. Був поранений.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року, командир батальйону. У липні 1941 року був важко поранений в боях в Україні. З листопада 1941 року — командир 1032-го стрілецького полку 293-ї стрілецької дивізії в 40-ї армії Південно-Західного фронту, учасник Барвінково-Лозовської наступальної операції. Потім воював на Сталінградському і 3-му Українському фронтах. Був заступником командира по стройовій частині 5-ї гвардійської окремої моторизованої стрілецької бригади, а потім став командиром цієї бригади. Успішно діяв при відвоюванні міст Краматорська, Одеси, Ізмаїла.

В ході Яссько-Кишинівської стратегічної наступальної операції з 20 по 26 серпня 1944 року 5-а гвардійська окрема моторизована стрілецька бригада під командуванням гвардії підполковника М. І. 3ав'ялова відвоювала села Тарутине і Татарбунари на території Одеської області, глибоко прорвалася в тил противника. У цій операції солдати під командуванням підполковника М. І. 3авьялова спалили 10 танків, підбили 45 гармат, понад 100 автомашин, знищили до 3000 і взяли в полон 300 солдатів і офіцерів противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за вміле командування бригадою і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії підполковнику Миколі Івановичу Зав'ялову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3492).

Після війни продовжив службу в Радянській Армії. У 1947 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ Радянської Армії імені Й. В. Сталіна, в 1957 році — Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, в 1962 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе (заочно). Генерал-майор з 1957 року. З 1958 року — командир 24-ї Самаро-Ульяновської Бердичівської тричі Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького Залізної мотострілецької дивізії в Прикарпатському військовому окрузі. З 1960 року — заступник командувача з бойової підготовки загальновійськової армії Прикарпатського військового округу. З 1964 року — на такій же посаді у 8-й гвардійській армії Групи радянських військ у Німеччині.

З 1969 року у відставці. Жив у Києві. Автор книги «Версти мужності» (1981). Помер 26 березня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Відзнаки, пам'ять

Нагороджений орденом Леніна (13 вересня 1944), трьома орденами Червоного Прапора (22 лютого 1942, ????), орденом Суворова 2-го ступеня (1944), орденом Кутузова 2-го ступеня (1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (26 вересня 1943, 11 березня 1985), трьома орденами Червоної Зірки (1940, ????), медалями, іноземними орденами.

Почесний громадянин міст Нікополя, Ізмаїла, Бокситогорська (1985). Ім'я Героя присвоєно середній загальноосвітній школі в селищі Бор Ленінградської області (2005).

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
Твои освободители, Донбасс! 5-е видання, доповнене. Донецьк, 1976.