Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ди́мчо Дебеля́нов (болг. Димчо/Динчо Дебелянов; 28 березня 1887, Копривштиця, Османська імперія, нині Болгарія — 2 жовтня 1916, Горно Караджово, нині Сидірокастро, Моноклісія, Греція) — болгарський поет, журналіст і перекладач.
| Димчо Дебелянов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Димчо Дебелянов | ||||
 Димчо Дебелянов | ||||
| Ім'я при народженні | Динчо Дебелянов | |||
| Псевдонім | Аз, Амер, Тафт, Субалтьор | |||
| Народився | 28 березня 1887 Копривштиця, Софійська область, Болгарія[1][2][…] | |||
| Помер | 2 жовтня 1916 (29 років) d | |||
| Поховання | d | |||
| Громадянство |  Болгарія | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського | |||
| Мова творів | болгарська | |||
| Роки активності | 1906–1916 | |||
| Напрямок | символізм, декаданс | |||
| Жанр | лірика, гумор і сатира | |||
| Учасник | Перша світова війна, Перша Балканська війна і Друга Балканська війна | |||
| | ||||
 Димчо Дебелянов у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився останньою, шостою дитиною в сім'ї Веля Дебелянова і Цани Ілієвої-Стайчиної. Охрещений на честь свого діда, що звався Динчо Дебелян. 1896 року, після батькової смерті, родина переїхала до найстаршого брата Івана, який жив у Пловдиві. Там Димчо вчився в так званому Жовтому училищі, потім у чоловічій гімназії (згодом її назвали іменами святих Кирила і Мефодія), де написав свої перші вірші й спалив їх.
У 1904 р. Дебелянови переселилися до Софії. 1906 року Димчо закінчив у столиці гімназію. Тоді ж у журналі «Сучасність» вперше опубліковано твори поета «Тій, яка в мовчазні ночі», «Коли цвіли вишні» та інші. Молодий Димчо мав за зразок спершу Пенчо Славейкова, а згодом Пейо Яворова.
З 1907 р. Дебелянов співпрацює з журналами «Болгарський збірник», «Сучасник», «Новий шлях», «Оса» та іншими. У гумористичних виданнях він публікує твори під такими псевдонімами: Аз, Амер, Тафт і Субалтьор. Восени 1907-го він вступає на юридичний факультет Софійського університету, в наступному році переходить на історико-філологічний факультет, але вчиться тільки два роки.
Дебелянов вивчає французьку, російську й англійську мови, перекладає таких авторів, як Шарль Бодлер, Поль Верлен і Вільям Шекспір. Упродовж шести років переходить із роботи на роботу, не змігши ніде зупинитися надовго. Зокрема, працює службовцем на метеорологічній станції й журналістом у різних виданнях. 1910 року разом із Димитром Подвирачовим він склав першу антологію болгарської поезії.
Наприкінці жовтня 1912 Дебелянова призвали на військову службу. Він потрапив у 22-й піхотний полк і під час Першої Балканської війни був рядовий боєць. З вересня 1913-го навчався у школі офіцерів резерву й став підпоручиком. У 1914, на початку Першої світової війни він звільнився з армії й став працювати конторським службовцем, причому аж так не любив цієї роботи, що згодом сам наполіг на тому, щоб потрапити на фронт, хоч і не підлягав мобілізації.
29 січня 1916 р. він пішов добровольцем на Македонський фронт, де пробув близько восьми місяців. За цей час написав невеликий цикл віршів, які надсилав з фронту в листах до друзів. Донині в Болгарії вважають ці вірші найкращими з тих, що створено у воєнний час. Вони позначали не тільки поворот у творчості Дебелянова, але й початок нової течії в болгарській поезії. Уночі проти 30 вересня рота, якою він командував, стала до бою, а 2 жовтня, близько 10 години ранку, Димчо Дебелянов поліг у битві біля містечка Горно Караджово (нині Сидірокастро, Моноклісія, Греція) й наступного дня був похований на подвір'ї болгарської церкви у Валовішті (тепер — Демір-Хісар). 1931 року з ініціативи літературного гуртка «Живе слово» останки Дебелянова перепоховано в рідному місті.
