Жванецький Михайло Михайлович

Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (6 березня 1934, смт Томашпіль, Україна — 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський, українського походження письменник-сатирик, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецького вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 року був художнім керівником Московського театру мініатюр, з 1990 року був президентом Всесвітнього клубу одеситів.

Жванецький Михайло Михайлович
рос. Михаил Михайлович Жванецкий рос. Михаил Маньевич Жванецкий
Ім'я при народженні	рос. Михаил Маньевич Жванецкий
Народився	6 березня 1934(1934-03-06)^[1] Одеса, Українська СРР, СРСР
Помер	6 листопада 2020(2020-11-06)^[2](86 років) Москва, Росія^[3] ·рак простати
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	письменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік
Alma mater	Одеський національний морський університет (1956)
Мова творів	російська
Конфесія	юдаїзм
У шлюбі з	^d
Діти	^d і ^d
Нагороди	Почесний громадянин Одеси (1997) ^d
Сайт: jvanetsky.ru
Жванецький Михайло Михайлович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 6 березня 1934 року в Одесі в родині лікарів.

У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.

У 1963 році під час гастролей в Одесі ^[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.

Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав понад 300 мініатюр і монологів.

Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у ^[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).

Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.

Творчість

Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987), а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).

2001 року до 65-річчя письменника у видавництві ^[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.

У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1».

Нагороди та почесні звання

• Член Спілки письменників СРСР (1978—1991);
• Кавалер ордена Дружби (1994, Росія);
• Лауреат премії «Тріумф» (1994, Росія);
• «Почесний громадянин Одеси» (17 лютого 1994 року та 27 лютого 1997 року, Україна);
• Народний артист України (8 вересня 1999)
• «Заслужений діяч мистецтв Росії» (2001, Росія).
• Народний артист Росії (2012)
• Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (27 лютого 2019 року, Росія).

Особисте життя

Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро.

Пам'ять

• 5931 Жванецький — астероїд, названий на його честь.
• Бульвар Михайла Жванецького — вулиця в Одесі названа на честь сатирика.

Wikinews

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

n:ru:Категория:Михаил Жванецкий

Примітки

1. Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
   d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244
2. https://tvrain.ru/news/umer_mihail_zhvanetskij-518910/
3. https://crimea.ria.ru/society/20201106/1118911419/Umer-Mikhail-Zhvanetskiy.html
4.  Миниатюры М.Жванецкого в исполнении Романа Карцева и Виктора Ильченко (1975) на YouTube
5. . Офіційний сайт Михайла Жванецького (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2015. Процитовано 8 червня 2016.
6. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 7 листопада 2020.
7. Божко Г. (04-11-2005). Михайло Жванецький: «Зло — це добро, яке прийшло до влади». «Дзеркало тижня».
8. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
9. Указ Президента України від 8 вересня 1999 року № 1146/99 «Про присвоєння М. Жванецькому почесного звання "Народний артист України"»
10. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
11. http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201902280005?index=9&rangeSize=1 [ 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] Указ Президента Российской Федерации от 27.02.2019 № 79 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
12. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 18 січня 2020.

Посилання

• Офіційний сайт (рос.)
• Божко Г. (04-11-2005). . «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 серпня 2015.
• Відомі особи, хто не пережив 2020 рік [ 11 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
•  100 лучших миниатюр в исполнении М.М. Жванецкого на YouTube
•  Михаил Жванецкий - 30 лучших монологов (Шлягеры) на YouTube