Гігрин алкалоїд належить до похідних піролідину У структурі молекули містить просте піролідинове кільце За звичайних умо

Гігрин — алкалоїд, належить до похідних піролідину. У структурі молекули містить просте піролідинове кільце. За звичайних умов гігрин є безбарвною рідиною. Добувається із коки — Erythroxelon Coca Lam.

Гігрин
Структурна формула гігрину	Просторова модель молекули гігрину
Назва за IUPAC	(R)-1-(1-метилпіролідин-2-ил)-пропан-2-он
Систематична назва	Гігрин
Ідентифікатори
Номер CAS	496-49-1
PubChem	440933
Номер EINECS	207-822-0
KEGG	C06179
ChEBI	CHEBI:46750
SMILES	CC(=O)C[C@H]1CCCN1C
InChI	1S/C8H15NO/c1-7(10)6-8-4-3-5-9(8)2/h8H,3-6H2,1-2H3/t8-/m1/s1
Номер Бельштейна	80977
Властивості
Молекулярна формула	C₈H₁₅NO
Молярна маса	141,21 г/моль
Молекулярна маса	141 а. о. м.
Зовнішній вигляд	рідина
Густина	0,935 г/см³
Т_кип	193–195 °C
Оптична активність [α]_D	1,30 °
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Примітки картки

Історія

Алкалоїд був відкритий вченими Валером і Лоссеном у 1862 році в листках однієї із різновидностей коки, відомої під назвою «куско». Ця рослина в дикому вигляді росте у Південній Америці.

У 1939 році гігрин був виділений Г. В. Лазур'євським із одного із видів [берізка|берізки] – Convolvus hammadae V. Petr.

Фізичні властивості

Гігрин — це безбарвна рідина з температурою кипіння 193—195 ºС при звичайному тиску або 92—94 ºС при тиску 20 мм. Проявляє слабкий лівий обертовий момент. Леткий з водяною парою.

Будова та хімічні властивості

Утворення оксиму з гігрину свідчить про те, що в його молекулі атом Оксигену знаходиться у вигляді карбонільної групи. Гігрин є сильною третинною основою.

При окисненні гігрину отримують кислоту складу $\mathrm {C_{6}H_{1}1O_{2}N}$ . Її називають гігриновою кислотою. При сухій перегонці вона розкладається на $\mathrm {CO_{2}}$ і N-метилпіролідин. Звідси стає зрозуміло, що ця кислота – це N-метилпіролідинкарбонова кислота:

Так як теоретично можливими є дві піроліднкарбонові кислоти – α і β, то будова гігринової кислоти залишалася невідомою поки її не добули синтетичним шляхом. Для цього з Na-малонового ефіру і $\mathrm {BrCH_{2}-CH_{2}-CH_{2}Br}$ було отримано бромпропіламіновий ефір, який за методом Зелінського–Фольгарта було перетворено в α-бромпохідне. Це похідне при дії метиламіну дало метиламід N-метил-α-α-піролідинкарбрнової кислоти. Омиленням останнього було отримано N-метил-α-піролідинкарбонова кислота, яка виявилась ідентичною з гігриновою

Порівнюючи між собою склад гігринової кислоти і гігрину, а також беручи до уваги кетонний характер останнього, легко передбачити, що цей алкалоїд повинен бути одним із кетонів, що відповідає гігриновій кислоті, а саме:

Питання будови гігрину було вирішено шляхом синтезу, який показав, що йому відповідає друга формула. Магнійорганічне похідне піролу дає при конденсації з епоксипропаном вторинний спирт:

При гідрогенізації цієї речовини отримують відповідне похідне піролідину. При дії на останнє формальдегіду відбувається цікава реакція, що полягає в одночасному метилюванні Нітрогену і окисненні спиртової групи в кетонну. При цьому утворюється основа, ідентична до гігрину (реакція К. Гесса):

Див. також

Примітки

Орехов А. П., Химия алкалоидов, 33 (1955) (рос.).
Орехов А. П., Химия алкалоидов, 34 (1955) (рос.).
Орехов А. П., Химия алкалоидов, 35 (1955) (рос.).

Джерела

Орехов А.П. Химия алкалоидов. — 2. — Москва : Академии наук СССР, 1955. — 864 с. — 6000 прим. (рос.)

[O33-1] Орехов А. П., Химия алкалоидов, 33 (1955) (рос.).

[O34-2] Орехов А. П., Химия алкалоидов, 34 (1955) (рос.).

[3] Орехов А. П., Химия алкалоидов, 35 (1955) (рос.).