Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ернест Гіро (фр. Ernest Guiraud; 26 червня 1837, Новий Орлеан — 6 травня 1892, Париж) — французький композитор і педагог. Син викладача музики. У 15 років написав поставлену в Новому Орлеані оперу «Цар Давид» (на біблійну тему). У 1852 році переїхав до Парижа. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Антуан Мармонтель (фортеп'яно) і Фроманталь Галеві (композиція). У 1859 році при закінченні консерваторії отримав за кантату «Баязет і флейтист» Римську премію. У 1876 році був запрошений в Паризьку консерваторію професором по класу гармонії, а з 1880 року вів клас композиції; серед його учнів — Поль Дюка і Клод Дебюссі. Основні твори Гіро — опери, що виконувалися на сценах паризьких театрів; найкраща серед них — «Пікколіно» (пост. 1876). Близький друг Жоржа Бізе, після смерті якого переробив розмовні діалоги опери «Кармен» в речитативи і склав другу сюїту з музики до п'єси «Арлезіанка». Інструментував оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.
| Ернест Гіро | |
|---|---|
| фр. Ernest Guiraud | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 червня 1837[1][2][…] або 26 червня 1837[4] |
| Місце народження | Новий Орлеан, Луїзіана, США[4] |
| Дата смерті | 6 травня 1892[5][6][…](54 роки) |
| Місце смерті | Париж, Франція[4] |
| Поховання | Пер-Лашез і d |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, хореограф, педагог, викладач університету, піаніст, музичний педагог |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Антуан Мармонтель і Галеві Жак Франсуа Фроманталь |
| Відомі учні | d, Поль Дюка, d, d, d, d, d, d і d |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера і класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди | |
| Батько | d |
| Мати | d |
 Файли у Вікісховищі | |
Написав навчальний посібник «Практичний курс інструментовки» (фр. Traité pratique d'instrumentation; 1892), який в майбутньому неодноразово перевидавалися та в 1933 році був розширений .
Помер 6 травня 1892 року в Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез. Після його смерті Сен-Санс зайнявся (за участю П. Дюка) закінченням його опери «Брунгільда», яка отримала потім назву [fr] і на своїй прем'єрі 16 грудня 1895 року успіху не мала.
Основні твори
- Опера «Пікколіно»
- Балет «Гретна Грін»
- Кантата «Баязет»
Примітки
- The New Grove Dictionary of Opera / S. Sadie, C. Bashford — 1992. — Vol. 2. — P. 576.
- Guiraud, Ernest — OUP.
- https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1892/05/08/104129171.pdf
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- International Music Score Library Project — 2006.
- [1] з джерела 15 січня 2019
- Кремлёв Ю. А. Камиль Сен-Санс. — М. : Советский композитор, 1970. — С. 192.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ernest Giro fr Ernest Guiraud 26 chervnya 1837 Novij Orlean 6 travnya 1892 Parizh francuzkij kompozitor i pedagog Sin vikladacha muziki U 15 rokiv napisav postavlenu v Novomu Orleani operu Car David na biblijnu temu U 1852 roci pereyihav do Parizha Muzichnu osvitu zdobuv v Parizkij konservatoriyi de jogo pedagogami buli Antuan Marmontel fortep yano i Fromantal Galevi kompoziciya U 1859 roci pri zakinchenni konservatoriyi otrimav za kantatu Bayazet i flejtist Rimsku premiyu U 1876 roci buv zaproshenij v Parizku konservatoriyu profesorom po klasu garmoniyi a z 1880 roku viv klas kompoziciyi sered jogo uchniv Pol Dyuka i Klod Debyussi Osnovni tvori Giro operi sho vikonuvalisya na scenah parizkih teatriv najkrasha sered nih Pikkolino post 1876 Blizkij drug Zhorzha Bize pislya smerti yakogo pererobiv rozmovni dialogi operi Karmen v rechitativi i sklav drugu syuyitu z muziki do p yesi Arlezianka Instrumentuvav operu Kazki Gofmana Zhaka Offenbaha Ernest Girofr Ernest GuiraudOsnovna informaciyaData narodzhennya23 chervnya 1837 1837 06 23 1 2 abo 26 chervnya 1837 1837 06 26 4 Misce narodzhennyaNovij Orlean Luyiziana SShA 4 Data smerti6 travnya 1892 1892 05 06 5 6 54 roki Misce smertiParizh Franciya 4 PohovannyaPer Lashez i dGromadyanstvoFranciyaProfesiyikompozitor horeograf pedagog vikladach universitetu pianist muzichnij pedagogOsvitaParizka visha nacionalna konservatoriya muziki j tancyuVchiteliAntuan Marmontel i Galevi Zhak Fransua FromantalVidomi uchnid Pol Dyuka d d d d d d i dInstrumentifortepianoZhanriopera i klasichna muzikaZakladParizka visha nacionalna konservatoriya muziki j tancyuNagorodiRimska premiyaBatkodMatid Fajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Giro Napisav navchalnij posibnik Praktichnij kurs instrumentovki fr Traite pratique d instrumentation 1892 yakij v majbutnomu neodnorazovo perevidavalisya ta v 1933 roci buv rozshirenij Pomer 6 travnya 1892 roku v Parizhi pohovanij na kladovishi Per Lashez Pislya jogo smerti Sen Sans zajnyavsya za uchastyu P Dyuka zakinchennyam jogo operi Brungilda yaka otrimala potim nazvu fr i na svoyij prem yeri 16 grudnya 1895 roku uspihu ne mala Osnovni tvoriOpera Pikkolino Balet Gretna Grin Kantata Bayazet PrimitkiThe New Grove Dictionary of Opera S Sadie C Bashford 1992 Vol 2 P 576 d Track Q1335317d Track Q97493924d Track Q1764725 Guiraud Ernest OUP d Track Q30532476d Track Q217595 https timesmachine nytimes com timesmachine 1892 05 08 104129171 pdf Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 International Music Score Library Project 2006 d Track Q523660 1 z dzherela 15 sichnya 2019 Kremlyov Yu A Kamil Sen Sans M Sovetskij kompozitor 1970 S 192