Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Васи́льович Голо́та (5 липня 1939, с. Лажева Старокостянтинівського району Хмельницької області — 18 лютого 1996, Одеса) — український режисер і театрознавець. Кандидат мистецтвознавства (1988).
| Голота Володимир Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 5 липня 1939 | |||
| Помер | 18 лютого 1996 (56 років) Одеса, Україна | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Заклад | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
| | ||||
Працював в Одеському українському музично-драматичному театрі. Серед постановок — «Твій берег», «Отак загинув Гуска». Автор праці «Театральна Одеса».
Біографія
Володимир Голота народився 5 липня 1939 року в селі Лажева Старокостянтинівського району в сім'ї вчителів. Пішов до першого класу семирічної школи в рідному селі. Оскільки батьків перевели на роботу до Старокостянтинова, далі навчався там у .
Закінчив два вищі навчальні заклади: 1960 року — філологічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту (тепер Рівненський гуманітарний університет), 1969 року — режисерський відділ Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого).
У проміжку між навчанням Володимир працював актором у Рівному, Ужгороді та Хмельницькому: відповідно в Рівненському, Закарпатському українському і Хмельницькому обласних театрах. Уже тоді він почав друкувати в обласних газетах статті з історії українського театру, створювати творчі портрети провідних акторів цих обласних центрів.
До Одеси Володимир Голота поїхав готувати в обласному українському музично-драматичному театрі дипломну виставку «Максим Перепелиця» Івана Стаднюка. Після неї його запросили сюди на постійну роботу черговим режисером.
У театрі Володимир Голота поставив п'єси «Стара мансарда» Ю. Усиченка (1970 рік), «Марія» (1971 рік), але головною подією стало перше сценічне втілення сатиричної комедії донедавна ще забороненого драматурга Миколи Куліша «Отак загинув Гуска» (1971 рік).
Восени 1971 року Голоті оголосили догану за непогоджену з керівництвом театру радіопередачу уривків з вистави «Марія». Згодом йому поставили у провину самовільний виступ у пресі з питань роботи театру, а також непогоджену з керівництвом театру творчу зустріч колективу з першим художнім керівником театру імені Революції, заслуженим артистом УРСР, доцентом Харківського інституту культури Марком Терещенком (який для партійного керівництва Одеси був персоною нон грата, оскільки перебував під час війни на окупованій території, причому навіть не в Одесі, а в Харкові). До цього додали ще поїздку восени 1972 року до Болгарії з колективом народного театру Одеського трамвайно-тролейбусного управління без характеристики з основного місця роботи, тобто з театру. Нарешті, причепилися до самовільного виклику театрального художника з Харкова для дооформлення вистави «Дороги, які ми вибираємо» Миколи Зарудного, над якою саме працював Голота. Тож було заведено «персональну справу комуніста Голоти». Внаслідок цього режисера спочатку усунунули від фактично завершеної роботи, а навесні 1973 року звільнили з посади «за порушення трудової дисципліни та прогули».
