Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сергій Стефанович Жук (20 жовтня 1885, Швайкина Балка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія — 1 квітня 1969, Аугсбург, ФРН) — український скульптор, письменник, поет, мистецтвознавець, перекладач, громадський, культурний та політичний діяч.
| Сергій Стефанович Жук | |
 | |
| Народився | 20 жовтня 1885 х. Швайкина Балка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія |
|---|---|
| Помер | 1 квітня 1969 (83 роки) Аугсбург |
| Національність | українець |
Біографічні відомості
Народився 20 жовтня 1885 року на хуторі Швайкина Балка Кобеляцького повіту на Полтавщині (нині у складі міста Кобеляки Полтавської області) в родині відставного державного службовця, наглядача Кобеляцької земської лікарні Стефана Жука та його дружини Марини, уродженої Кондренко (Кондри). Був п'ятою дитиною в родині, кілька років був прикутим до ліжка через хворобу. З осені 1886 р. родина мешкала в Кобеляках.
Після закінчення Кобеляцької школи переїхав до Сімферополя, де навчався в реальному училищі. У 1902 році в газеті «Крим» опублікував першу театральну рецензію. З 1904 р. публікувався у часописах «Рада», «Літературно-науковий вісник» та ін. Був автором як публіцистичних, так і літературних творів — п'єси «Талант» (1907), казок (1920—1922), поеми «Олена» (1941), драматичних етюдів (1945—1948), спогадів про митрополита Андрея Шептицького (1945), композиторів Я. Степового і Ф. Якименка, співака І. Алчевського, М. Садовського і М. Івасюка (1953—1954), опублікованих як в українських виданнях, так і в українській періодиці Європи та Великої Британії.
Під час навчання у Сімферополі разом з громадським активістом Левом Толчинським організував в училищі українську громаду та займався пропагандою українських ідей у Криму — «завойовував Крим», як казав він жартома. Юнаком познайомився зі своєю майбутньою дружиною Єлизаветою Блейвич, яка народилася у 1886 р. в Криму в родині військового урядовця Семена Блейвича, навчалася у Сімферопольській жіночій гімназії. «Цей піонер українського національного руху в Криму розбудив у моєму серці любов до України, до її співочої мови. З ним я пізнала українську літературу, українське мистецтво, українську історію», — згадувала Єлизавета Жук про свого чоловіка.
Навесні 1908 р. подружжя Жуків узяло активну участь у Шевченківському святі в Сімферополі, що відбулося в залі громадського зібрання, де сцену було декоровано українськими історичними корогвами, а залу прикрашено понад сотнею українських національних прапорів. Єлизавета Жук втілювала Україну та шевченківські жіночі персонажі, які за сюжетами творів «Катерина» та «Гайдамаки» ставив її чоловік, що на цьому ж заході виступив з доповіддю про Шевченка під ім'ям «С. Дикий».
У 1907 і 1909 рр. Сергій Жук був заарештований у Севастополі та Сімферополі — ймовірно, через нелегальну політичну діяльність.
У 1909 р. під час приїзду до Сімферополя співака Івана Алчевського та корифея українського театру Миколи Садовського подружжя Жуків презентувало українську громаду Криму, розвиваючи зв'язки з ідейними українцями та знайомлячись із діячами українського театру — Ліницькою, Тобілевич, Полянською, Малиш-Федорець, Петляш, Мар'яненком, Ф. Левицьким, Паньківським, Каргальським, Верховинцем, Боднарчуком, Ковалевським та ін.
З 1908 по 1917 рр. Сергій Жук виступав із лекціями про творчість українських письменників — Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького.
