Гриценко Микола Миколайович

Микола Миколайович Грице́нко (нар. 20 травня 1856, Кузнецьк — пом. грудень 1900, Ментона) — російський художник-пейзажист. Зять Павла Третьякова.

Гриценко Микола Миколайович
рос. Николай Николаевич Гриценко
При народженні	рос. Николай Николаевич Гриценко
Народження	20 травня 1856(1856-05-20) Новокузнецьк, Q4244887?, Томська губернія, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть	21 грудня 1900(1900-12-21) (44 роки)
	Горбйо (туберкульоз)
Поховання	^d
Країна	Російська імперія
Жанр	марина, пейзаж, міський пейзаж і ^d
Навчання	Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського і Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник, мандрівник, корабел, аквареліст, ілюстратор, рисувальник
Вчитель	Лагоріо Лев Феліксович^[1], ^d^[1] і Боголюбов Олексій Петрович
Член	Російське географічне товариство і ^d
У шлюбі з	^d
Роботи в колекції	Музей д'Орсе
Нагороди
Автограф
Гриценко Микола Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гриценко.

Біографія

Народився 8 [20] травня 1856(18560520) року в місті Кузнецьку Томської губернії Російської імперії (нині місто Новокузнецьк Кемеровської області Російської Федерації) в сім'ї окружного лікаря. Коли йому виповнилось 6 років, його родина переїхала до Томська, де він закінчив Томську губернську гімназію. Впродовж 1875—1880 років навчався в Інженерному училищі імператора Миколи I в Кронштадті. У 1880—1894 перебував на службі у військово-морському флоті. Одночасно впродовж 1885—1887 років в якості вільного слухача відвідував Перербурзьку академію мистецтв; користувався порадами Льва Лагоріо.

У 1887—1889 і 1891—1894 роках за відрядженням Морського міністерства жив в Парижі, де працював під керівництвом Олексія Боголюбова, а також в майстерні . У 1880-х — першій половині 1890-х брав участь у ряді закордонних плавань на військових кораблях «Володимир Мономах», «Стрілець», в тому числі у 1889—1890 роках в навколосвітньому плаванні на броненосці «Крейсер». З липня 1890 року по серпень 1891 року на фрегаті «Пам'ять Азова» супроводжував спадкоємця російського престолу великого князя Миколу Олександровича в його подорожі на Схід — в Грецію, Єгипет, Індію, на острови Цейлон і Ява, Японію, Далекий Схід Росії. У першій половині 1890-х здійснив ряд поїздок по Франції; працював в Нормандії, Бретані, на півдні країни. Відвідав Голландію, Італію.

У 1894 році був призначений художником Морського міністерства. У тому ж році одружився з дочкою Павла Третьякова Любов'ю Павлівною, після чого жив переважно в Москві. Періодично здійснював поїздки по Росії (, Кавказ, Крим, Сибір) і до Франції. Через хворобу переїхав до Франції де і помер у місті Ментоні у грудні 1900 року. Похований в Ментоні.

Творчість

Працював переважно як пейзажист, мариніст. Серед робіт:

• «Прибуття до Кронштадта президента Фпанції Фелікса Фора» (1897);
• «Вид Москви з дзвіниці Івана Великого» (1897);
• «Руїни храму Діани Таврійської в селищі Партенід. Крим» (1899);
• «У нас в селі» (1899);
• 9 пейзажів Севастополя (1899).

Брава участь в художніх виставках з 1886 року, експонував свої роботи:

• на академічних виставках (1886—1894);
• в Паризькому Салоні (1888—1899, з перервами);
• на виставках Санкт-Петербурзького об'єднання художників (1894—1896);
• на виставках Товариства російських акварелістів (1895—1899;
• на виставках Московського товариства любителів мистецтва (1897—1900);
• на виставках Товариства виставок художників-передвижників (1897—1900).

Також взяв участь у Всесвітніх виставках у Парижі (1889, 1900; в 1900 році нагороджений бронзовою медаллю), у Всеросійській промисловій і сільськогосподарській виставці в Нижньому Новгороді у 1896 році. Провів персональні виставки в Санкт-Петербурзі у 1894 році та Парижі у 1896 році. В 1902 році в Петербурзі пройшла виставка пам'яті художника.

Роботи художника знаходяться у багатьох музейних колекціях, серед яких Державна Третьяковська галерея, Державний Російський музей, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна та інші.

Нагороди

• Орден Святої Анни ІІІ-го ступеня;
• Орден Корони Таїланду IV-го класу (за подорож на Схід);
• Орден Священного скарбу IV-го ступеня (за подорож на Схід);
• Орден Почесного легіону (8 грудня 1900).

Вшанування

2 липня 2006 року в Новокузнецьку на території Кузнецької фортеці (на казармі) до 150-річчя від дня народження художника була урочисто відкрита меморіальна дошка.

Примітки

1. російська Вікіпедія — 2001.
   d:Track:Q206855
2. Знамениті Новокузнечани. [ 15 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
3. . Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.

Література

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 188. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]