Дігтярі́ (Дехтярка) — селище Прилуцького району Чернігівської області України. Входить до складу Срібнянської селищної громади. До 2017 року було центром селищної ради, якій були підпорядковані села Гнатівка й Іванківці.
селище Дігтярі | |
---|---|
Садибний будинок Галаганів, наразі — аграрний ліцей | |
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Громада | Срібнянська селищна громада |
Основні дані | |
Засновано | 1666 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 1,51 км² |
Населення | ▼ 1160 (01.01.2022) |
Поштовий індекс | 17332 |
Телефонний код | +380 4639 |
Географічні координати | 50°34′23″ пн. ш. 32°45′55″ сх. д. / 50.57306° пн. ш. 32.76528° сх. д.Координати: 50°34′23″ пн. ш. 32°45′55″ сх. д. / 50.57306° пн. ш. 32.76528° сх. д. |
Водойма | р. Удай, Лисогір |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Прилуки |
До станції: | 40 км |
До обл. центру: | |
- залізницею: | 170 км |
- автошляхами: | 220 км |
Селищна влада | |
Адреса | 17332, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, смт Дігтярі, вул. Паркова, 3 |
Карта | |
Дігтярі | |
Дігтярі | |
Дігтярі у Вікісховищі |
Географія
Розташоване на р. Удаї, при впадінні в неї р. Лисогору, за 20 км від центру громади та за 30 км від залізничної ст. Прилуки.
Історія
Біля Дігтярів виявлено давньоруське городище та залишки поселення IX—XIII ст.
Село оточене з півдня та сходу болотом, із заходу — річкою. Лише 800 метровий перешийок був зручним виходом. Це місце було досить зручним для укриття від ворогів.
Вперше згадуються 1666 під назвою «Дехтярка». Входили до Варвинської, з 1761-го — до Першоварвинської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930).
Назва походить від виробництва дьогтю селянами в урочищах Сотницьке і Десятки.
1666 — 2 господарства селян, які «орали на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Варвинської прислушаюче».
Прилуцький полковник Гнат Ґалаґан 1716 почав скуповувати там селянські та козацькі двори. Так, 1723 р. два козаки Манджуренко та Гриценко дали підписку, що вони не можуть далі відбувати козацької служби, тому продають Галагану землю й самі погоджуються бути посполитими. 1729 з 53 дворів йому належало — 48, під виглядом «слобідки Дегтярової».
1737 село ще значилося вільним; у ньому показано 17 господарств селян, 28 господарств козаків (11 виборних, 17 підпомічників). Поряд з селом названа «слобідка Дегтярова», в якій за Гнатом Ґалаґаном значилося 42 двори селян.
1753 ніякої «слобідки» вже не згадується, а значиться галаганівське село Дігтярі, в якому полковнику Григорію Ґалаґану належало 230 душ селян чоловічої статі. На 1777 р. у селі налічувалося кріпаків 231 чоловік.
1780 — 53 двори (73 хати) селян, що належали колезькому асесору Івану Григоровичу Ґалаґану, 47 дворів (58 хат) козаків, 2 двори (2 хати) козацьких підсусідків.
Імперський період
1797 наліч. 390 душ чол. статі податкового населення; діяла дерев. Преображенська ц-ва, збудована до 1716.
1823 Дігтярі стали власністю Петра Григоровича Ґалаґана, який 1825—1832 збудував палац з парком. Поміщик запросив відомого в той час архітектора П. А. Дубровського й вченого-садівника І. Є. Бістерфельда. П. Г. Галаган утримував оркестр, створений з кріпаків. На одному з муз. вечорів 1845 в маєтку був присутній Тарас Шевченко. Дігтярівський скрипаль-кріпак Артем став прообразом Тараса Федоровича — героя повісті Тараса Шевченка «Музикант».
1841 замість дерев'яної споруджено муровану церкву. 1859 — 193 двори, 1220 жителів.
Згідно з реформою 1861 в Дігтярях створене Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян (1861—1866), якому підпорядковано 3 сільс. громади (524 ревіз. душі). Козаки Дігтярів підлягали Іванківському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.
Відпуск селян на волю проводив новий хазяїн . Цей процес проходив повільно. Зараз у громадянина Кутового зберігається відпускна грамота на ім'я Кутового Павла Самсоновича, датована аж 1865 роком.
Внаслідок проведення реформи 1861 року 455 дігтярівських кріпаків одержали всього 1054 десятини й 71 кв. сажень землі, тобто по 2 десятини 759 кв. сажнів на ревізьку душу, за яку вони мали сплатити 35121 крб. 53 коп. Отже, після скасування кріпосного права економічне становите дігтярівських селян не поліпшилось. Найкраща земля лишилася власністю поміщика. Селянські наділи були значно менші. ніж ті, якими хлібороби користувалися до реформи. До того ж, не було тягла, земля не удобрювалася. Весь час відбувалося подрібнення наділів у зв'язку з виділеннями нових сімей. Все це призводило до того, що селяни розорялись і знову потрапляли в кабалу. Частина з них працювала на сукновальні Ґалаґана.
Після реорганізації волостей Дігтярі 1867 увійшли до Іванківської вол. 2-го стану.
У 1872 році Ґалаґан, не маючи спадкоємців, подарував частину землі Полтавському губернському земству, яке здавало її в оренду місцевим селянам.
1877 в селі — реміснича майстерня земського ремісничого училища (організована Полтавським земством), олійниці, сукновальня, паровий млин, засновані церковнопарафіяльна школа, Дігтярівське ремісниче училище. 132 двори селян-власників, які входили до Галаганівської сільс. громади, 97 дворів козаків, 8 дворів міщан та ін., 256 хат, 1328 ж. ; діяли: ц-ва, церковнопарафіяльна школа, початкове однокласне училище (засн. 1868, у віданні земства з 1872), заїжджий двір, шинок, крамниця, кузня, 4 вітряки, олійниця, базар щоп'ятниці.
Дігтярівське ремісниче училище мало п'ять класів. Офіційно воно було відкрите 29 жовтня 1878 року. Училище мало столярно-токарний, ковальський, слюсарний і модельно-ливарний відділи. При училищі був інтернат на 100 чоловік. Учні, що жили в інтернаті, перебували на повному утриманні закладу. Крім того в училище приймалися також своєкоштні учні і вільні слухачі. Але училище протрималося лише до 1890 року.
