Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джованні Папіні 9 січня 1881 Флоренція Італія 8 липня 1956 Флоренція Італія італійський журналіст есеїст літературознаве

Джованні Папіні

Джованні Папіні

Джованні Папіні (9 січня 1881, Флоренція, Італія — 8 липня 1956, Флоренція, Італія) — італійський журналіст, есеїст, літературознавець, поет-футурист, також філософ і письменник. Приятель Беніто Муссоліні.

Джованні Папіні
image
Народився9 січня 1881(1881-01-09)[1][2][…]
Флоренція, Королівство Італія[4][5]
Помер8 липня 1956(1956-07-08)[4][1][…] (75 років)
Флоренція, Італія[4][5]
·бічний аміотрофічний склероз
Похованняd
Країнаimage Італія
image Королівство Італія
Діяльністьпоет, журналіст, письменник, літературний критик, біограф, письменник наукової фантастики, філософ
Мова творівіталійська
Жанрвірш прозою
Членствоd
Конфесіякатолицька церква
Автографimage
Нагороди

d

image Джованні Папіні у Вікісховищі

Раннє життя

Народився у Флоренції. Син торговця меблями (і колишнього члена «Товариства Джузеппе Гарібальді») із Борґо деґлі Альбізі, мати Папіні хрестила Джованні таємно, щоб уникнути агресивного антиклерикалізму свого батька. Папіні жив у сільській місцевості. Його дитинство було доволі самотнім. У той час він відчував сильну неприязнь до всіх вірувань, церков, а також до будь-якої форми підневільного служіння (яке він вважав пов'язаним із релігією); також був зачарований ідеєю написання енциклопедії, в якій будуть узагальнюватися всі культури.

Навчався в Istituto di Studi Superiori (1900–1902), протягом року навчався у англо-італійській школі, а потім був бібліотекарем в Музеї антропології з 1902 по 1904. Літературне життя приваблювало Папіні, який у 1903 заснував журнал «Il Leonardo», до якого він вніс статті під псевдонімом «Gian Falco». Його співавторами були Джузеппе Прецоліні, Боргезе, Вайлаті, Костетті і Кальдероні. Через Папіні і його журнал «Il Leonardo» до Італії потрапило багато перекладів важливих мислителів, таких як К'єркегор, Вільям Пірс, Ніцше, Джордж Сантаняна і Анрі Пуанкаре. Пізніше він приєднався до колективу «Il Regno», націоналістичного видання, керованого Енріко Коррадіні, який створив «Associazione Nazionalistica Italiana», щоб підтримати колоніальний експансіонізм країни.

Папіні зустрічався з Вільямом Джеймсом і Анрі Бергсоном, які сильно вплинули на його ранні роботи. Він почав публікувати коротке оповідання та есе: у 1906 «Il Tragico Quotidiano» («Everyday Tragic»), в 1907 Il Pilota Cieco («Сліпий пілот») і Il Crepuscolo dei Filosofi («Сутінки філософів»). Останній був полемікою з усталеними та різноманітними інтелектуальними діячами, такими як Іммануїл Кант, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Оґюст Конт, Герберт Спенсер, Артур Шопенгауер та Фрідріх Ніцше. Папіні проголосив смерть філософів і знесення самого мислення. Він коротко фліртував з футуризмом та іншими насильницькими і ліберальними формами модернізму (Папіні є персонажем у кількох віршах, написаних Міною Лой).

У 1907 Папіні одружився із Джакінтою Джованьолі; у подружжя були дві доньки, Віола і Джоконда.

До і під час Першої світової війни

image
«Карикатура на Папіні», Карло Карра і Арденго Соффічі, з Брума, 1922.

Після того, як залишив «Il Leonardo» у 1907, Джованні Папіні заснував декілька інших журналів. Спочатку «La Voce» в 1908, потім «L'Anima» разом з Амендолою Джованні і Преццоліні. У 1913 (безпосередньо перед вступом Італії до Першої світової війни) він розпочав «Lacerba» (1913–1915). Протягом трьох років Папіні був кореспондентом «Mercure de France», пізніше — літературним критиком La Nazione. Близько 1918 він створив ще один огляд, «La Vraie Italie», з Арденго Соффічі.

З-під його пера вийшли також книги. У книзі «Parole e Sangue» («Слова і Кров») Джованні показав свій фундаментальний атеїзм. Крім того, Папіні прагнув створювати скандали, спекулюючи на тому, що Ісус і Іван Богослов мали гомосексуальні стосунки. У 1912 році він опублікував свою найвідомішу роботу, автобіографію «Un Uomo Finito» («The Failure»).

У своїй колекції поетичної прози «Cento Pagine di Poesia» 1915 (за «Buffonate», «Maschilità» та «Stroncature») Папіні поставив себе лицем до лиця з Джованні Боккаччо, Вільямом Шекспіром, Йоганом Вольфгангом фон Гете, а також сучасниками, такими як Бенедетто Кроче і Джованні Джентіле і менш відомі учні Габріеле д'Аннунціо. Критик про нього писав:

Джованні Папіні […] є одним з найпрекрасніших умів сьогоднішньої Італії. Він є прекрасним представником неспокійних пошуків істини сучасності, і його робота демонструє освіжаючу незалежність, засновану не так сильно на так званій незалежності, незнанні минулого, а на вивченні і розумінні цього.

Опублікував 1917 вірші, згруповані під назвою «Opera Prima». У 1921 Папіні оголосив про свій нещодавно знайдений римський католицизм, випустивши книгу «Storia di Cristo» («Історія Христа»), яка була перекладена двадцять трьома мовами і мала успіх у всьому світі.

Фашизм і пізніші роки

Після подальших віршів він опублікував сатиру «Ґоґ» (1931) і есе «Данте Віво» («Живий Данте», або «If Dante Weve Alive»; 1933).

image
Малюнок Папіні Юліуса Зірінського.

Він рухався до фашизму, і його переконання принесли йому викладацьку посаду в Болонському університеті в 1935 (хоча його навчання давало йому лише кваліфікацію для викладання в початковій школі). Фашистська влада підтвердила «бездоганну репутацію» Папіні завдяки такому призначенню. У 1937 Папіні опублікував єдиний том своєї «Історії італійської літератури», який він присвятив Беніто Муссоліні: «Дуче, друзям поезії і поетам», нагороджений найвищими посадами в наукових колах, особливо в галузі дослідженняіталійського Відродження.

