Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Acrocinus longimanus Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип Членистоногі Arthrop

Жук-арлекін

Жук-арлекін
Acrocinus longimanus
image
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambicoidea)
Родина: Вусачі (Cerambicidae)
Триба:
Рід: Acrocinus
Біноміальна назва
Acrocinus longimanus
(Linnaeus), 1758
Посилання
image Вікісховище: Acrocinus longimanus
image Віківиди: Acrocinus longimanus
image EOL: 351109

Жук-арлекін (Acrocinus longimanus) — вид твердокрилих комах родини вусачі. Ендемік Центральної Америки і північної частини Південної Америки. Занесений до Червоного списку МСОП як вразливий вид. Володар найдовших ніг серед комах.

Зовнішній вигляд

Довжина тіла — до 76 мм. У імаго верх тіла вкритий густим опушенням і має складний візерунок з чорних, червонувато-жовтогарячих та зеленувато-жовтих плям різної форми. Візерунку властива індивідуальна мінливість, на підставі якої виділяють декілька підвидів. Інколи своєрідний візерунок на тілі жука трактують як камуфляж на тлі відмерлих стовбурів дерев, які впали і вкриті сухим листям, лишайниками, грибами.

Антени 11-членикові, чорні, значно довші, ніж тулуб, з невеличкими жовтогарячими плямами на стиках між члениками. Стегна пласкі, чорні, з малесенькими жовтогарячими поперечними плямками на стиках з гомілками. Найхарактернішою рисою жука є його надвичайно довгі передні ноги. У самців вони сягають 17 см, тобто вдвічі довші, ніж тулуб. Тож жук-арлекін є володарем найдовших ніг серед усіх комах.

Жукам притаманий статевий диморфізм: самці більші, їх передні гомілки на вершинах досить сильно (у самок лише трохи) загнуті до середини. У самців на кожному з боків передньоспинки є видовжений загострений бугорець із шипом на вершині, спрямований назовні; у самок він невеличкий або зовсім відсутній.

Етимологія назви

Наукова видова назва longimanus, яка дана жуку К. Ліннеєм, перекладається з латини як «довгоногий». Вернакулярне ж ім'я «арлекін» відображає пістряве забарвлення комахи, що нагадує одяг з різнокольорових клаптиків у Арлекіна, давнього театрального персонажа. Таку саму назву жук має у англійській, французькій, іспанській, німецькій, російській та інших мовах.

Географічне поширення

Природний ареал виду охоплює частину Неарктики: від Півдня Мексики до Півночі Аргентини і включає також Карибські острови.

image
Поширення жука-арлекіна. Кольоровими цяточками позначені місця його знахідок

Спосіб життя

Жуки мешкають у субтропічних та тропічних дощових лісах на висоті до 2150 метрів. Активні вдень, хоча вночі прилітають до джерел штучного світла. За іншими даними, жуки активні, навпаки, у темну пору доби, від смеркання до світання. Пересуватися по шерехатій корі їм допомагає надзвичайна довжина ніг та зазубленість внутрішньої поверхні гомілок. Завдяки цьому комахи в змозі триматися на пласкій вертикальній поверхні (див. фото:).

Харчуються жуки деревинною корою та сапротрофними грибами, що оселюються на мертвій або вмираючій деревині, а також соком зі стовбурових поранень. Вже за кілька годин після падіння дерева арлекіни летять до нього, орієнтуючись за запахом соку, що витікає. Їжею для них можуть бути також екскременти інших тварин.

Кормовими рослинами цих комах стають різні види принаймні 11 родів (фікуси, , Bagassa guianensis, та інші) дев'яти родин.

Життєвий цикл

image
В період розмноження потужні щелепи стають у пригоді самцям жуків-арлекінів у сутичках із суперниками

В період розмноження самцям властива певна територіальність: вони знаходять і охороняють від самців-конкурентів ділянки стовбурів, найпридатніші для відкладання яєць. При цьому між самцями виникають запеклі сутички, під час яких використовуються довжелезні ноги і потужні щелепи, якими жуки здатні пошкоджувати кінцівки та антени супротивника. Вважають, що, крім іншого, видовжені ноги самця допомагають йому успішно здійснити парування.