У 1912 р. переїхав з дружиною до Санкт-Петербурга, де закінчив Психоневрологічний інститут. Активно працював у низці громадських організацій. У 1915 р. заснував першу українську мистецьку організацію в Санкт-Петербурзі — Українське літературно-мистецьке товариство, у 1917 р. — Український військовий революційний штаб (співголова — Микола Байздренко), що займався українізацією військових частин і висунув Тимчасовому уряду вимоги визнати УЦР і її уряд та відправити до Києва своїх міністрів для перемовин. Був представником Української Центральної Ради у Петрограді (сучасний Санкт-Петербург), організовував українські військові та громадські демонстрації та походи в місті на її підтримку. Очолював засноване ним українське літературне видавництво.
У 1918 (за іншими даними — 1920) р. родина Жуків переїхала до Києва. У 1919 р. Сергій Жук став першим ініціатором створення української опери в Києві, членом мистецької ради Української музичної драми, у 1920—1921 рр. — завідувачем літературно-мистецької частини Української державної опери. Переклав низку лібрето опер українською мовою.
Після більшовицької окупації України, Сергій Жук був членом мистецького відділу (різьбярської секції) Інституту української наукової мови при ВУАН (1925—1929).
Як скульптор створив постаті й ескізи пам'ятника Т. Шевченку (1910 і 1913 рр.), композиції на біблійну, історичну та літературну тематику в стилях неокласики та імпресіонізму; з 1921 р. його епічні сюжети та синтетичні портрети українських діячів були позначені рисами національного стилю.
Відомі такі його роботи: скульптури «Син тьми і зла» (1907), автопортрети (1913, 1920, 1922), «Христос» (1915), «Мрія» (1916), «Кобзар», «Біс» (1920), «Степовик», «Гріх», «Старий Божок», «Привид» (1921), «Старий орел», «Степовий хижак», «Влада жінки», «Каїн і Авель» (1922), «Мати», «Пристрасть», «Ухань» (1923), «Лісовик», «Живе коло» (1924); погруддя Т. Шевченка (1913, 1920, 1922), І. Гонти (1921, 1922), М. Леонтовича (1925), М. Левитського (1928) і М. Балліна (1929), «Т. Шевченко до заслання», «Т. Шевченко після заслання» (1939), П. Саксаганського (1940), М. Кропивницького (1941), погруддя для пам'ятників Т. Шевченкові на території Березинських (нині Жашківського району Черкаської області) і Лучанських цукроварень (1926), надгробки А. Терниченка на Байковому кладовищі у Києві (1928), Д. Заболотного в с. Чоботарівка (нині Заболотне Крижопільського району Вінницької області, 1930—1932), проєкт надгробка М. Заньковецької (1936).
Твори Сергія Жука зберігалися в Київському музеї українських діячів науки і мистецтв при ВУАН, Київському музеї Т. Шевченка, Державному музеї українського мистецтва, Державному заповіднику «Могила Тараса Шевченка» в Каневі Черкаської області, експонувалися в Києві (1924, 1937, 1939), Харкові (1935—1937) та Львові (1940).
У своїх скульптурах переховував український національний прапор, під яким у Петрограді під час Лютневої революції 1917 р. відбулася 25-тисячна українська маніфестація, а також свої поетичні твори антирадянського спрямування.
Під час окупації України військами нацистської Німеччини Сергій Жук залишився в Києві, де був членом Проводу ОУН. У 1943 р. виїхав до Львова, у 1944 р. — до Відня. З 1945 р. мешкав в Авґсбурзі (Німеччина), де відновив діяльність літературно-мистецького та наукового товариства при Українському Комітеті, до якого входили діячі української літератури, мистецтва та науки на еміграції. Після еміграції Сергія Жука його скульптурна спадщина в Києві була знищена, а його ім'я — на десятиліття піддане забуттю.
Помер 1 квітня 1969 року в Авґсбурзі.
Примітки
- Сергій Жук. З давноминулого. Визвольний шлях. Кн. 3/205. Річник XVIII (XII). Березень, 1965. С. 325—330.
- Єлисавета Жук. Українське жіноче коло (Перша українська жіноча організація на Наддніпрянській Україні). Визвольний шлях. Кн. 6/112 (186). Річник X (XVI). Червень, 1963. С. 643—648.