1940 твір Папіні «Storia della Letteratura Italiana» опублікований в країні, яка перебувала у союзі зі сталінським СССР — нацистській Німеччині під назвою "Eternal Italy — The Great in its Empire of Letters (німецькою мовою: Ewiges Italien — Die Großen im Reich seiner Dichtung). Папіні був віце-президентом «Europäische Schriftstellervereinigung» (тобто Ліги європейських письменників, заснованої Йозефом Геббельсом 1941/42. Коли фашистський уряд Італії упав (1943), Папіні оселився у францисканському монастирі в Ла Верна з ім'ям Фра Бонавентура.

Значною мірою дискредитований наприкінці Другої світової війни, він захищав католицизм правої спрямованості. Його робота зосереджувалася на різних темах, включаючи біографію Мікеланджело, при цьому Джованні продовжував публікувати темні і трагічні есеї. Папіні співпрацював з Корр'єре делла Сера, виступаючи з матеріалами, які були опубліковані в повному обсязі лише після його смерті.

Папіні страждав від прогресуючого паралічу (через хворобу моторних нейронів) і був сліпим протягом останніх років свого життя.

image
Могила Папіні в Cimitero delle Porte Sante у Флоренції.

За словами історика мистецтва Річарда Дормента, режим Франсіско Франко і НАТО використовували серію уявних інтерв'ю Папіні (Il Libro Nero, 1951) як пропаганду проти Пабло Пікассо, щоб різко підірвати його комуністичний образ. У 1962 художник попросив свого біографа П'єра Дайкса виставити інтерв'ю, яке він зробив у Les Lettres Françaises.

Джованні Папіні захоплювався Бруно де Фінетті, засновником суб'єктивної теорії ймовірностей, і Хорхе Луїсом Борхесом, який зауважив, що Папіні «несправедливо забутий» і включив деякі його розповіді в Бібліотеку Вавилонської бібліотеки.

Публікації

  • La Teoria Psicologica della Previsione (1902).
  • Sentire Senza Agire e Agire Senza Sentire (1905).
  • Il Crepuscolo dei Filosofi (1906).
  • Il Tragico Quotidiano (1906).
  • La Coltura Italiana (with , 1906).
  • Il Pilota Cieco (1907).
  • Le Memorie d'Iddio (1911).
  • L'Altra Metà (1911).
  • La Vita di Nessuno (1912).
  • Parole e Sangue (1912).
  • Un Uomo Finito (1913).
  • Ventiquattro Cervelli (1913).
  • Sul Pragmatismo: Saggi e Ricerche, 1903—1911 (1913).
  • Almanacco Purgativo 1914 (with et al., 1913).
  • Buffonate (1914).
  • Vecchio e Nuovo Nazionalismo (with , 1914).
  • Cento Pagine di Poesia (1915).
  • Maschilità (1915).
  • La Paga del Sabato (1915).
  • Stroncature (1916).
  • Opera Prima (1917).
  • Polemiche Religiose (1917).
  • Testimonianze (1918).
  • L'Uomo Carducci (1918).
  • L'Europa Occidentale Contro la Mittel-Europa (1918).
  • Chiudiamo le Scuole (1918).
  • Giorni di Festa (1918).
  • L'Esperienza Futurista (1919).
  • Poeti d'Oggi (with , 1920).
  • Storia di Cristo (1921).
  • Antologia della Poesia Religiosa Italiana (1923).
  • Dizionario dell'Omo Salvatico (with , 1923).
  • L'Anno Santo e le Quattro Paci (1925).
  • Pane e Vino (1926).
  • Gli Operai della Vigna (1929).
  • Sant'Agostino (1931).
  • Gog (1931).
  • La Scala di Giacobbe (1932).
  • Firenze (1932).
  • Il Sacco dell'Orco (1933).
  • Dante Vivo (1933).
  • Ardengo Soffici (1933).
  • La Pietra Infernale (1934).
  • Grandezze di Carducci (1935).
  • I Testimoni della Passione (1937).
  • Storia della Letteratura Italiana (1937).
  • Italia Mia (1939).
  • Figure Umane (1940).
  • Medardo Rosso (1940).
  • La Corona d'Argento (1941).
  • Mostra Personale (1941).
  • Prose di Cattolici Italiani d'Ogni Secolo (with , 1941).
  • L'Imitazione del Padre. Saggi sul Rinascimento (1942).
  • Racconti di Gioventù (1943).
  • Cielo e Terra (1943).
  • Foglie della Foresta (1946).
  • Lettere agli Uomini di Papa Celestino VI (1946).
  • Primo Conti (1947).
  • Santi e Poeti (1948).
  • Passato Remoto (1948).
  • Vita di Michelangiolo (1949).
  • Le Pazzie del Poeta (1950).
  • Firenze Fiore del Mondo (with , and , 1950).
  • Il Libro Nero (1951).
  • Il Diavolo (1953).
  • Il Bel Viaggio (with , 1954).
  • Concerto Fantastico (1954).
  • Strane Storie (1954).
  • La Spia del Mondo (1955).
  • La Loggia dei Busti (1955).
  • Le Felicità dell'Infelice (1956).

Posthumous

  • L'Aurora della Letteratura Italiana: Da Jacopone da Todi a Franco Sacchetti (1956).
  • Il Muro dei Gelsomini: Ricordi di Fanciullezza (1957).
  • Giudizio Universale (1957).
  • La Seconda Nascita (1958).
  • Dichiarazione al Tipografo (1958).
  • Città Felicità (1960).
  • Diario (1962).
  • Schegge (Articles published in Corriere della Sera, 1971).
  • Rapporto sugli Uomini (1978).

Збірки творів

  • Tutte le Opere di Giovanni Papini, 11 vols. Milan: Mondadori (1958–66)

Переклади англійською мовою

  • Four and Twenty Minds. New York: Thomas Y. Crowell Company, 1922.
  • The Story of Christ. London: Hodder and Stoughton, 1923 [Rep. as Life of Christ. New York: Harcourt, Brace and Co., 1923].
  • The Failure. New York: Harcourt, Brace and Company, 1924 [Rep. as A Man-Finished. London: Hodder & Stoughton, 1924].
  • The Memoirs of God. Boston: The Ball Publishing Co., 1926.
  • A Hymn to Intelligence. Pittsburgh: The Laboratory Press, 1928.
  • A Prayer for Fools, Particularly Those we See in Art Galleries, Drawing-rooms and Theatres. Pittsburgh: The Laboratory Press, 1929.
  • Laborers in the Vineyard. London: Sheed & Ward, 1930.
  • Life and Myself, translated by Dorothy Emmrich. New York: Brentano's, 1930.
  • Saint Augustine. New York: Harcourt, Brace and Co., 1930.
  • Gog, translated by Mary Prichard Agnetti. New York: Harcourt, Brace and Co., 1931.
  • Dante Vivo. New York: The Macmillan Company, 1935.
  • The Letters of Pope Celestine VI to All Mankind. New York: E.P. Dutton & Co., Inc., 1948.
  • Florence: Flower of the World. Firenze: L'Arco, 1952 [with Ardengo Soffici and Piero Bargellini].
  • Michelangelo, his Life and his Era. New York: E. P. Dutton, 1952.
  • The Devil; Notes for Future Diabology. New York: E.P. Dutton, 1954 [London: Eyre & Spottiswoode, 1955].
  • Nietzsche: An Essay. Mount Pleasant, Mich.: Enigma Press, 1966.
  • «The Circle is Closing.» In: Lawrence Rainey (ed.), Futurism: An Anthology, Yale University Press, 2009.