Після парування самиця вигризає заглиблення (8 × 20 мм) у вологій корі, що гниє, і відкладає у ямку яйце. В тропіках це припадає на сезон дощів, коли стовбур рясно вкритий лишайниками та грибами. Вони камуфлюють місце яйцекладки від хижаків. Протягом двох-трьох днів самиця відкладає 15–20 яєць. Личинки живляться деревиною, прогризаючи у ній тунелі на глибину до 13 см. У них вони через сім-вісім місяців і заляльковуються. Ще через чотири місяці дорослі жуки вигризають собі вихід назовні.

Загалом життєвий цикл (яйце → імаго) триває до 12 місяців.

Природні вороги

Основними природними ворогами жуків-арлекінів є птахи, ящірки та жаби. Дошкуляють їм також дрібні паразитичні кліщі, які мешкають попід надкрилами комах. Там же живуть три види псевдоскорпіонів, які живляться цими кліщами. Для позбавлених крил кліщів та псевдоскорпіонів жуки є активними розселювачами ().

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, жук-арлекін є невід'ємною ланкою природних екосистемах, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Вид важливий у лісових біомах як потужний редуцент, що прискорює розкладання відмерлої органіки.

Арлекін включений до Червоного списку МСОП як вразливий вид. Основними факторами зниження його чисельності і скорочення ареалу є масове вирубування дощових лісів у тропіках. Крім того, жуків виловлюють для продажу колекціонерам, прикрашання інтер'єру, виготовлення сувенірів; купляють для утримання вдома як кімнатних тварин.

В тілі жуків знайдено білки, які мають високу активність у пригніченні паразитичного грибка [en]¬, небезпечного для здоров'я та життя людини, а також проти інших мікроорганізмів. Поглибені дослідження цих сполук можуть у перспективі стати основою для створення ефективних лікувальних засобів.

Примітки

  1. Harlequin Beetle. In Encyclopedia Britannica. 2014. — URL: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/708166/harlequin beetle
  2. Valle, N. G., Chatellenaz, M. L. & Damborsky, M. P. Acrocinus longimanus (Linnaeus, 1758) (Coleoptera: Cerambycidae): first record from the province of Corrientes, Argentina // Check List, 2017, 13 (6):987–991
  3. Hubweber, L. Longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Golfo Dulce region, Costa Rica // Stapfia, 2008. 88:249–256
  4. Zeh, D., Zeh, J., & Tavakilian, G. Sexual Selection and Sexual Dimorphism in the Harlequin Beetle Acrocinus // Biotropica, 1992, 24(1): 86-96
  5. Contreras-Roque, J. R. & S. D. Rнos. Presencia, distribuciyn, ecobiologнa y adaptaciones de Acrocinus longimanus (Linnaeus, 1758) (Coleoptera: Cerambycidae: Lamiinae: Acrocinini) en el Paraguay // Historia Natural 2018, 8(2):47–64
  6. Guzmán-Vásquez, H. M. & Sanchez Garcia, J. A. New state records of the harlequin beetle, Acrocinus longimanus (Linnaeus, 1758) (Coleoptera: Cerambycidae), in Mexico // The Pan-Pacific Entomologist, 2020, 96(2): 75–78. — URL: https://www.researchgate.net/publication/342720800
  7. Ramdeen, Th. The Online Guide to the Animals of Trinidad and Tobago. Acrocinus longimanus (Harlequin Beetle), 2015. — URL: https://sta.uwi.edu/fst/lifesciences/sites/default/files/lifesciences/images/Acrocinus%20longimanus-%20Beetle%2C%20Harlequin.pdf
  8. Chemsak, J. A. Acrocinus longimanus (Arlequin, Harlequin Beetle). — In: Janzen, D.H. (ed.), Costa Rican Natural History. University of Chicago Press, 1983, Chicago: 678—679
  9. Лобанов А. Арлекин. — URL: https://www.zin.ru/ANIMALIA/COLEOPTERA/rus/world18.htm [ 26 липня 2019 у Wayback Machine.]
  10. Rainforest-alliance.org. 2015. Harlequin Beetle (Acrocinus Longimanus). Rainforest Alliance. — URL: http://www.rainforest-alliance.org/kids/species-profiles/harlequin-beetle [ 15 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  11. Tippmann F.F. Eine Harlekinade am Rio Tulumayo // Entomologische Zeitschrift, 1951—1952, 61: 137—142, 147—152, 155—157
  12. Zeh, D. W., J. A. Zeh & M. M. Bonilla. Phylogeography of the giant harlequin beetle (Acrocinus longimanus) // Journal of Biogeography, 2003, 30:747–753
  13. Solution structure of Alo-3: A new knottin-type antifungal peptide from the insect Acrocinus longimanus// Biochemistry 2003, 42, 49, 14434–14442. — URL: https://pubs.acs.org/doi/pdf/10.1021/bi035400o
  14. Barbault, F. , Landon, C., Guenneugues, M., Meyer, J. P. , Schott, V., Dimarcq J. L. & Vovelle, F.. Solution structure of Ale-3: a new Knottin-type antifungal peptide from the insect Acrocinus Longimanus // Biochemistry 2003. 42(49): 14434–14442
  15. Hancock, R. E. W., Brown, K. L. & Mookherje, N. Host defense peptides from invertebratesenergizing antimicrobial strategies // Inmunobiology, 2006, 211(4): 315—322

