Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жан Шафанжон фр Jean Chaffanjon 7 вересня 1854 Арне 7 грудня 1913 Тьітлім острів в Нідерландській Ост Індії французький

Жан Шафанжон

Жан Шафанжон

Жан Шафанжон (фр. Jean Chaffanjon; 7 вересня 1854, Арне — 7 грудня 1913, Тьітлім, острів в Нідерландській Ост-Індії) — французький професор природознавства, дослідник басейну Оріноко і Центральної Азії. Племінник французького вченого Клода Бернара.

Жан Шафанжон
Jean Chaffanjon
image
Народився7 вересня 1854(1854-09-07)[1][2]
Арна
Помер7 грудня 1913(1913-12-07) (59 років)
d, Джакарта, Індонезія
Країнаimage Франція
Діяльністьмандрівник-дослідник, фотограф, ботанічний колекціонер
Знання мовфранцузька[1]
ЧленствоQ26963689?, Французьке географічне товариство, d, d і d
РідQ48748210?

Біографія

image
Шафанжон під час своєї експедиції у басейн річки Оріноко

З 1870 року Жан Шафанжон був членом добровільного руху Червоних сорочок Гарібальді, потім вступив на навчання в École normale в Вільфранш-сюр-Сон.

Від призначення підмінним вчителем у Тараре (Рона) Шафанжон відмовився й продовжив вивчення антропології в Ліоні, згодом став професором природознавства в середній школі Сен-П'єр (в однойменному місті), завжди мріючи досліджувати незвідані землі. Міністерство народної освіти і витончених мистецтв оголосило набір трьох експедицій на період 1884-1890-х років в басейн річки Оріноко (Венесуела). 18 грудня 1886 року було оголошено про знаходження витоку (в дійсності, справжній витік виявлений французом Жозефом Грельє в 1951 році).

Історію своєї поїздки на Амазонку Шафанжон опублікував у виданні «Навколо світу, новий подорожній щоденник» (1888) під редакцією Едуарда Шартона.

Потім Шафанжон покинув Америку і в 1894 році з Анрі Манджіні і Луї Ге відправився в дослідницьку експедицію в Центральну Азію (пустеля Гобі, Монголія, Маньчжурія), де вони проводили археологічні розкопки. Його методи роботи пізніше були розцінені як сумнівні (на прикладі городища Афросіаб в Узбекистані). У Туркестані Шафанжон знаходився під захистом генерала . Жан доповідав про кожну свою експедицію, етнографічні та антропологічні знахідки і заслужив похвалу від Французького географічного товариства, яке надало досліднику членство в своїх організації в 1888 році.

Потім він відправляється до Владивостока, де отримує призначення радника з питань зовнішньої торгівлі Франції, а потім — в Малакку. Шафанжон загинув, випавши з човна.

Особистість

Жана Шафанжона його онук [fr] описував як людину спортивної будови (зростом 1,90 м), з коротким волоссям і вусами, людину, яка розмовляє з бургундським акцентом, та усім своїм єством відображає силу. Він став масоном (масонська ложа, ), й у 1884 році відмовився від Ордена почесного легіону з політичних міркувань.

Жан Шафанжон і Жуль Верн

Жан Шафанжон надихнув Жуля Верна на написання твору «» (1898), де герой Жан де Кермор шукає витік річки з путівником Шафанжона в руках. Сам Жан читав із захопленням книги Верна і перед азійською експедицією звернувся до «Михайла Строгова».

Публікації

Книги Жана Шафанжона:

  • Voyage à travers les Llanos du Caura et aux Sources de l'Orénoque . Paris: 1885—1887.
  • Voyage aux Sources de l'Orénoque. Paris: Société de Géographie, 1888.
  • L'Orénoque et le Caura. Relation de voyages exécutés en 1886 et 1887 . Paris: Hachette et Cie., 1889. Edición en español: El Orinoco y el Caura. Caracas: Fondo Cultural Orinoco, Editorial Croquis SRL, 1986.

Див. також

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas — 2009.
    d:Track:Q55740543d:Track:Q2926731
  3. На Мартиніці його дружина і син померли від жовтої гарячки.
  4. Joseph Grelier. {{{Заголовок}}}. — La table ronde, 1954 et 1957. — .
  5. {{{Заголовок}}} / Édouard Charton. — 1888. — С. 305.

Література

  • L'Amazonie disparue: Indiens et explorateurs 1825-1930 / Antoine Lefébure. — La Découverte, 2005. — .
  • L'énigmatique Orénoque / Centre international Jules Verne // Revue Jules Verne. — 1998. — No 6.
  • Светлана Горшенина. Premiers pas des archéologues russes et français dans le Turkestan russe (1870-1890) / переклад Yvette Lambert. — Cahiers du Monde Russe, 1999. — С. 365—384.

