Григо́рій Коса́р (англ. Grigoriy Kosar, пол. Grzegorz Kosar, тур. Gregory Koşar; 19 березня 1867, с. Пакошівка Сяноцького повіту — 19 жовтня 1918, с. Бужок, нині Золочівського району Львівської області) — священник УГКЦ, приклад жертвенного служіння душпастиря в часи лихоліття Першої світової війни та епідемії «іспанки».
Григорій Косар | |
---|---|
о. Григорій Косар | |
Народився | 19 березня 1867 с. Пакошівка, Королівство Галичини та Володимирії. |
Помер | 19 жовтня 1918 (51 рік) с. Бужок, Королівство Галичини та Володимирії ·(причина - епідемія «іспанки») |
Поховання | Бужок |
Громадянство | Австро-Угорщина |
Національність | українець |
Місце проживання | Пакошівка, Львів, Войтково, Сянік, Гарбузів, Ратищі, Чистопади, Бужок. |
Діяльність | Священик |
Alma mater | Духовна греко-католицька семінарія у Львові |
Посада | парох |
Конфесія | УГКЦ |
Батько | Косар Олександер (1828—1889) |
Мати | Кучма Маргарита (1835—1904) |
У шлюбі з | Деконська Анна-Амалія (1873—1946) |
|
Збором матеріалів про його жертвенне життя займається Місія постуляційний центр беатифікації УГКЦ, душпастир громади отець Ігор Никифорук.
Життєпис
Народився в родині місцевого війта Олександра (Олекси) Косара (1828—1889) і Маргарити (з дому Кучми) (1835—1904). В свою чергу Олекса був сином Косара Василя (1787—1855) і Катерини Коциловської (1806—1864), яка була сестрою Коциловського Андрія, діда Перемишльського єпископа Йосафата Коциловського.
Косар Григорій ходив до школи спочатку в Сяніку, потім у Перемишлі, вчився у Львові в німецькій гімназії, потім на теології в Перемишлі і закінчив навчання в духовній греко-католицькій семінарії у Львові. Був дуже здібним, відмінником.
Одружився із дочкою урядника Собору святого Юра — Анною-Амалією Деконською (1873, Львів — 1946, с. Лисівці, Тернопільська область).
По висвяченні отцю Григорію пропонували лишитися служити в Соборі святого Юра як сотрудник (висвячувався в Перемишлі, бо належав до Перемиської дієцезії). Але Григорій не захотів, казав, що не хоче вислуговуватися канонікам. Пішов на сотрудника до села Войткової на Сяниччині.
Сотрудником у Войткові отець Григорій довго не був, перейшов на катехиту до Сянока, де був один рік. Опісля перейшов до Львівської Єпархії, спочатку до с. Гарбузова, потім Чистопадів, Ратищ. В селі Ратищі був відпуст (місцевий церковний обряд, під час котрого масово відпускаються гріхи) на Успіння Пречистої Діви Марії. Була там чудотворна ікона Матері Божої роботи монаха костелу Братів Менших Капуцинів у Кракові Василя Зелінського (подібна до Почаївської). 1916 р. в часі Першої світової війни церкву знищено, образ пропав. Отець Григорій мав копію і по війні (1916-17 р.) віддав її до церкви в Ратищах.
Одним із цікавих епізодів історії села була боротьба з пияцтвом до Першої світової війни. Очолили його священники отець Ф. Тарнавський, отець І. Мединський, отець Григорій Косар (парох сіл Ратищі та Чистопади), вчитель Лонгин Тарнавський. У селі було створене «Товариство тверезості». В результаті їх діяльності селяни перестали відвідувати корчми і ті закрились.
З Ратищ отець Григорій пішов на завідателя до Білого Каменя, де парох отець Копач був у війську, а по році до Бужка, де теж отець Щебець був покликаний до війська на капелана-священика.
1918 року, виконуючи свій душпастирський обов'язок, сповідав смертельно хворих на «іспанку», сам заразився і помер 19 жовтня. Похований на кладовищі в с. Бужку, нині Золочівського району Львівської області, Україна (з 1919 до 1939 року село фактично входило до складу Польщі).
Сім'я
У Григорія і Анни Косарів було 10 дітей. Старша Марія (1895—1966) була одружена з священником Василем Чижом (1889—1970), Наталія (1898—1974) — з священником Миколою Бураком (1893—1965), Галина (1904—1960) — з священником Михайлом Панчишиним (1900—1978).
Коли отець Григорій помер, наймолодший син Антін (теж майбутній священник) мав 6 років. Тому в його вихованні і навчанні взяли активну участь Митрополит Андрей Шептицький і двоюрідний брат отця Григорія Косара — Йосафат Коциловський.
Примітки
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 травня 2014.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Коциловський Петро
- У статті збережено стиль першоджерел і особливості тогочасного правопису.[1] [ 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Посилання
- .
- Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Григорій Косар [ 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
- Антін Косар [ 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kosar Grigo rij Kosa r angl Grigoriy Kosar pol Grzegorz Kosar tur Gregory Kosar 19 bereznya 1867 18670319 s Pakoshivka Syanockogo povitu 19 zhovtnya 1918 s Buzhok nini Zolochivskogo rajonu Lvivskoyi oblasti svyashennik UGKC priklad zhertvennogo sluzhinnya dushpastirya v chasi liholittya Pershoyi svitovoyi vijni ta epidemiyi ispanki Grigorij Kosaro Grigorij KosarNarodivsya19 bereznya 1867 1867 03 19 s Pakoshivka Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Pomer19 zhovtnya 1918 1918 10 19 51 rik s Buzhok Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi teper Zolochivskij rajon Lvivskoyi oblasti Ukrayina prichina epidemiya ispanki PohovannyaBuzhokGromadyanstvo Avstro UgorshinaNacionalnistukrayinecMisce prozhivannyaPakoshivka Lviv Vojtkovo Syanik Garbuziv Ratishi Chistopadi Buzhok DiyalnistSvyashenikAlma materDuhovna greko katolicka seminariya u LvoviPosadaparohKonfesiyaUGKCBatkoKosar Oleksander 1828 1889 MatiKuchma Margarita 1835 1904 U shlyubi zDekonska Anna Amaliya 1873 1946 Mediafajli u Vikishovishi Zborom materialiv pro jogo zhertvenne zhittya zajmayetsya Misiya postulyacijnij centr beatifikaciyi UGKC dushpastir gromadi otec Igor Nikiforuk ZhittyepisNarodivsya v rodini miscevogo vijta Oleksandra Oleksi Kosara 1828 1889 i Margariti z domu Kuchmi 1835 1904 V svoyu chergu Oleksa buv sinom Kosara Vasilya 1787 1855 i Katerini Kocilovskoyi 1806 1864 yaka bula sestroyu Kocilovskogo Andriya dida Peremishlskogo yepiskopa Josafata Kocilovskogo Kosar Grigorij hodiv do shkoli spochatku v Syaniku potim u Peremishli vchivsya u Lvovi v nimeckij gimnaziyi potim na teologiyi v Peremishli i zakinchiv navchannya v duhovnij greko katolickij seminariyi u Lvovi Buv duzhe zdibnim vidminnikom Odruzhivsya iz dochkoyu uryadnika Soboru svyatogo Yura Annoyu Amaliyeyu Dekonskoyu 1873 Lviv 1946 s Lisivci Ternopilska oblast Po visvyachenni otcyu Grigoriyu proponuvali lishitisya sluzhiti v Sobori svyatogo Yura yak sotrudnik visvyachuvavsya v Peremishli bo nalezhav do Peremiskoyi diyeceziyi Ale Grigorij ne zahotiv kazav sho ne hoche vislugovuvatisya kanonikam Pishov na sotrudnika do sela Vojtkovoyi na Syanichchini Sotrudnikom u Vojtkovi otec Grigorij dovgo ne buv perejshov na katehitu do Syanoka de buv odin rik Opislya perejshov do Lvivskoyi Yeparhiyi spochatku do s Garbuzova potim Chistopadiv Ratish V seli Ratishi buv vidpust miscevij cerkovnij obryad pid chas kotrogo masovo vidpuskayutsya grihi na Uspinnya Prechistoyi Divi Mariyi Bula tam chudotvorna ikona Materi Bozhoyi roboti monaha kostelu Brativ Menshih Kapuciniv u Krakovi Vasilya Zelinskogo podibna do Pochayivskoyi 1916 r v chasi Pershoyi svitovoyi vijni cerkvu znisheno obraz propav Otec Grigorij mav kopiyu i po vijni 1916 17 r viddav yiyi do cerkvi v Ratishah Odnim iz cikavih epizodiv istoriyi sela bula borotba z piyactvom do Pershoyi svitovoyi vijni Ocholili jogo svyashenniki otec F Tarnavskij otec I Medinskij otec Grigorij Kosar paroh sil Ratishi ta Chistopadi vchitel Longin Tarnavskij U seli bulo stvorene Tovaristvo tverezosti V rezultati yih diyalnosti selyani perestali vidviduvati korchmi i ti zakrilis Buzhok Pam yatnik na mogili otcya Grigoriya Kosara Z Ratish otec Grigorij pishov na zavidatelya do Bilogo Kamenya de paroh otec Kopach buv u vijsku a po roci do Buzhka de tezh otec Shebec buv poklikanij do vijska na kapelana svyashenika 1918 roku vikonuyuchi svij dushpastirskij obov yazok spovidav smertelno hvorih na ispanku sam zarazivsya i pomer 19 zhovtnya Pohovanij na kladovishi v s Buzhku nini Zolochivskogo rajonu Lvivskoyi oblasti Ukrayina z 1919 do 1939 roku selo faktichno vhodilo do skladu Polshi Sim yaU Grigoriya i Anni Kosariv bulo 10 ditej Starsha Mariya 1895 1966 bula odruzhena z svyashennikom Vasilem Chizhom 1889 1970 Nataliya 1898 1974 z svyashennikom Mikoloyu Burakom 1893 1965 Galina 1904 1960 z svyashennikom Mihajlom Panchishinim 1900 1978 Koli otec Grigorij pomer najmolodshij sin Antin tezh majbutnij svyashennik mav 6 rokiv Tomu v jogo vihovanni i navchanni vzyali aktivnu uchast Mitropolit Andrej Sheptickij i dvoyuridnij brat otcya Grigoriya Kosara Josafat Kocilovskij Primitki Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 15 travnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Kocilovskij Petro U statti zberezheno stil pershodzherel i osoblivosti togochasnogo pravopisu 1 1 chervnya 2022 u Wayback Machine Arhiv originalu za 21 travnya 2014 Procitovano 21 travnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Posilannya Misiya Postulyacijnij Centr beatifikaciyi UGKC 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Grigorij Kosar 1 chervnya 2022 u Wayback Machine Antin Kosar 1 chervnya 2022 u Wayback Machine