1897 засновано Дігтярівську ткацьку школу-майстерню, яка готувала майстрів по виробництву плахт. На 1903 р. в селі числилось понад дві тисячі мешканців. В селі працює сукновальна Галагана, що щорічно виробляє продукції на 10 тис. руб.
Полтавське земство 1902 р. продало через селянський банк переселенцям із с. Галиці Ніжинського повіту 319 десятин землі. Кількість землі, яку можна було орендувати, поступово зменшувалася. Щоб якось прогодуватися й заплатити податки багато селян, особливо молодь, йшли на сезонні роботи в економії Херсонщини, на цукрові плантації Правобережної України, в промислові центри.
Навесні 1906 р. активізувалося селянське беззаконня. Наймит орендаря Фішера Г. Білан спалив паровий млин хазяїна. Запалали клуні заможних селян. Селяни почали самовільну порубку поміщицьких лісів. Волосний урядник і староста не змогли «втихомирити» селян. До Дігтярів прибув загін козаків, які розправилися з «непокірними» шомполами та нагаями. 17 чоловік були заарештовані й відправлені до прилуцької тюрми.
1910 — 265 госп., з них козаків — 118, селян — 126, євреїв — 6, ін. непривілейованих — 11, привілейованих — 4, наліч. 1613 ж., у тому числі 14 теслярів, 8 покрівельників, 13 кравців, 8 шевців, 13 столярів, 4 ковалі, 87 ткачів, 6 візників, 20 поденників, 21 займалися інтелігентними та 178 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 1800 дес. придатної землі, паровий млин, парова просорушка та паровий млин з олійницею. Перед Першою світовою війною 16 селянських сімей переселилися до Сибіру. Деякі селяни займалися підсобним промислом — ткацтвом. Вони виготовляли чоловічий та жіночий одяг у національному стилі, а також плахти, скатерті, рушники та ін. Ці вироби продавались на ярмарках у Києві, Полтаві, Чернігові.
Дігтярівська ткаля-майстриня Сисун Пелагея Йосипівна була запрошена до імператриці Марії Федорівни і отримала від неї в нагороду 25 карбованців та грамоту «От императрицы Марии Федоровны за хорошие льняные ткани Пелагее Осиповне Сысун».
У червні 1920 р. у селищі був створений комнезам (комітет незаможних селян) в складі 5 чоловік. Вони разом з Радами літом 1920 р. конфіскували у заможних селян і відправили для Червоної Армії 800 пудів хліба, 9 найкращих коней і возів.
Радянський період (довоєнний)
В 1921 р. в селищі було організоване споживче товариство, яке в 1924 р. об'єднало 145 пайщиків, а в 1925 р. уже 300 пайщиків з них 209 бідняків, 65 середняків та 26 заможних селян.
У 1922 р. відновила роботу Дігтярівська ткацька школа-майстерня. Тут працювало 600, а на початку 1924 р. — уже 1200 кустарів.
У 1922—1923 рр. була відкрита початкова школа, де навчалося 30 учнів, а в наступному році — вже 158. В ній працювали 3 вчителі. Споживче товариство на свої кошти відремонтувало школу, поповнювало бібліотеку літературою, забезпечувало підручниками дітей. Діяли гуртки лікнепу (ліквідації неписьменності). При ткацькій школі-майстерні в 1924 р. було відкрито робітничий клуб. Почала діяти жіноча рада, якою керувала вчителька М. С. Коваленко. Її члени опікувалися дітьми-сиротами.
1924 при школі-майстерні відкрито робітничий клуб з гуртками худож. самодіяльності та лікбезу, створено с-г. товариство (1925), почала діяти (1926) пром. артіль ім. 8 Березня. 1929 організ. перший колгосп, відкрито дитячі ясла (1927), неповну середню школу (1929). 1925 Дігтярі підпорядковані Іванківській сільраді, наліч. 505 дворів, 2376 ж.; 1930 Дігтярі — центр сільради, 437 дворів, 1997 ж., 1996 — 1500 ж.
Після XV з'їзду ВКП (б) Дігтярівський партосередок закликає селян об'єднуватися в колгоспи. Наприкінці 1929 р. першими вступили в колгосп «Нове життя» комуністи та комнезамівці. Потім в колгосп вступили бідняки та малоземельні. Це була перша добровільна хвиля колективізації. Згодом розпочалася друга — примусова хвиля. Так, на початок березня 1931 р. колгосп уже об'єднував 490 дворів.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 79 жителів селища.
У 1934 р. від сільгоспартілі «Нове життя» відділився колгосп ім. XVII з'їзду ВКП (б). Обидва господарства мали 2 650 га сільгоспугідь, із них 1 680 га орних земель. Обслуговувала колгосп в Дігтярях Варвинська МТС.
У 1937 р. Артіль «Нове життя» за рішенням колгоспників отримала назву «20-річчя Жовтня» за виконання планів. У 1938 р. працівники зібрали по 29 центнерів зернових з гектара. Господарство стало учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 р.
Розвивалася артіль ім. 8 Березня. У 1935 р. в її цехах працювало 1 080 чоловік. Зразки виробів дігтярівських майстринь експонувалися на виставках у багатьох містах, зокрема в Москві, Києві, Полтаві.
У червні 1941 р. усі чоловіки, які здатні тримати зброю, були мобілізовані в ряди Червоної Армії. Перед окупацією селища вивезли в східні регіони країни матеріали, цінності, худобу.
17 вересня 1941 р. селище було окуповане гітлерівсько-німецькими військами. Колгоспи були перетворені в так звані общинні господарства. Почались арешти і розстріли. Вже у вересні від рук гітлерівців загинуло 10 жителів, у тому числі голова правління колгоспу М. К. Малиш, колгоспний бригадир Х. М. Бихало, зоотехнік Г. З. Лисенко. 31 житель селища був відправлений в Німеччину на примусові роботи. В районному центрі Срібне 23 лютого 1943 р. гітлерівці в приміщенні школи спалили живими 36 жителів Дігтярів разом з сотнями людей з найближчих сіл.
17-18 вересня бійці 38-ї армії Воронізького фронту під командуванням генерал-лейтенанта М. Є. Чібісова ввійшли до Дігтярів.
