Жниварський обряд

Жниварський обряд — ритуальне завершення збору злакових культур. В Україні розпочинаються переважно від свята Петра і Павла (12 липня) й закінчуються святом Іллі (2 серпня). Жнива завершують цикл сільськогосподарських свят і не є суворо регламентованими у часі. Їх обрядність сформувалася на давньому етапі історичного розвитку суспільства і представляє в основному патріархальний період переходу наших предків від кочівництва до землеробства.

Дожинковий вінок, Польща.

Жниварський обряд, Święto Plonów - Chram Mazowiecki RKP, 2007

Жниварський обряд структурно близький до весільного, в основі — суспільна діяльність сім'ї. Він має трициклічний період:

• Зажинки — ритуал зажинання першого снопа. Це робила, як правило, берегиня роду — матір (за її відсутності — старша дочка) під спів зажинкової пісні. Перший зжатий сніп привозили в оселю, і він стояв на покуті під час усіх жнив.
• Жнива на Тернопільщині були позбавлені конкретної ритуалістики. Вони супроводжувалися активною працею, під час відпочинку — відповідною піснею, насиченою (жартами, висміюванням лінивих парубків і дівчат тощо).
• Обжинки — найбагатші щодо збереження традиційної обрядовості. Вони розпочиналися оспівуванням останнього зжатого снопа та (подекуди її називають «Спасовою») — трішки недожатого збіжжя, оберненого колоссям до землі. Парубки проповзали попід ним, «щоби їх цілий рік спина не боліла». Сплетений із останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці й з останнім снопом ішли на подвір'я господаря, співаючи обрядові пісні. Господар зустрічав на воротях і запрошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич»), що завершувалася грою троїстих музик і забавою.

У радянський період зі зміною способів господарювання Жниварський обряд майже повністю забутий. Частково зберігся в Лановецькому, Кременецькому та Шумському районах.

Див. також

• Жниварські пісні
• Обжинки

Література

• Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — .

Посилання

• Спасова борода // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1818-1819. — 1000 екз.