Рідний дім поета в Копривштиці реставровано, у 1958 р. там відкрито будинок-музей. На могилі з 1934 року стояла скульптура «Мати» (автор — ), тепер же — її копія. Оригінал поставлено на подвір'ї музею.
Іменем Димчо Дебелянова названо вулиці у Балчику, Банк'ї, Беловеці, Божурові, Варні, Відіні, Враці, Димитровграді, Добричі, Дулові, Дупниці, Духовеці, Заветі, Іспериху, Каварні, Костинброді, Кубраті, Кюстендилі, Междені, , Пазарджику, Перніку, Плевені, Пловдиві, Прелезі, Разграді, Русе, Самокові, Свіленграді, Силістрі, Сливені, Софії, Тутракані, Хаскові, Шумені та Ямболі, а також школи в Белене, Бургасі, Варні, Перніку, Пловдиві, Софії, громадський клуб у Софії.
Іменем Димчо Дебелянова названо мис на острові Роберта (Південні Шетландські острови, Антарктика).
1975 року започатковано Національний студентський поетичний конкурс імені Димчо Дебелянова. 2004 року засновано [bg].
Творчість
Після загибелі Дебелянова друзі видали двотомник його творів разом із листами. У повоєнній Болгарії ці вірші були дуже популярні. Характерні духом символізму, вони зосереджувалися переважно на темі безнадії й смерті.
Бібліографія
Збірки поезії
- Посвещение — «Посвята»
- Копнежи — «Жадання»
- Замиращи звуци — «Напівзавмерлі звуки»
- Станси — «Станси»
- През април — «Крізь квітень»
- Спомени — «Спомини»
- Под тъмни небеса — «Під темними небесами»
- Под сурдинка — «Під сурдинку»
- Ранни стихотворения — «Ранні вірші»
Інші твори
- Легенда за разблудната царкиня — «Легенда про блудну царицю»
- Хумор и сатира — «Гумор і сатира»
- Проза — «Проза»
Українські переклади
Українською мовою вірші поета перекладали Дмитро Білоус, Роман Лубківський, Василь Моруга, Дмитро Павличко і Анна Багряна.
- Вірші. В кн. «Антологія болгарської поезії», т. 1. К., 1974
- Вірші. В кн. «Антологія болгарської поезії», К., Основи, 2006. Переклади Д. Павличка
Література про Димчо Дебелянова
- Цветан Минков. Димчо Дебелянов. Лом: Печ. «Зора», 1926.
- Людмил Стоянов. Димчо Дебелянов: Поет на жизнения подвиг. Спомени и впечатления. София: Право, 1926.
- Иван Радославов. Портрети: Теодор Траянов, Трифон Кунев, Димчо Дебелянов. София: Кооп. печ., 1927.
- Михаил Витанов. Фон на религиозност у Димчо Дебелянов. София: С. М. Стайков, 1938.
- Владимир Русалиев. Бездомник в нощта. Животът, любовта и смъртта на Димчо Дебелянов. София: Т. Ф. Чипев, печ. Стоп. развитие, 1939.
- Тихомир Геров. В казармата и на фронта с Димчо Дебелянов. София: Български писател, 1957.
- Стоян Каролев. Димчо Дебелянов: Литературно-критически очерк. София: Бълг. писател, 1961.
- Светозар Цонев. Поезията на Димчо Дебелянов. София, 1965.
- Георги Марков. Димчо Дебелянов [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. С., «Народна просвета», 1974.
- Стоян Илиев. Димчо Дебелянов — между греха и разкаянието. София: Наука и изкуство, 1985.
- Илиана Монова. Проблеми на поетиката на Димчо Дебелянов. Изследване. С., Български писател, 1990, 87 с.
- Страници за Димчо Дебелянов. Творчеството на писателя в бълг. лит. критика. Състав. Панко Анчев. Варна, Андина, 1992, 207 с.
- Донка Правдомирова. Димчо Дебелянов 1887—1916. Био-библиография. С., Нар. библ. «Св. св. Кирил и Методий», 1993, 236 с.
- Валентина Радинска. Димчо Дебелянов и Повелителя на вълците. С., П. К. Яворов, 1997, 150 с.
- Здравко Дафинов. Чародеецът бохем: Документална хроника за живота и творчеството на Димчо Дебелянов (1887—1916). София: Изток-Запад, 2004.
- Ирен Александрова. Приписки между изказа и смисъла: По полетата на Дебелянов. София: Сема РШ, 2004.
- Виолета Русева. Елегии за безутешни дни: Книга за Дебелянов. Велико Търново: Университетско издателство «Св. св. Кирил и Методий», 2010.
- Димчо Дебелянов: 125 години от рождението на поета. Нови изследвания, архив, спомени. Велико Търново: Унив. изд. «Св. св. Кирил и Методий», 2013.
Примітки
- Дебелянов Димчо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://www.best-places-bulgaria.com/koprivshtitsa-the-route-to-follow/
- http://visit.guide-bulgaria.com/a/183/dimcho_debelyanov_house-museum.htm
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Димчо Дебелянов |
- Основу цієї статті становить переклад відповідника у болгарській Вікіпедії
- Твори Димчо Дебелянова у Слово.бг
- Біографічні дані про Дімчо Дебелянова [ 3 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Критика про Дебелянова [ 16 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Критика поезії Дебелянова. Мілена Кірова [ 13 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Критика про Дебелянова — бібліографія [ 18 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Твори Дебелянова і про нього — бібліографія [ 10 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Di mcho Debelya nov bolg Dimcho Dincho Debelyanov 28 bereznya 1887 Koprivshticya Osmanska imperiya nini Bolgariya 2 zhovtnya 1916 Gorno Karadzhovo nini Sidirokastro Monoklisiya Greciya bolgarskij poet zhurnalist i perekladach Dimcho DebelyanovDimcho DebelyanovDimcho DebelyanovIm ya pri narodzhenniDincho DebelyanovPsevdonimAz Amer Taft SubaltorNarodivsya28 bereznya 1887 1887 03 28 Koprivshticya Sofijska oblast Bolgariya 1 2 Pomer2 zhovtnya 1916 1916 10 02 29 rokiv dPohovannyadGromadyanstvo BolgariyaDiyalnistpoetAlma materSofijskij universitet Svyatogo Klimenta OhridskogoMova tvorivbolgarskaRoki aktivnosti1906 1916Napryamoksimvolizm dekadansZhanrlirika gumor i satiraUchasnikPersha svitova vijna Persha Balkanska vijna i Druga Balkanska vijna Dimcho Debelyanov u VikishovishiBiografiyaNarodivsya ostannoyu shostoyu ditinoyu v sim yi Velya Debelyanova i Cani Iliyevoyi Stajchinoyi Ohreshenij na chest svogo dida sho zvavsya Dincho Debelyan 1896 roku pislya batkovoyi smerti rodina pereyihala do najstarshogo brata Ivana yakij zhiv u Plovdivi Tam Dimcho vchivsya v tak zvanomu Zhovtomu uchilishi potim u cholovichij gimnaziyi zgodom yiyi nazvali imenami svyatih Kirila i Mefodiya de napisav svoyi pershi virshi j spaliv yih U 1904 r Debelyanovi pereselilisya do Sofiyi 1906 roku Dimcho zakinchiv u stolici gimnaziyu Todi zh u zhurnali Suchasnist vpershe opublikovano tvori poeta Tij yaka v movchazni nochi Koli cvili vishni ta inshi Molodij Dimcho mav za zrazok spershu Pencho Slavejkova a zgodom Pejo Yavorova Z 1907 r Debelyanov spivpracyuye z zhurnalami Bolgarskij zbirnik Suchasnik Novij shlyah Osa ta inshimi U gumoristichnih vidannyah vin publikuye tvori pid takimi psevdonimami Az Amer Taft i Subaltor Voseni 1907 go vin vstupaye na yuridichnij fakultet Sofijskogo universitetu v nastupnomu roci perehodit na istoriko filologichnij fakultet ale vchitsya tilki dva roki Debelyanov vivchaye francuzku rosijsku j anglijsku movi perekladaye takih avtoriv yak Sharl Bodler Pol Verlen i Vilyam Shekspir Uprodovzh shesti rokiv perehodit iz roboti na robotu ne zmigshi nide zupinitisya nadovgo Zokrema pracyuye sluzhbovcem na meteorologichnij stanciyi j zhurnalistom u riznih vidannyah 1910 roku razom iz Dimitrom Podvirachovim vin sklav pershu antologiyu bolgarskoyi poeziyi Debelyanov zliva z hudozhnikom Mashevim 1912 rik Naprikinci zhovtnya 1912 Debelyanova prizvali na vijskovu sluzhbu Vin potrapiv u 22 j pihotnij polk i pid chas Pershoyi Balkanskoyi vijni buv ryadovij boyec Z veresnya 1913 go navchavsya u shkoli oficeriv rezervu j stav pidporuchikom U 1914 na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni vin zvilnivsya z armiyi j stav pracyuvati kontorskim sluzhbovcem prichomu azh tak ne lyubiv ciyeyi roboti sho zgodom sam napolig na tomu shob potrapiti na front hoch i ne pidlyagav mobilizaciyi 29 sichnya 1916 r vin pishov dobrovolcem na Makedonskij front de probuv blizko vosmi misyaciv Za cej chas napisav nevelikij cikl virshiv yaki nadsilav z frontu v listah do druziv Donini v Bolgariyi vvazhayut ci virshi najkrashimi z tih sho stvoreno u voyennij chas Voni poznachali ne tilki povorot u tvorchosti Debelyanova ale j pochatok novoyi techiyi v bolgarskij poeziyi Unochi proti 30 veresnya rota yakoyu vin komanduvav stala do boyu a 2 zhovtnya blizko 10 godini ranku Dimcho Debelyanov polig u bitvi bilya mistechka Gorno Karadzhovo nini Sidirokastro Monoklisiya Greciya j nastupnogo dnya buv pohovanij na podvir yi bolgarskoyi cerkvi u Valovishti teper Demir Hisar 1931 roku z iniciativi literaturnogo gurtka Zhive slovo ostanki Debelyanova perepohovano v ridnomu misti Ridnij dim poeta v Koprivshtici restavrovano u 1958 r tam vidkrito budinok muzej Na mogili z 1934 roku stoyala skulptura Mati avtor teper zhe yiyi kopiya Original postavleno na podvir yi muzeyu Imenem Dimcho Debelyanova nazvano vulici u Balchiku Bank yi Beloveci Bozhurovi Varni Vidini Vraci Dimitrovgradi Dobrichi Dulovi Dupnici Duhoveci Zaveti Isperihu Kavarni Kostinbrodi Kubrati Kyustendili Mezhdeni Pazardzhiku Perniku Pleveni Plovdivi Prelezi Razgradi Ruse Samokovi Svilengradi Silistri Sliveni Sofiyi Tutrakani Haskovi Shumeni ta Yamboli a takozh shkoli v Belene Burgasi Varni Perniku Plovdivi Sofiyi gromadskij klub u Sofiyi Imenem Dimcho Debelyanova nazvano mis na ostrovi Roberta Pivdenni Shetlandski ostrovi Antarktika 1975 roku zapochatkovano Nacionalnij studentskij poetichnij konkurs imeni Dimcho Debelyanova 2004 roku zasnovano bg TvorchistPislya zagibeli Debelyanova druzi vidali dvotomnik jogo tvoriv razom iz listami U povoyennij Bolgariyi ci virshi buli duzhe populyarni Harakterni duhom simvolizmu voni zoseredzhuvalisya perevazhno na temi beznadiyi j smerti BibliografiyaSkulptura Mati kolishnij nadgrobok na mogili Dimcho Debelyanova Zbirki poeziyi Posveshenie Posvyata Kopnezhi Zhadannya