Такі звинувачення пред'являлися усім дисидентам, яких звільняли з посад, щоб, не дай Боже, не прозвучала ідеологічна причина. То був час розгулу В.Щербицького і В.Маланчука, «полювання на відьом» серед української інтелігенції, і В.Голота з яскраво виявленим, як для тогочасних обставин, національно-патріотичним обличчям потрапляє під ідеологічний прес. Єдине, чим допомогла йому «рідна партія» — це влаштування для здобуття шматка хліба режисером згаданого вище театру при клубі ОТТУ. Лише через два роки його повернули до театру, але тільки на посаду завідувача літературної частини. Ще через два роки перевели на посаду редактора літературно-драматичної редакції Одеської студії телебачення. Оскільки Голота став тихим і лояльним до керівництва, то з 1981 до 1988 року він був навіть на керівній посаді — головним режисером на Одеському телебаченні, потім, уже за т. зв. перебудови, його там усе ж таки «з'їли», перевівши на посаду режисера молодіжної редакції, бо він заманіфестував свою участь у національно-демократичному русі, вступивши до «Південної громади» в Одесі. А ще згодом, коли виникла кафедра українознавства в Одеському університеті, Голота стає у 1990 році її викладачем на погодинних засадах. Це було йому з руки, бо ж у 1988 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства. Для науково-педагогічної роботи йому придався величезний досвід театрального рецензента й дослідника — історика українського театру: з 1970 до 1990 року на сторінках одеської, а часом і республіканської преси він надрукував понад двісті статей. В основному це рецензії на гастролі заїжджих до Одеси двадцяти п‘яти російських театральних колективів (з Москви, Ленінграда, Тули, Горького, Воронежа, Куйбишева, Волгограда, Краснодара, Свердловська, Новосибірська, Калініграда, Ставрополя, Ростова-на-Дону, Кишинева, Гомеля, Донецька) і одного білоруського (ім. Янки Купали з Мінська), а також двох українських (Львівського ім. М.Заньковецької, Київського ім. І.Франка; інших українських театрів тоді до Одеси не посилали). З одеських театрів найчастіше потрапляв під рецензійну увагу В.Голоти російський театр ім. Іванова, зрідка — театр юного глядача. Рецензувати вистави театру, в якому сам працював або з керівництвом якого деякий час відкрито конфліктував, В.Голоті було не з руки, зате він опублікував творчі портрети ряду провідних акторів українського театру, зокрема Генріха Осташевського, Андрія Крамаренка, Бориса Митрофанова, Миколи Сльозки, Георгія Бабенка та ін., статті до ювілеїв акторів старшої генерації: Катерини Загорянської, Костя Елланського-Блакитного, Леоніда Задніпровського, Григорія Пелашенка, режисера Дмитра Плахтіна та ін. Одеському українському драматичному театрові В.Голота присвятив серію статей у місцевій та республіканській пресі з нагоди 50-річчя театру, а також репрезентативні статті у зв‘язку з гастролями театру в інших містах.
Найактивніше виступав Голота як театральний критик у 1971—1981 рр. У ці ж роки з-під його пера з'являються на сторінках одеських газет й статті історичного характеру: до 100-річчя від дня народження Галини Мещерської (1076 р.), про Лідію Мацієвську (1977 р.), про Юрія Шумського (1979 р.) та ін.
У 80-х роках історична тематика у статтях Голоти починає переважати. Це й не випадково: адже В.Голота у цей час наполегливо працює над одеською пресою 20-30-х років у зв‘язку з темою своєї кандидатської дисертації "Режисерське мистецтво в Одеській держдрамі ім. Революції (1925—1941 рр.). Як людина вольова, Голота на три роки (1984—1987 рр.) припиняє свою рецензентську практику і повністю зосереджується на науковій роботі. І тільки після того, як дисертація була завершена й рекомендована кафедрою театрознавства Київського інституту театрального мистецтва до захисту, Голота 1987 року знову з‘являється на сторінках одеської і республіканської преси, однак уже не з систематичними рецензіями на вистави і оглядами гастрольних виступів окремих театрів, а переважно з історичними розвідками в науково-популярному викладі для газет і журналів. В цей час він наполегливо працює над великою книжкою «Театральна Одеса», про видання якої має майже таємну домовленість з київським видавництвом «Мистецтво». Видана наприкінці 1990 року обсягом 20 обліково-видавничих аркушів, щедро ілюстрована, на крейдяному папері, книжка мала вигляд подарункового видання. Рецензій на неї, можливо, було й небагато. Серед них Олега Губара в газеті «Вечерняя Одесса» від 28 березня 1991 року під назвою «Театральная летопись Одессы».
Ще 1986 року лікарі діагностували йому страшну хворобу крові, одверто попередили його, що залишилось йому жити при сучасному лікуванні якихось сім років і за цей час він має зробити все, що у житті запланував. У його плани входило видання цієї книжки. І він поспішав, побоюючись запопадливих рецензентів, які могли б висловити такі зауваження, які унеможливили б її вихід найближчим часом, а ще особливо, якби цим виданням зацікавився Одеський обком партії: адже, що не кажіть, не якась стаття в газеті, а ціла книжка про театральну історію обласного центру.
