Пучай Пучай ріка Смородина билинний топонім У билині Добриня і Змій люта ріка вогненна купання в ній загрожує загибеллю

Пучай (Пучай-ріка, Смородина) — билинний топонім.

У билині «Добриня і Змій» — «люта ріка», вогненна, купання в ній загрожує загибеллю. Попри заборону Добриня Микитич купається, викликає тим самим на себе Змія, б'ється з ним. Згадується Пучай-ріка і в інших билинах, зокрема у билині про Дюка Степановича, де той перемагає в Кінних перегонах через Пучай.

У міфічних витоках Пучай-ріка — водна межа, яка відокремлює звичайний світ від «іншого» світу.

В імені «Пучай» дослідники вбачали спотворене «Почайна», назву річки в Києві, у якій, за переказами, відбувалося перше хрещення містян. Звідси — інтерпретація сюжету «Добриня і Змій» як оповідання про перемогу християнства над язичництвом в Київській Русі.

Джерела

Пучай-река [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Гуманитарная энциклопедия