Zamirashi zvuci Napivzavmerli zvuki Stansi Stansi Prez april Kriz kviten Spomeni Spomini Pod tmni nebesa Pid temnimi nebesami Pod surdinka Pid surdinku Ranni stihotvoreniya Ranni virshi Inshi tvori Legenda za razbludnata carkinya Legenda pro bludnu caricyu Humor i satira Gumor i satira Proza Proza Ukrayinski perekladiUkrayinskoyu movoyu virshi poeta perekladali Dmitro Bilous Roman Lubkivskij Vasil Moruga Dmitro Pavlichko i Anna Bagryana Virshi V kn Antologiya bolgarskoyi poeziyi t 1 K 1974 Virshi V kn Antologiya bolgarskoyi poeziyi K Osnovi 2006 Perekladi D PavlichkaLiteratura pro Dimcho DebelyanovaCvetan Minkov Dimcho Debelyanov Lom Pech Zora 1926 Lyudmil Stoyanov Dimcho Debelyanov Poet na zhizneniya podvig Spomeni i vpechatleniya Sofiya Pravo 1926 Ivan Radoslavov Portreti Teodor Trayanov Trifon Kunev Dimcho Debelyanov Sofiya Koop pech 1927 Mihail Vitanov Fon na religioznost u Dimcho Debelyanov Sofiya S M Stajkov 1938 Vladimir Rusaliev Bezdomnik v noshta Zhivott lyubovta i smrtta na Dimcho Debelyanov Sofiya T F Chipev pech Stop razvitie 1939 Tihomir Gerov V kazarmata i na fronta s Dimcho Debelyanov Sofiya Blgarski pisatel 1957 Stoyan Karolev Dimcho Debelyanov Literaturno kriticheski ocherk Sofiya Blg pisatel 1961 Svetozar Conev Poeziyata na Dimcho Debelyanov Sofiya 1965 Georgi Markov Dimcho Debelyanov 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine S Narodna prosveta 1974 Stoyan Iliev Dimcho Debelyanov mezhdu greha i razkayanieto Sofiya Nauka i izkustvo 1985 Iliana Monova Problemi na poetikata na Dimcho Debelyanov Izsledvane S Blgarski pisatel 1990 87 s Stranici za Dimcho Debelyanov Tvorchestvoto na pisatelya v blg lit kritika Sstav Panko Anchev Varna Andina 1992 207 s Donka Pravdomirova Dimcho Debelyanov 1887 1916 Bio bibliografiya S Nar bibl Sv sv Kiril i Metodij 1993 236 s Valentina Radinska Dimcho Debelyanov i Povelitelya na vlcite S P K Yavorov 1997 150 s Zdravko Dafinov Charodeect bohem Dokumentalna hronika za zhivota i tvorchestvoto na Dimcho Debelyanov 1887 1916 Sofiya Iztok Zapad 2004 Iren Aleksandrova Pripiski mezhdu izkaza i smisla Po poletata na Debelyanov Sofiya Sema RSh 2004 Violeta Ruseva Elegii za bezuteshni dni Kniga za Debelyanov Veliko Trnovo Universitetsko izdatelstvo Sv sv Kiril i Metodij 2010 Dimcho Debelyanov 125 godini ot rozhdenieto na poeta Novi izsledvaniya arhiv spomeni Veliko Trnovo Univ izd Sv sv Kiril i Metodij 2013 PrimitkiDebelyanov Dimcho Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 http www best places bulgaria com koprivshtitsa the route to follow http visit guide bulgaria com a 183 dimcho debelyanov house museum htmDzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dimcho Debelyanov Osnovu ciyeyi statti stanovit pereklad vidpovidnika u bolgarskij Vikipediyi Tvori Dimcho Debelyanova u Slovo bg Biografichni dani pro Dimcho Debelyanova 3 bereznya 2011 u Wayback Machine Kritika pro Debelyanova 16 listopada 2011 u Wayback Machine Kritika poeziyi Debelyanova Milena Kirova 13 sichnya 2011 u Wayback Machine Kritika pro Debelyanova bibliografiya 18 lipnya 2010 u Wayback Machine Tvori Debelyanova i pro nogo bibliografiya 10 serpnya 2014 u Wayback Machine