На щастя, часи уже змінилися, йшов процес так званої перебудови, а отже й певної лібералізації в суспільстві, і це якоюсь мірою зумовило оту розкутість, вільність викладу, які помітив рецензент. Навіть з тими огріхами, які, на жаль, мають місце в книзі, вона є вагомим внеском в наше театрознавство. Якби ми мали такі нариси про театральне життя інших наших важливих театральних центрів, як Київ, Харків, Полтава, Катеринослав-Дніпропетровськ, Львів, Чернівці та ін.! Сподіваймося!
Проголошення незалежності України 1991 року Голота сприймає з величезним ентузіазмом, про що свідчать записи в його щоденнику. Нова історична реальність окрилила В.Голоту — театрознавця. Як з рога достатку, висипає він на шпальти одеської преси серію статей, у яких виявляє новий погляд на давні речі, — скинувши шори самоцензури, неупередженим оком озирає давні явища українського театрального процесу 20-30-х років.
Першою ластівкою тут був своєрідний триптих «Одеські автографи Леся Курбаса» (І. Молодий тепер в Одесі; 2. Філія «Березоля»; 3. Гастролі і відпочинок березільців), опублікований в «Чорноморських новинах» у жовтні 1991 року. Хоч ще раніше Голоті довелося опублікувати в збірнику «Театральна культура» статтю про так звану шосту майстерню «Березоля» в Одесі, але тепер він подає висвітлення цього явища без ідеологічних упереджень.
Голота першим у нашому пострадянському театрознавстві об‘єктивно оцінив діяльність Українського Національного Театру в Києві 1917—1918 років («Перший національний театр», — Чорноморські новини. — 1994. — 26 січня). До 140-річчя від дня народження М.Заньковецької друкує статтю «М.Заньковецька і Одеса» (Чорноморські новини. — 1994. — 24 серпня), до 100-річчя від дня народження В.Василька — спогади «Три уроки майстра» (Чорноморські новини. — 1998. — 6 квітня). В.Голота висвітлив невідому досі реформаторську діяльність в Одесі режисерів Бориса Глаголіна (Вечерняя Одесса. — 1993. — 29 июня) та Ігоря Терентьєва (Вечерняя Одесса. — 1994. — 17 декабря).
Та найбільше уваги приділив Голота Одеському державному українському драматичному театрові. Чи не вперше він друкує рецензії на нові вистави цього театру: «Сто тисяч» (Чорноморські новини. — 1992. — 9 січня), «Мартин Боруля» (Чорноморські новини. — 1992. — 18 квітня), на прем‘єру «Маклени Граси» М.Куліша (Чорноморські новини. — 1994. — 6 липня). До завершення сезону в цьому театрі у 1993 році друкує аналітичний огляд «Потрібен патріотичний порив» (Чорноморські новини. — 1993. — 24 червня), в якому висловлює свою тривогу за кризовий стан цього театру. Ось кілька думок з цієї гостро-публіцистичної статті: «Отже, проблем у театру безліч, але поки він є єдиним представником української культури у місті, то відповідно підвищуються і вимоги до нього, і запити, і надії. Ось чому мова йде не про згортання роботи по всьому фронту, як це робить адміністрація театру, здаючи в оренду будівлю різним шаманам і релігійним проповідникам, а про розширення своєї культурної діяльності… Нагадуємо про традиції, які в українському театрі, здається, стали забувати, а також про тих, хто ті традиції задушив у післявоєнні роки, проводячи політику витіснення всього українського із так званого інтернаціонального міста, в якому мали жити штучні радянські гомункулуси без національних ознак». «Але формальне здійснення цих культурно-будівничих акцій не зможе забезпечити успіху справі, — каже Голота. — Не обійтися без зацікавленого ставлення до культурних надбань. Потрібен громадянський, патріотичний порив, усвідомлення національного обов'язку. Поки що цього усвідомлення театр не має. Складається враження, що чужі люди просто мають заробіток на українській культурі, не відчуваючи до неї ні любові, ні органічного національного потягу. Театр залишився у роки боротьби за українську державність і мистецтво осторонь тих гострих політичних процесів, що проходили в Україні взагалі і в Одесі зокрема. І не дивно, що не має він підтримки з боку національних сил». «Необхідно повернути до українського театру мову, навчитись нею вести репетиції, розмовляти, мислити. Актор має бути носієм культури мислення, а не перекладачем, маріонеткою, випадковим заробітчанином […] Театр, в якому мова народу ігнорується, вважається чимось другорядним, не має права бути виразником національної культури. Це повинні знати всі — від вахтера до художнього керівника».
