Єпископ Григорій в миру Григорій Немцов нар 1828 Сороки Бессарабія пом 16 грудня 1898 Софія єпископ автокефальної Правос

Єпископ Григорій (в миру Григорій Немцов); нар. 1828, Сороки, Бессарабія — пом. 16 грудня 1898, Софія) — єпископ автокефальної Православної церкви Болгарії у період «грецької схизми», митрополит Доростольський і Червенський (1872—1898). Голова Священого Синоду БПЦ.

Григорій (Немцов)
Григорий Немцов

Народився	1828(1828) Сороки, Бессарабія
Помер	16 грудня 1898(1898-12-16) Русе, Болгарія
Громадянство	Болгарія
Діяльність	єпископ Православної церкви Болгарії митрополит Доростольський і Червенський
Alma mater	Грецьке училище (Каріес (Айон-Орос)) Духовне училище (Константинополь) Богословське училище (остров Халкі)
Членство	Болгарська академія наук
Посада	депутат Народних зборів Болгарії^[d] і депутат Народних зборів Болгарії^[d]
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нємцов.

Біографія

Народився 1828 в місті Сороки у Молдові. Початкову освіту здобув у рідному місті. З юних років прагнув до церковного служіння. Впродовж деякого часу був послушником в Нямецькому монастирі у західній Молдові. У 17-річному віці відправився на гору Афон, де став послушником у Хіландарському болгарському монастирі.

15 липня 1847 року в Хіландрському монастирі пострижений у ченці з ім'ям Григорій. На Афоні познайомився з архімандритом Неофітом Бозвелі та ієромонахом Іларіоном Макаріопольським, який і став його духовноком.

Пізніше навчався в грецькому училищі в Каріесі. Зберіг більшу частину багатої бібліотеки архімандрита Неофіта.

У грудні 1850 року, разом з ієромонахом Іларіоном, переїхав до Константинополя.

21 травня 1851 року висвячений у сан диякона. Навчався в духовному училищі в Константинополі. 1857 року, за пропозицією Єрусалимського патріарха Кирила, ієродиякон Григорій вступив до найвідоммішого грецького Богословського училища — на острові , яке закінчив з відзнакою 1863 року, отримавши ступінь доктора богослов'я.

З 1864 року викладав у Богословському училищі святих Кирила і Мефодія в Константинополі і служив в болгарській церкві святого Стефана.

4 серпня 1866 року єпископом Іларіоном Макаріопольським висвячений у священики, 6 серпня того ж року зведений у сан архімандрита.

Після проголошення 1870 року султанського фірману, який дозволяв створення Болгарського екзархату, архімандрит Григорій бере активну участь у виборах болгарського екзарха та розбудові автокефальної Болгарської Церкви.

18 червня 1872 року обраний єпископом Доростольсько-Червенської митрополії з кафедрою в місті Рущук. 1 липня в Константинополі відублася хіротонія на єпископа Доростольського і Червенського БПЦ.

У 1875—1878 роках тимчасово керував Тирновською митрополією.

У квітні 1877 року був кандидатом при обранні Болгарського екзарха, але при голосуванні програв 1 голос митрополиту Ловчанському Йосифу Йовчеву.

У Князівстві Болгарія

Після створення Болгарського князівства, активно брав участь у розбудові Болгарської церкви. Брав участь в Установчих зборах 1879 року як представник Консервативної партії.

З 1887 року був головою Священного синоду. Зберігав дружні стосунки з князем Фердинандом I. За посередництва митрополита Григорія в 1890 був вирішений конфлікт між Урядом Болгарії і Священним Синодом БПЦ.

З 1881 року член-кореспондент, а з 1884 року — член Болгарського літературного товариства (згодом — Академія наук).

Помер 16 грудня 1898 року в Софії. Похований у кафедральній церкві Святої Трійці в Русе.

Посилання

на сайте Русенской епархии
Отношение към революционно-освободителното движение [ 19 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

Билчев Тодор (съставител). Митрополит Григорий, Доростолски и Червенски (1872-1898). Документален сборник. — Русе, 1998. Билчев, Тодор. Обретенският духовен храм «Света Троица». В. Търново, 2010, 83 с. — има и за митрополит Григорий Хр. Темелски. ГРИГОРИЙ // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XII. — С. 579. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 5-89572-017-Х.