Вибрані статті

  • "Philosophy in Italy, " [ 25 грудня 2015 у Wayback Machine.] The Monist 8 (4), July 1903, pp. 553–585.
  • "What Pragmatism is Like, " Popular Science Monthly, Vol. LXXI, October 1907, pp. 351–358.
  • "The Historical Play, " The Little Review 6 (2), pp. 49–51.
  • "Ignoto, " [ 7 березня 2022 у Wayback Machine.] The New Age 26 (6), 1919, p. 95.
  • "Buddha, " [ 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] The New Age 26 (13), 1920, pp. 200–201.
  • «Rudolph Eucken» The Open Court, 38 (5), May 1924, pp. 257–261.

Оповідання

  • "The Debt of a Day, " The International 9 (4), 1915, pp. 105–107.
  • "The Substitute Suicide, " The International 10 (5), 1916, pp. 148–149.
  • "Four-Hundred and Fifty-Three Love Letters, " The Stratford Journal 3 (1), 1918, pp. 9–12.
  • «The Beggar of Souls» The Stratford Journal 4, 1919, p. 59–64.
  • "Life: The Vanishing Mirror, " Vanity Fair 13 (6), 1920, p. 53.
  • "Don Juan's Lament, " Vanity Fair 13 (10), 1920, p. 43.
  • "An Adventure in Introspection, " Vanity Fair 13 (10), 1920, p. 65.
  • "Having to do with Love — and Memory, " Vanity Fair 14 (2), 1920, p. 69.
  • "For no Reason, " Vanity Fair 14 (3), 1920, pp. 71, 116.
  • "The Prophetic Portrait, " Vanity Fair 14 (4), 1920, p. 73.
  • "The Man who Lost Himself, " Vanity Fair 14 (5), 1920, p. 35.
  • "Hope, " Vanity Fair 14 (6), 1920, p. 57.
  • "The Magnanimous Suicide, " Vanity Fair 15 (1), 1920, p. 73.
  • "The Lost Day, " Vanity Fair 15 (3), 1920, pp. 79, 106.
  • "Two Faces in the Well, " Vanity Fair 15 (4), 1920, p. 41.
  • "Two Interviews with the Devil, " Vanity Fair 15 (5), 1921, pp. 59, 94.
  • "The Bartered Souls, " Vanity Fair 15 (6), 1921, p. 57.
  • "The Man Who Could Not be Emperor, " Vanity Fair 16 (1), 1921, p. 41.
  • "A Man Among Men — No More, " Vanity Fair 16 (2), 1921, p.
  • "His Own Jailer, " The Living Age, December 9, 1922.
  • "Pallas and the Centaur, " Italian Literary Digest 1 (1), April 1947.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Папини Джованни // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  6. "Giovanni Papini, Author, is Dead; Italian Philosopher, 75, Who Wrote 'Life of Christ', Won Prize for Study of Dante, " The New York Times, July 9, 1956, p. 23.
  7. Hoehn, Matthew (1948). «Giovanni Papini, 1881.» In: Catholic Authors: Contemporary Biographical Sketches. Newark, N.J.: St. Mary's Abbey, p. 607.
  8. Boyd, Ernest (1925). «Giovanni Papini.» In: Studies from Ten Literatures. New York: Charles Scribner's Sons, p. 167.
  9. Kunitz, Stanley (1931). «Giovanni Papini.» In: Living Authors: A Book of Biographies. New York: The H.W. Wilson company, p. 314.
  10. Bondanella, Peter, ed. (2001). "Papini, Giovanni (1881—1956), " [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] Cassell Dictionary Italian Literature, Continuum International Publishing Group, p. 422.
  11. Orlandi, Daniela (2007). «Papini (1881—1856).» In: Encyclopedia of Italian Literary Studies, Paolo Puppa & Luca Somigli (eds.), Vol. I. Taylor & Francis, p. 1347.
  12. Collins, Joseph (1920). «Giovanni Papini and the Futuristic Literary Movement in Italy.» In: Idling in Italy: Studies of Literature and of Life. New York: Charles Scribner's Sons, pp. 88–106.
  13. Clough, Rosa Trillo (1961). Futurism: The Story of a Modern Art Movement, a New Appraisal. New York: Philosophical Library.
  14. Sharkey, Stephen & Robert S. Dombronski (1976). "Revolution, Myth and Mythical Politics: The Futurist Solution, " Journal of European History 6 (23), pp. 231—247.
  15. Hofer, Matthew (2011). "Mina Loy, Giovanni Papini, and the Aesthetic of Irritation, " Paideuma 38.
  16. Orlandi, Daniela (2007), p. 1347.
  17. Hoehn, Matthew (1948), p. 607.
  18. Goldberg, Isaac (1919). "The Intellectual Ferment in Post-Bellum Italy, " [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] The Bookman, Vol. L, No. 2, p. 158.
  19. (1927). Religious Conversion, a Bio-Psychological Study. London: K. Paul, Trench, Trubner & Co., ltd., p. 280.
  20. Livingston, Arthur (1950). «Papini Tells of his Intellectual Adventures.» In: Essays on Modern Italian Literature. New York: S.F. Vanni, pp. 56–68.
  21. «Giovanni Papini is the author of the Storia di Cristo (The Story of Christ), which marked his conversion to Catholicism. But his conversion has not checked his output, nor devitalized his art, which continued as before in the tradition of Carducci. His greatest novel is Un Uomo Finito (A Man — Finished), one of the fundamental works of modern Italian fiction. Papini's influence has been immense. His proud spiritual impulses, his restless ardour, his wealth of new and provocative ideas, and his crashing judgments, have been a strong stimulus to the younger generation, and have drawn to his side, if only temporarily, even writers of real independence.» — Pirandello, Luigi (1967). «Italy.» In: Tendencies of the Modern Novel. Freeport, N.Y.: Books for Libraries Press, Inc., pp. 130—131.
  22. Beckett, Samuel (1934). Papini's Dante. London: Hodder and Stoughton.
  23. Franzese, Sergio (2004). «Giovanni Papini.» [ 10 червня 2016 у Wayback Machine.] In John Lachs and Robert B. Talisse, ed., American Philosophy: An Encyclopedia, Psychology Press, p. 562.
  24. Traversi, D.A. (1939). "Giovanni Papini and Italian Literature, " [ 4 вересня 2017 у Wayback Machine.] Scrutiny 7 (4), p. 415.
  25. Hausmann, Frank-Rutger (2004). «Dichte, Dichter, tage nicht!» Die Europäische Schriftsteller-Vereinigung in Weimar 1941—1948. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, p. 210
  26. Roberto Ridolfi, Vita di Giovanni Papini, 1987, p. 211—212
  27. The Spectator [ 17 серпня 2014 у Wayback Machine.], 2 April 1993, p. 24.
  28. "Letter: That Notorious Fake, " [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] The Independent, 14 March 1994.
  29. «The quotation occurs in an 'interview' with an Italian journalist named Giovanni Papini. It was published in 1951 in a volume of Papini's collected journalism entitled Il Libro Nero: Nuovo Diario di Gog, a copy of which is in the British Library. That interview is a notorious fake. According to Pierre Daix, in his respected 1977 biography of Picasso, the artist knew about II Libro Nero, but ignored it until 1955, when it was used against him by Franco's government. Because Picasso was a communist and this was the height of the Cold War, it was further disseminated by Nato intelligence. At this point Picasso asked Daix to expose the whole affair, which Daix did in a series of articles in Les Lettres Françaises between 1962 and 1965. In the biography, Daix described the contents of II Libro Nero as 'imaginary interviews and false confessions'. Papini was not a fraud, but a journalist who used the literary device of the pretend interview to write profiles of famous people, including Kafka, Tolstoy, Freud, Molotov, Hitler, Cervantes, Goethe, William Blake and Robert Browning. Picasso never met Papini and never said the words Papini attributed to him.» — The Spectator [ 17 серпня 2014 у Wayback Machine.], 1 May 1998, p. 27.
  30. «Apology for a False Picasso 'Quote',» [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] Life, Vol. LXVI, No. 2, January 17, 1969, p. 18B.
  31. Pierre d'Aix, Les Lettres Francaises, 12-18, Décembre, 1963.
  32. Borges, Jorge Louis (1975). Preface to Papini's, Lo Specchio che Fugge. Parma-Milano: Franco Maria Ricci.
  33. Rep. in Vanity Fair 15 (2), 1920, p. 48.
  34. Rep. in Italian Short Stories from the 13th to the 20th Centuries. With an introduction by Decio Pettoello. London: J. M. Dent & Sons, Ltd., 1932; The Copeland Translations; Mainly in Prose from French, German, Italian and Russian. Chosen and arranged with an introduction. New York-London: Charles Scribner's Sons, 1934.
  • Біографія частково взята з вступу до Гога Етторе Аллодолі.

