Ежен-Мельхіор маркіз де Вогюе (фр. Eugene-Melchior vicomte de Vogue) 24 лютого 1848 року, Ніцца — 24 березня 1910 року, Париж) – французький дипломат, письменник- мандрівник, археолог, меценат і літературний критик, історик літератури, член Французької академії, один з творців концепту «великої російської культури».
Ежен-Мельхіор маркіз де Вогюе | |
---|---|
фр. Eugene-Melchior vicomte de Vogue | |
Народився | 24 лютого 1848 року Ніцца |
Помер | 24 березня 1910 року Париж |
Поховання | Пер-Лашез і d |
Громадянство | Франція |
Діяльність | археологія, критика |
Знання мов | російська і французька[1][2] |
Заклад | Петербурзька академія наук |
Членство | Французька академія, Петербурзька академія наук, d, Ліга французької батьківщини і Російська академія наук |
Титул | віконт |
Посада | d і d |
Рід | d |
Батько | d |
Мати | d |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d, d і d |
IMDb | ID 1841033 |
|
Біографія
Маркіз де Вогюе був учасником Франко-пруської війни, а по завершенню війни перейшов на дипломатичну службу в Третій республіці. У різний час був аташе посольства в Османській імперії, в Єгипті, а потім секретарем посольства в Санкт-Петербурзі. В якості секретаря французького посольства провів в Росії близько 7 років, вивчив російську мову і літературу. В 1878 році одружився з сестрою Михайла Аненкова.
Поразка, яку Франція зазнала у війні з Німеччиною, штовхала її до зближення з Російською імперією. Оскільки ж французька громадська думка не симпатизувала царату, для «обґрунтування» союзу з Петербургом її доводилося переконувати, що союз укладається «не з царем, а з російським народом». Цьому і мала сприяти популяризація російської культури, за яку взявся Вогюе.
У творі «Le roman russe» (Російський роман,1886) Вогюе дав найвищі оцінки російській літературі, зокрема таким авторам, як Іван Тургенєв і Лев Толстой. Воюгюе був і одним з перших, хто пробудив у Франції цікавість до творчості Федора Достоєвського та Максима Горького. Популярності російських письменників у Франції сприяли і критичні нариси, опубліковані Вогюе в журналах Revue des Deux Mondes і Journal des Debats.
Цитата "Всі ми вийшли з гоголівської «Шинелі» належить саме Ежену-Мельхіору де Вогюе. Хоча і це не зовсім вірно. Повністю цитата звучить — «Всі ми вийшли з гоголівської „Шинелі“, — справедливо говорять російські письменники…», тобто є дещо «узагальненою цитатою».
В 1888 році став членом Французької академії.
Найбільшим успіхом з романів самого Вогюе користувався «Jean d'Agreve» (1898).
Твори
- «Сирія, Палестина, гора Афон» (Syrie, Palestine, Mont-Athos, 1876)
- «Вангелі» (Vangheli, 1877)
- «Східні оповідання» (Histoires orientales, 1879)
- «У фараонів» (Chez les Pharaons, 1879)
- «Булак і Саккара» (Boulacq et Saqquarah, 1879)
- «Портрети століття» (Les portraits du siècle, 1883)
- «Син Петра Великого» (Le fils de Pierre le Grand, 1884)
- «Мазепа» (Mazeppa, 1884)
- «Зміна влади» (Un changement de règne, 1884)
- «І. Тургенєв, життя і творчість» (I. Turgenev, sa vie et son œuvre, par le v-te E. M. de Voguë, 1885).
- «Зимові оповідання» (Histoires d'hiver, 1885)
- «Російський роман» (Le roman russe, 1886)
- «Спогади і роздуми» (Souvenirs et visions, 1887)
- «Портрет Лувра» (Le portrait du Louvre, 1888)
- «Шинель Йосипа Оленіна» (Le manteau de Joseph Olenine, 1890)
- «Цар і народ, або Суспільство в Росії» (The Tsar and His People or Social Life in Russia, 1891)
- «Сучасні вистави» (Spectacles contemporains, 1891)
- «ПОгляд на історію і літературу» (Regards historiques et littéraires, 1892)
- «Години історії» (Heures d'histoire, 1892)
- «Російські серця» (Cœurs russes, 1893)
- «Записки про Ба-Віваренців» (Notes sur le Bas-Vivarais, 1893)
- «В очікуванні століття» (Devant le siècle (1896)
- «Жан д'Агрев» (Jean d'Agrève (1897)
- «Історія і поезія» (Histoire et poésie (1898)
- «Мертві розповідають (Сцени парламентського життя)» (Les morts qui parlent (Scènes de la vie parlementaire), 1899)
- «Тіні кличуть» (Le rappel des ombres, 1900)
- «Сторінки історії» (Pages d'Histoire, 1902)
- «Господар моря» (Le maître de la mer, 1903)
- «Нижче горизонту: вчорашні люди і речі» (Sous l'horizon: hommes et choses d'hier, 1904)
- «Максим Горький» (Maxime Gorki, 1905)
- «Дороги» (Les Routes, 1910)
- «Листи до Армана, графа Анрі де Понмартен» (Lettres à Armand comte Henri de Pontmartin, 1867—1909, 1922)
- «Дорожний щоденник Париж-Санкт-Петербург» (Journal Paris — Saint-Pétersbourg, 1877—1883, 1932)
Література
- Cadot M. Eugène-Melchior de Vogüé, le héraut du roman russe. Paris: Institut d'études slaves, 1989
Джерела
