Даніеле Ганзер

Даніеле Ганзер (нар.. 29 серпня 1972 року, Лугано, Тічино, Швейцарія) — швейцарський історик, публіцист та конспіролог.

Даніеле Ганзер
нім. Daniele Ganser
Народився	29 серпня 1972(1972-08-29)^[1]^[2]^[3] (52 роки) Лугано, Тічино, Швейцарія^[4]
Місце проживання	Базель-Штадт
Країна	Швейцарія
Діяльність	історик Нового часу, письменник, письменник-документаліст, лектор, історик, публіцист, подкастер
Alma mater	Базельський університет Амстердамський університет ^d ^d (1992)
Галузь	політична історія^[5], військова історія^[5], воєнна політика^[5], ^d^[5], глобалізація^[5], права людини^[5] і теорія змови^[5]
Заклад	^d Федеральна вища технічна школа Цюриха Базельський університет Університет Санкт-Галлена
Науковий ступінь	ліценціат (1998) і доктор філософії (2001)
Науковий керівник	^d
Членство	^d^[6]
Батько	^d^[7]
Нагороди	^d (2015) ^d (26 березня 2019) Q96694949? (29 січня 2020) ^d (2023)
Особ. сторінка	danieleganser.ch
Даніеле Ганзер у Вікісховищі

Найбільш відомий завдяки книзі «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі» (з передмовою історика Георга Крейса 2004), в якій, зокрема, обговорюється операція «Гладіо» і глава «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна .

Життєпис

Даніеле Ганзеранродився 29 серпня 1972 року в Лугано в родині пастора Готфріда Ганзера (1922—2014) і його дружини Жаннет.

Дванадцять років навчався у Вальдорфській школі, де навчання велося за антропософською педагогікою Рудольфа Штайнера, а потім перейшов до Гольбейнської гімназії яку закінчив у 1992 році, отримавши атестат зрілості і відправившись на військову службу .

Потім навчався в Базельському університеті, Амстердамському університеті і Лондонській школі економіки, де вивчав давню та нову історію, філософію та англійську мову зі спеціалізацією міжнародні відносини . У 1998 році отримав ліценціат, закінчивши факультет гуманітарних наук Базельського університету, проводячи дослідження в Базельському університеті і Лондонській школі економіки . Його науковим керівником був Юсси Ханхімякі . У 2000—2001 роках під науковим керівництвом Георга Крейса в Базельському університет Даніеле Ганзер підготував і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора в галузі філософії (нім. Doktor der Philosophie insigni cum laude на тему «Операція „Гладіо“ в Західній Європі і Сполучених Штатах» . Ганзер мав намір пройти габілітацію у Швейцарській вищій технічній школі Цюріха і Базельському університеті, захистивши дисертацію «Пік нафти» . Однак, як стверджує в своїй книзі «Змова! Фанатична полювання за злом у світі» журналіст і письменник Роже Шавинський, Крейс та інші професори, до яких звертався здобувач, вирішили, що в представленому вигляді робота не повною мірою відповідає науковим стандартам

З 2001 по 2003 роки Ганзер відповідав за міжнародні відносини і політичний аналіз у Цюріхському аналітичному центрі Avenir Suisse .

У 2003 році був членом Консультативної ради Міністерства закордонних справ Швейцарії з громадянського миру і прав людини .

У 2003—2006 роках Даніеле Ганзер працював старшим науковим співробітником Центр з вивчення питань безпеки Швейцарської вищої технічної школи Цюріха . За словами Ганзера, у 2006 році ректор університету написав йому лист в якому сказав, що виступи і дослідження Гасера кидають тінь на репутацію навчального закладу, тому трудовий договір не був продовжений.

У 2006 році спільно з іншими вченими заснував швейцарське відділення Асоціації з вивчення пікової нафти і газу (ASPO), де до 2012 року був членом правління.

З 2007 по 2010 роки Даніеле Ганзер працював викладачем історичного факультету Базельського університету, де також брав участь в проекті дослідження «піку нафти» . До числа його наукових інтересів входили «Міжнародна новітня історія з 1945 року», «Таємна війна і геостратегія», «Таємні служби і спеціальні служби», «Пік нафти і ресурсні війни» та «Бізнес і права людини» .