Бібліографія

  • Berghaus, Günter (2000). International Futurism in Arts and Literature. Berlin: Walter de Gruyter.
  • Colella, E. Paul (2005). "Reflex Action and the Pragmatism of Giovanni Papini, " The Journal of Speculative Philosophy 19 (3), pp. 187–215.
  • Filippis, M. de (1944). "Giovanni Papini, " The Modern Language Journal 28 (4), pp. 352–364.
  • Gironella, José María (1958). "The Death and Judgment of Giovanni Papini, " [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Modern Age 2 (3), pp. 240–250.
  • Giuliano, William P. (1946). "Spiritual Evolution of Giovanni Papini, " Italica 23 (4), pp. 304–311.
  • Golino, Carlo L. (1955). "Giovanni Papini and American Pragmatism, " Italica 32 (1), pp. 38–48.
  • James, William (1906). "G. Papini and the Pragmatist Movement in Italy, " [ 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.] The Journal of Philosophy, Psychology and Scientific Methods 3 (13), pp. 337–341.
  • Phelps, Ruth Shepard (1923). "The Poet in Papini, " [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] The North American Review, Vol. CCXVII, No. 811, pp. 834–843.
  • Phillips, Charles (1921). "A Prophet in Italy, " [ 7 січня 2022 у Wayback Machine.] Catholic World, Vol. CIV, pp. 210–219.
  • Prezzolini, Giuseppe (1922). "Giovanni Papini, " [ 7 січня 2022 у Wayback Machine.] Broom 1 (3), pp. 239–248.
  • Riccio, Peter M. (1938). «Giovanni Papini.» [ 7 січня 2022 у Wayback Machine.] In: Italian Authors of Today. New York: S.F. Vanni, Inc., pp. 87–96.
  • Waterfield, Lina (1921). "Giovanni Papini, " [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] The Living Age, No. 4016, pp. 788–789.
  • Wilson, Lawrence A. (1961). "A Possible Original of Papini's Dottor Alberto Rego, " Italica 38 (4), pp. 296–301.
  • Wohl, Robert (2009). The Generation of 1914. Harvard University Press.

Переклади творів Папіні іноземними мовами

  • Prezzolini, Giuseppe (1915). Discorso su Giovanni Papini. Firenze: Libreria Della Voce.
  • Fondi, Renato (1922). Un costruttore: Giovanni Papini. Firenze: Vallecchi.
  • Ridolfi, Roberto (1957). Vita di Giovanni Papini. Milano: A. Mondadori, 1957 (Edizioni di Storia e Letteratura, 1996).
  • Horia, Vintilă (1963). Giovanni Papini. Paris: Wesmael-Charlier.
  • Castelli, Eugenio & Julio Chiappini (1971). Diez Ensayos sobre Giovanni Papini. Santa Fe, Argentina: Ediciones Colmegna.
  • Fuente, Jaime de la (1970). Papini: Una Vida en Busca de la Verdad. Madrid: E.P.E.S.A.
  • Righi, Lorenzo (1981). Giovanni Papini Imperatore del Nulla: 1881—1981. Firenze: Tip. Sbolci.
  • Fantino, Giuseppe (1981). Saggio su Papini. Milano: Italia Letteraria.
  • Frangini, Giovanni (1982). Papini Vivo. Palermo: Thule.
  • Invitto, Giovanni (1984). Un Contrasto Novecentesco: Giovanni Papini e la Filosofia. Lecce: Ed. Milella.
  • Di Biase, Carmine (1999). Giovanni Papini. L'Anima Intera. Napoli: Edizioni Scientifiche Italiane.
  • Richter, Mario (2005). Papini e Soffici: Mezzo Secolo di Vita Italiana (1903—1956). Florence: Le Lettere.
  • Arnone, Vincenzo (2005). Papini, un Uomo Infinito. Padova: Messaggero.
  • Castaldini, Alberto (2006). Giovanni Papini: la Reazione alla Modernità. Firenze: Leo S. Olschki.
  • De Paulis-Dalembert, Maria Pia (2007). Giovanni Papini: Culture et Identité. Toulouse: Presses de l'Université du Mirail.
  • Di Giovanni, Antonino (2009). Giovanni Papini. Dalla Filosofia Dilettante al Diletto della Filosofia. Roma-Acireale: Bonanno.

