Грицько Кернеренко

Грицько Кернеренко (справжнє ім'я — Гірш бен Борух, Григорій Борисович Кернер; нар. 1863, м. Одеса — пом. 1941, м. Париж) — український письменник, поет та перекладач єврейського походження, який вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції.

Грицько Кернеренко
Грицько Кернеренко
Ім'я при народженні	Кернер Григорій Борисович
Народився	1863 Одеса
Помер	6 листопада 1941(1941-11-06) Париж
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник, поет, перекладач
Сфера роботи	література^[1], поезія^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народився 1863 року в слободі Гуляйполе, в сім'ї заможного заводчика. Закінчив гімназію у Сімферополі, вивчав агротехніку у Мюнхенському політехнікумі. Займався господаркою у своєму маєтку в місті Гуляйполе.

Друкувався у альманасі «Складка», антологіях «Акорди», «Розвага», часописі «Літературно-науковому віснику» та інших.

В 1920 р. з родиною - дружиною Ревекою Михайлівною, та трьома синами: Яківом, Віктором та Емілем, через Крим та Туреччину виїхав до Франції. З 1926 р. проживав в м. Кламар, а пізніше в Парижі.

Після окупації Франції нацистами всі троє синів були заарештовані, поміщені в концентраційний табір Руальє (Compiegne), потім переведені до Дрансі та депортовані в Аушвіц, де й загинули.

Помер 6 листопада 1941 р. в Парижі [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Був похований в колумбарії відомого кладовища Пер-Лашез (Père Lachaise) (Париж, Франція). З 1952 р. місця поховання не існує

Твори

Літературна спадщина Грицька Кернеренка становить кілька сот віршів, поетичних перекладів, кілька коротких оповідань і казок, та одна п'єса.

• «Правдива казка». Оповідання (1886);
• «Невеличкий збірник творів Грицька Керненка» (1890);
• «Щетинник. З народного життя». Поема (1892);
• «В досужий час. Лірна поезія». Поезії (1896);
• «Цїлюще зїлля». Оповідання (1904);
• «Менти натхнення». Збірник творів (1910).

Грицько Керненко присвятив пам'яті Тараса Шевченка кілька своїх віршів («Роковини смерті Шевченка» (1890), «Пам'яті Шевченка» (1909) та інші). Також присв'ятив вірш пам'яті Віта Косовцов у 1899 році.

Перекладацтво

Переклав окремі твори Генріха Гейне, Олександра Пушкіна, Шолом-Алейхема, , Семена Фруга, Семена Надсона, Олексія Апухтіна.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Йоганан Петровський-Штерн. Постання українсько-єврейської ідентичності: Йоганан Петровський-Штерн і його нова книжка [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.]
3. Літературно-науковий вістник [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Книжка V. За май 1902 року
4. . Історична правда. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
5. . UJE - Ukrainian Jewish Encounter (амер.). 7 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
6. Кернеренко, Грицько. Цїлюще зїлля [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Літературно-науковий вістник: літ.-критич. зб. Кн. 11. Львів: З друкарні НТ ім. Шевченка, 1904 (листопад). 89-184; 65-140 с. Бібліогр.: с. 130-140.
7. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
8. . Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
9. Іван Кушніренко, Володимир Жилінський. Люди Гуляйпільщини [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Біографічно-довідкове видання. м. Запоріжжя. «Дніпровський металург»ю 2004. 222 с.: іл.

Посилання

• Грицько Кернеренко [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] «Енциклопедія Сучасної України»
• М. Фролов, С.Звілінський. В пошуках Грицька Кернеренка. Генеалогічний детектив [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]