Ukrcenter Примітки Еніо ФлаяноEnnio Flaianoфотографія 60 х роківНародився5 березня 1910 1910 03 05 ПескараПомер20 листоп

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Еніо Флаяно
Ennio Flaiano
фотографія 60-х років
Народився	5 березня 1910(1910-03-05) Пескара
Помер	20 листопада 1972(1972-11-20) (62 роки) Рим ·інфаркт міокарда
Громадянство	італійське
Національність	італієць
Діяльність	сценарист, журналіст, гуморист, письменник, кінокритик, драматург
Мова творів	італійська
Magnum opus	Час вбивати
Родичі	Джан-Карло Рота
Нагороди	премія Стрега (1947)



Енніо Флаяно у Вікісховищі

Енніо Флаяно (італ. Ennio Flaiano нар. 5 березня 1910(19100305) — пом. 20 листопада 1972) — італійський письменник, журналіст, гуморист, кінокритик, сценарист та драматург. Спеціалізувався на ельзевірах, котрі писав для таких газет як Оджі, Іль мондо, Корр'єре делла Сера та багатьох інших. Автор сценарію до фільмів Федеріко Фелліні.

Життєпис

Еніо Флаяно народився 1910 року у портовому місті Пескара і був наймолодшим поміж 7 дітей у своїх родині. Його батько був купцем його мати на ім'я Франческа була його другою дружиною. У віці п'яти років він перейшов жити до приймальної родини друзів своїх батьків. Два роки потому він пішов до школи. Він відвідував школи-інтернати у Фермо, К'єті, Сенігалії та Брешії. 1922 року він почав відвідувати гімназію у Римі. Він не був хорошим учнем. З великими потугами він вступив на навчання до факультету архітектури, який він закінчив без ступеню. У 1935 році він був призваний до армії. Після повернення з армії і познайомився з Розетта Роттою, з якою 1940 року він одружився. 1939 рок він почав свою журналістську кар'єру. Також він працював театральним та кінокритиком у щотижневому журналі Оджі. 1942 року у нього народилася його єдина донька Леле.

Письменницька кар'єра

У Римі зустрівшись з митцями та письменниками Еніо Флаяно пізніше і сам став писати. Свій перший і єдиний роман «Час вбивати» (італ. Tempo di uccidere) він написав протягом кількох місяців зимою 1946 року в Мілані. У книзі він описує свій військовий досвід у війни в Африці протягом 1935—1936 рр. Книга є однією з небагатьох згадок про війну, коли Італія намагалася зберегти свій колоніальний вплив у Африці. У романі Флайано розповідає про долю молодого італійського солдата, котрий помилково вбиває одну ефіопську жінку, через що він має почуття провини. Роман був опублікований 1947 року і був високо оцінений літературними критиками. Як наслідок він отримав нагороду італійських журналістів «Срібна стрічка». 1989 року роман був екранізований італійським режисером Джуліано Монтальдо з Ніколасом Кейджем у головній ролі.

1949 року Флаяно став редактором газети Іль мондо (італ. il Mondo, де він вів власну колонку. Пізніше він писав у таких газетах як Корр'єре делла Сера (італ. Il Corriere della Sera), Ла Воче Републікана італ. La Voce Repubblicana, Л'Еуропео (італ. L'Europeo).

У 40-вих роках він почав працювати для кіно. Свій перший кіносценарій він написав для фільму Пастор Анґелікус.

Пам'ятник Еніо Флаяно розташовваний в історичному центрі Пескари

До 60-х років він написав понад 60 кіносценаріїв для таких режисерів як Мікеланджело Антоніоні, Луїджі Дзампа, Маріо Монічеллі. Особливий зв'язок був у Флайано з Федеріко Фелліні, для якого він написав 8 сценаріїв до його кінофільмів. Серед них найвідомішими є Солодке життя, та Вісім з половиною. Ці три фільми номінували на премію оскар за найкращий сценарій.

Помер Флайано у Римі 1972 року від інфаркту.

З 1973 року на його честь заснували премії у трьох категоріях: література кіно та театр.