Посилання

  • Dr R. Verneau (1913). . Journal de la Société des Américanistes. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 2 листопада 2019.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zhan Shafanzhon fr Jean Chaffanjon 7 veresnya 1854 Arne 7 grudnya 1913 Titlim ostriv v Niderlandskij Ost Indiyi francuzkij profesor prirodoznavstva doslidnik basejnu Orinoko i Centralnoyi Aziyi Pleminnik francuzkogo vchenogo Kloda Bernara Zhan ShafanzhonJean ChaffanjonNarodivsya7 veresnya 1854 1854 09 07 1 2 ArnaPomer7 grudnya 1913 1913 12 07 59 rokiv d Dzhakarta IndoneziyaKrayina FranciyaDiyalnistmandrivnik doslidnik fotograf botanichnij kolekcionerZnannya movfrancuzka 1 ChlenstvoQ26963689 Francuzke geografichne tovaristvo d d i dRidQ48748210 Mediafajli u VikishovishiBiografiyaShafanzhon pid chas svoyeyi ekspediciyi u basejn richki Orinoko Z 1870 roku Zhan Shafanzhon buv chlenom dobrovilnogo ruhu Chervonih sorochok Garibaldi potim vstupiv na navchannya v Ecole normale v Vilfransh syur Son Vid priznachennya pidminnim vchitelem u Tarare Rona Shafanzhon vidmovivsya j prodovzhiv vivchennya antropologiyi v Lioni zgodom stav profesorom prirodoznavstva v serednij shkoli Sen P yer v odnojmennomu misti zavzhdi mriyuchi doslidzhuvati nezvidani zemli Ministerstvo narodnoyi osviti i vitonchenih mistectv ogolosilo nabir troh ekspedicij na period 1884 1890 h rokiv v basejn richki Orinoko Venesuela 18 grudnya 1886 roku bulo ogolosheno pro znahodzhennya vitoku v dijsnosti spravzhnij vitik viyavlenij francuzom Zhozefom Grelye v 1951 roci Istoriyu svoyeyi poyizdki na Amazonku Shafanzhon opublikuvav u vidanni Navkolo svitu novij podorozhnij shodennik 1888 pid redakciyeyu Eduarda Shartona Potim Shafanzhon pokinuv Ameriku i v 1894 roci z Anri Mandzhini i Luyi Ge vidpravivsya v doslidnicku ekspediciyu v Centralnu Aziyu pustelya Gobi Mongoliya Manchzhuriya de voni provodili arheologichni rozkopki Jogo metodi roboti piznishe buli rozcineni yak sumnivni na prikladi gorodisha Afrosiab v Uzbekistani U Turkestani Shafanzhon znahodivsya pid zahistom generala Zhan dopovidav pro kozhnu svoyu ekspediciyu etnografichni ta antropologichni znahidki i zasluzhiv pohvalu vid Francuzkogo geografichnogo tovaristva yake nadalo doslidniku chlenstvo v svoyih organizaciyi v 1888 roci Potim vin vidpravlyayetsya do Vladivostoka de otrimuye priznachennya radnika z pitan zovnishnoyi torgivli Franciyi a potim v Malakku Shafanzhon zaginuv vipavshi z chovna OsobististZhana Shafanzhona jogo onuk fr opisuvav yak lyudinu sportivnoyi budovi zrostom 1 90 m z korotkim volossyam i vusami lyudinu yaka rozmovlyaye z burgundskim akcentom ta usim svoyim yestvom vidobrazhaye silu Vin stav masonom masonska lozha j u 1884 roci vidmovivsya vid Ordena pochesnogo legionu z politichnih mirkuvan Zhan Shafanzhon i Zhul VernZhan Shafanzhon nadihnuv Zhulya Verna na napisannya tvoru 1898 de geroj Zhan de Kermor shukaye vitik richki z putivnikom Shafanzhona v rukah Sam Zhan chitav iz zahoplennyam knigi Verna i pered azijskoyu ekspediciyeyu zvernuvsya do Mihajla Strogova PublikaciyiKnigi Zhana Shafanzhona Voyage a travers les Llanos du Caura et aux Sources de l Orenoque Paris 1885 1887 Voyage aux Sources de l Orenoque Paris Societe de Geographie 1888 L Orenoque et le Caura Relation de voyages executes en 1886 et 1887 Paris Hachette et Cie 1889 Edicion en espanol El Orinoco y el Caura Caracas Fondo Cultural Orinoco Editorial Croquis SRL 1986 Div takozhPol Pellio fr en PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Annuaire prosopographique la France savante za red B Delmas 2009 d Track Q55740543d Track Q2926731 Na Martinici jogo druzhina i sin pomerli vid zhovtoyi garyachki Joseph Grelier Zagolovok La table ronde 1954 et 1957 ISBN 2710319438 Zagolovok Edouard Charton 1888 S 305 LiteraturaL Amazonie disparue Indiens et explorateurs 1825 1930 Antoine Lefebure La Decouverte 2005 ISBN 2 7071 4422 3 L enigmatique Orenoque Centre international Jules Verne Revue Jules Verne 1998 No 6 Svetlana Gorshenina Premiers pas des archeologues russes et francais dans le Turkestan russe 1870 1890 pereklad Yvette Lambert Cahiers du Monde Russe 1999 S 365 384 PosilannyaDr R Verneau 1913 Journal de la Societe des Americanistes Arhiv originalu za 2 listopada 2019 Procitovano 2 listopada 2019

Дата публікації:
Топ