Америки]]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Acrocinus longimanus Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Chlenistonogi Arthropoda Klas Komahi Insecta Infraklas Novokrili Neoptera Nadryad Golometabola Holometabola Ryad Tverdokrili Coleoptera Nadrodina Cerambikoyidni Cerambicoidea Rodina Vusachi Cerambicidae Triba Rid Acrocinus Binomialna nazva Acrocinus longimanus Linnaeus 1758 Posilannya Vikishovishe Acrocinus longimanus Vikividi Acrocinus longimanus EOL 351109 Zhuk arlekin Acrocinus longimanus vid tverdokrilih komah rodini vusachi Endemik Centralnoyi Ameriki i pivnichnoyi chastini Pivdennoyi Ameriki Zanesenij do Chervonogo spisku MSOP yak vrazlivij vid Volodar najdovshih nig sered komah Zovnishnij viglyadDovzhina tila do 76 mm U imago verh tila vkritij gustim opushennyam i maye skladnij vizerunok z chornih chervonuvato zhovtogaryachih ta zelenuvato zhovtih plyam riznoyi formi Vizerunku vlastiva individualna minlivist na pidstavi yakoyi vidilyayut dekilka pidvidiv Inkoli svoyeridnij vizerunok na tili zhuka traktuyut yak kamuflyazh na tli vidmerlih stovburiv derev yaki vpali i vkriti suhim listyam lishajnikami gribami Anteni 11 chlenikovi chorni znachno dovshi nizh tulub z nevelichkimi zhovtogaryachimi plyamami na stikah mizh chlenikami Stegna plaski chorni z malesenkimi zhovtogaryachimi poperechnimi plyamkami na stikah z gomilkami Najharakternishoyu risoyu zhuka ye jogo nadvichajno dovgi peredni nogi U samciv voni syagayut 17 sm tobto vdvichi dovshi nizh tulub Tozh zhuk arlekin ye volodarem najdovshih nig sered usih komah Zhukam pritamanij statevij dimorfizm samci bilshi yih peredni gomilki na vershinah dosit silno u samok lishe trohi zagnuti do seredini U samciv na kozhnomu z bokiv perednospinki ye vidovzhenij zagostrenij bugorec iz shipom na vershini spryamovanij nazovni u samok vin nevelichkij abo zovsim vidsutnij Etimologiya nazviNaukova vidova nazva longimanus yaka dana zhuku K Linneyem perekladayetsya z latini yak dovgonogij Vernakulyarne zh im ya arlekin vidobrazhaye pistryave zabarvlennya komahi sho nagaduye odyag z riznokolorovih klaptikiv u Arlekina davnogo teatralnogo personazha Taku samu nazvu zhuk maye u anglijskij francuzkij ispanskij nimeckij rosijskij ta inshih movah Geografichne poshirennyaPrirodnij areal vidu ohoplyuye chastinu Nearktiki vid Pivdnya Meksiki do Pivnochi Argentini i vklyuchaye takozh Karibski ostrovi Poshirennya zhuka arlekina Kolorovimi cyatochkami poznacheni miscya jogo znahidokSposib zhittyaZhuki meshkayut u subtropichnih ta tropichnih doshovih lisah na visoti do 2150 metriv Aktivni vden hocha vnochi prilitayut do dzherel shtuchnogo svitla Za inshimi danimi zhuki aktivni navpaki u temnu poru dobi vid smerkannya do svitannya Peresuvatisya po sherehatij kori yim dopomagaye nadzvichajna dovzhina nig ta zazublenist vnutrishnoyi poverhni gomilok Zavdyaki comu komahi v zmozi trimatisya na plaskij vertikalnij poverhni div foto Harchuyutsya zhuki derevinnoyu koroyu ta saprotrofnimi gribami sho oselyuyutsya na mertvij abo vmirayuchij derevini a takozh sokom zi stovburovih poranen Vzhe za kilka godin pislya padinnya dereva arlekini letyat do nogo oriyentuyuchis za zapahom soku sho vitikaye Yizheyu dlya nih mozhut buti takozh ekskrementi inshih tvarin Kormovimi roslinami cih komah stayut rizni vidi prinajmni 11 rodiv fikusi Bagassa guianensis ta inshi dev yati rodin Zhittyevij cikl V period rozmnozhennya potuzhni shelepi stayut u prigodi samcyam zhukiv arlekiniv u sutichkah iz supernikami V period rozmnozhennya samcyam vlastiva pevna teritorialnist voni znahodyat i ohoronyayut vid samciv konkurentiv dilyanki stovburiv najpridatnishi dlya vidkladannya yayec Pri comu mizh samcyami vinikayut zapekli sutichki pid chas yakih vikoristovuyutsya dovzhelezni nogi i potuzhni shelepi yakimi zhuki zdatni poshkodzhuvati kincivki ta anteni suprotivnika Vvazhayut sho krim inshogo vidovzheni nogi samcya dopomagayut jomu uspishno zdijsniti paruvannya Pislya paruvannya samicya vigrizaye zagliblennya 8 20 mm u vologij kori sho gniye i vidkladaye u yamku yajce V tropikah ce pripadaye na sezon doshiv koli stovbur ryasno vkritij lishajnikami ta gribami Voni kamuflyuyut misce yajcekladki vid hizhakiv Protyagom dvoh troh dniv samicya vidkladaye 15 20 yayec Lichinki zhivlyatsya derevinoyu progrizayuchi u nij tuneli na glibinu do 13 sm U nih voni cherez sim visim misyaciv i zalyalkovuyutsya She cherez chotiri misyaci dorosli zhuki vigrizayut sobi vihid nazovni Zagalom zhittyevij cikl yajce imago trivaye do 12 misyaciv Prirodni vorogi Osnovnimi prirodnimi vorogami zhukiv arlekiniv ye ptahi yashirki ta zhabi Doshkulyayut yim takozh dribni parazitichni klishi yaki meshkayut popid nadkrilami komah Tam zhe zhivut tri vidi psevdoskorpioniv yaki zhivlyatsya cimi klishami Dlya pozbavlenih kril klishiv ta psevdoskorpioniv zhuki ye aktivnimi rozselyuvachami Znachennya u prirodi ta zhitti lyudiniPodibno do inshih biologichnih vidiv zhuk arlekin ye nevid yemnoyu lankoyu prirodnih ekosistemah spozhivayuchi roslinni tkanini i stayuchi zdobichchyu tvarin hizhakiv ta parazitiv Vid vazhlivij u lisovih biomah yak potuzhnij reducent sho priskoryuye rozkladannya vidmerloyi organiki Arlekin vklyuchenij do Chervonogo spisku MSOP yak vrazlivij vid Osnovnimi faktorami znizhennya jogo chiselnosti i skorochennya arealu ye masove virubuvannya doshovih lisiv u tropikah Krim togo zhukiv vilovlyuyut dlya prodazhu kolekcioneram prikrashannya inter yeru vigotovlennya suveniriv kuplyayut dlya utrimannya vdoma yak kimnatnih tvarin V tili zhukiv znajdeno bilki yaki mayut visoku aktivnist u prignichenni parazitichnogo gribka en nebezpechnogo dlya zdorov ya ta zhittya lyudini a takozh proti inshih mikroorganizmiv Poglibeni doslidzhennya cih spoluk mozhut u perspektivi stati osnovoyu dlya stvorennya efektivnih likuvalnih zasobiv PrimitkiHarlequin Beetle In Encyclopedia Britannica 2014 URL http www britannica com EBchecked topic 708166 harlequin beetle Valle N G Chatellenaz M L amp Damborsky M P Acrocinus longimanus Linnaeus 1758 Coleoptera Cerambycidae first record from the province of Corrientes Argentina Check List 2017 13 6 987 991 Hubweber L Longhorn beetles Coleoptera Cerambycidae of the Golfo Dulce region Costa Rica Stapfia 2008 88 249 256 Zeh D Zeh J amp Tavakilian G Sexual Selection and Sexual Dimorphism in the Harlequin Beetle Acrocinus Biotropica 1992 24 1 86 96 Contreras Roque J R amp S D Rnos Presencia distribuciyn ecobiologna y adaptaciones de Acrocinus longimanus Linnaeus 1758 Coleoptera Cerambycidae Lamiinae Acrocinini en el Paraguay Historia Natural 2018 8 2 47 64 Guzman Vasquez H M amp Sanchez Garcia J A New state records of the harlequin beetle Acrocinus longimanus Linnaeus 1758 Coleoptera Cerambycidae in Mexico The Pan Pacific Entomologist 2020 96 2 75 78 URL https www researchgate net publication 342720800 Ramdeen Th The Online Guide to the Animals of Trinidad and Tobago Acrocinus longimanus Harlequin Beetle 2015 URL https sta uwi edu fst lifesciences sites default files lifesciences images Acrocinus 20longimanus 20Beetle 2C 20Harlequin pdf Chemsak J A Acrocinus longimanus Arlequin Harlequin Beetle In Janzen D H ed Costa Rican Natural History University of Chicago Press 1983 Chicago 678 679 Lobanov A Arlekin URL https www zin ru ANIMALIA COLEOPTERA rus world18 htm 26 lipnya 2019 u Wayback Machine Rainforest alliance org 2015 Harlequin Beetle Acrocinus Longimanus Rainforest Alliance URL http www rainforest alliance org kids species profiles harlequin beetle 15 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Tippmann F F Eine Harlekinade am Rio Tulumayo Entomologische Zeitschrift 1951 1952 61 137 142 147 152 155 157 Zeh D W J A Zeh amp M M Bonilla Phylogeography of the giant harlequin beetle Acrocinus longimanus Journal of Biogeography 2003 30 747 753 Solution structure of Alo 3 A new knottin type antifungal peptide from the insect Acrocinus longimanus Biochemistry 2003 42 49 14434 14442 URL https pubs acs org doi pdf 10 1021 bi035400o Barbault F Landon C Guenneugues M Meyer J P Schott V Dimarcq J L amp Vovelle F Solution structure of Ale 3 a new Knottin type antifungal peptide from the insect Acrocinus Longimanus Biochemistry 2003 42 49 14434 14442 Hancock R E W Brown K L amp Mookherje N Host defense peptides from invertebratesenergizing antimicrobial strategies Inmunobiology 2006 211 4 315 322 Ameriki

Дата публікації:
Топ