Джон Ле Карре англ John le Carré справжнє ім я Де від Джон Мур Ко рнвел David John Moore Cornwell 19 жовтня 1931 1931101

Джон Ле Карре́ (англ. John le Carré); справжнє ім'я Де́від Джон Мур Ко́рнвел, David John Moore Cornwell; (19 жовтня 1931(19311019), Пул, Дорсет — 12 грудня 2020, Труро, Корнволл) — англійський письменник, автор шпигунських трилерів. У минулому працівник британської розвідки.

Джон Ле Карре́
John le Carré

Ім'я при народженні	Девід Джон Мур Корнвел
Псевдонім	Джон Ле Карре
Народився	19 жовтня 1931(1931-10-19) Пул, Дорсет, Велика Британія
Помер	12 грудня 2020(2020-12-12) (89 років) Труро, Корнволл, Велика Британія ·пневмонія^[3]
Громадянство	Велика Британія
Місце проживання	^d
Діяльність	письменник
Сфера роботи	Англійська література^[4] і ^d^[4]
Alma mater	Оксфордський університет
Заклад	MI5, Таємна розвідувальна служба і Ітонський коледж
Мова творів	англійська
Роки активності	З 1961 року донині
Напрямок	детектив
Жанр	Шпигунський трилер
Magnum opus	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Нічний адміністратор, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Мати	^d
Брати, сестри	^d і ^d
У шлюбі з	^d і ^d
Діти	^d
Автограф
Учасник	Холодна війна
Нагороди	^d (1977) ^d (1984) премія Сомерсета Моема (1964) премія Мартіна Бека (1986) премія «Діамантовий Кинджал Картьє» (1988) ^d (1990) ^d (2005) ^d (2008) Премія Улофа Пальме (2019) ^d (2018) ^d (1965)
Сайт: johnlecarre.com



Джон Ле Карре у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карре.

Біографія

Джон Ле Карре навчався спочатку в Бернському університеті у Швейцарії з 1948 по 1949 рік, пізніше і в Оксфордському університеті. Після закінчення університету певний час викладав в Ітонському коледжі, пізніше поступив на роботу до міністерства закордонних справ Великої Британії. Там же йому запропонувала співпрацю британська розвідувальна служба МІ-6. Коли Ле Карре перевели на роботу до Гамбурга у Німеччині, у 1961 році він вже почав писати свій перший роман (). Після втечі подвійного агента Кіма Філбі, який працював на КДБ, співпраця Ле Карре із розвідкою була розкрита і його відкликали до Великої Британії, де він продовжив займатися літературною діяльністю.

Джон ле Карре є автором численних шпигунських романів, більшість з яких пов'язана з періодом холодної війни. Шпигунські романи Ле Карре відрізняються від традиційних шпигунських романів набагато складнішим психологічним підґрунтям його героїв та сюжету.

У 2008 році Ле Карре був удостоєний почесного звання доктора в Бернському університеті. 1954 року Ле Карре одружився із Алісон Анною Веронікою Шарп і у них народилося троє синів — Саймон, Стівен і Тімоті. Шлюб розпався у 1971 році, а роком пізніше Ле Карре одружився із своїм редактором Валері Юстас і у них народився син Ніколас, який згодом також став письменником. Ле Карре живе і пише на своєму маєтку в Корнуоллі, на морському узбережжі.

12 грудня 2020 року після тривалої хвороби помер в лікарні міста Труро, графство Корнволл.

Прототип Смайлі

Головним героєм найбільш відомих романів Ле Карре є офіцер розвідки ^[en]. Ле Карре створив Смайлі як антитип Джеймса Бонда, який, на його думку, надавав шпигунській роботі невиправданого лоску. Смайлі — літній чоловік, який за роботою не зміг налагодити подружнє життя і який знає справжню ціну роботи у контррозвідці. Хоча Смайлі чітко знає, де добро і де зло у Холодній війні, він часто не схвалює методи, які використовує Захід у цій війні. Смайлі часто розтерзують думки, що використання брутальних методів робить Захід і СРСР моральними еквівалентами.

За визнанням самого Ле Карре, одним із двох прототипів Смайлі був ^[en], з яким він працював разом у MI5. Бінгем був одним з тих, хто під час Другої світової війни створив і координував групу прихильників нацистів на території Великої Британії (операція «Подвійний Хрест»). Ідея цієї операції полягала в тому, щоб завчасно виявити усіх прихильників нацизму і знешкодити їх у разі вторгнення Німеччини у Велику Британію. Також уряд Британії контролював, яку саме «розвідувальну інформацію» нацисти отримували від своїх британських агентів. Достеменно наскільки Бінгем був задіяний у цій операції, офіційно не розголошено.

Попри те, що Бінгем був його наставником, Ле Карре зазначив, що їх погляди на роботу секретних органів були розбіжними.

Бібліографія

(англ. Call for the Dead), 1961 рік
(англ. A Murder of Quality), 1962 рік
(англ. The Spy Who Came in from the Cold), 1965 рік
«Війна в Задзеркаллі» (англ. The Looking-Glass War), 1965 рік
«В одному німецькому містечку» (англ. A Small Town in Germany), 1968 рік
«Наївний і сентиментальний закоханий» (англ. The Naïve & Sentimental), 1971 рік
«Шпигун, вийди геть!» (англ. Tinker, Tailor, Soldier, Spy), 1974 рік
«Високоповажний Школяр» (англ. The Honourable Schoolboy), 1977 рік
«Команда Смайлі» (англ. Smiley’s People), 1979 рік
«Маленька барабанщиця» (англ. The Little Drummer Girl), 1983 рік
«Ідеальний шпигун» (англ. A Perfect Spy), 1986 рік
«Російський дім» (англ. The Russia House), 1989 рік
(англ. The Secret Pilgrim), 1991 рік
«Нічний адміністратор» (англ. The Night Manager), 1993 рік
«Наша гра» (англ. Our Game), 1995 рік
«Кравець із Панами» (англ. The Tailor of Panama), 1996 рік
«Сингл і Сингл» (англ. Single & Single), 1999 рік
«Відданий садівник» (англ. The Constant Gardener), 2001 рік
«Абсолютні друзі» (англ. Absolute Friends), 2003 рік
«Пісня визнання» (англ. The Mission Song), 2006 рік
(англ. А Most Wanted Man), 2008 рік
«Толковий зрадник» (англ. Our Kind of Traitor) 2010 рік
«Делікатна правда» (англ. A Delicate Truth) 2013 рік
«Спадщина шпигунів» (англ. A Legacy of Spies) 2017 рік
^[en]» (англ. Agent Running in the Field) 2019 рік,

Переклади українською мовою

Джон Ле Карре. Таємний мандрівець: Роман / З англ. пер. Юрій Лісняк // Журнал «Всесвіт» 1993. — № 5/6.
Джон Ле Карре. Нічний адміністратор: Роман / З англ. пер. Тетяна Савчинська. — Львів: ВСЛ, 2017. — 680 с.
Джон Ле Карре. У розшуку: Роман / З англ. пер. Тетяна Савчинська. — Львів: ВСЛ, 2019. — 432 с.

Примітки

. the Guardian. 13 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.(англ.)
. AP NEWS. 13 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.(англ.)
The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2020. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
d:Track:Q9684d:Track:Q6284490d:Track:Q11299d:Track:Q24743245d:Track:Q2529982d:Track:Q54837
Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
John Lecarré | Open Library
Copping, Jasper (5 березня 2014). (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.

Джерела

Помер автор шпигунських романів Джон ле Карре /Укрінформ, 14.12.2020/ [ 14 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джон Ле Карре

Офіційний сайт Джона Ле Карре [ 1 вересня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
(англ.)

[guardian-1] . the Guardian. 13 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.(англ.)

[ap-2] . AP NEWS. 13 грудня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.(англ.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1110794"_data-entity-id="Q9684">[https://www.nytimes.com/2020/12/13/books/john-le-carre-dead.html?action=click&module=Top%20Stories&pgtype=Homepage_The_New_York_Times]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:en:Joseph_Kahn_(journalist)|J.&nbsp;Kahn]]_—_[[:Мангеттен|Manhattan]]:_[[:en:The_New_York_Times_Company|New_York_Times_Company]],_[[:Артур_Ґреґ_Сульзберґер|A._G._Sulzberger]],_2020._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0362-4331_0362-4331];_[https://www.worldcat.org/issn/1553-8095_1553-8095];_[https://www.worldcat.org/issn/1542-667X_1542-667X]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q9684]][[d:Track:Q6284490]][[d:Track:Q11299]][[d:Track:Q24743245]][[d:Track:Q2529982]][[d:Track:Q54837]]</div>-3] The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2020. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
d:Track:Q9684d:Track:Q6284490d:Track:Q11299d:Track:Q24743245d:Track:Q2529982d:Track:Q54837

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Czech_National_Authority_Database<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-4] Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11911547b_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-5] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[[https://openlibrary.org/authors/OL7486204A/John_Lecarr%C3%A9_John_Lecarré_|_Open_Library]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] John Lecarré | Open Library

[7] Copping, Jasper (5 березня 2014). (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.

[3]

[4]