Гостивіт чеськ Hostivít останній з семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пршемисловичів П

Гостивіт (чеськ. Hostivít) — останній з семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пршемисловичів Пржемисла Орача, до першого історично достовірного князя Боривоя. Імена цих князів вперше зустрічаються в «Чеській хроніці» Козьми Празького, звідки потрапили в більшість історичних праць аж до робіт XIX століття Франтішека Палацького «Історія чеського народу в Чехії і Моравії».

Гостивіт
чеськ. Hostivít
чеськ. Hostivít

Князь Чехії

? — ?

Попередник:

Неклан

Наступник:

Боривой I

Народження:

пр. 780—800 роки

Смерть:

870
Леві-Градек, Чеське князівство, Велика Моравія

Релігія:

слов'янське язичництво

Рід:

Пржемисловичі

Батько:

Неклан

Діти:

Боривой I

Медіафайли у Вікісховищі

За традицією він був батьком князя Боривоя. Деякі історики вважають, що коли народилася Свята Людмила, Гостивіт (або князь Моравії Святополк I) і батько Людмили Славібор домовилися що Людмила і Боривой повинні одружитися (що може відповідати запису за 871 рік в , де описується шлюбна церемонія з невідомою нареченою). Згідно Далімілової хроніці, у князя Неклана були два сини: Гостивіт і .

Згідно з однією з теорій, кількість князів відповідає зображенню на фресках на стінах ротонди в Зноймо в Моравії. Однак Анежка Мерхаутова стверджує, що на фресці зображені всі представники династії Пржемисловічей, в тому числі молодші князі Моравії.

Примітки

. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 28 квітня 2021.
. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1] [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Rebis, 2007. .
Barbara Krzemieńska, Anežka Merhautová, Dušan Třeštík: «Moravští Přemyslovci ve znojemské rotundě», Praha 2000.
Záviš Kalandra: «České pohanství», Praha 1947
Vladimír Karbusický: «Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury», s. 237, Praha 1995

[1] . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 28 квітня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.

[3] Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1] [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.]