Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Е́ріх Ке́стнер (нім. Erich Kästner; 23 лютого 1899, Дрезден — 29 липня 1974, Мюнхен) — німецький письменник, сценарист і кабаретист. Популярність в Німеччині Еріх Кестнер завоював завдяки своїм творам для дітей і сатиричній поезії на злободенні теми. Лауреат премії імені Г. К. Андерсена (1960).
| Еріх Кестнер | ||||
|---|---|---|---|---|
| Erich Kästner | ||||
 Портрет Еріха Кестнера | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Emil Erich Kästner | |||
| Псевдонім | Бертольд Бюргер Мельхіор Курц Петер Флінт Роберт Нойнер | |||
| Народився | 23 лютого 1899[1][2][…] Дрезден, Німецький Райх[4][5] | |||
| Помер | 29 липня 1974[1][2][…](75 років) Мюнхен, ФРН[7][5] ·рак стравоходу | |||
| Поховання | Богенхаузенський цвинтар | |||
| Країна |  Німецька імперія[8] Веймарська республіка Третій Райхокупована союзниками Німеччина  ФРН Німеччина[5] | |||
| Національність | німець | |||
| Діяльність | письменник, сценарист | |||
| Alma mater | Лейпцизький університет | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Роки активності | 1928 — 1974[9] | |||
| Жанр | комедія, повість, оповідання | |||
| Magnum opus | Еміль і детективи, d, d, d, d, d, d, Троє у снігу, d, Q1199253? і Q16132333? | |||
| Членство | Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Мати | d[5] | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Еріх Кестнер у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Дрезден (1899—1919)
Кестнер виріс у дрезденському районі Ойсере Нойштадт (нім. Äußere Neustadt) на вулиці Кенігсбрюкерштрассе (нім. Königsbrücker Straße). Недалеко від неї на першому поверсі вілли його дядька Франца Августина зараз розташовується Музей Еріха Кестнера. Батько Кестнера був шорником, а мати Іда працювала служницею, домробітницею і перукарем. Еріха пов'язували з матір'ю дуже тісні узи. Перебуваючи в Берліні і Лейпцигу, він щодня складав для своєї матері зворушливі листи та листівки. Ставлення до матері знайшло своє відображення і в творах Кестнера. Пізніше з'явилися чутки про те, що батьком Еріха був сімейний лікар Кестнер, єврей Еміль Ціммерманн (1864—1953). Однак ці чутки так і не знайшли свого підтвердження.
1913 року Еріх вступив на дрезденські вчительські курси, проте через три роки незадовго до їх закінчення перервав свою педагогічну освіту. Ці роки Кестнер описав у своїй книзі «Літаюча класна кімната». Спогади про дитячі роки письменник виклав в автобіографічному творі «Коли я був маленьким», який вийшов 1957 року. Дитинство Кестнера закінчилося з початком Першої світової війни. 1917 року Кестнер був мобілізований на військову службу і пройшов річне навчання в роті важкої артилерії. Тяжкості військового життя, суворі випробування і жорстокість, з якою він зіткнувся в цей час, зіграли свою роль у формуванні антимілітаристських поглядів молодого Кестнера. Свого кривдника, сержанта Вауріха, винного в захворюванні серця Кестнера, поет зобразив у своєму однойменному сатиричному вірші. Після Першої світової війни Кестнер здав всі іспити на відмінно і отримав «золоту стипендію» від муніципалітету Дрездена.
Лейпциг (1919—1927)
Восени 1919 року Кестнер поступив до Лейпцизького університету, де вивчав історію, філософію, германістику і театрознавство. Складна економічна ситуація і важке матеріальне становище змушували Кестнера підробляти: він продавав парфуми, працював поміником біржового маклера. 1925 року Кестнер захистив дисертацію на тему «Фрідріх Великий і німецька література». Незабаром гроші на навчання Кестнер став заробляти журналістикою і театральною критикою в літературній колонці газети «Neue Leipziger Zeitung». В 1927 у все більш критично налаштованого Кестнера звільнили після виходу еротичної поеми «Нічна пісня камерного віртуоза» з непристойними ілюстраціями Еріха Озера. У тому ж році Кестнер переїхав до Берліна, де продовжував роботу позаштатним кореспондентом відділу культури «Neue Leipziger Zeitung» під псевдонімом Бертольд Бюргер. Пізніше Кестнер публікувався і під іншими псевдонімами: Мельхіор Курц, Петер Флінт та Роберт Нойнер.