Посилання

  • Works by or about Giovanni Papini at Internet Archive
  • L'Anima Magazine, May 1911
  • Petri Liukkonen. «Giovanni Papini» [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Books and Writers
  • A website about Giovanni Papini in Italian [ 21 квітня 2019 у Wayback Machine.]
  • A list of Papini's books translated in English [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?108031 [ 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (фр.)
  • Твори Джованні Папіні в італійській базі фантастики www.catalogovegetti.com [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzhovanni Papini 9 sichnya 1881 Florenciya Italiya 8 lipnya 1956 Florenciya Italiya italijskij zhurnalist eseyist literaturoznavec poet futurist takozh filosof i pismennik Priyatel Benito Mussolini Dzhovanni PapiniNarodivsya9 sichnya 1881 1881 01 09 1 2 Florenciya Korolivstvo Italiya 4 5 Pomer8 lipnya 1956 1956 07 08 4 1 75 rokiv Florenciya Italiya 4 5 bichnij amiotrofichnij sklerozPohovannyadKrayina Italiya Korolivstvo ItaliyaDiyalnistpoet zhurnalist pismennik literaturnij kritik biograf pismennik naukovoyi fantastiki filosofMova tvorivitalijskaZhanrvirsh prozoyuChlenstvodKonfesiyakatolicka cerkvaAvtografNagorodid Dzhovanni Papini u VikishovishiRannye zhittyaNarodivsya u Florenciyi Sin torgovcya meblyami i kolishnogo chlena Tovaristva Dzhuzeppe Garibaldi iz Borgo degli Albizi mati Papini hrestila Dzhovanni tayemno shob uniknuti agresivnogo antiklerikalizmu svogo batka Papini zhiv u silskij miscevosti Jogo ditinstvo bulo dovoli samotnim U toj chas vin vidchuvav silnu nepriyazn do vsih viruvan cerkov a takozh do bud yakoyi formi pidnevilnogo sluzhinnya yake vin vvazhav pov yazanim iz religiyeyu takozh buv zacharovanij ideyeyu napisannya enciklopediyi v yakij budut uzagalnyuvatisya vsi kulturi Navchavsya v Istituto di Studi Superiori 1900 1902 protyagom roku navchavsya u anglo italijskij shkoli a potim buv bibliotekarem v Muzeyi antropologiyi z 1902 po 1904 Literaturne zhittya privablyuvalo Papini yakij u 1903 zasnuvav zhurnal Il Leonardo do yakogo vin vnis statti pid psevdonimom Gian Falco Jogo spivavtorami buli Dzhuzeppe Precolini Borgeze Vajlati Kostetti i Kalderoni Cherez Papini i jogo zhurnal Il Leonardo do Italiyi potrapilo bagato perekladiv vazhlivih misliteliv takih yak K yerkegor Vilyam Pirs Nicshe Dzhordzh Santanyana i Anri Puankare Piznishe vin priyednavsya do kolektivu Il Regno nacionalistichnogo vidannya kerovanogo Enriko Korradini yakij stvoriv Associazione Nazionalistica Italiana shob pidtrimati kolonialnij ekspansionizm krayini Papini zustrichavsya z Vilyamom Dzhejmsom i Anri Bergsonom yaki silno vplinuli na jogo ranni roboti Vin pochav publikuvati korotke opovidannya ta ese u 1906 Il Tragico Quotidiano Everyday Tragic v 1907 Il Pilota Cieco Slipij pilot i Il Crepuscolo dei Filosofi Sutinki filosofiv Ostannij buv polemikoyu z ustalenimi ta riznomanitnimi intelektualnimi diyachami takimi yak Immanuyil Kant Georg Vilgelm Fridrih Gegel Ogyust Kont Gerbert Spenser Artur Shopengauer ta Fridrih Nicshe Papini progolosiv smert filosofiv i znesennya samogo mislennya Vin korotko flirtuvav z futurizmom ta inshimi nasilnickimi i liberalnimi formami modernizmu Papini ye personazhem u kilkoh virshah napisanih Minoyu Loj U 1907 Papini odruzhivsya iz Dzhakintoyu Dzhovanoli u podruzhzhya buli dvi donki Viola i Dzhokonda Do i pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Karikatura na Papini Karlo Karra i Ardengo Soffichi z Bruma 1922 Pislya togo yak zalishiv Il Leonardo u 1907 Dzhovanni Papini zasnuvav dekilka inshih zhurnaliv Spochatku La Voce v 1908 potim L Anima razom z Amendoloyu Dzhovanni i Preccolini U 1913 bezposeredno pered vstupom Italiyi do Pershoyi svitovoyi vijni vin rozpochav Lacerba 1913 1915 Protyagom troh rokiv Papini buv korespondentom Mercure de France piznishe literaturnim kritikom La Nazione Blizko 1918 vin stvoriv she odin oglyad La Vraie Italie z Ardengo Soffichi Z pid jogo pera vijshli takozh knigi U knizi Parole e Sangue Slova i Krov Dzhovanni pokazav svij fundamentalnij ateyizm Krim togo Papini pragnuv stvoryuvati skandali spekulyuyuchi na tomu sho Isus i Ivan Bogoslov mali gomoseksualni stosunki U 1912 roci vin opublikuvav svoyu najvidomishu robotu avtobiografiyu Un Uomo Finito The Failure U svoyij kolekciyi poetichnoyi prozi Cento Pagine di Poesia 1915 za Buffonate Maschilita ta Stroncature Papini postaviv sebe licem do licya z Dzhovanni Bokkachcho Vilyamom Shekspirom Joganom Volfgangom fon Gete a takozh suchasnikami takimi yak Benedetto Kroche i Dzhovanni Dzhentile i mensh vidomi uchni Gabriele d Annuncio Kritik pro nogo pisav Dzhovanni Papini ye odnim z najprekrasnishih umiv sogodnishnoyi Italiyi Vin ye prekrasnim predstavnikom nespokijnih poshukiv istini suchasnosti i jogo robota demonstruye osvizhayuchu nezalezhnist zasnovanu ne tak silno na tak zvanij nezalezhnosti neznanni minulogo a na vivchenni i rozuminni cogo Opublikuvav 1917 virshi zgrupovani pid nazvoyu Opera Prima U 1921 Papini ogolosiv pro svij neshodavno znajdenij rimskij katolicizm vipustivshi knigu Storia di Cristo Istoriya Hrista yaka bula perekladena dvadcyat troma movami i mala uspih u vsomu sviti Fashizm i piznishi rokiPislya podalshih virshiv vin opublikuvav satiru Gog 1931 i ese Dante Vivo Zhivij Dante abo If Dante Weve Alive 1933 Malyunok Papini Yuliusa Zirinskogo Vin ruhavsya do fashizmu i jogo