Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Давид Дадіані (груз. დავით დადიანი; 23 січня 1813 — 30 серпня 1853) — мтаварі Мегрелії у 1846—1853 роках.
| Давид Дадіані | |
|---|---|
| груз. დავით დადიანი | |
 | |
| Народився | 26 січня 1813 d, Зуґдідський муніципалітет, Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія |
| Помер | 30 серпня 1853 (40 років) ·малярія |
| Поховання | Мартвілі |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання | генерал-майор |
| Рід | Дадіані |
| Батько | Леван V Дадіані |
| Мати | Q119850825? |
| У шлюбі з | Чавчавадзе Катерина Олександрівна |
| Діти | Ніко I Дадіані, Саломе Давидівна Дадіані і Дадіані Андрій Давидович |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з Другої династії Дадіані (Чіковані-Дадіані). Старший син мтаварі Левана V і княгині Марти Церетелі. Народився 1813 року в родинному маєтку Чкадуаши (поблизу Зугдіді).
Виховувався під керівництвом російських генералів князя В. О. Бебутова і барона Г. В. Розена. У 1829 році зарахований корнетом до Козацького лейб-гвардії полку, в якому дослужився до чину полковника.
1831 року імператорським указом Давида було визнано спадкоємцем трону Мегрелії. 1834 року призначається батьком керівником цивільної адміністрації. Проте спротив знаті й чиновництва, а також не бажання самого Левана V змінювати давні правила призвели до відставки Давида, що повернувся до Тіфлісу.
1840 року під тиском загального невдоволення Леван V передав синові усю владу в Мегрелії, залишивши собі лише титул. 1841 року Давид відправив війська на допомогу росіян з придушення повстання в Гурії. В наступні роки допомагав приборкувати гірські абхазькі племена та споруджувати берегові укріплення. 1845 року отримав звання генерал-майора.
Водночас намагався здійснити необхідні реформи для поліпшення фінансового й загальноекономічного стану Мегрельського князівства, оскільки скарбниця була розкрадена, усюди панували анархія і безлад. Він розділив князівство на округи, на чолі яких було поставлено представників родовитої знаті. На основі «Положення про управління Закавказьким краєм» 1842 року їм було складено керівництво з управління новоствореними округами. Також встановив змінюваність 12 суддів і призначив платню за виконання суддівських повноважень, яку повинні були платити до князівської скарбниці. Такі дії дозволили наповнити скарбниці, внаслідок чого на момент смерті Давида в ній було 1 млн карб.
Панування
1846 року після смерті батька став офіційно мтаварі Мегрелії. Успадкував суперечку з Михайлом, мтаварі Абхазії, через володіння Самурзакано. 1847 року рішенням російського уряду Самурзакано було передано до складу Кутаїської губернії. Як компенсасію Дадіані отримав 25 тис. карб.
Він продовжив реформи, звернувши увагу на місцеву церковну організацію. Давид I звільнив біле духовенство князівства від кріпацтва. До нього священики відбували особисті та поземельні повинності нарівні з іншими селянами. Крім того, він переконав архієпископа Чкондидського замінити побори натурою і панщину на грошову. Внаслідок чого кожен селянський будинок єпископських маєтків був обкладений 3 карбованцями, і архієпископ став отримувати до 12 тис. карб. на рік. Потім Давид запропонував вносити ці кошти зі своєї скарбниці на користь архієпископа, а всі його маєток записати до свого спадку. Втім це вдалося реалізувати вже за наступного архієпископа Феофана.
Князь скасував інститут посагу, покращив цивільну інфраструктуру та запровадив щорічні стипендії для близько 10 підданих для отримання професійної освіти в Тіфлісі. Також допоміг заснувати кілька підприємств, зокрема шовкову фабрика в Зугдіді та винокурні у Зугдіді та Салхіно.
Невдоволення на його жорстке правління і зміну звичних порядків зростало серед різних шарів населення, яке приборкувалося жорстокими заходами. Проте ситуація в князівстві дедалі більше загострювалася. Російський уряд через князя Михайла Воронцова запропонував Дадіані за грошову винагороду за відмову від влади. Натомість Давид зажадав залишити за ним всі його маєтки і видати йому одноразово 30 тис. червінців. Ця вимога не була задоволена і князю було дано зрозуміти, що жорстокий спосіб правління спричинить за собою скасування його автономії. Давид зрозумів небезпеку свого становища і пом'якшив методи правління.
У 1849 році Давид I при власному палаці заснував музей старожитностей. Помер 1853 року від малярії в маєтку Горді. Поховано в Мартвілсьькому монастирі. Йому спадкував старший син Ніколоз.
Родина
1. Дружина — Дареджан, донька Ціоха Дадешкелані, князя Сванетії
дітей не було
2. Дружина — Катерина, донька князя Олександра Чавчавадзе
Діти:
Джерела
- Assiatiani, Nodar; Bendianachvili, Alexandre. Histoire de la Géorgie. París: Harmattan, 1997. .
- Rayfield, Donald (2012). Edge of Empires: A History of Georgia. London: Reaktion Books. p. 289. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
David Dadiani gruz დავით დადიანი 23 sichnya 1813 30 serpnya 1853 mtavari Megreliyi u 1846 1853 rokah David Dadianigruz დავით დადიანიNarodivsya26 sichnya 1813 1813 01 26 d Zugdidskij municipalitet Samegrelo Zemo Svaneti GruziyaPomer30 serpnya 1853 1853 08 30 40 rokiv malyariyaPohovannyaMartviliDiyalnistvijskovosluzhbovecVijskove zvannyageneral majorRidDadianiBatkoLevan V DadianiMatiQ119850825 U shlyubi zChavchavadze Katerina OleksandrivnaDitiNiko I Dadiani Salome Davidivna Dadiani i Dadiani Andrij Davidovich Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z Drugoyi dinastiyi Dadiani Chikovani Dadiani Starshij sin mtavari Levana V i knyagini Marti Cereteli Narodivsya 1813 roku v rodinnomu mayetku Chkaduashi poblizu Zugdidi Vihovuvavsya pid kerivnictvom rosijskih generaliv knyazya V O Bebutova i barona G V Rozena U 1829 roci zarahovanij kornetom do Kozackogo lejb gvardiyi polku v yakomu dosluzhivsya do chinu polkovnika 1831 roku imperatorskim ukazom Davida bulo viznano spadkoyemcem tronu Megreliyi 1834 roku priznachayetsya batkom kerivnikom civilnoyi administraciyi Prote sprotiv znati j chinovnictva a takozh ne bazhannya samogo Levana V zminyuvati davni pravila prizveli do vidstavki Davida sho povernuvsya do Tiflisu 1840 roku pid tiskom zagalnogo nevdovolennya Levan V peredav sinovi usyu vladu v Megreliyi zalishivshi sobi lishe titul 1841 roku David vidpraviv vijska na dopomogu rosiyan z pridushennya povstannya v Guriyi V nastupni roki dopomagav priborkuvati girski abhazki plemena ta sporudzhuvati beregovi ukriplennya 1845 roku otrimav zvannya general majora Vodnochas namagavsya zdijsniti neobhidni reformi dlya polipshennya finansovogo j zagalnoekonomichnogo stanu Megrelskogo knyazivstva oskilki skarbnicya bula rozkradena usyudi panuvali anarhiya i bezlad Vin rozdiliv knyazivstvo na okrugi na choli yakih bulo postavleno predstavnikiv rodovitoyi znati Na osnovi Polozhennya pro upravlinnya Zakavkazkim krayem 1842 roku yim bulo skladeno kerivnictvo z upravlinnya novostvorenimi okrugami Takozh vstanoviv zminyuvanist 12 suddiv i priznachiv platnyu za vikonannya suddivskih povnovazhen yaku povinni buli platiti do knyazivskoyi skarbnici Taki diyi dozvolili napovniti skarbnici vnaslidok chogo na moment smerti Davida v nij bulo 1 mln karb Panuvannya 1846 roku pislya smerti batka stav oficijno mtavari Megreliyi Uspadkuvav superechku z Mihajlom mtavari Abhaziyi cherez volodinnya Samurzakano 1847 roku rishennyam rosijskogo uryadu Samurzakano bulo peredano do skladu Kutayiskoyi guberniyi Yak kompensasiyu Dadiani otrimav 25 tis karb Vin prodovzhiv reformi zvernuvshi uvagu na miscevu cerkovnu organizaciyu David I zvilniv bile duhovenstvo knyazivstva vid kripactva Do nogo svyasheniki vidbuvali osobisti ta pozemelni povinnosti narivni z inshimi selyanami Krim togo vin perekonav arhiyepiskopa Chkondidskogo zaminiti pobori naturoyu i panshinu na groshovu Vnaslidok chogo kozhen selyanskij budinok yepiskopskih mayetkiv buv obkladenij 3 karbovancyami i arhiyepiskop stav otrimuvati do 12 tis karb na rik Potim David zaproponuvav vnositi ci koshti zi svoyeyi skarbnici na korist arhiyepiskopa a vsi jogo mayetok zapisati do svogo spadku Vtim ce vdalosya realizuvati vzhe za nastupnogo arhiyepiskopa Feofana Knyaz skasuvav institut posagu pokrashiv civilnu infrastrukturu ta zaprovadiv shorichni stipendiyi dlya blizko 10 piddanih dlya otrimannya profesijnoyi osviti v Tiflisi Takozh dopomig zasnuvati kilka pidpriyemstv zokrema shovkovu fabrika v Zugdidi ta vinokurni u Zugdidi ta Salhino Nevdovolennya na jogo zhorstke pravlinnya i zminu zvichnih poryadkiv zrostalo sered riznih shariv naselennya yake priborkuvalosya zhorstokimi zahodami Prote situaciya v knyazivstvi dedali bilshe zagostryuvalasya Rosijskij uryad cherez knyazya Mihajla Voroncova zaproponuvav Dadiani za groshovu vinagorodu za vidmovu vid vladi Natomist David zazhadav zalishiti za nim vsi jogo mayetki i vidati jomu odnorazovo 30 tis chervinciv Cya vimoga ne bula zadovolena i knyazyu bulo dano zrozumiti sho zhorstokij sposib pravlinnya sprichinit za soboyu skasuvannya jogo avtonomiyi David zrozumiv nebezpeku svogo stanovisha i pom yakshiv metodi pravlinnya U 1849 roci David I pri vlasnomu palaci zasnuvav muzej starozhitnostej Pomer 1853 roku vid malyariyi v mayetku Gordi Pohovano v Martvilskomu monastiri Jomu spadkuvav starshij sin Nikoloz Rodina1 Druzhina Daredzhan donka Cioha Dadeshkelani knyazya Svanetiyi ditej ne bulo 2 Druzhina Katerina donka knyazya Oleksandra Chavchavadze Diti Mariya 1840 1842 Nino 1841 1848 Levan 1842 1844 Nikoloz 1847 1903 mtavari Megreliyi Salome 1848 1913 druzhina princa Ashilya Sharlya Luyi Napoleona Myurata Andrij 1850 1910 general lejtenant Tamara 1853 1859 DzherelaAssiatiani Nodar Bendianachvili Alexandre Histoire de la Georgie Paris Harmattan 1997 ISBN 2 7384 6186 7 Rayfield Donald 2012 Edge of Empires A History of Georgia London Reaktion Books p 289 ISBN 978 1780230306