Бібліографія

Tempo di uccidere, Milano, Longanesi, 1947.
Diario notturno e altri scritti: Supplemento ai viaggi di Marco Polo, Sei raccontini utili, La saggezza di Pickwick, Un marziano a Roma, Fine di un caso, Variazioni su un commendatore, Milano, Bompiani, 1956.
Una e una notte; Adriano, Milano, Bompiani, 1959.
Un marziano a Roma, Torino, Einaudi, 1960.
Traduzione di Romain Weingarten, Daisy Daisy desiderio, Milano, Feltrinelli, 1968.
Il gioco e il massacro, Milano, Rizzoli, 1970. [selezionato al ]
Un marziano a Roma e altre farse, Torino, Einaudi, 1971.
Presentazione de L'opera completa di Paolo Uccello, Milano, Rizzoli, 1971.
Le ombre bianche, Milano, Rizzoli, 1972.
La solitudine del satiro, Milano, Rizzoli, 1973.
Autobiografia del blu di Prussia, Milano, Rizzoli, 1974.
Melampus, Milano, Biblioteca universale Rizzoli, 1974; come Melampo, Torino, Einaudi, 1978.
Diario degli errori, Milano, Rizzoli, 1976.
Lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1978.
Un bel giorno di libertà, Milano, Rizzoli, 1979.
Un giorno a Bombay e altre note di viaggio, Milano, Rizzoli, 1980.
Il messia, Milano, All'insegna del pesce d'oro, 1982.
Lo spettatore addormentato, Milano, Rizzoli, 1983.
Storie inedite per film mai fatti, Milano, Frassinelli, 1984. .
Frasario essenziale. Per passare inosservati in società, Milano, Bompiani, 1986.
Lettere a Lilli e altri segni, Milano, Archinto, 1986. .
Traduzione di , Amleto, ovvero Le conseguenze della pietà filiale, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. .
L'uovo di Marx. Epigrammi, satire, occasioni, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. .
Un film alla settimana. 55 critiche da «Cine illustrato» (1939—1940), Roma, Bulzoni, 1988.
Opere. Scritti postumi, Milano, Bompiani, 1988.
Progetto Proust. Una sceneggiatura per «La recherche du temps perdu», Milano, Bompiani, 1989. .
Nuove lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1990. .
Opere. 1947—1972, Milano, Bompiani, 1990. .
Il cavastivale, Roma, Biblioteca del Vascello, 1993. .
L'occhiale indiscreto, Milano, Bompiani, 1995. .
Soltanto le parole. Lettere di e a Ennio Flaiano, 1933—1972, Milano, Bompiani, 1995. .
La valigia delle Indie, Milano, Bompiani, 1996. .
Ombre fatte a macchina, Milano, Bompiani, 1997. .
Il bambino cattivo, Milano, Libri Scheiwiller, 1999. .
Cristo torna sulla terra, Lugano, Quaderni di Cartevive, 2000.
La notte porta consiglio e altri racconti cinematografici, Milano, Bompiani, 2001. .
Satira e vita: i disegni del fondo Flaiano della Biblioteca cantonale di Lugano, con cinquanta brevi testi di Ennio Flaiano, Bologna, Pendragon, 2002. .
. Sceneggiatura inedita da una novella di Marino Moretti, Bologna, CLUEB, 2004.
Lettere a Giuseppe Rosato (1967—1972). Con scritti su Flaiano e l'Abruzzo, Lanciano, Rocco Carabba, 2008.
Opere scelte, Milano, Adelphi, 2010. . [contiene: Tempo di uccidere (1947), Diario notturno (1956), Una e una notte (1959), Un marziano a Roma (1960), Il gioco e il massacro (1970), Le ombre bianche (1972), La valigia delle Indie (1996), Diario degli errori (1977) e L'occhiale indiscreto (scelta di articoli non raccolti altrove)].

Фільмографія

Флайано був автором сценарію чисельних фільмів:

Пастор анґелікус (1942) (Сценарій та асистент режисера)
Танець у вогні (1943) (сценарій)
La primadonna (1943) (сценарій)
Особливі гості (1943) Ромоло Марчелліні (Сценарій та асистент режисера)
Ще жити (1944) Ніно Джанніні та Лео Лонганезі (сценарій)
Чорна одежа нашої нареченої (1945) Луїджі Дзампа (сценарій)
La freccia nel fianco (1945) Альберто Латтуада (сценарій)
(1946) Ренато Кастеллані (актор)
Вітер аспівав мені пісню (1947) (співавтор діалогів)
(1946) (постановка та автор сценарію)
(1948) (автор сценарію)
Пояс цнотливості (1949) Камілло Мастросінкве (постановка та автор сценарію)
Вогні вар'єте (1950) di Альберто Латтуада e Федеріко Фелліні (автор сценарію)
(1951) (автор сценарію)
Поліцейські та злодії (1951) Маріо Монічеллі (автор сценарію)
Білий шейх (1952) Федеріко Фелліні (автор сценарію)
Розкішні дівчата (1952) Бернард Форхаус (автор сценарію)
Мамині синочки (1953) Федеріко Фелліні (постановка та автор сценарію)
Доля жінок (1953) Марчелло Пальєро, Крістіан Жак і Жан Делануа (постановка і автор сценарію)
(1953) Роберто Росселліні (автор сценарію)
Римські канікули (1953) Вільям Вайлер (автор сценарію)
(1953) (автор сценарію)
Світ проклинає її (1952) Джанні Франчоліні (автор сценарію)
(1953) (автор сценарію)
Міська вілла (1954) Джанні Франчіолілі (постановка автор сценарію)
Вдягнути оголених (1954) Марчелло Пальєро (автор сценарію)
(1954) Луїджі Дзампа (автор сценарію)
(1954) Лучіано Еммер (постановка і автор сенарію)
(1954) Марчелло Пільєро (автор сценарію)
(1954): епізод Scena all'aperto Алессандро Блазетті (автор сценарію)
Дорога (1954) Федеріко Фелліні (співавтор сценарію)
(1954) Маріо Солдаті (ідея Флайано, разом з Альберто Моравіа)
Calabuig (1955) (постановка і автор сценарію)
Загублений континент (1955) Енріко Грас, Джорджіо Мозес і Леонардо Бонці (постановка і автор сценарію)
Останній рай (1955) (автор сценарію)
Шахраї (1955) Федеріко Фелліні (співавтор сценарію)
(1955) Алесандро Блазетті (автор сценарію)
1955 : Знак Венери / (Il segno di Venere)
(1955) Діно Різі (автор сценарію)
Щастя бути жінкою (1955) Алесандро Блазетті (автор сенарію)
(1955) Маріо Монічеллі (soggetto e sceneggiatura)
(1955) Луїджі Дзампа (revisione della sceneggiatura)
Террор у місті (1957) Anton Giulio Majano (автор сценарію)
Ночі Кабірії (1957) Федеріко Фелліні (автор сценарію)
(1958) Джанні Франчоліні (автор сценарію)
(1958) Едуардо де Філіппо (постановка і автор сценарію)
(1959) Аглауго Косодіо (постановка і автор сценарію)
Кохання в Римі (1960) Діно Різі (автор сценарію)
Солодке життя (1960) Федеріко Фелліні (постановка автор сценарію)
Ніч (1961) Мікеланджело Антоніоні (автор сценарію)
Дівчина на вітрині (1961) Лучіано Еммер (автор сценарію)
(1961) Антоніо П'єтранджелі (постановка і автор сценарію)
Боккаччо-70 (1962): епізод спокуси доктора Антоніо Федеріко Фелліні (постановка і автор сценарію)
До побачення Гонконг (1963) Джанлуїджі Полідоро (автор сценарію)
8½ (1963) Федеріко Фелліні (постановка і автор сенарію)
(1964) Луїс Гарсія Берланга (автор сценарію)
Тоніо Крьогер (1964) Рольф Т'єте (автор сценарію)
(1964) Джанлуїджі Полідоро (автор сценарію)
Джульєтта і духи (1965) Федеріко Фелліні (автор сценарію)
(1965) П'єтро Джермі (неприйнятий сценарій)
Десята жертва (1965) Еліо Петрі (автор сценарію)
Wälsungenblut (1965) Рольф Т'єле (співавтор сценарію)
Rapture (1965) John Guillermin (collaborazione alla sceneggiatura non accreditata)
(1966) Алессандро Блазетті (співавтор сценарію)
Люов через століття (1967): епізод Римські ночі (постановка і автор сценарію) та епізод: L'età della pietra (постановка і автор сценарію)
(1968) (soggetto e sceneggiatura)
(1969) (постановка)
Red (1969) Жиль Карл (постановка та автор сценарію)
Sweet Charity (1969) (за мотивами Ночі Кабирії)
Colpo rovente (1970) П'єтро Джуффі (автор сценарію)
Трішки сонця у холодній воді (1971) (співавтор сценарію)
(1972) Марко Феррері (tratto da Melampus)
Un marziano a Roma (1983) Bruno Rasia та Antonio Salines (за мотивами)
L'inchiesta (1986) (постановка)
(1989) Джуліано Монтальдо (за мотивами)
L'inchiesta (2006) (за мотивами)
Nine (2009) (за мотивами )

Кінонагороди

Нагорода синдикату італійських журналістів «Срібна стрічка»:
1987, посмертно (найкращий сюжет) — за фільм «Справа Назаретянина» (1986)
1964 (найкращий сценарій) — за фільм Вісім з половиною (1963)
1948 (найкращий сюжет) — за фільм «Рим вільне місто» (1946)
1961 (найкращий оригінальний сюжет) — за фільм «Солодке життя» (1960)
1964 (найкращий оригінальний сюжет) — за фільм «Вісім з половиною» (1963)
1959 (Sant Jordi Awards за найкращий сценарій до іноземного фільму, Іспанія) за фільм (1957)

Посилання

Енніо Флайано на сайті IMDb (англ.)
— біографія та фото (італійська)
www.premiflaiano.it [ 11 січня 2011 у Wayback Machine.] — Офіційний вебсайт Міжнародних премій ім. Флайано (італійська)

Примітки

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()