На фронтах війни воювали 600 дігтярівців, з них 143 мають ордени та медалі. Кавалером 11 урядових нагород став капітан С. А. Сисуненко, 9 — підполковник Я. М. Рубан. 209 жителів селища загинули в роки війни.
Розорені Дігтярі для обробки 1 680 гектарів угідь мали всього 34 коней і 16 пар волів. Тому довелося використовувати як тяглову силу корів. У жовтні відновила свою роботу артіль ім. 8 Березня. Відкрилися семирічна школа та стаціонарна лікарня.
Радянський період (повоєнний)
У 1945 р. оголосила набір учнів колгоспна школа, яка спочатку готувала будівельників, а 1948 р. — механізаторів для колгоспу.
У вересні 1950 р. обидві артілі об'єдналися в одну — ім. Жданова. На кінець IV п'ятирічки в Дігтярях працювали 5 млинів, 2 кузні, 2 столярно-теслярські майстерні, олійниця. В основному були ліквідовані наслідки гітлерівської окупації.
У 1950 р. в Дігтярях діяла лікарня на 15 ліжок і амбулаторія. У 1949—1950 навчальному році в семирічній школі навчалося 336 учнів.
У 1959 р. до колгоспу ім. Жданова приєднався колгосп ім. Шевченка с. Гнатівки. Розширене господарство отримало назву «Шлях до комунізму».
Внаслідок політичних потрясінь кінця 80-х — початку 90-х років колгосп «Шлях до комунізму», як і інші сільськогосподарські товариства України, пережив економічну кризу, але залишився «на плаву» завдяки вмілому керівництву М. С. Сергієнка. Нині це СВК «Удай», який забезпечує роботою 162 жителі селища.
Населення
Населення — переважно українці.
Чисельність населення
1979 | 1989 | 2001 | 2020 | 2022 |
---|---|---|---|---|
1767 | 1479 | 1339 | 1203 | 1160 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)
українська мова | російська |
---|---|
98,58 % | 1,20 % |
Тарас Шевченко у Дігтярях
У новому палаці Ґалаґан завів театральну трупу із акторів та музикантів у складі 30 чоловік. Капельмейстра і музикантів він виписував із Німеччини, Австрії. Силами цих артистів для гостей влаштовувалися чудові вечори, які давали втіху господареві та гостям. На одному з таких вечорів довелося бути Тарасу Шевченку у 1845 році. Тарас Шевченко бувна концерті оркестру, в якому грали кріпаки, і звернув увагу на талановитого скрипаля — кріпака Артема Наругу, який, ймовірно, згодом послужив прообразом Тараса Федоровича — героя повісті "Музикант ". Словами свого героя Тарас Шевченко згадував Дігтярі: «Паны там бенкетуют, а мужики голодают. Да еще мало того: в селе, кроме корчмы, что ни улица, то й шинок». Сум охопив поета, коли він побачив убогість селян. Шевченко пішов у село, щоб найняти коней і швидше виїхати звідти, але в селі не знайшлося ні коня, ні воза.
Садиба Ґалаґана
Збудована 1825—1832 на замовлення Петра Григоровича Ґалаґана (1792—1855) арх. П. А. Дубровським. Панський будинок розміщено на високому лівому березі р. Лисогору, головним західним фасадом у бік парадного в'їзду. На сході та південному сході від парадного двору тер. парку, закладеного за проектом вченого садівника І.ї. Бістерфельда (1826—1831), роботами керував садівник Редель, з 1834 — К. Христіані). На півдні — господарський двір з будівлями, далі церква з дзвіницею (1840, не збереглася). Головний будинок складався з центрального двоповерхового корпусу та двох флігелів на два поверхи, сполучених з ним дугоподібними переходами. Західний фасад мав два ризаліти, між якими на рустованих стовпах стояла колонада з 6 колон тосканського ордеру.
До центру східного фасаду примикав напівкруглий бельведер, обабіч нього з 2-го поверху спускалися сходи, що з'єднувалися на рівні 1-го поверху й вели до парку. Тут 1845 в поміщика П. Г. Галагана гостював Тарас Шевченко.
1876 Г. П. Ґалаґан передав садибу Полтавському губернському земству для влаштування навчального закладу. 1877—1882 перебудована архітектором Ф. М. Вержбицьким для земського ремісничого училища, яке містилося тут 1878-97. Потім використовувалася як школа-майстерня підготовки майстрів плахтово-перебірних виробів, на базі якої 1926 створено художньо-промислову артіль, згодом — Дігтярівська фабрика художніх виробів імені 8 Березня. Частину приміщення з 1943 займали курси механізаторів. Тепер у цьому та інших будинках садиби міститься профтехучилище № 32, яке готує механізаторів с.г., майстрів-плодоовочівників, операторів машинного доїння. У 1951—1955 садибу досліджували архітектори Н. П. Новаківська та ї. Ф. Труш.
Дігтярівська ткацька школа-майстерня
Заснована 0.05.1898 Полтав. губернським земством у с. Дігтярях в садибі, подарованій відомим українським меценатом Г. П. Ґалаґаном. Заклад готував майстрів ткацтва й килимарства. Майстерня мала інтернат.
1899 відкрито красильню, 1903 — килимовий відділ.
Завідувачка з 1898 — О. І. Віктор-Бєрченко, викладачі: А. М. Миронич, К. В. Марей, Д. 3. Германова.
1918 припинила роботу. 1922 майстерня відновила свою діяльність, була підпорядкована промкооперації. У перший рік роботи тут навчалося 102 учні й працювало 23 інструктори. Обладнання школи-майстерні складалося з 150 верстатів та 12 жаккардових машин. Мала ткацький, килимарський, вишивальний та фарбувальний цехи. Навколо школи згуртувалася велика кількість ткачів з Дігтярів та навколишніх сіл, 1922 їх наліч. бл. 600, 1924—1200.
1926 на базі школи-майстерні відкрито художньо-тех. школу, виробничою базою якої стала організована 1927 пром. артіль ім. 8 Березня (з 1961 — Дігтярівська ф-ка художніх виробів ім. 8 Березня).
За час свого існування школа підготувала багато кваліфікованих фахівців худож. ткацтва — майстрів-інструкторів, художників, технологів.