У додатку для дітей, що випускався Лейпцизьким видавництвом Отто Байєра сімейної газети «Beyers für Alle» (з 1928 року «Дитяча газета Клауса і Клер») в 1926—1932 роках під псевдонімом Клаус і Клер вийшло майже двісті історій, загадок і невеликих фейлетонів, які, як встановлено зараз, були написані здебільшого Кестнером.
Берлін (1927—1933)
Період з 1927 року до падіння Веймарської республіки в 1933 році, проведені в Берліні, вважаються найпродуктивнішим періодом у житті Кестнера. За кілька років Кестнер став однією з найбільш значних фігур інтелектуального Берліна. Він публікував свої вірші, коментарі, репортажі та рецензії в різних періодичних виданнях Берліна. Він співпрацював на регулярній основі з багатьма щоденними газетами: «Berliner Tageblatt», «Vossische Zeitung» та «Die Weltbühne». Біографи Кестнера називають цифру в 350 статей, написаний в період з 1923 по 1933 роки. Фактична ж кількість може бути вищою. Багато робіт Кестнера були загублені під час пожежі в його квартирі в лютому 1944 року.
1928 року у світ вийшла перша книга Еріха Кестнера — збірка віршів лейпцизького періоду під назвою «Серце на талії». До 1933 року вийшло ще три поетичні збірки. Збірка «Прикладна лірика» вивела Кестнера в лідери художньої течії «нова матеріальність».
У жовтні 1929 року була опублікована перша дитяча книжка Кестнера «Еміль і детективи», яка користується успіхом і зараз. Книга була розпродана в Німеччині тиражем в два мільйони і переведена на 59 мов. На відміну від дитячої літератури того часу з його стерильним світом казок, дія роману Кестнера розгорталося в сучасному великому Берліні. На сучасний сюжет написані і дві інші дитячі книжки: «Кнопка і Антон» (1931) і «Літаюча класна кімната» (1933). Свій внесок в успіх книг Кестнера вніс ілюстратор Вальтер Трір.
Екранізація «Еміль і детективи» 1931 року, режисера Герхарда Лампрехта, користувалася великим успіхом. Кестнер, однак, залишився незадоволений сценарієм. Пізніше Кестнер сам писав сценарії для кіностудій в Бабельсберзі.
Єдиним романом, що має літературне значення, вважається опублікований 1931 року «Фабіан: історія одного мораліста». Написаний майже в кінематографіній манері роман розповідає про Берлін початку 1930-х років. У своєму описі життя безробітного філолога — германіста Якоба Фабіана Кестнер зобразив темп і суєтність того часу на тлі заходу Веймарської республіки.
З 1927 по 1929 роки Кестнер проживав в берлінському районі на Празькій вулиці, 6 (нім. Prager Straße), а з 1929 по 1944 роки — на Рошерштрассе (нім. Roscherstraße) в Шарлоттенбурзі.
Берлін (1933—1945)
Після приходу нацистів до влади 1933 року, Кестнер на відміну від більшості своїх колег, які критикували націонал-соціалізм, залишився в країні. Він виїжджав на деякий час в Мерано і Швейцарію, проте повернувся в Берлін. Кестнер пояснював свою поведінку, зокрема, бажанням бути очевидцем того, що відбувається. Крім цього, Кестнер не хотів залишати на самоті свою матір.
Кестнер кілька разів допитували у гестапо і виключили зі спілки письменників. Його твори були серед тих, що потрапили у вогонь на в 1933 році, як твори що «суперечать німецькому духу». Кестнер сам спостерігав за подіями на площі. Публікація творів Кестнера в Третьому рейху була заборонена. У Швейцарії Кестнеру вдалося опублікувати нешкідливі розважальні романи «Троє у снігу» (1934). Як виняток Кестнеру було дозволено написати сценарій для гучного фільму «Мюнхгаузен».
1944 року квартира Кестнера в Шарлоттенбурзі була зруйнована потраплянням бомби. Щоб не загинути при штурмі Берліна радянськими військами, на початку 1945 року Кестнеру вдалося виїхати з кіногрупою нібито на зйомки в Тіроль, у селище Майргофен. Цей час Кестнер описав у своєму щоденнику «Нотабене 45», опублікованому в 1961 році.
Мюнхен (1945—1974)
Після Другої світової війни Кестнер переїхав до Мюнхена, де керував літературним відділом мюнхенської газети «Neue Zeitung» і видавав газету для дітей та молоді «Пінгвін». У Мюнхені Кестнер присвятив себе літературному кабаре. Так, він працював на «Die Schaubude» (1945—1948) і «Die Kleine Freiheit» (з 1951 року) та на радіо. У цей час були створені численні номера, пісні, радіоспектаклі, промови та есе на тему нацизму, війни та сучасної зруйнованої Німеччини.
