Андрі́й Іва́нович Гудо́вич (рос. Андрей Иванович Гудович; нар. 1781 (або 1782) — пом. 20 травня 1867) — граф (з 5 травня 1797), воєначальник Російської імперії, генерал-майор (1812) і таємний радник. Син генерал-фельдмаршала Івана Гудовича та графині Прасковії Розумовської, онук останнього гетьмана України Кирила Розумовського.
Гудович Андрій Іванович | |
---|---|
Народився | 22 квітня 1782 |
Помер | 20 травня 1867 (85 років) Москва, Російська імперія |
Поховання | d |
Діяльність | військовослужбовець |
Учасник | Наполеонівські війни |
Роки активності | з 1797 |
Військове звання | генерал-майор |
Рід | Гудовичі |
Батько | Гудович Іван Васильович |
Мати | d |
Діти | d |
Нагороди | |
|
Біографія
На військову службу за тодішнім звичаєм Андрія Гудовича зарахували в дитинстві — 1 грудня 1783 року він був записаний сержантом лейб-гвардії Ізмайловського полку. Вже 25 грудня був переведений вахмістром у лейб-гвардії Кінний полк, а в січні 1795 отримав звання корнета. З 1797 — підпоручик, 1798 — поручик, 1799 — , 1801 — ротмістр і полковник, 20 листопада 1803 переведений в Уланський Його Імператорської Величності великого князя Костянтина Павловича полк. Учасник воєн — російсько-австро-французької 1805 року (особливо відзначився в битві під Аустерліцом, де ескадрон під його командуванням відбив 3 французькі пушки, хоча пізніше змушений їх полишити при відступі свого полку), російсько-шведської (1808—1809 років) (відзначився в боях при Куопіо та Улеаборзі), франко-російської 1812 року (отримав важке поранення в бою біля с. Шевардіно під час Бородінської битви), закордонних походів російської армії 1813—1814 років (зокрема був учасником знаменитих боїв при Бауцені та битви народів під Лейпцигом). 8 квітня 1809 очолив Орденський кирасирський полк. 16 грудня 1812 року йому присвоєно звання генерал-майора (зі старшинством від 24 серпня 1812 р.). 29 серпня 1814 очолив 1-шу бригаду 3-ї кирасирської дивізії. 2 квітня 1816 року, перебуваючи на той час уже в Росії, вийшов у відставку "за ранами". У 1832—1841 роках був московським губернським предводителем дворянства. 20 жовтня 1844 року прийнятий на придворну службу з чином статського радника на посаду єгермейстера двору Його Імператорської Величності, 26 серпня 1856 року підвищений до звання обер-єгермейстера.
Відзначився також благодійністю. В 1796 році заснував у своєму маєтку в Чечельнику Покровсько-Михайлівський собор висотою 52 м. В 1860 році власним коштом встановив на соборі новий головний дзвін вагою 1.7 т (церква вважалась одною з найкрасивіших в Україні, в 1937 р. церкву було підірвано вибухом, відбудована в 1996 р.). Також був почесним опікуном Московського дворянського інституту, почесним опікуном в Московській опікунській раді, почесним опікуном Московського комерційного училища, був членом Комісії з будівництва Храму Христа Спасителя. Окрім цього входив до складу російських масонів. Йому належало близько 20 000 душ селян в різних частинах імперії.
Помер 20 травня 1867 року, похований у власному маєтку Поліваново Подольського повіту Московської губернії поряд з церквою Благовіщення Пресвятої Богородиці. В 1999 році надгробний пам'ятник було відновлено.
Портрет Гудовича розміщено у Військовій галереї — одній з галерей Зимового палацу у Санкт-Петербурзі, де представлено 332 портрети російських генералів, що брали участь у Франко-російській війні 1812 року.