Зацікавленість Голоти справами театру, якому він сам присвятив частину свого творчого життя, виявилось і в тому, що з нагоди 70-річчя цього творчого колективу учений 1995 року надрукував серію статей на сторінках «Чорноморських новин» і «Вечерней Одессы», в яких з новим поглядом висвітлив основні етапи розвитку цього колись прославленого театру. Три драматичні фігури виділив Голота в цій історії: Марко Терещенко, Іван Юхименко та Василь Василько.
Під час роботи над книжкою «Театральная Одесса» Голота пересвідчився, який величезний масив фактажу заліг на сторінках одеської періодичної преси дореволюційного періоду про виступи мандрівних українських театральних труп в Одесі. Тому відразу після виходу книжки Голота заходився дозбирувати фактаж, щоб написати нову велику працю «Український театр в Одесі XIX-ХХ століття». В листі до Ростислава Пилипчука від 19 квітня 1995 року Голота просив поради: «Скажіть, будь ласка, чи не могла б ця тема у випадку публікації стати докторською дисертацією? І чи є в Києві стаціонарно докторантура? Мені б з рік самостійної праці, маючи хоч яку-небудь державну дотацію на прожиття». Через кілька місяців 26 серпня 1995 року він знову пише про це: «Зараз активно візьмусь за книжку і за працю над майбутньою дисертацією. Робитиму це тихо, без реклами». Голота добре знав свою приреченість через невиліковність тяжкої хвороби. Про це він сказав Пилипчуку ще за кілька років до своєї передчасної смерті.
Не минуло кількох місяців, як черговий прояв хвороби виявився загрозливим для його життя. Ось що написав Володимир Васильович в листі до Ростислава Пилипчука від 25 грудня 1995 року: «З великими труднощами я пробиваюсь до нормального фізичного стану, але хвороба таки добряче вимотала мене. Бо сили вистачає дійти до кабінету і сісти за стіл. […] Цього разу відтягнули вирок. І нікуди я від нього не втечу. Мій термін вийшов: професор сказав, що при цій хворобі живуть 8-10 років. Я прожив 8, — і час наступає. Та й професор прибавив, бо […] у 1986 році, коли я захворів, просто і суворо прорік: сім років, не більше, тому, Володимире Васильовичу, поспішайте з усіма справами, які маєте на цій грішній землі. Отож з 1986 року я поспішав, але не надавав значення хворобі, не берігся…» Не минуло й трьох місяців, як Володимира Васильовича Голоти на стало: він помер 18 лютого 1996 року.
Література
- Голота Володимир Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 162. — .