До цього періоду відноситься написання повісті [de]» (нім. Das doppelte Lottchen) (1949), що отримала дуже широку популярність за рахунок більш ніж півтора десятків адаптацій у кіно різних країн (Німеччини, Великої Британії, Індії, Ірану, Кореї, США, Швеції, Японії), починаючи від знятого вже на наступний рік після виходу книги однойменного німецького фільму і японської Hibari no Komoriuta (1951) з Хібарі Місора і закінчуючи шведським [sv] (2003).
За все своє життя Кестнер так і не одружився, хоча мав позашлюбні зв'язки. Дві свої останні дитячі книги «Маленький Макс» і «Маленький Макс і маленька міс» Кестнер написав для свого позашлюбного сина Томаса, який народився в 1957 році.
Кестнер помер у мюнхенській [de] і похований на цвинтарі святого Георга в Богенхаузені.
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Erich Kästner
- Кестнер Эрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Catalog of the German National Library
- SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118559206 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Erich Kästner
- RKDartists
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еріх Кестнер |
- Сторінка музею Еріха Кестнера [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](нім.)
Додаткові джерела
- http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?186176 [ 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
E rih Ke stner nim Erich Kastner 23 lyutogo 1899 Drezden 29 lipnya 1974 Myunhen nimeckij pismennik scenarist i kabaretist Populyarnist v Nimechchini Erih Kestner zavoyuvav zavdyaki svoyim tvoram dlya ditej i satirichnij poeziyi na zlobodenni temi Laureat premiyi imeni G K Andersena 1960 Erih KestnerErich KastnerPortret Eriha KestneraIm ya pri narodzhenni nim Emil Erich KastnerPsevdonim Bertold Byurger Melhior Kurc Peter Flint Robert NojnerNarodivsya 23 lyutogo 1899 1899 02 23 1 2 Drezden Nimeckij Rajh 4 5 Pomer 29 lipnya 1974 1974 07 29 1 2 75 rokiv Myunhen FRN 7 5 rak stravohoduPohovannya Bogenhauzenskij cvintarKrayina Nimecka imperiya 8 Vejmarska respublika Tretij Rajh okupovana soyuznikami Nimechchina FRN Nimechchina 5 Nacionalnist nimecDiyalnist pismennik scenaristAlma mater Lejpcizkij universitetMova tvoriv nimeckaRoki aktivnosti 1928 1974 9 Zhanr komediya povist opovidannyaMagnum opus Emil i detektivi d d d d d d Troye u snigu d Q1199253 i Q16132333 Chlenstvo Nimecka akademiya movi i poeziyi i Bavarska akademiya vitonchenih mistectvMati d 5 AvtografUchasnik Persha svitova vijnaNagorodi Premiya Georga Byuhnera 1957 d 1955 d 1968 d 1968 d Erih Kestner u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kestner BiografiyaDrezden 1899 1919 Kestner viris u drezdenskomu rajoni Ojsere Nojshtadt nim Aussere Neustadt na vulici Kenigsbryukershtrasse nim Konigsbrucker Strasse Nedaleko vid neyi na pershomu poversi villi jogo dyadka Franca Avgustina zaraz roztashovuyetsya Muzej Eriha Kestnera Batko Kestnera buv shornikom a mati Ida pracyuvala sluzhniceyu domrobitniceyu i perukarem Eriha pov yazuvali z matir yu duzhe tisni uzi Perebuvayuchi v Berlini i Lejpcigu vin shodnya skladav dlya svoyeyi materi zvorushlivi listi ta listivki Stavlennya do materi znajshlo svoye vidobrazhennya i v tvorah Kestnera Piznishe z yavilisya chutki pro te sho batkom Eriha buv simejnij likar Kestner yevrej Emil Cimmermann 1864 1953 Odnak ci chutki tak i ne znajshli svogo pidtverdzhennya 1913 roku Erih vstupiv na drezdenski vchitelski kursi prote cherez tri roki nezadovgo do yih zakinchennya perervav svoyu pedagogichnu osvitu Ci roki Kestner opisav u svoyij knizi Litayucha klasna kimnata Spogadi pro dityachi roki pismennik viklav v avtobiografichnomu tvori Koli ya