Сім'я
Був двічі одружений, вперше — з польською шляхтянкою Катериною Миколаївною Правдич-Залеською (пол. Katarzyna Prawdzic-Zaleska) (1781 † 1847), вдовою генерал-майора графа Івана Васильовича Мантейфеля (1771 † 1813), котра мала від першого чоловіка двох доньок: Ернестину (1810 † 1856) та Лючію. У 1849 році граф Андрій Гудович передав свій родовий маєток Поліваново одній із них, а саме Ернестині. Від цього шлюбу в графа Гудовича народилась одна донька Анна (1818 † 1882), з 12.11.1837 у шлюбі з князем Миколою Івановичем Трубецьким (1807 † 1874).
Уже в поважному віці (1856 р.) старий граф одружився вдруге з Єлизаветою Дмитрівною Данзас (до шлюбу Закревською) (1815 † 1866), вдовою гвардії полковника Антона Карловича Данзаса, котра також мала дітей від першого шлюбу.
Література та джерела
- Гудович Андрей Иванович (1781—1869) // Военный энциклопедический словарь: В двух томах. — Т. 1. — Москва, 2001. — С. 481.
- Елисеев А. А. Гудович Андрей Иванович // Отечественная война 1812 года: Биографический словарь. — Москва: Росвоенцентр; Кучково поле; Росспэн, 2011. — С. 103.
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Гудович, Андрей Иванович, граф // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1912. — Т. 8. — С. 527–528.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andri j Iva novich Gudo vich ros Andrej Ivanovich Gudovich nar 1781 abo 1782 pom 20 travnya 1867 graf z 5 travnya 1797 voyenachalnik Rosijskoyi imperiyi general major 1812 i tayemnij radnik Sin general feldmarshala Ivana Gudovicha ta grafini Praskoviyi Rozumovskoyi onuk ostannogo getmana Ukrayini Kirila Rozumovskogo Gudovich Andrij IvanovichNarodivsya22 kvitnya 1782 1782 04 22 Pomer20 travnya 1867 1867 05 20 85 rokiv Moskva Rosijska imperiyaPohovannyadDiyalnistvijskovosluzhbovecUchasnikNapoleonivski vijniRoki aktivnostiz 1797Vijskove zvannyageneral majorRidGudovichiBatkoGudovich Ivan VasilovichMatidDitidNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gudovich BiografiyaGerb grafiv Gudovichiv Na vijskovu sluzhbu za todishnim zvichayem Andriya Gudovicha zarahuvali v ditinstvi 1 grudnya 1783 roku vin buv zapisanij serzhantom lejb gvardiyi Izmajlovskogo polku Vzhe 25 grudnya buv perevedenij vahmistrom u lejb gvardiyi Kinnij polk a v sichni 1795 otrimav zvannya korneta Z 1797 pidporuchik 1798 poruchik 1799 1801 rotmistr i polkovnik 20 listopada 1803 perevedenij v Ulanskij Jogo Imperatorskoyi Velichnosti velikogo knyazya Kostyantina Pavlovicha polk Uchasnik voyen rosijsko avstro francuzkoyi 1805 roku osoblivo vidznachivsya v bitvi pid Austerlicom de eskadron pid jogo komanduvannyam vidbiv 3 francuzki pushki hocha piznishe zmushenij yih polishiti pri vidstupi svogo polku rosijsko shvedskoyi 1808 1809 rokiv vidznachivsya v boyah pri Kuopio ta Uleaborzi franko rosijskoyi 1812 roku otrimav vazhke poranennya v boyu bilya s Shevardino pid chas Borodinskoyi bitvi zakordonnih pohodiv rosijskoyi armiyi 1813 1814 rokiv zokrema buv uchasnikom znamenitih boyiv pri Bauceni ta bitvi narodiv pid Lejpcigom 8 kvitnya 1809 ocholiv Ordenskij kirasirskij polk 16 grudnya 1812 roku jomu prisvoyeno zvannya general majora zi starshinstvom vid 24 serpnya 1812 r 29 serpnya 1814 ocholiv 1 shu brigadu 3 yi kirasirskoyi diviziyi 2 kvitnya 1816 roku perebuvayuchi na toj chas uzhe v Rosiyi vijshov u vidstavku za ranami U 1832 1841 rokah buv moskovskim gubernskim predvoditelem dvoryanstva 20 zhovtnya 1844 roku prijnyatij na pridvornu sluzhbu z chinom statskogo radnika na posadu yegermejstera dvoru Jogo Imperatorskoyi Velichnosti 26 serpnya 1856 roku pidvishenij do zvannya ober yegermejstera Vidznachivsya takozh blagodijnistyu V 1796 roci zasnuvav u svoyemu mayetku v Chechelniku Pokrovsko Mihajlivskij sobor visotoyu 52 m V 1860 roci vlasnim koshtom vstanoviv na sobori novij golovnij dzvin vagoyu 1 7 t cerkva vvazhalas odnoyu z najkrasivishih v Ukrayini v 1937 r cerkvu bulo pidirvano vibuhom vidbudovana v 1996 r Takozh buv pochesnim opikunom Moskovskogo dvoryanskogo institutu pochesnim opikunom v Moskovskij opikunskij radi pochesnim opikunom Moskovskogo komercijnogo uchilisha buv chlenom Komisiyi z budivnictva Hramu Hrista Spasitelya Okrim cogo vhodiv do skladu rosijskih masoniv Jomu nalezhalo blizko 20 000 dush selyan v riznih chastinah imperiyi Pomer 20 travnya 1867 roku pohovanij u vlasnomu mayetku Polivanovo Podolskogo povitu Moskovskoyi guberniyi poryad z cerkvoyu Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici V 1999 roci nadgrobnij pam yatnik bulo vidnovleno Portret Gudovicha rozmisheno u Vijskovij galereyi odnij z galerej Zimovogo palacu u Sankt Peterburzi de predstavleno 332 portreti rosijskih generaliv sho brali uchast u Franko rosijskij vijni 1812 roku Sim yaBuv dvichi odruzhenij vpershe z polskoyu shlyahtyankoyu Katerinoyu Mikolayivnoyu Pravdich Zaleskoyu pol Katarzyna Prawdzic Zaleska 1781 1847 vdovoyu general majora grafa Ivana Vasilovicha Mantejfelya 1771 1813 kotra mala vid pershogo cholovika dvoh donok Ernestinu 1810 1856 ta Lyuchiyu U 1849 roci graf Andrij Gudovich peredav svij rodovij mayetok Polivanovo odnij iz nih a same Ernestini Vid cogo shlyubu v grafa Gudovicha narodilas odna donka Anna 1818 1882 z 12 11 1837 u shlyubi z knyazem Mikoloyu Ivanovichem Trubeckim 1807 1874 Uzhe v povazhnomu vici 1856 r starij graf odruzhivsya vdruge z Yelizavetoyu Dmitrivnoyu Danzas do shlyubu Zakrevskoyu 1815 1866 vdovoyu gvardiyi polkovnika Antona Karlovicha Danzasa kotra takozh mala ditej vid pershogo shlyubu Literatura ta dzherelaGudovich Andrej Ivanovich 1781 1869 Voennyj enciklopedicheskij slovar V dvuh tomah T 1 Moskva 2001 S 481 Eliseev A A Gudovich Andrej Ivanovich Otechestvennaya vojna 1812 goda Biograficheskij slovar Moskva Rosvoencentr Kuchkovo pole Rosspen 2011 S 103 Ce nezavershena stattya pro vijskovogo diyacha abo diyachku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Gudovich Andrej Ivanovich graf Voennaya enciklopediya SPb Ivan Dmitrievich Sytin 1912 T 8 S 527 528 d Track Q25375667d Track Q26160604d Track Q4114391d Track Q656d Track Q4448234