Ернесто Бурцальї італ Ernesto Burzagli 7 червня 1873 Модена 13 вересня 1944 Монтеваркі італійський адмірал та політик На

Ернесто Бурцальї (італ. Ernesto Burzagli, 7 червня 1873, Модена — 13 вересня 1944, Монтеваркі) — італійський адмірал та політик. Начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1927—1931 років.

Ернесто Бурцальї

Народження

7 червня 1873^[1]
Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія^[1]

Смерть

13 вересня 1944^[1] (71 рік)
Монтеваркі, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія^[1]

Країна

Королівство Італія

Звання

адмірал

Війни / битви

Італійсько-турецька війна
Перша світова війна

Нагороди

Офіцер Савойського військового ордена	Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)	Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії	Маврикіанська медаль
Пам'ятна медаль Італійсько-турецької війни 1911—1912	Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918

Командорський Хрест I класу ордена Білої Троянди	Кавалер ордена Почесного легіону

	Гранд-офіцер ордена Оранських-Нассау	Командор ордена «Сонце Перу»
	Великий офіцер Авіського ордена	Великий офіцер ордена Зірки Румунії
Орден Святої Анни	Орден морських заслуг (Іспанія)	Військово-морський хрест (США)

Ернесто Бурцальї у Вікісховищі

Біографія

Ернесто Бурцальї народився 7 червня 1873 року в Модені. У 1887 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1892 році у званні гардемарина. Після закінчення академії ніс службу на різних кораблях, зокрема на борту броненосців «Франческо Морозіні» та «Італія». Отримавши звання лейтенанта, командував міноносцем. Протягом 1904-1906 років був військово-морським аташе в посольстві Італії в Токіо. У 1905 році він був свідком захоплення Порт-Артураю Також він удостоївся аудієнції в Імператора Мейдзі.

У 1912 році у званні капітана III рангу командував новозбудованим есмінцем «Інтрепідо».

У1914 році отримав звання капітана II рангу. Під час Першої світової війни командував ескадрою есмінців (флагманський корабель - ). Протягом 1916-1917 років був заступником начальника штабу флоту. У 1917 році отримав звання капітана I рангу. За участь у війні був удостоєний звання офіцера Савойського військового ордена.

Після закінчення війни, у 1919 році Ернесто Бурцальї був переведений в Албанію, де був призначений начальником військово-морської бази у Валоні. У 1920 році, під час албанського повстання, здійснив низку розвідувальних польотів над позиціями противника, за що був нагороджений Бронзовою медаллю «За військову доблесть». У вересні-жовтні 1920 року був президентом італійсько-албанської комісії з врегулювання ситуації в Албанії.

З лютого 1921 року по лютий 1923 року Ернесто Бурцальї командував крейсером «Лібія». На його борту протягом 1921-1922 років здійснив навколосвітній похід, під час якого відвідав, зокрема, США та Австралію. Після повернення отримав звання контрадмірала та був призначений керівником Військово-морської академії та Інституту морської війни (італ. Istituto di Guerra Marittima). У 1926 році отримав звання дивізійного адмірала. Під час керівництва академією у 1927 році написав 4-томний «Підручник штурмана» (італ. Manuale dell'Ufficiale di Rotta), який був перекладений низкою мов.

У 1927 році був призначений начальником генерального штабу ВМС Італії і перебував на цій посаді до кінця 1931 року. У 1928 році отримав звання ескадреного адмірала. У 1930 році брав участь у Лондонській морській конференції.

У 1933 році був призначений сенатором Італійського королівства. 7 червня 1936 року вийшов у відставку у зв'язку зі досягненням граничного віку служби та поселився у Монтеваркі. Він був противником політики Муссоліні щодо втягнення Італії у війну на боці Осі. У 1940 році отримав звання адмірала флоту.

Навесні 1944 року Ернесто Бурцальї відкинув пропозицію співпраці з Італійською соціальною республікою. Але через похилий вік та стан здоров'я він не був заарештований. Помер 13 вересня того ж року у Монтеваркі.