perekonannya prinesli jomu vikladacku posadu v Bolonskomu universiteti v 1935 hocha jogo navchannya davalo jomu lishe kvalifikaciyu dlya vikladannya v pochatkovij shkoli Fashistska vlada pidtverdila bezdogannu reputaciyu Papini zavdyaki takomu priznachennyu U 1937 Papini opublikuvav yedinij tom svoyeyi Istoriyi italijskoyi literaturi yakij vin prisvyativ Benito Mussolini Duche druzyam poeziyi i poetam nagorodzhenij najvishimi posadami v naukovih kolah osoblivo v galuzi doslidzhennyaitalijskogo Vidrodzhennya 1940 tvir Papini Storia della Letteratura Italiana opublikovanij v krayini yaka perebuvala u soyuzi zi stalinskim SSSR nacistskij Nimechchini pid nazvoyu Eternal Italy The Great in its Empire of Letters nimeckoyu movoyu Ewiges Italien Die Grossen im Reich seiner Dichtung Papini buv vice prezidentom Europaische Schriftstellervereinigung tobto Ligi yevropejskih pismennikiv zasnovanoyi Jozefom Gebbelsom 1941 42 Koli fashistskij uryad Italiyi upav 1943 Papini oselivsya u franciskanskomu monastiri v La Verna z im yam Fra Bonaventura Znachnoyu miroyu diskreditovanij naprikinci Drugoyi svitovoyi vijni vin zahishav katolicizm pravoyi spryamovanosti Jogo robota zoseredzhuvalasya na riznih temah vklyuchayuchi biografiyu Mikelandzhelo pri comu Dzhovanni prodovzhuvav publikuvati temni i tragichni eseyi Papini spivpracyuvav z Korr yere della Sera vistupayuchi z materialami yaki buli opublikovani v povnomu obsyazi lishe pislya jogo smerti Papini strazhdav vid progresuyuchogo paralichu cherez hvorobu motornih nejroniv i buv slipim protyagom ostannih rokiv svogo zhittya Mogila Papini v Cimitero delle Porte Sante u Florenciyi Za slovami istorika mistectva Richarda Dormenta rezhim Fransisko Franko i NATO vikoristovuvali seriyu uyavnih interv yu Papini Il Libro Nero 1951 yak propagandu proti Pablo Pikasso shob rizko pidirvati jogo komunistichnij obraz U 1962 hudozhnik poprosiv svogo biografa P yera Dajksa vistaviti interv yu yake vin zrobiv u Les Lettres Francaises Dzhovanni Papini zahoplyuvavsya Bruno de Finetti zasnovnikom sub yektivnoyi teoriyi jmovirnostej i Horhe Luyisom Borhesom yakij zauvazhiv sho Papini nespravedlivo zabutij i vklyuchiv deyaki jogo rozpovidi v Biblioteku Vavilonskoyi biblioteki PublikaciyiLa Teoria Psicologica della Previsione 1902 Sentire Senza Agire e Agire Senza Sentire 1905 Il Crepuscolo dei Filosofi 1906 Il Tragico Quotidiano 1906 La Coltura Italiana with 1906 Il Pilota Cieco 1907 Le Memorie d Iddio 1911 L Altra Meta 1911 La Vita di Nessuno 1912 Parole e Sangue 1912 Un Uomo Finito 1913 Ventiquattro Cervelli 1913 Sul Pragmatismo Saggi e Ricerche 1903 1911 1913 Almanacco Purgativo 1914 with et al 1913 Buffonate 1914 Vecchio e Nuovo Nazionalismo with 1914 Cento Pagine di Poesia 1915 Maschilita 1915 La Paga del Sabato 1915 Stroncature 1916 Opera Prima 1917 Polemiche Religiose 1917 Testimonianze 1918 L Uomo Carducci 1918 L Europa Occidentale Contro la Mittel Europa 1918 Chiudiamo le Scuole 1918 Giorni di Festa 1918 L Esperienza Futurista 1919 Poeti d Oggi with 1920 Storia di Cristo 1921 Antologia della Poesia Religiosa Italiana 1923 Dizionario dell Omo Salvatico with 1923 L Anno Santo e le Quattro Paci 1925 Pane e Vino 1926 Gli Operai della Vigna 1929 Sant Agostino 1931 Gog 1931 La Scala di Giacobbe 1932 Firenze 1932 Il Sacco dell Orco 1933 Dante Vivo 1933 Ardengo Soffici 1933 La Pietra Infernale 1934 Grandezze di Carducci 1935 I Testimoni della Passione 1937 Storia della Letteratura Italiana 1937 Italia Mia 1939 Figure Umane 1940 Medardo Rosso 1940 La Corona d Argento 1941 Mostra Personale 1941 Prose di Cattolici Italiani d Ogni Secolo with 1941 L Imitazione del Padre Saggi sul Rinascimento 1942 Racconti di Gioventu 1943 Cielo e Terra 1943 Foglie della Foresta 1946 Lettere agli Uomini di Papa Celestino VI 1946 Primo Conti 1947 Santi e Poeti 1948 Passato Remoto 1948 Vita di Michelangiolo 1949 Le Pazzie del Poeta 1950 Firenze Fiore del Mondo with and 1950 Il Libro Nero 1951 Il Diavolo 1953 Il Bel Viaggio with 1954 Concerto Fantastico 1954 Strane Storie 1954 La Spia del Mondo 1955 La Loggia dei Busti 1955 Le Felicita dell Infelice 1956 Posthumous L Aurora della Letteratura Italiana Da Jacopone da Todi a Franco Sacchetti 1956 Il Muro dei Gelsomini Ricordi di Fanciullezza 1957 Giudizio Universale 1957 La Seconda Nascita 1958 Dichiarazione al Tipografo 1958 Citta Felicita 1960 Diario 1962 Schegge Articles published in Corriere della Sera 1971 Rapporto sugli Uomini 1978 Zbirki tvoriv Tutte le Opere di Giovanni Papini 11 vols Milan Mondadori 1958 66 Perekladi anglijskoyu movoyu Four and Twenty Minds New York Thomas Y Crowell Company 1922 The Story of Christ London Hodder and Stoughton 1923 Rep as Life of Christ New York Harcourt Brace and Co 1923 The Failure New York Harcourt Brace and Company 1924 Rep as A Man Finished London Hodder amp Stoughton 1924 The Memoirs of God Boston The Ball Publishing Co 1926 A Hymn to Intelligence Pittsburgh The Laboratory Press 1928 A Prayer for Fools Particularly Those we See in Art Galleries Drawing rooms and Theatres Pittsburgh The Laboratory Press 1929 Laborers in the Vineyard London Sheed amp Ward 1930 Life and Myself translated by Dorothy Emmrich New York Brentano s 1930 Saint Augustine New York Harcourt Brace and Co 1930 Gog translated by Mary Prichard Agnetti New York Harcourt Brace and Co 1931 Dante Vivo New York The Macmillan Company 1935 The