Джек Стейнбергер

|Знамениті учні= |Ім'я=

Джек Стейнбергер
Jack Steinberger
Ім'я при народженні	нім. Hans Jakob Steinberger
Народився	25 травня 1921(1921-05-25) (103 роки) Бад-Кіссінген, Німеччина
Помер	12 грудня 2020(2020-12-12)^[1] (99 років) Женева, Швейцарія
Країна	Німеччина  США  Швейцарія
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Чиказький університет Іллінойський технологічний інститут ^d
Галузь	фізика
Заклад	Колумбійський університет CERN Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий керівник	Едвард Теллер
Аспіранти, докторанти	Мелвін Шварц
Членство	Національна академія дей-Лінчей Гайдельберзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Європейська академія^[2] Національна академія наук США
Діти	^d ^d
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1988)
Джек Стейнбергер у Вікісховищі

Джек Стейнбергер (англ. Jack Steinberger; 25 травня 1921, Бад-Кіссінген, Німеччина — 12 грудня 2020) — американський фізик, професор, лауреат Нобелівської премії з фізики (1988) за відкриття і дослідження нейтрино і антинейтрино.

Життєпис

Народився в Німеччині. У 1935 році сім'я Стейнбергер емігрувала в США. Там закінчив Чиказький університет, отримавши ступінь бакалавра 1942 року. Потім до 1945 року працював у радіаційній лабораторії Массачусетського технологічного інституту, займаючись дослідженням фізики елементарних частинок. У 1948 році захистив докторську дисертацію з теми дослідження мюонів (мю-мезонів) у космічних променях і відкриття явища розпаду мюонів на електрон, позитрон, нейтрино і антинейтрино.

У 1949—1950 рр. Джек Стейнбергер — на посаді професора Каліфорнійського університету в Берклі. У 1950—1968 рр. — професор Колумбійського університету. Став членом Гайдельберзької академії наук.

У 1962 році Стейнбергер спільно з Леоном Ледерманом і Мелвіном Шварцем вперше ідентифікував нейтрино не в космічних променях, а в отриманих в лабораторних умовах променях високої енергії. Продовжуючи потім удосконалювати техніку експерименту з нейтрино Стейнбергер відкрив існування двох різних видів нейтрино і антинейтрино — електронного і мюонного, що значно розширило уявлення про будову речовини. У 1968—1986 — провідний науковий співробітник, а потім науковий керівник і директор Європейського центру ядерних досліджень у Швейцарії (ЦЕРН). З 1986 року веде наукову та викладацьку роботу в Італії.

У 1988 році Стейнбергер, спільно з Леоном Ледерманом і Мелвіном Шварцем, був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Примітки

1. https://www.mainpost.de/regional/bad-kissingen/erinnerungen-an-einen-besonderen-kissinger-art-10542391
2. https://www.ae-info.org/ae/User/Steinberger_Jack

Література

• Лауреати Нобелівської премії, енциклопедія, т. 1-2, Москва, Прогрес, 1992
• Коротка єврейська енциклопедія, т. 1-11, Єрусалим, 1976—2005
• Великий енциклопедичний словник, Москва, БРЕ, 1997
• Всесвітній біографічний енциклопедичний словник, Москва, БРЕ, 1998
• С. А. Фрідман, Євреї-лауреати Нобелівської премії, Короткий біографічний словник, Дограф, Москва, 2000,

Посилання

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] (англ.)
• Дж. Штейнбергер. «Експерименти з пучками нейтрино високих енергій». Нобелівська лекція [ 13 вересня 2013 у Wayback Machine.], УФН, тому 160, випуск 10, жовтень 1990