Люди
Уродженцями Дігтярів є:
- Дроботько Віктор Григорович (1885—1966) — український мікробіолог та епідеміолог, дійсний член АН УРСР, з 1931 науковий співробітник Інституту Мікробіології ім. Д. Заболотного АН УРСР у Києві, згодом його керівник.
- Коваленко Олексій Григорович (1938) — український мікробіолог.
- Малиш Гафія Ничипорівна (1916—1964) — українська радянська килимарниця.
- Малиш Софія Онисимівна (1914—?) — українська ткаля.
- Сисуненко Віра Архипівна — майстер декоративного мистецтва.
- Сисуненко Параска Павлівна — майстер декоративно-прикладного мистецтва
- Пилипей Леонід Петрович (* 1950) — тренер з легкої атлетики, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор.
- (нар. 1925) — професор, завідувач кафедри неврології Львівського медичного університету (1977—2000).
Закінчив військово-медичний факультет Харківського медичного інституту (1952).
Працював: військовий лікар (1952—1954); лікар станції швидкої допомоги м. Чернігова (1954—1958); невропатолог Чернігівської міської лікарні (1958—1965); завідувач неврологічного відділення радянського шпиталю в м. Константіна, Алжир (1965—1968); ординатор неврологічного відділення Київської обласної лікарні (1968—1969); асистент (1969—1972), доцент (1972—1977), завідувач (1977—2000), професор (від 2000) кафедри неврології Львівського медичного університету. Кандидат медичних наук (1965), доцент (1973), доктор медичних наук (1976), професор (1979). Заслужений працівник вищої школи УРСР (1986). Заслужений професор Львівського медичного університету (2005). Напрями наукових досліджень: вивчення впливу метеорологічних і сезонних чинників на виникнення розладів мозкового та серцевого кровоплину; дослідження діагностичного й прогностичного значення визначення вмісту мікроелементів у лікворі хворих із деякими неврологічними захворюваннями, зокрема, мозковими інсультами; опрацювання питань етіології, патогенезу, епідеміології, диференційної діагностики, клініки й лікування розсіяного склерозу. Автор близько 400 наукових і навчально-методичних праць, серед них 8 монографій, 2 підручники, а також низки художніх творів — 6 книг віршів, книги спогадів, збірки пісень. Підготував 15 кандидатів, 2 докторів наук. Основні праці: Значение некоторых метеорологических факторов в заболевании сосудов сердца и мозга. Врач Дело 1961, № 10; Влияние метеофакторов на возникновение и течение острых нарушений мозгового кровообращения (канд. дис.). Чернігів, 1964; Нарушение минерального гомеостаза в дифференциальной диагностике мозговых инсультов (докт. дис.). Львів, 1975; Нервові хвороби (підручник). Львів, ЛДМУ, 2000 (Ч. 1-2); Пропедевтика нервових хвороб (посібник). Львів, 2005. Використані матеріали: Медичні кадри 15.02.1990, № 4; Львівський державний медичний інститут. Львів, Словник, 1994: 25, 41, 42, 47, 48, 52, 185, 189—191, 253; Архів ЛНМУ [фото].
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- Дігтярі// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 446—147.
- Дігтярі. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Жук А. К., Бачиш Н. П. (2007). . Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 20.10.2020.
- Наруга Артем Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 442.
- Галагана П. Г. садиба // Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 110.
- Дігтярівська такацька школа-майстерня // Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 147—148.
Джерела та література
- Я. В. Верменич. Дігтярі [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 399. — .
- А. К. Жук, Н. П. Бачиш. Дігтярі [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дігтярі (селище) |
- Дігтярі (смт) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII — Малороссия. — С.-Петербург, 1903. — С 364.(рос.)
- Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Digtyari Dehtyarka selishe Priluckogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Ukrayini Vhodit do skladu Sribnyanskoyi selishnoyi gromadi Do 2017 roku bulo centrom selishnoyi radi yakij buli pidporyadkovani sela Gnativka j Ivankivci selishe DigtyariSadibnij budinok Galaganiv narazi agrarnij licejSadibnij budinok Galaganiv narazi agrarnij licejKrayina UkrayinaOblast Chernigivska oblastRajon Priluckij rajonGromada Sribnyanska selishna gromadaOsnovni daniZasnovano 1666Status iz 2024 rokuPlosha 1 51 km Naselennya 1160 01 01 2022 Poshtovij indeks 17332Telefonnij kod 380 4639Geografichni koordinati 50 34 23 pn sh 32 45 55 sh d 50 57306 pn sh 32 76528 sh d 50 57306 32 76528 Koordinati 50 34 23 pn sh 32 45 55 sh d 50 57306 pn sh 32 76528 sh d 50 57306 32 76528Vodojma r Udaj LisogirVidstanNajblizhcha zaliznichna stanciya PrilukiDo stanciyi 40 kmDo obl centru zalizniceyu 170 km avtoshlyahami 220 kmSelishna vladaAdresa 17332 Chernigivska obl Sribnyanskij r n smt Digtyari vul Parkova 3KartaDigtyariDigtyariDigtyari u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Digtyari GeografiyaPam yatnik tkacham na v yizdi v selishe Roztashovane na r Udayi pri vpadinni v neyi r Lisogoru za 20 km vid centru gromadi