Letters of Pope Celestine VI to All Mankind New York E P Dutton amp Co Inc 1948 Florence Flower of the World Firenze L Arco 1952 with Ardengo Soffici and Piero Bargellini Michelangelo his Life and his Era New York E P Dutton 1952 The Devil Notes for Future Diabology New York E P Dutton 1954 London Eyre amp Spottiswoode 1955 Nietzsche An Essay Mount Pleasant Mich Enigma Press 1966 The Circle is Closing In Lawrence Rainey ed Futurism An Anthology Yale University Press 2009 Vibrani statti Philosophy in Italy 25 grudnya 2015 u Wayback Machine The Monist 8 4 July 1903 pp 553 585 What Pragmatism is Like Popular Science Monthly Vol LXXI October 1907 pp 351 358 The Historical Play The Little Review 6 2 pp 49 51 Ignoto 7 bereznya 2022 u Wayback Machine The New Age 26 6 1919 p 95 Buddha 13 listopada 2021 u Wayback Machine The New Age 26 13 1920 pp 200 201 Rudolph Eucken The Open Court 38 5 May 1924 pp 257 261 Opovidannya The Debt of a Day The International 9 4 1915 pp 105 107 The Substitute Suicide The International 10 5 1916 pp 148 149 Four Hundred and Fifty Three Love Letters The Stratford Journal 3 1 1918 pp 9 12 The Beggar of Souls The Stratford Journal 4 1919 p 59 64 Life The Vanishing Mirror Vanity Fair 13 6 1920 p 53 Don Juan s Lament Vanity Fair 13 10 1920 p 43 An Adventure in Introspection Vanity Fair 13 10 1920 p 65 Having to do with Love and Memory Vanity Fair 14 2 1920 p 69 For no Reason Vanity Fair 14 3 1920 pp 71 116 The Prophetic Portrait Vanity Fair 14 4 1920 p 73 The Man who Lost Himself Vanity Fair 14 5 1920 p 35 Hope Vanity Fair 14 6 1920 p 57 The Magnanimous Suicide Vanity Fair 15 1 1920 p 73 The Lost Day Vanity Fair 15 3 1920 pp 79 106 Two Faces in the Well Vanity Fair 15 4 1920 p 41 Two Interviews with the Devil Vanity Fair 15 5 1921 pp 59 94 The Bartered Souls Vanity Fair 15 6 1921 p 57 The Man Who Could Not be Emperor Vanity Fair 16 1 1921 p 41 A Man Among Men No More Vanity Fair 16 2 1921 p His Own Jailer The Living Age December 9 1922 Pallas and the Centaur Italian Literary Digest 1 1 April 1947 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Papini Dzhovanni Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Giovanni Papini Author is Dead Italian Philosopher 75 Who Wrote Life of Christ Won Prize for Study of Dante The New York Times July 9 1956 p 23 Hoehn Matthew 1948 Giovanni Papini 1881 In Catholic Authors Contemporary Biographical Sketches Newark N J St Mary s Abbey p 607 Boyd Ernest 1925 Giovanni Papini In Studies from Ten Literatures New York Charles Scribner s Sons p 167 Kunitz Stanley 1931 Giovanni Papini In Living Authors A Book of Biographies New York The H W Wilson company p 314 Bondanella Peter ed 2001 Papini Giovanni 1881 1956 9 lipnya 2021 u Wayback Machine Cassell Dictionary Italian Literature Continuum International Publishing Group p 422 Orlandi Daniela 2007 Papini 1881 1856 In Encyclopedia of Italian Literary Studies Paolo Puppa amp Luca Somigli eds Vol I Taylor amp Francis p 1347 Collins Joseph 1920 Giovanni Papini and the Futuristic Literary Movement in Italy In Idling in Italy Studies of Literature and of Life New York Charles Scribner s Sons pp 88 106 Clough Rosa Trillo 1961 Futurism The Story of a Modern Art Movement a New Appraisal New York Philosophical Library Sharkey Stephen amp Robert S Dombronski 1976 Revolution Myth and Mythical Politics The Futurist Solution Journal of European History 6 23 pp 231 247 Hofer Matthew 2011 Mina Loy Giovanni Papini and the Aesthetic of Irritation Paideuma 38 Orlandi Daniela 2007 p 1347 Hoehn Matthew 1948 p 607 Goldberg Isaac 1919 The Intellectual Ferment in Post Bellum Italy 19 listopada 2016 u Wayback Machine The Bookman Vol L No 2 p 158 1927 Religious Conversion a Bio Psychological Study London K Paul Trench Trubner amp Co ltd p 280 Livingston Arthur 1950 Papini Tells of his Intellectual Adventures In Essays on Modern Italian Literature New York S F Vanni pp 56 68 Giovanni Papini is the author of the Storia di Cristo The Story of Christ which marked his conversion to Catholicism But his conversion has not checked his output nor devitalized his art which continued as before in the tradition of Carducci His greatest novel is Un Uomo Finito A Man Finished one of the fundamental works of modern Italian fiction Papini s influence has been immense His proud spiritual impulses his restless ardour his wealth of new and provocative ideas and his crashing judgments have been a strong stimulus to the younger generation and have drawn to his side if only temporarily even writers of real independence Pirandello Luigi 1967 Italy In Tendencies of the Modern Novel Freeport N Y Books for Libraries Press Inc pp 130 131 Beckett Samuel 1934 Papini s Dante London Hodder and Stoughton Franzese Sergio 2004 Giovanni Papini 10 chervnya 2016 u Wayback Machine In John Lachs and Robert B Talisse ed American Philosophy An Encyclopedia Psychology Press p 562 Traversi D A 1939 Giovanni Papini and Italian Literature 4 veresnya 2017 u Wayback Machine Scrutiny 7 4 p 415 Hausmann Frank Rutger 2004 Dichte Dichter tage nicht Die Europaische Schriftsteller Vereinigung in Weimar 1941 1948 Frankfurt am Main Vittorio Klostermann p 210 Roberto Ridolfi Vita di Giovanni Papini 1987 p 211 212 The Spectator 17 serpnya 2014 u Wayback Machine 2 April 1993 p 24 Letter That Notorious Fake 9 lipnya 2021 u Wayback Machine The Independent 14 March 1994 The quotation occurs in an interview with an Italian journalist named Giovanni Papini It was published in 1951 in a volume of Papini s collected journalism entitled Il Libro Nero Nuovo Diario di Gog a copy of which is in the British Library That interview is a notorious fake According to Pierre Daix in his respected 1977 biography of Picasso the artist knew about II Libro Nero but ignored it until 1955 when it was used against him by Franco s government Because Picasso was a communist and this was the height of the Cold War it was further disseminated by Nato intelligence At this point Picasso asked Daix to expose the whole affair which Daix did in a series of articles in Les Lettres Francaises between 1962 and 1965 In the biography Daix described the contents of II Libro Nero as imaginary interviews and false confessions Papini was not a fraud but a journalist who used the literary device of the pretend interview to write profiles of famous people including Kafka Tolstoy Freud Molotov Hitler Cervantes Goethe William Blake and Robert Browning Picasso never met Papini and never said the words Papini attributed to him The Spectator 17 serpnya 2014 u Wayback Machine 1 May 1998 p 27 Apology for a False Picasso Quote 25 kvitnya 2016 u Wayback Machine Life Vol LXVI No 2 January 17 1969 p 18B Pierre d Aix Les Lettres Francaises 12 18 Decembre 1963 Borges Jorge Louis 1975 Preface to Papini s Lo Specchio che Fugge Parma Milano Franco Maria Ricci Rep in Vanity Fair 15 2 1920 p 48 Rep in Italian Short Stories from the 13th to the 20th Centuries With an introduction by Decio Pettoello London J M Dent amp Sons Ltd 1932 The Copeland Translations Mainly in Prose from French German Italian and Russian Chosen and arranged with an introduction New York London Charles Scribner s Sons 1934 Biografiya chastkovo vzyata z vstupu do Goga Ettore Allodoli BibliografiyaBerghaus Gunter 2000 International Futurism in Arts and Literature Berlin Walter de Gruyter Colella E Paul 2005 Reflex Action and the Pragmatism of Giovanni Papini The Journal of Speculative Philosophy 19 3 pp 187 215 Filippis M de 1944 Giovanni Papini The Modern Language Journal 28 4 pp 352 364 Gironella Jose Maria 1958 The Death and Judgment of Giovanni Papini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Modern Age 2 3 pp 240 250 Giuliano William P 1946 Spiritual Evolution of Giovanni Papini Italica 23 4 pp 304 311 Golino Carlo L 1955 Giovanni Papini and American Pragmatism Italica 32 1 pp 38 48 James William 1906 G Papini and the Pragmatist Movement in Italy 22 zhovtnya 2021 u Wayback Machine The Journal of Philosophy Psychology and Scientific Methods 3 13 pp 337 341 Phelps Ruth Shepard 1923 The Poet in Papini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine The North American Review Vol CCXVII No 811 pp 834 843 Phillips Charles 1921 A Prophet in Italy 7 sichnya 2022 u Wayback Machine Catholic World Vol CIV pp 210 219 Prezzolini Giuseppe 1922 Giovanni Papini 7 sichnya 2022 u Wayback Machine Broom 1 3 pp 239 248 Riccio Peter M 1938 Giovanni Papini 7 sichnya 2022 u Wayback Machine In Italian Authors of Today New York S F Vanni Inc pp 87 96 Waterfield Lina 1921 Giovanni Papini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine The Living Age No 4016 pp 788 789 Wilson Lawrence A 1961 A Possible Original of Papini s Dottor Alberto Rego Italica 38 4 pp 296 301 Wohl Robert 2009 The Generation of 1914 Harvard University Press Perekladi tvoriv Papini inozemnimi movami Prezzolini Giuseppe 1915 Discorso su Giovanni Papini Firenze Libreria Della Voce Fondi Renato 1922 Un costruttore Giovanni Papini Firenze Vallecchi Ridolfi Roberto 1957 Vita di Giovanni Papini Milano A Mondadori 1957 Edizioni di Storia e Letteratura 1996 Horia Vintilă 1963 Giovanni Papini Paris Wesmael Charlier Castelli Eugenio amp Julio Chiappini 1971 Diez Ensayos sobre Giovanni Papini Santa Fe Argentina Ediciones Colmegna Fuente Jaime de la 1970 Papini Una Vida en Busca de la Verdad Madrid E P E S A Righi Lorenzo 1981 Giovanni Papini Imperatore del Nulla 1881 1981 Firenze Tip Sbolci Fantino Giuseppe 1981 Saggio su Papini Milano Italia Letteraria Frangini Giovanni 1982 Papini Vivo Palermo Thule Invitto Giovanni 1984 Un Contrasto Novecentesco Giovanni Papini e la Filosofia Lecce Ed Milella Di Biase Carmine 1999 Giovanni Papini L Anima Intera Napoli Edizioni Scientifiche Italiane Richter Mario 2005 Papini e Soffici Mezzo Secolo di Vita Italiana 1903 1956 Florence Le Lettere Arnone Vincenzo 2005 Papini un Uomo Infinito Padova Messaggero Castaldini Alberto 2006 Giovanni Papini la Reazione alla Modernita Firenze Leo S Olschki De Paulis Dalembert Maria Pia 2007 Giovanni Papini Culture et Identite Toulouse Presses de l Universite du Mirail Di Giovanni Antonino 2009 Giovanni Papini Dalla Filosofia Dilettante al Diletto della Filosofia Roma Acireale Bonanno PosilannyaWorks by or about Giovanni Papini at Internet Archive L Anima Magazine May 1911 Petri Liukkonen Giovanni Papini 25 grudnya 2019 u Wayback Machine Books and Writers A website about Giovanni Papini in Italian 21 kvitnya 2019 u Wayback Machine A list of Papini s books translated in English 16 travnya 2021 u Wayback Machine http www isfdb org cgi bin ea cgi 108031 24 zhovtnya 2020 u Wayback Machine fr Tvori Dzhovanni Papini v italijskij bazi fantastiki www catalogovegetti com 8 travnya 2016 u Wayback Machine ital

Дата публікації:
Топ