У 2011 році він став засновником і очолив «Швейцарський інститут миру і дослідження енергетики», що займається питаннями державного тероризму і відновлюваної енергії .

У 2012—2017 роках викладав критичне мислення в інституті при Університеті Санкт-Галлена . Також там вів разом з Рольфом Вюстенхагеном курс з історії та майбутнього енергетичних систем .

Російсько-українська війна

Ганзер поширює наратив російського державного уряду про те, що розширення НАТО на схід порушило обіцянку Заходу та поставило Росію під тиск. Протести Євромайдану в Україні в 2013/2014 не були продемократичним рухом, а були організовані «американськими акторами», щоб привести до влади прозахідного бізнесмена Петра Порошенка. Про це Ганзер також заявив на російському пропагандистському порталі Sputnik у 2015. Російсько-українську війну 2014 він трактує як можливу проксі-війну з боку США. Він продовжує дотримуватись цієї точки зору після російського вторгнення в Україну в 2022 році, в тому числі в російських пропагандистських ЗМІ, таких як RT. Його анонс лекції на тему "Чому почалася війна в Україні?" жодного разу не згадав Росію-агресора, а шість разів США.

Віце-прем’єр-міністр і міністр оборони Люксембургу Франсуа Бауш у листопаді 2022 року розкритикував: інтерпретація Ганзером Євромайдану як перевороту та причини війни була «фальсифікацією історії». Ганзер припускає, що переговори також мали відбутися з Гітлером, і прирівнює демократично обраних політиків до таких деспотів, як Володимир Путін.

Історики Східної Європи Франциска Девіс, Клаус Гезтва, Юлія Обертрайс, Мартіна Вінклер і Фрітьоф Беньямін Шенк відкидають тези Ганзера про війну Росії проти України як неспроможні, сумнівні та такі, що переймають російську державну пропаганду. За словами Шенка, Ганзеру бракує «технічної експертизи» з цього питання; він ніколи не досліджував Східну Європу.

Секретні армії НАТО

У 2004 році Даніеле Ганзер опублікував книгу, «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі», в якій стверджує, що підрозділи Гладіо тісно співпрацювали з НАТО і ЦРУ та були відповідальні за теракти проти цивільного населення Італії. Офіційно США відкидають ці звинувачення. Маркус Лінден каже: під гаслом дослідження миру він розпалює антиамериканізм, на той час як він представляє Росію як односторонній позитив.

9/11 та американська Імперія

Даніеле Ганзер написав главу «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна. У ній Ганзер сумнівається, що «Аль-Каїда» стоїть за атаками 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Також в своєму виступі у травні 2017 року в Тюбінгені (Німеччина) він звернув увагу на невідповідності щодо висвітлення засобами масової інформації подій 11 вересня 2001 року. У центрі його критики знаходиться WTC 7 (7-й корпус Всесвітнього торгового центру, англ. World Trade Center 7, скор. WTC 7), флігель вежі-близнюка, який впав, хоча він не був вражений ніякими літаками. «У нас є три вежі і два літаки, WTC 7 падає симетрично, це був вогонь або знесення», — сказав Даніель Ганзер

Він також ставить під сумнів висновки комісії 9/11, він заявляє, що «офіційна версія подій 11 вересня, викладена у висновках комісії, не заслуговують на довіру». Наприклад, Курт Спіллманн, заслужений професор політики безпеки в ETH, класифікував свого колишнього колегу Гансера як «спокусника і спекулянта».

Наукові праці

• Reckless Gamble-The Sabotage of the United Nations in the Cuban Conflict and the Missile Crisis of тисяча дев'ятсот шістьдесят-дві. University Press of the South, New Orleans, December 2000,
• Der Alleingang-Die Schweiz 10 Jahre nach dem EWR-Nein. (Uwe Wagschal, Daniele Ganser, Hans Rentsch) Orell Füssli, December 2002
• NATO's Secret Armies: Operation Gladio and Terrorism in Western Europe. Cass, London 2004.
• Peak Oil: Erdöl im Spannungsfeld von Krieg und Frieden. In: Phillip Rudolf von Rohr, Peter Walde, Bertram Battlog (Hrsg.): Energie. vdf Hochschulverlag an der ETH Zürich, Zürich 2009
• «America is Addicted to Oil»: USSecret Warfare and Dwindling Oil Reserves in the Context of Peak Oil and 9/11. In: Eric Wilson (Hrsg.): The Dual State: Parapolitics, Carl Schmitt and the National Security Complex. Ashgate 2012, (4. Kapitel)
• Europa im Erdölrausch: Die Folgen einer gefährlichen Abhängigkeit. Orell Füssli, Zürich 2012.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
3. Babelio — 2007.
   d:Track:Q2877812
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #132802511 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
6. https://www.rubikon.news/artikel/friedensnobelpreis-2-0
7. https://www.google.de/books/edition/Imperium_USA/9GnWDwAAQBAJ?hl=de&gbpv=1&dq=gottfried+ganser&pg=PT10&printsec=frontcover
8. Alles, nur nicht die Wahrheit: Ein Abend unter Verschwörungstheoretikern. Neue Zürcher Zeitung (нім.). 8 квітня 2023.
9. Scheidegger L. Daniele Ganser. Ein ehemaliger Schüler im Portrait und Interview. // Jahrbuch Gymnasium Leonhard 2009/2010. S. 52 f.
10. Daniele Ganser: NATO-Geheimarmeen in Europa. 2. Auflage, Zürich 2008, S. 9 f. (Vorwort von Georg Kreis)
11. Maurer A. Verschwörungsstar verliert Lehrauftrag: Auch Uni St. Gallen lässt Daniele Ganser fallen. [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Basellandschaftliche Zeitung, 09.04.2018
12. Christian Maurer, Andrea Bleicher:. .
13. Profil: Daniele Ganser // Historisches Seminar Basel
14. Handelsregister des Kantons Basel-Stadt. Eintrag CHE-360.989.239 vom 6. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] Juni 2011.
15. Lehrveranstaltungen im Center for Energy Innovation, Governance and Investment (EGI-HSG) [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Universität St. Gallen
16. Daniele Ganser: Darum ist er so gefährlich (нім.). 9 лютого 2023. Процитовано 19 лютого 2023.
17. Andreas Maurer (14 лютого 2015). Die Ganser-Verschwörung. . Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 7 серпня 2022.
18. Der Abgedriftete und die Promis – Daniele Ganser führt zahlreiche Toppolitiker als «Partner» (нім.). Процитовано 19 лютого 2023.
19. "Verschwörungsguru" und Putin-Versteher Daniele Ganser: Grüne wollen Vortrag verhindern (нім.). 21 січня 2023. Процитовано 19 лютого 2023.
20. "Das ist Geschichtsverfälschung" (фр.). 14 листопада 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
21. Daniele Ganser an Steiner-Schule: «Brandgefährlich, einen solchen ‹Wissenschaftler› an Schule einzuladen» (нім.). 3 червня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
22. Historiker Daniele Ganser begeistert mit Verschwörungen [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], Вельт, 8 июня 2018 г
23. Medial vermittelte Feindbilder und die Anschläge vom 11. September 2001 — Vortrag von Daniele Ganser — YouTube
24. Рейнхард Мейер: Verschwörungstheorien: Ganser, Trump, Putin und andere [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.], Журнал 21, 09.04.2018
25. /Energie_1256554366.html Energie. Danieleganser.ch. Процитовано 18 липня 2016.^{[недоступне посилання з Сентябрь 2018]}

Посилання

• Publikationen von und über Daniele Ganser im Katalog Helveticat der Schweizerischen Nationalbibliothek
• Бібліографія. Даніеле Ганзер // Німецька національна бібліотека
• Kurzbiografie und Rezensionen zu Werken von Daniele Ganser [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] bei perlentaucher.de
• Даніеле Ганзер на сайті IMDb (англ.)
• Лекції Даніеле Ганзера з перекладом російською мовою:
  • О США, образах врага и роли СМИ в их формировании на YouTube ,
  • Принцип «разделяй и властвуй» на примере Турции на YouTube ,
  • Скрытое ведение войны — взгляд за кулисы политики власти на YouTube .
• Домашня сторінка Даніеле Ганзера [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] .
• Swiss Institute for Peace and Energy Research (SIPER) [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] — інститут організований Ганзером.