ta za 30 km vid zaliznichnoyi st Priluki IstoriyaBilya Digtyariv viyavleno davnoruske gorodishe ta zalishki poselennya IX XIII st Selo otochene z pivdnya ta shodu bolotom iz zahodu richkoyu Lishe 800 metrovij pereshijok buv zruchnim vihodom Ce misce bulo dosit zruchnim dlya ukrittya vid vorogiv Vpershe zgaduyutsya 1666 pid nazvoyu Dehtyarka Vhodili do Varvinskoyi z 1761 go do Pershovarvinskoyi sotni Priluckogo polku do Priluckogo pov 1782 1923 do Sribnyanskogo r nu Priluckogo okrugu 1923 1930 Nazva pohodit vid virobnictva dogtyu selyanami v urochishah Sotnicke i Desyatki Getmanshina 1666 2 gospodarstva selyan yaki orali na 2 h volah kozaki ne pokazani Vilne vijskove selo do ratushi Varvinskoyi prislushayuche Priluckij polkovnik Gnat Galagan 1716 pochav skupovuvati tam selyanski ta kozacki dvori Tak 1723 r dva kozaki Mandzhurenko ta Gricenko dali pidpisku sho voni ne mozhut dali vidbuvati kozackoyi sluzhbi tomu prodayut Galaganu zemlyu j sami pogodzhuyutsya buti pospolitimi 1729 z 53 dvoriv jomu nalezhalo 48 pid viglyadom slobidki Degtyarovoyi 1737 selo she znachilosya vilnim u nomu pokazano 17 gospodarstv selyan 28 gospodarstv kozakiv 11 vibornih 17 pidpomichnikiv Poryad z selom nazvana slobidka Degtyarova v yakij za Gnatom Galaganom znachilosya 42 dvori selyan 1753 niyakoyi slobidki vzhe ne zgaduyetsya a znachitsya galaganivske selo Digtyari v yakomu polkovniku Grigoriyu Galaganu nalezhalo 230 dush selyan cholovichoyi stati Na 1777 r u seli nalichuvalosya kripakiv 231 cholovik 1780 53 dvori 73 hati selyan sho nalezhali kolezkomu asesoru Ivanu Grigorovichu Galaganu 47 dvoriv 58 hat kozakiv 2 dvori 2 hati kozackih pidsusidkiv Imperskij period 1797 nalich 390 dush chol stati podatkovogo naselennya diyala derev Preobrazhenska c va zbudovana do 1716 1823 Digtyari stali vlasnistyu Petra Grigorovicha Galagana yakij 1825 1832 zbuduvav palac z parkom Pomishik zaprosiv vidomogo v toj chas arhitektora P A Dubrovskogo j vchenogo sadivnika I Ye Bisterfelda P G Galagan utrimuvav orkestr stvorenij z kripakiv Na odnomu z muz vechoriv 1845 v mayetku buv prisutnij Taras Shevchenko Digtyarivskij skripal kripak Artem stav proobrazom Tarasa Fedorovicha geroya povisti Tarasa Shevchenka Muzikant 1841 zamist derev yanoyi sporudzheno murovanu cerkvu 1859 193 dvori 1220 zhiteliv Zgidno z reformoyu 1861 v Digtyaryah stvorene Volosne pravlinnya timchasovozobov yazanih selyan 1861 1866 yakomu pidporyadkovano 3 sils gromadi 524 reviz dushi Kozaki Digtyariv pidlyagali Ivankivskomu Volosnomu pravlinnyu vidomstva Palati derzhavnogo majna Vidpusk selyan na volyu provodiv novij hazyayin Cej proces prohodiv povilno Zaraz u gromadyanina Kutovogo zberigayetsya vidpuskna gramota na im ya Kutovogo Pavla Samsonovicha datovana azh 1865 rokom Vnaslidok provedennya reformi 1861 roku 455 digtyarivskih kripakiv oderzhali vsogo 1054 desyatini j 71 kv sazhen zemli tobto po 2 desyatini 759 kv sazhniv na revizku dushu za yaku voni mali splatiti 35121 krb 53 kop Otzhe pislya skasuvannya kriposnogo prava ekonomichne stanovite digtyarivskih selyan ne polipshilos Najkrasha zemlya lishilasya vlasnistyu pomishika Selyanski nadili buli znachno menshi nizh ti yakimi hliborobi koristuvalisya do reformi Do togo zh ne bulo tyagla zemlya ne udobryuvalasya Ves chas vidbuvalosya podribnennya nadiliv u zv yazku z vidilennyami novih simej Vse ce prizvodilo do togo sho selyani rozoryalis i znovu potraplyali v kabalu Chastina z nih pracyuvala na suknovalni Galagana Pislya reorganizaciyi volostej Digtyari 1867 uvijshli do Ivankivskoyi vol 2 go stanu U 1872 roci Galagan ne mayuchi spadkoyemciv podaruvav chastinu zemli Poltavskomu gubernskomu zemstvu yake zdavalo yiyi v orendu miscevim selyanam 1877 v seli remisnicha majsternya zemskogo remisnichogo uchilisha organizovana Poltavskim zemstvom olijnici suknovalnya parovij mlin zasnovani cerkovnoparafiyalna shkola Digtyarivske remisniche uchilishe 132 dvori selyan vlasnikiv yaki vhodili do Galaganivskoyi sils gromadi 97 dvoriv kozakiv 8 dvoriv mishan ta in 256 hat 1328 zh diyali c va cerkovnoparafiyalna shkola pochatkove odnoklasne uchilishe zasn 1868 u vidanni zemstva z 1872 zayizhdzhij dvir shinok kramnicya kuznya 4 vitryaki olijnicya bazar shop yatnici Digtyarivske remisniche uchilishe malo p yat klasiv Oficijno vono bulo vidkrite 29 zhovtnya 1878 roku Uchilishe malo stolyarno tokarnij kovalskij slyusarnij i modelno livarnij viddili Pri uchilishi buv internat na 100 cholovik Uchni sho zhili v internati perebuvali na povnomu utrimanni zakladu Krim togo v uchilishe prijmalisya takozh svoyekoshtni uchni i vilni sluhachi Ale uchilishe protrimalosya lishe do 1890 roku 1897 zasnovano Digtyarivsku tkacku shkolu majsternyu yaka gotuvala majstriv po virobnictvu plaht Na 1903 r v seli chislilos ponad dvi tisyachi meshkanciv V seli pracyuye suknovalna Galagana sho shorichno viroblyaye produkciyi na 10 tis rub Poltavske zemstvo 1902 r prodalo cherez selyanskij bank pereselencyam iz s Galici Nizhinskogo povitu 319 desyatin zemli Kilkist zemli