Дюк Степанович, Дюка — богатир , засвідчений у галицькому епосі.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkV5TDFCaGJHVnJhRVI1ZFdzdWFuQm5MekkxTUhCNExWQmhiR1ZyYUVSNWRXc3VhbkJuLmpwZw==.jpg)
Ім'я Дюка — візантійське Дука. Андронік Дука зустрічається у візантійському романі про Дігеніса. Билини про Дюка в устах переказчиків досягають значних розмірів. Окремі епізоди частиною перебиті і сплутані, так що відновлення основного виду билини можливо лише за допомогою аналізу всіх варіантів, що дійшли до нас, число яких перевищує 30. Така критична робота зроблена О. М. Веселовським у його «Південноросійських билинах», VI. Відбудований ним порядок епізодів можна уявити в такому вигляді. Дюка, молодий боярин, споряджається до Києва з міста Галича (інакше — з Індії багатої, Корели, Волинця). Іноді Дюка відпрошується у матері, Мамелфи Тимофіївни, яка попереджає його, щоб він у Києві на бенкеті княжому не хвалився богатирством і нею, матінкою. Та прибувши до Києва, Дюка дивується бідності Києва та хвалиться розкішшю свого міста, хизується своїм конем. викликає Дюка на змагання з франтівства та з кінних перегонів. Дюці щодня одяг з Індії приносить його кінь, і приїжджий богатир перевершив місцевого. Перемогу здобув Дюка і в перегонах через річку Пучай. Щоб перевірити хвальковитість Дюки, Володимир відправляє посольство в царство Дюкової матері. Посольство визнає, що якщо продати Київ і Чернігів та купити паперу для опису Дюкового багатства, то не вистачить паперу.
Дотримуючись плану билини, академік Веселовський зробив спробу реставрувати візантійську пісню чи повість, покладену в основу билини. Повість описувала подорож візантійського посольства в Індію, щоб бачити її чудеса. У руській переробці замість візантійського посла ходило туди ж посольство Володимира, причому мотивом ходіння була поява при дворі заїжджого молодця і його вихваляння. Близьку аналогію представляє схема, на якій побудовані старофранцузькі сказання про в Єрусалим і Константинополь з метою побачити візантійського імператора Гугона (вигаданий персонаж), слава про велич і могутність якого дійшла до Карла.
Література
- Михайло Грушевський, «Історія української літератури», т. 4, с. 127, 293.
- А. Афанасьев, «Поэтические воззрения славян…», т. 1, с. 313. (рос.)
- Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с. С. 259–262.
Джерела
- Українська міфологія / упор. (Валерій Войтович). — К. : Либідь, 2002. — 664 с. : іл. — .
- http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/39211/ [ 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання
- http://feb-web.ru/feb/byliny/texts/bzb/bzb-086-.htm [ 30 січня 2009 у Wayback Machine.]
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет