Феофан Фарнейович Давітая груз თეოფანე დავითაია нар 15 вересня 1911 19110915 Екі пом 29 червня 1979 Тбілісі радянський г

Феофан Фарнейович Давітая (груз. თეოფანე დავითაიაнар. 15 вересня 1911(19110915), Екі — пом. 29 червня 1979, Тбілісі) — радянський географ, агрометеоролог і кліматолог. Доктор сільськогосподарських наук з 1951 року, академік АН Грузинської РСР з 1960 року.

Феофан Фарнейович Давітая
груз. თეოფანე დავითაია

Народився	15 вересня 1911(1911-09-15) Екі, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер	29 червня 1979(1979-06-29) (67 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Місце проживання	Грузія
Країна	Російська імперія Грузинська Демократична Республіка СРСР
Діяльність	географ, кліматолог
Alma mater	Тбіліський державний університет
Галузь	географія, кліматологія і агрометеорологія
Заклад
Посада	директор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Вчителі	Джавахішвілі Олександр Миколайович
Членство	Грузинська національна академія наук
Партія	КПРС
Війна	Друга світова війна
Нагороди	^d (1966) ^d (1971) Q65158091?

Біографія

Народився 15 вересня 1911 року в селі Екі (тепер муніципалітет Сенакі, мхаре Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія). У 1927 році закінчив середню школу в Поті. 1932 року закінчив Всесоюзний інститут субтропічних культур в Тбілісі. Член ВКП(б) з 1939 року. У 1932—1962 роках — на науково-дослідній і викладацькій роботі, зокрема у Всесоюзному інституті рослинництва та Агрогідрометеорологічному інституті (обидва в Ленінграді). Брав участь у Другій світовій війні. Від 1962 року і до смерті — директор . У 1970—1979 роках — президент ; у 1972—1979 роках — віцепрезидент Міжнародного географічного союзу.

Помер в Тбілісі 29 червня 1979 року.

Наукова діяльність

Працював в області загальної сільськогосподарської кліматології, агрометеорології, географії сільського господарства з проблем захисту і перетворення природи. Велика заслуга Давітая належить у теоретичному обґрунтуванні методів боротьби з несприятливими умовами клімату і погоди. Розробив методику агрокліматичного районування та сільськогосподарської оцінки клімату, вивчив кліматичні зони винограду в СРСР. Автор понад 300 наукових праць, у тому числі 12 монографій. Серед робіт:

Климатические зоны винограда в СССР. Москва; Ленинград, 1938;
Климатические зоны винограда в СССР. — 2-е изд. — Москва, 1948;
Климат и качество вин на Южном берегу Крыма // Виноделие и виноградарство СССР. 1947. № 11;
Микроклиматические особенности Южного берега Крыма // Там само. 1948. № 5;
Исследование климатов винограда в СССР и обоснование их практического использования. — М.—Л., 1952;
Климатические показатели сырьевой базы виноградовинодельческой промышленности // Тр. ВНИИ винограда и вина «Магарач». 1959. Т. 6, вып. 1;
Атмосфера и биосфера — прошлое, настоящее, будущее. — Л., 1975.

Відзнаки

(1966);
Державна премія СРСР (1973, 1978);
(1971);
Нагороджений:
- орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (21 жовтня 1944);
- двома орденами Червоної Зірки (28 липня 1943 і 16 червня 1945);
- двома орденами «Знак Пошани»;
- медаллю «За оборону Ленінграда» (22 грудня 1942);
- медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9 травня 1945).

Примітки

Память народа [ 29 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

[1] Память народа [ 29 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)