- Віталій Ханко. Призабута мистецька постать Сергій Жук. Образотворче мистецтво. № 1. 2018. С. 62–65.
- Сергій Жук. Синтеза творчости Т. Шевченка в моєму проєкті пам'ятника 1913 року. Визвольний шлях. Кн. 2/98 (172). Річник IX (XV). Лютий, 1962. С. 188—190.
Джерела і посилання
- Анатолій Чернов. Літописець змагань української культури (Сергій Стефанович Жук). Рідний край. 2015. № 2 (33). С. 187—190.
- Віталій Ханко. Призабута мистецька постать Сергій Жук. Образотворче мистецтво. № 1. 2018. С. 62-65.
- С. І. Білокінь, В. М. Ханко . Жук Сергій Стефанович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн]. Гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zhuk Sergij Stefanovich Zhuk 20 zhovtnya 1885 Shvajkina Balka Kobelyackij povit Poltavska guberniya 1 kvitnya 1969 Augsburg FRN ukrayinskij skulptor pismennik poet mistectvoznavec perekladach gromadskij kulturnij ta politichnij diyach Sergij Stefanovich Zhuk Narodivsya 20 zhovtnya 1885 1885 10 20 h Shvajkina Balka Kobelyackij povit Poltavska guberniya Pomer 1 kvitnya 1969 1969 04 01 83 roki Augsburg Nacionalnist ukrayinecBiografichni vidomostiNarodivsya 20 zhovtnya 1885 roku na hutori Shvajkina Balka Kobelyackogo povitu na Poltavshini nini u skladi mista Kobelyaki Poltavskoyi oblasti v rodini vidstavnogo derzhavnogo sluzhbovcya naglyadacha Kobelyackoyi zemskoyi likarni Stefana Zhuka ta jogo druzhini Marini urodzhenoyi Kondrenko Kondri Buv p yatoyu ditinoyu v rodini kilka rokiv buv prikutim do lizhka cherez hvorobu Z oseni 1886 r rodina meshkala v Kobelyakah Pislya zakinchennya Kobelyackoyi shkoli pereyihav do Simferopolya de navchavsya v realnomu uchilishi U 1902 roci v gazeti Krim opublikuvav pershu teatralnu recenziyu Z 1904 r publikuvavsya u chasopisah Rada Literaturno naukovij visnik ta in Buv avtorom yak publicistichnih tak i literaturnih tvoriv p yesi Talant 1907 kazok 1920 1922 poemi Olena 1941 dramatichnih etyudiv 1945 1948 spogadiv pro mitropolita Andreya Sheptickogo 1945 kompozitoriv Ya Stepovogo i F Yakimenka spivaka I Alchevskogo M Sadovskogo i M Ivasyuka 1953 1954 opublikovanih yak v ukrayinskih vidannyah tak i v ukrayinskij periodici Yevropi ta Velikoyi Britaniyi Pid chas navchannya u Simferopoli razom z gromadskim aktivistom Levom Tolchinskim organizuvav v uchilishi ukrayinsku gromadu ta zajmavsya propagandoyu ukrayinskih idej u Krimu zavojovuvav Krim yak kazav vin zhartoma Yunakom poznajomivsya zi svoyeyu majbutnoyu druzhinoyu Yelizavetoyu Blejvich yaka narodilasya u 1886 r v Krimu v rodini vijskovogo uryadovcya Semena Blejvicha navchalasya u Simferopolskij zhinochij gimnaziyi Cej pioner ukrayinskogo nacionalnogo ruhu v Krimu rozbudiv u moyemu serci lyubov do Ukrayini do yiyi spivochoyi movi Z nim ya piznala ukrayinsku literaturu ukrayinske mistectvo ukrayinsku istoriyu zgaduvala Yelizaveta Zhuk pro svogo cholovika Navesni 1908 r podruzhzhya