yaku mozhna bulo orenduvati postupovo zmenshuvalasya Shob yakos progoduvatisya j zaplatiti podatki bagato selyan osoblivo molod jshli na sezonni roboti v ekonomiyi Hersonshini na cukrovi plantaciyi Pravoberezhnoyi Ukrayini v promislovi centri Navesni 1906 r aktivizuvalosya selyanske bezzakonnya Najmit orendarya Fishera G Bilan spaliv parovij mlin hazyayina Zapalali kluni zamozhnih selyan Selyani pochali samovilnu porubku pomishickih lisiv Volosnij uryadnik i starosta ne zmogli vtihomiriti selyan Do Digtyariv pribuv zagin kozakiv yaki rozpravilisya z nepokirnimi shompolami ta nagayami 17 cholovik buli zaareshtovani j vidpravleni do priluckoyi tyurmi 1910 265 gosp z nih kozakiv 118 selyan 126 yevreyiv 6 in neprivilejovanih 11 privilejovanih 4 nalich 1613 zh u tomu chisli 14 teslyariv 8 pokrivelnikiv 13 kravciv 8 shevciv 13 stolyariv 4 kovali 87 tkachiv 6 viznikiv 20 podennikiv 21 zajmalisya inteligentnimi ta 178 in nezemlerobskimi zanyattyami vse in dorosle naselennya zajmalosya zemlerobstvom 1800 des pridatnoyi zemli parovij mlin parova prosorushka ta parovij mlin z olijniceyu Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu 16 selyanskih simej pereselilisya do Sibiru Deyaki selyani zajmalisya pidsobnim promislom tkactvom Voni vigotovlyali cholovichij ta zhinochij odyag u nacionalnomu stili a takozh plahti skaterti rushniki ta in Ci virobi prodavalis na yarmarkah u Kiyevi Poltavi Chernigovi Digtyarivska tkalya majstrinya Sisun Pelageya Josipivna bula zaproshena do imperatrici Mariyi Fedorivni i otrimala vid neyi v nagorodu 25 karbovanciv ta gramotu Ot imperatricy Marii Fedorovny za horoshie lnyanye tkani Pelagee Osipovne Sysun Ukrayinska revolyuciya 1917 1921 rr U chervni 1920 r u selishi buv stvorenij komnezam komitet nezamozhnih selyan v skladi 5 cholovik Voni razom z Radami litom 1920 r konfiskuvali u zamozhnih selyan i vidpravili dlya Chervonoyi Armiyi 800 pudiv hliba 9 najkrashih konej i voziv Radyanskij period dovoyennij V 1921 r v selishi bulo organizovane spozhivche tovaristvo yake v 1924 r ob yednalo 145 pajshikiv a v 1925 r uzhe 300 pajshikiv z nih 209 bidnyakiv 65 serednyakiv ta 26 zamozhnih selyan U 1922 r vidnovila robotu Digtyarivska tkacka shkola majsternya Tut pracyuvalo 600 a na pochatku 1924 r uzhe 1200 kustariv U 1922 1923 rr bula vidkrita pochatkova shkola de navchalosya 30 uchniv a v nastupnomu roci vzhe 158 V nij pracyuvali 3 vchiteli Spozhivche tovaristvo na svoyi koshti vidremontuvalo shkolu popovnyuvalo biblioteku literaturoyu zabezpechuvalo pidruchnikami ditej Diyali gurtki liknepu likvidaciyi nepismennosti Pri tkackij shkoli majsterni v 1924 r bulo vidkrito robitnichij klub Pochala diyati zhinocha rada yakoyu keruvala vchitelka M S Kovalenko Yiyi chleni opikuvalisya ditmi sirotami 1924 pri shkoli majsterni vidkrito robitnichij klub z gurtkami hudozh samodiyalnosti ta likbezu stvoreno s g tovaristvo 1925 pochala diyati 1926 prom artil im 8 Bereznya 1929 organiz pershij kolgosp vidkrito dityachi yasla 1927 nepovnu serednyu shkolu 1929 1925 Digtyari pidporyadkovani Ivankivskij silradi nalich 505 dvoriv 2376 zh 1930 Digtyari centr silradi 437 dvoriv 1997 zh 1996 1500 zh Pislya XV z yizdu VKP b Digtyarivskij partoseredok zaklikaye selyan ob yednuvatisya v kolgospi Naprikinci 1929 r pershimi vstupili v kolgosp Nove zhittya komunisti ta komnezamivci Potim v kolgosp vstupili bidnyaki ta malozemelni Ce bula persha dobrovilna hvilya kolektivizaciyi Zgodom rozpochalasya druga primusova hvilya Tak na pochatok bereznya 1931 r kolgosp uzhe ob yednuvav 490 dvoriv Pid chas organizovanogo radyanskoyu vladoyu Golodomoru 1932 1933 rokiv pomerlo shonajmenshe 79 zhiteliv selisha U 1934 r vid silgospartili Nove zhittya viddilivsya kolgosp im XVII z yizdu VKP b Obidva gospodarstva mali 2 650 ga silgospugid iz nih 1 680 ga ornih zemel Obslugovuvala kolgosp v Digtyaryah Varvinska MTS U 1937 r Artil Nove zhittya za rishennyam kolgospnikiv otrimala nazvu 20 richchya Zhovtnya za vikonannya planiv U 1938 r pracivniki zibrali po 29 centneriv zernovih z gektara Gospodarstvo stalo uchasnikom Vsesoyuznoyi silskogospodarskoyi vistavki 1939 r Rozvivalasya artil im 8 Bereznya U 1935 r v yiyi cehah pracyuvalo 1 080 cholovik Zrazki virobiv digtyarivskih majstrin eksponuvalisya na vistavkah u bagatoh mistah zokrema v Moskvi Kiyevi Poltavi Radyansko nimecka vijna U chervni 1941 r usi choloviki yaki zdatni trimati zbroyu buli mobilizovani v ryadi Chervonoyi Armiyi Pered okupaciyeyu selisha vivezli v shidni regioni krayini materiali cinnosti hudobu 17 veresnya 1941 r selishe bulo okupovane gitlerivsko nimeckimi vijskami Kolgospi buli peretvoreni v tak zvani obshinni gospodarstva Pochalis areshti i rozstrili Vzhe u veresni vid ruk gitlerivciv zaginulo 10 zhiteliv u tomu chisli golova pravlinnya kolgospu M K Malish kolgospnij brigadir H M Bihalo zootehnik G Z Lisenko 31 zhitel selisha buv vidpravlenij v Nimechchinu na primusovi roboti V rajonnomu centri Sribne 23 lyutogo 1943 r gitlerivci v primishenni shkoli spalili zhivimi 