Антропософія

Антропосо́фія (грец. ανθρωπος — людина і σοφια — мудрість) — релігійно-містичне вчення про людину, за яким вона розвиваючи приховані в ній божествені здібності, здатна досягти духовного панування над природою. Виокремилося з теософії в період Першої світової війни.

Розуміє себе як теорію пізнання. Засновник антропософії — німецький філософ-містик Рудольф Штайнер (*1861—†1925).

Послідовники антропософії твердять, що у людини є особливі «надприродні якості», які дають їй можливість вступати у пряме спілкування з існуючим світом духів.

Згідно з антропософією, фізичний світ являє собою лише часткове відображення духовного світу, який і керує всім через духовні істоти і сили. Повне єство людини складається з трьох частин: тіла, душі та духу, кожна з яких в свою чергу розподіляється на три ступені. Духом людини управляє закон перевтілення. В окремому житті людський дух виявляє самого себе з урахуванням досвіду своїх минулих переживань на пройденому життєвому шляху. Тілом управляє закон наслідування, душею — створена нею самою доля. Після смерті зв'язок духу і душі зберігається доти, поки душа не розлучиться зі своєю прихильністю до фізичного буття.

На основі антропософії Рудольфом Штайнером була заснована вальдорфська педагогіка, , основи тричленної соціального облаштування суспільства, евритмія і багато іншого.

Див. також

• Вальдорфська педагогіка
• Гетеанум
• Юліан Констянтинович Шуцький
• (Ісус Христос у вченні антропософії)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Г. Шалашенко. Антропософія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .

Посилання

• Антропософія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

1. Антропософія // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 14.