buv malenkim yakij vijshov 1957 roku Ditinstvo Kestnera zakinchilosya z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni 1917 roku Kestner buv mobilizovanij na vijskovu sluzhbu i projshov richne navchannya v roti vazhkoyi artileriyi Tyazhkosti vijskovogo zhittya suvori viprobuvannya i zhorstokist z yakoyu vin zitknuvsya v cej chas zigrali svoyu rol u formuvanni antimilitaristskih poglyadiv molodogo Kestnera Svogo krivdnika serzhanta Vauriha vinnogo v zahvoryuvanni sercya Kestnera poet zobraziv u svoyemu odnojmennomu satirichnomu virshi Pislya Pershoyi svitovoyi vijni Kestner zdav vsi ispiti na vidminno i otrimav zolotu stipendiyu vid municipalitetu Drezdena Lejpcig 1919 1927 Voseni 1919 roku Kestner postupiv do Lejpcizkogo universitetu de vivchav istoriyu filosofiyu germanistiku i teatroznavstvo Skladna ekonomichna situaciya i vazhke materialne stanovishe zmushuvali Kestnera pidroblyati vin prodavav parfumi pracyuvav pominikom birzhovogo maklera 1925 roku Kestner zahistiv disertaciyu na temu Fridrih Velikij i nimecka literatura Nezabarom groshi na navchannya Kestner stav zaroblyati zhurnalistikoyu i teatralnoyu kritikoyu v literaturnij kolonci gazeti Neue Leipziger Zeitung V 1927 u vse bilsh kritichno nalashtovanogo Kestnera zvilnili pislya vihodu erotichnoyi poemi Nichna pisnya kamernogo virtuoza z nepristojnimi ilyustraciyami Eriha Ozera U tomu zh roci Kestner pereyihav do Berlina de prodovzhuvav robotu pozashtatnim korespondentom viddilu kulturi Neue Leipziger Zeitung pid psevdonimom Bertold Byurger Piznishe Kestner publikuvavsya i pid inshimi psevdonimami Melhior Kurc Peter Flint ta Robert Nojner U dodatku dlya ditej sho vipuskavsya Lejpcizkim vidavnictvom Otto Bajyera simejnoyi gazeti Beyers fur Alle z 1928 roku Dityacha gazeta Klausa i Kler v 1926 1932 rokah pid psevdonimom Klaus i Kler vijshlo majzhe dvisti istorij zagadok i nevelikih fejletoniv yaki yak vstanovleno zaraz buli napisani zdebilshogo Kestnerom Berlin 1927 1933 Period z 1927 roku do padinnya Vejmarskoyi respubliki v 1933 roci provedeni v Berlini vvazhayutsya najproduktivnishim periodom u zhitti Kestnera Za kilka rokiv Kestner stav odniyeyu z najbilsh znachnih figur intelektualnogo Berlina Vin publikuvav svoyi virshi komentari reportazhi ta recenziyi v riznih periodichnih vidannyah Berlina Vin spivpracyuvav na regulyarnij osnovi z bagatma shodennimi gazetami Berliner Tageblatt Vossische Zeitung ta Die Weltbuhne Biografi Kestnera nazivayut cifru v 350 statej napisanij v period z 1923 po 1933 roki Faktichna zh kilkist mozhe buti vishoyu Bagato robit Kestnera buli zagubleni pid chas pozhezhi v jogo kvartiri v lyutomu 1944 roku 1928 roku u svit vijshla persha kniga Eriha Kestnera zbirka virshiv lejpcizkogo periodu pid nazvoyu Serce na taliyi Do 1933 roku vijshlo she tri poetichni zbirki Zbirka Prikladna lirika vivela Kestnera v lideri hudozhnoyi techiyi nova materialnist U zhovtni 1929 roku bula opublikovana persha dityacha knizhka Kestnera Emil i detektivi yaka koristuyetsya uspihom i zaraz Kniga bula rozprodana v Nimechchini tirazhem v dva miljoni i perevedena na 59 mov Na vidminu vid dityachoyi literaturi togo chasu z jogo sterilnim svitom kazok diya romanu Kestnera rozgortalosya v suchasnomu velikomu Berlini Na suchasnij syuzhet napisani i dvi inshi dityachi knizhki Knopka i Anton 1931 i Litayucha klasna kimnata 1933 Svij vnesok v uspih knig Kestnera vnis ilyustrator Valter Trir Ekranizaciya Emil i detektivi 1931 roku rezhisera Gerharda Lamprehta koristuvalasya velikim uspihom Kestner odnak zalishivsya nezadovolenij scenariyem Piznishe Kestner sam pisav scenariyi dlya kinostudij v Babelsberzi Yedinim romanom sho maye literaturne