36 zhiteliv Digtyariv razom z sotnyami lyudej z najblizhchih sil 17 18 veresnya bijci 38 yi armiyi Voronizkogo frontu pid komanduvannyam general lejtenanta M Ye Chibisova vvijshli do Digtyariv Na frontah vijni voyuvali 600 digtyarivciv z nih 143 mayut ordeni ta medali Kavalerom 11 uryadovih nagorod stav kapitan S A Sisunenko 9 pidpolkovnik Ya M Ruban 209 zhiteliv selisha zaginuli v roki vijni Rozoreni Digtyari dlya obrobki 1 680 gektariv ugid mali vsogo 34 konej i 16 par voliv Tomu dovelosya vikoristovuvati yak tyaglovu silu koriv U zhovtni vidnovila svoyu robotu artil im 8 Bereznya Vidkrilisya semirichna shkola ta stacionarna likarnya Radyanskij period povoyennij U 1945 r ogolosila nabir uchniv kolgospna shkola yaka spochatku gotuvala budivelnikiv a 1948 r mehanizatoriv dlya kolgospu U veresni 1950 r obidvi artili ob yednalisya v odnu im Zhdanova Na kinec IV p yatirichki v Digtyaryah pracyuvali 5 mliniv 2 kuzni 2 stolyarno teslyarski majsterni olijnicya V osnovnomu buli likvidovani naslidki gitlerivskoyi okupaciyi U 1950 r v Digtyaryah diyala likarnya na 15 lizhok i ambulatoriya U 1949 1950 navchalnomu roci v semirichnij shkoli navchalosya 336 uchniv U 1959 r do kolgospu im Zhdanova priyednavsya kolgosp im Shevchenka s Gnativki Rozshirene gospodarstvo otrimalo nazvu Shlyah do komunizmu Vnaslidok politichnih potryasin kincya 80 h pochatku 90 h rokiv kolgosp Shlyah do komunizmu yak i inshi silskogospodarski tovaristva Ukrayini perezhiv ekonomichnu krizu ale zalishivsya na plavu zavdyaki vmilomu kerivnictvu M S Sergiyenka Nini ce SVK Udaj yakij zabezpechuye robotoyu 162 zhiteli selisha NaselennyaNaselennya perevazhno ukrayinci Chiselnist naselennya 1979 1989 2001 2020 20221767 1479 1339 1203 1160 Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu 2001 ukrayinska mova rosijska98 58 1 20 Taras Shevchenko u DigtyaryahU novomu palaci Galagan zaviv teatralnu trupu iz aktoriv ta muzikantiv u skladi 30 cholovik Kapelmejstra i muzikantiv vin vipisuvav iz Nimechchini Avstriyi Silami cih artistiv dlya gostej vlashtovuvalisya chudovi vechori yaki davali vtihu gospodarevi ta gostyam Na odnomu z takih vechoriv dovelosya buti Tarasu Shevchenku u 1845 roci Taras Shevchenko buvna koncerti orkestru v yakomu grali kripaki i zvernuv uvagu na talanovitogo skripalya kripaka Artema Narugu yakij jmovirno zgodom posluzhiv proobrazom Tarasa Fedorovicha geroya povisti Muzikant Slovami svogo geroya Taras Shevchenko zgaduvav Digtyari Pany tam benketuyut a muzhiki golodayut Da eshe malo togo v sele krome korchmy chto ni ulica to j shinok Sum ohopiv poeta koli vin pobachiv ubogist selyan Shevchenko pishov u selo shob najnyati konej i shvidshe viyihati zvidti ale v seli ne znajshlosya ni konya ni voza Sadiba GalaganaZbudovana 1825 1832 na zamovlennya Petra Grigorovicha Galagana 1792 1855 arh P A Dubrovskim Panskij budinok rozmisheno na visokomu livomu berezi r Lisogoru golovnim zahidnim fasadom u bik paradnogo v yizdu Na shodi ta pivdennomu shodi vid paradnogo dvoru ter parku zakladenogo za proektom vchenogo sadivnika I yi Bisterfelda 1826 1831 robotami keruvav sadivnik Redel z 1834 K Hristiani Na pivdni gospodarskij dvir z budivlyami dali cerkva z dzviniceyu 1840 ne zbereglasya Golovnij budinok skladavsya z centralnogo dvopoverhovogo korpusu ta dvoh fligeliv na dva poverhi spoluchenih z nim dugopodibnimi perehodami Zahidnij fasad mav dva rizaliti mizh yakimi na rustovanih stovpah stoyala kolonada z 6 kolon toskanskogo orderu Do centru shidnogo fasadu primikav napivkruglij belveder obabich nogo z 2 go poverhu spuskalisya shodi sho z yednuvalisya na rivni 1 go poverhu j veli do parku Tut 1845 v pomishika P G Galagana gostyuvav Taras Shevchenko 1876 G P Galagan peredav sadibu Poltavskomu gubernskomu zemstvu dlya vlashtuvannya navchalnogo zakladu 1877 1882 perebudovana arhitektorom F M Verzhbickim dlya zemskogo remisnichogo uchilisha yake mistilosya tut 1878 97 Potim vikoristovuvalasya yak shkola majsternya pidgotovki majstriv plahtovo perebirnih virobiv na bazi yakoyi 1926 stvoreno hudozhno promislovu artil zgodom Digtyarivska fabrika hudozhnih virobiv imeni 8 Bereznya Chastinu primishennya z 1943 zajmali kursi mehanizatoriv Teper u comu ta inshih budinkah sadibi mistitsya proftehuchilishe 32 yake gotuye mehanizatoriv s g majstriv plodoovochivnikiv operatoriv mashinnogo doyinnya U 1951 1955 sadibu doslidzhuvali arhitektori N P Novakivska ta yi F Trush Digtyarivska tkacka shkola majsternyaZasnovana 0 05 1898 Poltav gubernskim zemstvom u s Digtyaryah v sadibi podarovanij vidomim ukrayinskim mecenatom G P Galaganom Zaklad gotuvav majstriv tkactva j kilimarstva Majsternya mala internat 1899 vidkrito krasilnyu 1903 kilimovij viddil Zaviduvachka z 1898 O I Viktor Byerchenko vikladachi A M Mironich K V Marej D 3 Germanova 1918 pripinila robotu 1922 majsternya vidnovila svoyu diyalnist bula pidporyadkovana promkooperaciyi U pershij rik roboti tut navchalosya 102 uchni j pracyuvalo 23 instruktori Obladnannya shkoli majsterni skladalosya z 150 verstativ ta 12 zhakkardovih mashin Mala tkackij kilimarskij vishivalnij ta farbuvalnij cehi Navkolo shkoli zgurtuvalasya velika kilkist tkachiv z Digtyariv ta navkolishnih sil 1922 yih nalich bl 600 1924 1200 1926 na bazi shkoli majsterni vidkrito hudozhno teh shkolu virobnichoyu bazoyu yakoyi stala organizovana 1927 prom artil im 8 Bereznya z 1961 Digtyarivska f ka hudozhnih virobiv im 8 Bereznya Za chas svogo isnuvannya shkola pidgotuvala bagato kvalifikovanih fahivciv hudozh tkactva majstriv instruktoriv hudozhnikiv tehnologiv LyudiUrodzhencyami Digtyariv ye Drobotko Viktor Grigorovich 1885 1966 ukrayinskij mikrobiolog ta epidemiolog dijsnij chlen AN URSR z 1931 naukovij spivrobitnik Institutu Mikrobiologiyi im D Zabolotnogo AN URSR u Kiyevi zgodom jogo kerivnik Kovalenko Oleksij Grigorovich 1938 ukrayinskij mikrobiolog Malish Gafiya Nichiporivna 1916 1964 ukrayinska radyanska kilimarnicya Malish Sofiya Onisimivna 1914 ukrayinska tkalya Sisunenko Vira Arhipivna majster dekorativnogo mistectva Sisunenko Paraska Pavlivna majster dekorativno prikladnogo mistectva Pilipej Leonid Petrovich 1950 trener z legkoyi atletiki zasluzhenij pracivnik fizichnoyi kulturi i sportu Ukrayini doktor nauk z fizichnogo vihovannya i sportu profesor nar 1925 profesor zaviduvach kafedri nevrologiyi Lvivskogo medichnogo universitetu 1977 2000 Zakinchiv vijskovo medichnij fakultet Harkivskogo medichnogo institutu 1952 Pracyuvav vijskovij likar 1952 1954 likar stanciyi shvidkoyi dopomogi m Chernigova 1954 1958 nevropatolog Chernigivskoyi miskoyi likarni 1958 1965 zaviduvach nevrologichnogo viddilennya radyanskogo shpitalyu v m Konstantina Alzhir 1965 1968 ordinator nevrologichnogo viddilennya Kiyivskoyi oblasnoyi likarni 1968 1969 asistent 1969 1972 docent 1972 1977 zaviduvach 1977 2000 profesor vid 2000 kafedri nevrologiyi Lvivskogo medichnogo universitetu Kandidat medichnih nauk 1965 docent 1973 doktor medichnih nauk 1976 profesor 1979 Zasluzhenij pracivnik vishoyi shkoli URSR 1986 Zasluzhenij profesor Lvivskogo medichnogo universitetu 2005 Napryami naukovih doslidzhen vivchennya vplivu meteorologichnih i sezonnih chinnikiv na viniknennya rozladiv mozkovogo ta sercevogo krovoplinu doslidzhennya diagnostichnogo j prognostichnogo znachennya viznachennya vmistu mikroelementiv u likvori hvorih iz deyakimi nevrologichnimi zahvoryuvannyami zokrema mozkovimi insultami opracyuvannya pitan etiologiyi patogenezu epidemiologiyi diferencijnoyi diagnostiki kliniki j likuvannya rozsiyanogo sklerozu Avtor blizko 400 naukovih i navchalno metodichnih prac sered nih 8 monografij 2 pidruchniki a takozh nizki hudozhnih tvoriv 6 knig virshiv knigi spogadiv zbirki pisen Pidgotuvav 15 kandidativ 2 doktoriv nauk Osnovni praci Znachenie nekotoryh meteorologicheskih faktorov v zabolevanii sosudov serdca i mozga Vrach Delo 1961 10 Vliyanie meteofaktorov na vozniknovenie i techenie ostryh narushenij mozgovogo krovoobrasheniya kand dis Chernigiv 1964 Narushenie mineralnogo gomeostaza v differencialnoj diagnostike mozgovyh insultov dokt dis Lviv 1975 Nervovi hvorobi pidruchnik Lviv LDMU 2000 Ch 1 2 Propedevtika nervovih hvorob posibnik Lviv 2005 Vikoristani materiali Medichni kadri 15 02 1990 4 Lvivskij derzhavnij medichnij institut Lviv Slovnik 1994 25 41 42 47 48 52 185 189 191 253 Arhiv LNMU foto Div takozhSadiba Galaganiv Digtyari Perelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PrimitkiStatistichnij zbirnik Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2022 roku PDF Digtyari Shkoropad D O Savon O A Priluchchina Enciklopedichnij dovidnik Za red G F Gajdaya Nizhin TOV Vidavnictvo Aspekt Poligraf 2007 S 446 147 Digtyari Geoinformacijna sistema misc Golodomor 1932 1933 rokiv v Ukrayini Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Procitovano 18 chervnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Zhuk A K Bachish N P 2007 Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini Arhiv originalu za 21 kvitnya 2021 Procitovano 20 10 2020 Naruga Artem Ivanovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 442 Galagana P G sadiba Shkoropad D O Savon O A Priluchchina Enciklopedichnij dovidnik Za red G F Gajdaya Nizhin TOV Vidavnictvo Aspekt Poligraf 2007 S 110 Digtyarivska takacka shkola majsternya Shkoropad D O Savon O A Priluchchina Enciklopedichnij dovidnik Za red G F Gajdaya Nizhin TOV Vidavnictvo Aspekt Poligraf 2007 S 147 148 Dzherela ta literaturaYa V Vermenich Digtyari 23 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 399 ISBN 966 00 0405 2 A K Zhuk N P Bachish Digtyari 24 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Digtyari selishe Digtyari smt Oblikova kartka na oficijnomu vebsajti Verhovnoyi Radi Ukrayini 23 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Polnoe geograficheskoe opisanie nashego Otechestva Tom VIII Malorossiya S Peterburg 1903 S 364 ros Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini 31 lipnya 2014 u Wayback Machine ukr Cities amp towns of Ukraine 19 kvitnya 2012 u Wayback Machine angl ukr