Zhukiv uzyalo aktivnu uchast u Shevchenkivskomu svyati v Simferopoli sho vidbulosya v zali gromadskogo zibrannya de scenu bulo dekorovano ukrayinskimi istorichnimi korogvami a zalu prikrasheno ponad sotneyu ukrayinskih nacionalnih praporiv Yelizaveta Zhuk vtilyuvala Ukrayinu ta shevchenkivski zhinochi personazhi yaki za syuzhetami tvoriv Katerina ta Gajdamaki staviv yiyi cholovik sho na comu zh zahodi vistupiv z dopoviddyu pro Shevchenka pid im yam S Dikij U 1907 i 1909 rr Sergij Zhuk buv zaareshtovanij u Sevastopoli ta Simferopoli jmovirno cherez nelegalnu politichnu diyalnist U 1909 r pid chas priyizdu do Simferopolya spivaka Ivana Alchevskogo ta korifeya ukrayinskogo teatru Mikoli Sadovskogo podruzhzhya Zhukiv prezentuvalo ukrayinsku gromadu Krimu rozvivayuchi zv yazki z idejnimi ukrayincyami ta znajomlyachis iz diyachami ukrayinskogo teatru Linickoyu Tobilevich Polyanskoyu Malish Fedorec Petlyash Mar yanenkom F Levickim Pankivskim Kargalskim Verhovincem Bodnarchukom Kovalevskim ta in Z 1908 po 1917 rr Sergij Zhuk vistupav iz lekciyami pro tvorchist ukrayinskih pismennikiv Tarasa Shevchenka Panasa Mirnogo Ivana Nechuya Levickogo U 1912 r pereyihav z druzhinoyu do Sankt Peterburga de zakinchiv Psihonevrologichnij institut Aktivno pracyuvav u nizci gromadskih organizacij U 1915 r zasnuvav pershu ukrayinsku mistecku organizaciyu v Sankt Peterburzi Ukrayinske literaturno mistecke tovaristvo u 1917 r Ukrayinskij vijskovij revolyucijnij shtab spivgolova Mikola Bajzdrenko sho zajmavsya ukrayinizaciyeyu vijskovih chastin i visunuv Timchasovomu uryadu vimogi viznati UCR i yiyi uryad ta vidpraviti do Kiyeva svoyih ministriv dlya peremovin Buv predstavnikom Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi u Petrogradi suchasnij Sankt Peterburg organizovuvav ukrayinski vijskovi ta gromadski demonstraciyi ta pohodi v misti na yiyi pidtrimku Ocholyuvav zasnovane nim ukrayinske literaturne vidavnictvo U 1918 za inshimi danimi 1920 r rodina Zhukiv pereyihala do Kiyeva U 1919 r Sergij Zhuk stav pershim iniciatorom stvorennya ukrayinskoyi operi v Kiyevi chlenom misteckoyi radi Ukrayinskoyi muzichnoyi drami u 1920 1921 rr zaviduvachem literaturno misteckoyi chastini Ukrayinskoyi derzhavnoyi operi Pereklav nizku libreto oper ukrayinskoyu movoyu Pislya bilshovickoyi okupaciyi Ukrayini Sergij Zhuk buv chlenom misteckogo viddilu rizbyarskoyi sekciyi Institutu ukrayinskoyi naukovoyi movi pri VUAN 1925 1929 Yak skulptor stvoriv postati j eskizi pam yatnika T Shevchenku 1910 i 1913 rr kompoziciyi na biblijnu istorichnu ta literaturnu tematiku v stilyah neoklasiki ta impresionizmu z 1921 r jogo epichni syuzheti ta sintetichni portreti ukrayinskih diyachiv buli poznacheni risami nacionalnogo stilyu Vidomi taki jogo roboti skulpturi Sin tmi i zla 1907 avtoportreti 1913 1920 1922 Hristos 1915 Mriya 1916 Kobzar Bis 1920 Stepovik