znachennya vvazhayetsya opublikovanij 1931 roku Fabian istoriya odnogo moralista Napisanij majzhe v kinematografinij maneri roman rozpovidaye pro Berlin pochatku 1930 h rokiv U svoyemu opisi zhittya bezrobitnogo filologa germanista Yakoba Fabiana Kestner zobraziv temp i suyetnist togo chasu na tli zahodu Vejmarskoyi respubliki Z 1927 po 1929 roki Kestner prozhivav v berlinskomu rajoni na Prazkij vulici 6 nim Prager Strasse a z 1929 po 1944 roki na Roshershtrasse nim Roscherstrasse v Sharlottenburzi Berlin 1933 1945 Pislya prihodu nacistiv do vladi 1933 roku Kestner na vidminu vid bilshosti svoyih koleg yaki kritikuvali nacional socializm zalishivsya v krayini Vin viyizhdzhav na deyakij chas v Merano i Shvejcariyu prote povernuvsya v Berlin Kestner poyasnyuvav svoyu povedinku zokrema bazhannyam buti ochevidcem togo sho vidbuvayetsya Krim cogo Kestner ne hotiv zalishati na samoti svoyu matir Kestner kilka raziv dopituvali u gestapo i viklyuchili zi spilki pismennikiv Jogo tvori buli sered tih sho potrapili u vogon na v 1933 roci yak tvori sho superechat nimeckomu duhu Kestner sam sposterigav za podiyami na ploshi Publikaciya tvoriv Kestnera v Tretomu rejhu bula zaboronena U Shvejcariyi Kestneru vdalosya opublikuvati neshkidlivi rozvazhalni romani Troye u snigu 1934 Yak vinyatok Kestneru bulo dozvoleno napisati scenarij dlya guchnogo filmu Myunhgauzen 1944 roku kvartira Kestnera v Sharlottenburzi bula zrujnovana potraplyannyam bombi Shob ne zaginuti pri shturmi Berlina radyanskimi vijskami na pochatku 1945 roku Kestneru vdalosya viyihati z kinogrupoyu nibito na zjomki v Tirol u selishe Majrgofen Cej chas Kestner opisav u svoyemu shodenniku Notabene 45 opublikovanomu v 1961 roci Myunhen 1945 1974 Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Kestner pereyihav do Myunhena de keruvav literaturnim viddilom myunhenskoyi gazeti Neue Zeitung i vidavav gazetu dlya ditej ta molodi Pingvin U Myunheni Kestner prisvyativ sebe literaturnomu kabare Tak vin pracyuvav na Die Schaubude 1945 1948 i Die Kleine Freiheit z 1951 roku ta na radio U cej chas buli stvoreni chislenni nomera pisni radiospektakli promovi ta ese na temu nacizmu vijni ta suchasnoyi zrujnovanoyi Nimechchini Do cogo periodu vidnositsya napisannya povisti de nim Das doppelte Lottchen 1949 sho otrimala duzhe shiroku populyarnist za rahunok bilsh nizh pivtora desyatkiv adaptacij u kino riznih krayin Nimechchini Velikoyi Britaniyi Indiyi Iranu Koreyi SShA Shveciyi Yaponiyi pochinayuchi vid znyatogo vzhe na nastupnij rik pislya vihodu knigi odnojmennogo nimeckogo filmu i yaponskoyi Hibari no Komoriuta 1951 z Hibari Misora i zakinchuyuchi shvedskim sv 2003 Za vse svoye zhittya Kestner tak i ne odruzhivsya hocha mav pozashlyubni zv yazki Dvi svoyi ostanni dityachi knigi Malenkij Maks i Malenkij Maks i malenka mis Kestner napisav dlya svogo pozashlyubnogo sina Tomasa yakij narodivsya v 1957 roci Kestner pomer u myunhenskij de i pohovanij na cvintari svyatogo Georga v Bogenhauzeni PrimitkiPerson Profile Internet Movie Database 1990 d Track Q37312 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Erich Kastner d Track Q17299517 Kestner Erih Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Catalog of the German National Library d Track Q23833686 SNAC 2010 d Track Q29861311 Deutsche Nationalbibliothek Record 118559206 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Erich Kastner RKDartists d Track Q17299517PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Erih KestnerStorinka muzeyu Eriha Kestnera 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine nim Dodatkovi dzherelahttp www isfdb org cgi bin ea cgi 186176 26 lyutogo 2018 u Wayback Machine