Голубине

Голуби́не (угор. Galambos) — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Полянської сільської громади.

село Голубине
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Громада	Полянська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA21040210020055435
Основні дані
Населення	2.781
Поштовий індекс	89320
Телефонний код	+380 3133
Географічні дані
Географічні координати	48°34′17″ пн. ш. 22°58′11″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.96972° сх. д. / 48.57139; 22.96972Координати: 48°34′17″ пн. ш. 22°58′11″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.96972° сх. д. / 48.57139; 22.96972
Місцева влада
Адреса ради	89320, с. Голубине, 365
Карта
Голубине
Голубине
Мапа
Голубине у Вікісховищі

Географія

Розташоване в долині річки Пині, за 4 км від Сваляви. Географічні дані — на території протікає р. Пиня (2 км) . Село розташоване у центральній частині району. Гірський рельєф сприяє утворенню між окремими паслами стрімких потоків. Таких, що добігають до села і вливаються в річку Пеню, — дев'ять: Паньків потік, Гримівка, Гучало, Гниляк, Домашник, Голубічка, Гриців потік.

Історія

У старих архівних документах Голубине згадується вже в 1430 році. На території села люди жили в ранню залізну добу. Про це свідчать археологічні знахідки в Цоклановиці, в урочищі Чищаник. В урочищі Чищаник — пізньопалеолітичне місцезнаходження. Тут же курганний могильник ранньозалізного віку. Досліджувався в 1932 році братами Затлукал і Закарпатською археологічною експедицією ІА АН УРСР в 1976 році.

Про походження назви села є дві версії. Перша: від голубів, яких колись багато водилося в лозняку біля річки Пині і яких певну кількість село повинно було здавати власнику Мукачівського замку як оброк. Друга версія: коли ворог з-за Карпат проривався на територію Угорської держави, прикордонна варта в Карпатах вогнищами, що запалювались на горах, повідомляла правителям Мукачівського замку про небезпеку. На сигнал вогнища з Голубиного випускали з донесенням поштового голуба, який приносив у Мукачівський замок звістку про небезпеку.

В селі здавна розвинено кошикоплетіння.

У середині ХІХ століття селище мало власну символіку — печатку з зображенням рибалки з сіткою, в якій спіймана риба (опис печатки зберігся в матеріалах відомого закарпатського краєзнавця ХІХ ст. Т.Легоцького). Символ, судячи з усього, нагадує про положення Голубиного біля річки Пині.

- Поблизу села є кілька джерел мінеральної води, тут міститься завод по розливу води «Лужанська», а також санаторій «Квітка полонини». Їх відкрили наприкінці 18 ст. австро- угорські лікарі. У 19 ст. на базі цих джерел була побудована купіль, а воду під назвою «Margit», «Fsofia», «Erzsebet» розливали у бочки, бутлі і вивозили в Угорщину, Австрію для лікування осіб привілейованого класу. Першим для експорту мінеральної води був побудований завод «Margit».

- Крипта Бертолана — могильник родини Бертоланів в урочищі Луги. (Бертолан- один із правителів заводу з розливу мінеральної води «Маргіт» наприкінці 19 ст.-початку 20 ст. Запамۥятався людям як людина високої моралі, гуманіст і справжній господарник). Вся його родина (7 чоловік) похована у крипті на території цього заводу. На кріпті зберігся пам'ятний чотиригранний стовп з написом по–угорськи «Bertolan csalad» (родина Бертолан).

- єврейський цвинтар

- Дуб «Федора Яцькового»(450 –річчя дерево- релікт)

- Чеканикова криниця на бережку Грицьового потока має лікувальні властивості

- Існує легенда, ніби на горі Рожок, що на півночі Голубиного, були вириті підвали, куди було навезено провізії для війська Ракоці. В одному з турпоходів учні Голубинської школи намагались проникнути у ці підвали. Та пройшовши 20-25 м, відчули нестачу кисню. Смолоскипи згасли, і учні повернулись. Через 15 років інші учні задумали й собі розкрити таємницю цих підвалів. Та на цей час вхід до них обвалився. Але таємниця підвалів і по сьогодні інтригує багатьох голубинців.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці. 1824, 1837.

У 1692 р. ішлося про давню церковну дерев'яну церкву св. Марії з двома малими ділянку. У 1733 р. є згадка про стародавню дзвонами. Вдруге дерев'яну церкву згадують в 1797 р. Тоді філії були в Солочині, Поляні, Уклині, Дицьковиці, Сускові і Йобовиці. На поч. XX ст. населення села становило 857 осіб греко-католицького віровизнання. Теперішня церква — типова мурована базиліка, матеріал на яку поміщик виділив ще 1808 р.

Церкву споруджено 1824 р. за священика Андрія Кривянського, а вежу збудували 1837 р. за о. Йосипа Лупеша. Отже, написана на церкві дата — 1893, є, можливо, роком ремонту. У червні 1897 р. у вежу вдарила блискавка і дуже її пошкодила. Царські двері вирізав монах з Буківця Михайло Ряшко в 1969 за священика Геогргія Довбака, кураторів Василя Молнара та Василя Годованця. Біля церкви стоїть кам'яний хрест з 1904 р.

Останній греко-католицький парох Адальберт Грабар був в'язнем сталінських концтаборів з 1949 до 1956 р.

Відроджена греко-католицька громада пристосувала для богослужінь колишню дяківню, яку було освячено в кінці серпня 1997 р.

Присілки

Цолановиця

Цолановиця - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Голубине

Згадки:  1645: Czolan Falwa, 1773: Czalanfalva, Czolonovicza, 1808: Czolánfalva, Csolánfalva, Csalánfalva, Colanowica, 1851: Czalánfalva , 1882: Colánfalva, Coclánvica, Calánfalva, Caló.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3079 осіб, з яких 1475 чоловіків та 1604 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2694 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,85 %
російська	0,79 %
угорська	0,18 %
польська	0,07 %
словацька	0,07 %
білоруська	0,04 %

Легенда

За свідченнями старожилів, назву селу дала легенда.

На горі Ясині, що знаходиться в північно-східній частині села, жив піп. Був у нього син. За неслухняність батько розгнівався на нього і прогнав. Син поселився в долині. З часом люди побачили, що там і земля краща, і тепліше, і почали заселяти цю долину. В долині місцями росли суцільні зарослі, у яких гніздилися голуби. Вони і дали назву селу Голубине. Підтвердженням цієї легенди є той факт, що у селі багато сімей з прізвищем Попович, тобто син попа.

В селі здавна розвинено кошикоплетіння. Поблизу села є кілька джерел мінеральної води. Також є таке повір'я якщо в дерево вдарив грім то там сидів чорт.

Відомі люди

В селі народився Григорій Жаткович (1886—1967) — перший губернатор Підкарпатської Руси.

Туристичні місця

- В урочищі Чищаник — пізньопалеолітичне місцезнаходження. Тут же курганний могильник ранньозалізного віку.

- є кілька джерел мінеральної води, тут міститься завод по розливу води «Лужанська», а також санаторій «Квітка полонини».

- Крипта Бертолана — могильник родини Бертоланів в урочищі Луги

- єврейський цвинтар

- Дуб «Федора Яцькового»(450 –річчя дерево- релікт)

- Чеканикова криниця на бережку Грицьового потока має лікувальні властивості

- Існує легенда, ніби на горі Рожок, що на півночі Голубиного, були вириті підвали, куди було навезено провізії для війська Ракоці.

- храм Успіння Пресвятої Богородиці. 1824, 1837.

Примітки

1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

• Голубинська сільська рада [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]