Grih Starij Bozhok Privid 1921 Starij orel Stepovij hizhak Vlada zhinki Kayin i Avel 1922 Mati Pristrast Uhan 1923 Lisovik Zhive kolo 1924 pogruddya T Shevchenka 1913 1920 1922 I Gonti 1921 1922 M Leontovicha 1925 M Levitskogo 1928 i M Ballina 1929 T Shevchenko do zaslannya T Shevchenko pislya zaslannya 1939 P Saksaganskogo 1940 M Kropivnickogo 1941 pogruddya dlya pam yatnikiv T Shevchenkovi na teritoriyi Berezinskih nini Zhashkivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti i Luchanskih cukrovaren 1926 nadgrobki A Ternichenka na Bajkovomu kladovishi u Kiyevi 1928 D Zabolotnogo v s Chobotarivka nini Zabolotne Krizhopilskogo rajonu Vinnickoyi oblasti 1930 1932 proyekt nadgrobka M Zankoveckoyi 1936 Tvori Sergiya Zhuka zberigalisya v Kiyivskomu muzeyi ukrayinskih diyachiv nauki i mistectv pri VUAN Kiyivskomu muzeyi T Shevchenka Derzhavnomu muzeyi ukrayinskogo mistectva Derzhavnomu zapovidniku Mogila Tarasa Shevchenka v Kanevi Cherkaskoyi oblasti eksponuvalisya v Kiyevi 1924 1937 1939 Harkovi 1935 1937 ta Lvovi 1940 U svoyih skulpturah perehovuvav ukrayinskij nacionalnij prapor pid yakim u Petrogradi pid chas Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 r vidbulasya 25 tisyachna ukrayinska manifestaciya a takozh svoyi poetichni tvori antiradyanskogo spryamuvannya Pid chas okupaciyi Ukrayini vijskami nacistskoyi Nimechchini Sergij Zhuk zalishivsya v Kiyevi de buv chlenom Provodu OUN U 1943 r viyihav do Lvova u 1944 r do Vidnya Z 1945 r meshkav v Avgsburzi Nimechchina de vidnoviv diyalnist literaturno misteckogo ta naukovogo tovaristva pri Ukrayinskomu Komiteti do yakogo vhodili diyachi ukrayinskoyi literaturi mistectva ta nauki na emigraciyi Pislya emigraciyi Sergiya Zhuka jogo skulpturna spadshina v Kiyevi bula znishena a jogo im ya na desyatilittya piddane zabuttyu Pomer 1 kvitnya 1969 roku v Avgsburzi PrimitkiSergij Zhuk Z davnominulogo Vizvolnij shlyah Kn 3 205 Richnik XVIII XII Berezen 1965 S 325 330 Yelisaveta Zhuk Ukrayinske zhinoche kolo Persha ukrayinska zhinocha organizaciya na Naddnipryanskij Ukrayini Vizvolnij shlyah Kn 6 112 186 Richnik X XVI Cherven 1963 S 643 648 Vitalij Hanko Prizabuta mistecka postat Sergij Zhuk Obrazotvorche mistectvo 1 2018 S 62 65 Sergij Zhuk Sinteza tvorchosti T Shevchenka v moyemu proyekti pam yatnika 1913 roku Vizvolnij shlyah Kn 2 98 172 Richnik IX XV Lyutij 1962 S 188 190 Dzherela i posilannyaAnatolij Chernov Litopisec zmagan ukrayinskoyi kulturi Sergij Stefanovich Zhuk Ridnij kraj 2015 2 33 S 187 190 Vitalij Hanko Prizabuta mistecka postat Sergij Zhuk Obrazotvorche mistectvo 1 2018 S 62 65 S I Bilokin V M Hanko Zhuk Sergij Stefanovich Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini elektronna versiya onlajn Gol redkol I M Dzyuba A I Zhukovskij M G Zheleznyak ta in NAN Ukrayini NTSh Kiyiv Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2009