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- Олексій Мустафін. Культур-дилери. Кілька слів про те, як Європу «закохували» в Росію. Еспресо. 2024-01-26.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ezhen Melhior markiz de Vogyue fr Eugene Melchior vicomte de Vogue 24 lyutogo 1848 roku Nicca 24 bereznya 1910 roku Parizh francuzkij diplomat pismennik mandrivnik arheolog mecenat i literaturnij kritik istorik literaturi chlen Francuzkoyi akademiyi odin z tvorciv konceptu velikoyi rosijskoyi kulturi Ezhen Melhior markiz de Vogyuefr Eugene Melchior vicomte de VogueNarodivsya24 lyutogo 1848 roku NiccaPomer24 bereznya 1910 roku ParizhPohovannyaPer Lashez i dGromadyanstvoFranciyaDiyalnistarheologiya kritikaZnannya movrosijska i francuzka 1 2 ZakladPeterburzka akademiya naukChlenstvoFrancuzka akademiya Peterburzka akademiya nauk d Liga francuzkoyi batkivshini i Rosijska akademiya naukTitulvikontPosadad i dRiddBatkodMatidBrati sestridU shlyubi zdDitid d i dIMDbID 1841033Roboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaMarkiz de Vogyue buv uchasnikom Franko pruskoyi vijni a po zavershennyu vijni perejshov na diplomatichnu sluzhbu v Tretij respublici U riznij chas buv atashe posolstva v Osmanskij imperiyi v Yegipti a potim sekretarem posolstva v Sankt Peterburzi V yakosti sekretarya francuzkogo posolstva proviv v Rosiyi blizko 7 rokiv vivchiv rosijsku movu i literaturu V 1878 roci odruzhivsya z sestroyu Mihajla Anenkova Porazka yaku Franciya zaznala u vijni z Nimechchinoyu shtovhala yiyi do zblizhennya z Rosijskoyu imperiyeyu Oskilki zh francuzka gromadska dumka ne simpatizuvala caratu dlya obgruntuvannya soyuzu z Peterburgom yiyi dovodilosya perekonuvati sho soyuz ukladayetsya ne z carem a z rosijskim narodom Comu i mala spriyati populyarizaciya rosijskoyi kulturi za yaku vzyavsya Vogyue U tvori Le roman russe Rosijskij roman 1886 Vogyue dav najvishi ocinki rosijskij literaturi zokrema takim avtoram yak Ivan Turgenyev i Lev Tolstoj Voyugyue buv i odnim z pershih hto probudiv u Franciyi cikavist do tvorchosti Fedora Dostoyevskogo ta Maksima Gorkogo Populyarnosti rosijskih pismennikiv u Franciyi spriyali i kritichni narisi opublikovani Vogyue v zhurnalah Revue des Deux Mondes i Journal des Debats Citata Vsi mi vijshli z gogolivskoyi Shineli nalezhit same Ezhenu Melhioru de Vogyue Hocha i ce ne zovsim virno Povnistyu citata zvuchit Vsi mi vijshli z gogolivskoyi Shineli spravedlivo govoryat rosijski pismenniki tobto ye desho uzagalnenoyu citatoyu V 1888 roci stav chlenom Francuzkoyi akademiyi Najbilshim uspihom z romaniv samogo Vogyue koristuvavsya Jean d Agreve 1898 Tvori Siriya Palestina gora Afon Syrie Palestine Mont Athos 1876 Vangeli Vangheli 1877 Shidni opovidannya Histoires orientales 1879 U faraoniv Chez les Pharaons 1879 Bulak i Sakkara Boulacq et Saqquarah 1879 Portreti stolittya Les portraits du siecle 1883 Sin Petra Velikogo Le fils de Pierre le Grand 1884 Mazepa Mazeppa 1884 Zmina vladi Un changement de regne 1884 I Turgenyev zhittya i tvorchist I Turgenev sa vie et son œuvre par le v te E M de Vogue 1885 Zimovi opovidannya Histoires d hiver 1885 Rosijskij roman Le roman russe 1886 Spogadi i rozdumi Souvenirs et visions 1887 Portret Luvra Le portrait du Louvre 1888 Shinel Josipa Olenina Le manteau de Joseph Olenine 1890 Car i narod abo Suspilstvo v Rosiyi The Tsar and His People or Social Life in Russia 1891 Suchasni vistavi Spectacles contemporains 1891 POglyad na istoriyu i literaturu Regards historiques et litteraires 1892 Godini istoriyi Heures d histoire 1892 Rosijski sercya Cœurs russes 1893 Zapiski pro Ba Vivarenciv Notes sur le Bas Vivarais 1893 V ochikuvanni stolittya Devant le siecle 1896 Zhan d Agrev Jean d Agreve 1897 Istoriya i poeziya Histoire et poesie 1898 Mertvi rozpovidayut Sceni parlamentskogo zhittya Les morts qui parlent Scenes de la vie parlementaire 1899 Tini klichut Le rappel des ombres 1900 Storinki istoriyi Pages d Histoire 1902 Gospodar morya Le maitre de la mer 1903 Nizhche gorizontu vchorashni lyudi i rechi Sous l horizon hommes et choses d hier 1904 Maksim Gorkij Maxime Gorki 1905 Dorogi Les Routes 1910 Listi do Armana grafa Anri de Ponmarten Lettres a Armand comte Henri de Pontmartin 1867 1909 1922 Dorozhnij shodennik Parizh Sankt Peterburg Journal Paris Saint Petersbourg 1877 1883 1932 LiteraturaCadot M Eugene Melchior de Vogue le heraut du roman russe Paris Institut d etudes slaves 1989 https archive org stream norwayandnorweg00lathgoog page n469 mode 1upDzherelaPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 Oleksij Mustafin Kultur dileri Kilka sliv pro te yak Yevropu zakohuvali v Rosiyu Espreso 2024 01 26 Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij