Жолтовський Іван Владиславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жолтовський.

Іван Владиславович Жолтовський (пол. Jan Żółtowski; біл. Іван Жалтоўскі; рос. Жолтовский Иван Владиславович; нар. 27(15) листопада 1867, Пінськ, тепер Брестська область, Білорусь — пом. 16 липня 1959, Москва) — білоруський, радянський архітектор, теоретик, педагог, почесний член АН БРСР, академік Академії архітектури СРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Жолтовський Іван Владиславович
біл. Іван Жалтоўскі
Народження	15 (27) листопада 1867^[1] ^d, Пінський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть	16 липня 1959(1959-07-16)^[1]^[2]^[…] (91 рік) Москва, СРСР^[1] ° пневмонія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна (підданство)	Російська імперія  СРСР
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1898), ^d і ^d (1886)
Діяльність	архітектор, реставратор, містобудівник, викладач університету
Праця в містах	Москва, Вічуга, Махачкала, Сочі і СРСР^[4]
Архітектурний стиль	неоренесанс
Найважливіші споруди	^d
Вчене звання	^d
Нагороди
Батько	Q107626471?
Мати	^d
Брати, сестри	^d
Жолтовський Іван Владиславович у Вікісховищі

Біографія

Іван Жолтовський народився 27 листопада 1867 року в місті Пінськ, що тоді входило до складу Мінської губернії Російської імперії.

1887 року (20 років) вступив до Петербурзької академії мистецтв. У зв'язку з реформою в Академії мистецтв 1894 року Іван Владиславич продовжив навчання у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв, яке закінчив 1898 року.

Іван Жолтовський за 11 років навчання набув практичного досвіду працюючи учнем у найкращих майстрів Петербурга. 1889 року захистив дипломний проєкт «Народний дім» у майстерні професора Антонія Томишка, через що отримав звання художника-архітектора (особисто спроєктував їдальню, бібліотеку й театр).

26 жовтня (8 листопада) 1909 року Івана Жолтовського надали звання академіка архітектури за вагомі досягнення й набутий досвід в архітектурній діяльності.

1910 року спільно з Ігорем Грабарем та Іваном Рильським — член журі конкурсу фасадів у Москві.

1910 року й 1923—1926 роках вивчав архітектуру Італії.

Іван Владиславич Жолтовський працював викладачем у закладах вищої мистецької освіти Москви. Зокрема:

• Імператорське Строгановське центральне художньо-промислове училище (грудень 1900 — кінець 1904),
• ВДХУТЕМАС,
• ВХУТЕІН (1826—1932),
• Інституті архітектури Академії архітектури СРСР (1932—1937),
• Московському архітектурному інституті (1933—1959).

1933—1939 рр. очолював архітектурну майстерню № 1 Мосради, 1945—1959 — архітектурну школу-майстерню інституту «Моспроект». Керував інститутами «Воєнпроект» і «Діпромісто».

Творчість

1891—1892 роках Іван Жолтовський брав участь у будівництві об'єктів Феодосійської залізниці в Криму, подавав заявки на архітектурні конкурси спільно з Стефаном Галензовским. Зберіглись їх нереалізовані конкурсні проекти надгробних пам'ятників Костянтину Тону в Санкт-Петербурзі й Самюелю Ганеману в Парижі.

Творчість Івана Жолтовського формувалась на досягненнях архітектури Античності, епохи Відродження, на традиціях давньоруського зодчества. Визначний майстер класичного напряму в архітектурі ХХ ст. змоделював власну творчу систему пропорційних і гармонійних співвідношень на основі архітектурного надбання Високого Відродження; був послідовником російського палладіанства.

Серед численних робіт Івана Жолтовського:

• будинок купця Гаврила Тарасова на Спиридоновці, Москва (1909—1910) — розкішна садиба в традиціях італійського ренесансу. Про замовника нагадує латинський напис на парадному фасаді «GABRIELUS TARASSOF FECIT ANNO DOMINI…». Цифри з датою будівництва втрачені. Зараз у садибі розміщено Інститут Африки.
• будинок Верхового товариства на вулиці Бігова (1903—1905)
• будівлі Першої сільськогосподарської виставки (1923)
• будинок Держбанку (1929)
• житлові будинки в Москві, так звані «будинки Жолтовського»
• проєкт дзвіниці костелу Розарію Діви Марії в Пінську.
• кінотеатр «Слава» у Москві

Брав участь у генеральній реконструкції Москви. Після закінчення Другої світової війни проєктував споруди для відновлення Гомеля.

Проєкти в Україні

За його проектами були забудовані деякі міста України. Зокрема:

• спроєктовано санаторій в Євпаторії (1953);
• санаторій «Гірське повітря» в Ялті (1951—1964);
• кілька громадських споруд у Львові;
• конкурсний проєкт театру в Катеринославі (1900) — у співавторстві з , ІІІ премія;
• представив два проєкти будинку Полтавського губернського земства (1903), але не переміг у конкурсі;
• конкурсний проєкт машинного залу Дніпрогесу (1929) — ІІ премія.

Наукові твори

Автор наукових творів із теорії й практики архітектури:

• Проєкти й будови (рос. Проекты и постройки). Москва, 1955;
• Чотири книги про архітектуру (рос. Четыре книги об архитектуре). Переклад трактату Андреа Палладіо — італійського архітектора XVI століття. Москва, 1938.

Нагороди, звання

• Академік архітектури (1909)
• Дійсний член Академії будівництва й архітектури СРСР (1939)
• Почесний член АН Білоруської РСР (1947)
• Заслужений діяч науки й мистецтв РСФРР (1932)
• Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1944)
• Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня (1950)

Примітки

1. Усачёва К. В. Жолтовский Иван Владиславович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 9 : Евклид — Ибсен. — С. 231.
   d:Track:Q17378135d:Track:Q649d:Track:Q18014843
2. Structurae — Ratingen: 1998.
   d:Track:Q3791d:Track:Q1061861
3. Máčel O. Zholtovsky, Ivan // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T093449
   d:Track:Q217595d:Track:Q56691875d:Track:Q810196d:Track:Q103980075d:Track:Q21431157d:Track:Q1547776
4. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
5. . esu.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.

Література

• Памяти И. В. Жолтовского: Некролог // СиА. 1959. № 8
• Круглов М. Зодчий. К 100-летию со дня рождения И. В. Жолтовского // Сов. культура. 1968, 2 марта
• Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століття. К., 1999
• Айрапетов Ш. А. О принципах архитектурной композиции И. В. Жолтовского. Москва, 2004
• Харэўскі С. В. Творчая спадчына архітэктара Івана Жалтоўскага [Текст] // Искусство и культура. — 2013. — № 2 (10). — С. 25-31. — Бібліягр.: с. 31 (9 назв.).

Посилання

• Іван Жолтовський [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Енциклопедія сучасної України
• Іван Жолтовський [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Центральної наукової бібліотеки імені Якуба Коласа (Білорусь)