- Пилипчук Ростислав.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Golota Volodi mir Vasi lovich Golo ta 5 lipnya 1939 s Lazheva Starokostyantinivskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti 18 lyutogo 1996 Odesa ukrayinskij rezhiser i teatroznavec Kandidat mistectvoznavstva 1988 Golota Volodimir VasilovichNarodivsya5 lipnya 1939 1939 07 05 Pomer18 lyutogo 1996 1996 02 18 56 rokiv Odesa UkrayinaGromadyanstvo UkrayinaDiyalnistaktorZakladONU im I I Mechnikova Pracyuvav v Odeskomu ukrayinskomu muzichno dramatichnomu teatri Sered postanovok Tvij bereg Otak zaginuv Guska Avtor praci Teatralna Odesa BiografiyaVolodimir Golota narodivsya 5 lipnya 1939 roku v seli Lazheva Starokostyantinivskogo rajonu v sim yi vchiteliv Pishov do pershogo klasu semirichnoyi shkoli v ridnomu seli Oskilki batkiv pereveli na robotu do Starokostyantinova dali navchavsya tam u Zakinchiv dva vishi navchalni zakladi 1960 roku filologichnij fakultet Rivnenskogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu teper Rivnenskij gumanitarnij universitet 1969 roku rezhiserskij viddil Kiyivskogo derzhavnogo institutu teatralnogo mistectva imeni Ivana Karpenka Karogo nini Kiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka Karogo U promizhku mizh navchannyam Volodimir pracyuvav aktorom u Rivnomu Uzhgorodi ta Hmelnickomu vidpovidno v Rivnenskomu Zakarpatskomu ukrayinskomu i Hmelnickomu oblasnih teatrah Uzhe todi vin pochav drukuvati v oblasnih gazetah statti z istoriyi ukrayinskogo teatru stvoryuvati tvorchi portreti providnih aktoriv cih oblasnih centriv Do Odesi Volodimir Golota poyihav gotuvati v oblasnomu ukrayinskomu muzichno dramatichnomu teatri diplomnu vistavku Maksim Perepelicya Ivana Stadnyuka Pislya neyi jogo zaprosili syudi na postijnu robotu chergovim rezhiserom U teatri Volodimir Golota postaviv p yesi Stara mansarda Yu Usichenka 1970 rik Mariya 1971 rik ale golovnoyu podiyeyu stalo pershe scenichne vtilennya satirichnoyi komediyi donedavna she zaboronenogo dramaturga Mikoli Kulisha Otak zaginuv Guska 1971 rik Voseni 1971 roku Goloti ogolosili doganu za nepogodzhenu z kerivnictvom teatru radioperedachu urivkiv z vistavi Mariya Zgodom jomu postavili u provinu samovilnij vistup u presi z pitan roboti teatru a takozh nepogodzhenu z kerivnictvom teatru tvorchu zustrich kolektivu z pershim hudozhnim kerivnikom teatru imeni Revolyuciyi zasluzhenim artistom URSR docentom Harkivskogo institutu kulturi Markom Tereshenkom yakij dlya partijnogo kerivnictva Odesi buv personoyu non grata oskilki perebuvav pid chas vijni na okupovanij teritoriyi prichomu navit ne v Odesi a v Harkovi Do cogo dodali she poyizdku voseni 1972 roku do Bolgariyi z kolektivom narodnogo teatru Odeskogo tramvajno trolejbusnogo upravlinnya bez harakteristiki z osnovnogo miscya roboti tobto z teatru Nareshti prichepilisya do samovilnogo vikliku teatralnogo hudozhnika z Harkova dlya dooformlennya vistavi Dorogi yaki mi vibirayemo Mikoli Zarudnogo nad yakoyu same pracyuvav Golota Tozh bulo zavedeno personalnu spravu komunista Goloti Vnaslidok cogo rezhisera spochatku usununuli vid faktichno zavershenoyi roboti a navesni 1973 roku zvilnili z posadi za porushennya trudovoyi disciplini ta proguli Taki zvinuvachennya pred yavlyalisya usim disidentam yakih zvilnyali z posad shob ne daj Bozhe ne prozvuchala ideologichna prichina To buv chas rozgulu V Sherbickogo i V Malanchuka polyuvannya na vidom sered ukrayinskoyi inteligenciyi i V Golota z yaskravo viyavlenim yak dlya togochasnih obstavin nacionalno patriotichnim oblichchyam potraplyaye pid ideologichnij pres Yedine chim dopomogla jomu ridna partiya ce vlashtuvannya dlya zdobuttya shmatka hliba rezhiserom zgadanogo vishe teatru pri klubi OTTU Lishe cherez dva roki jogo povernuli do teatru ale tilki na posadu zaviduvacha literaturnoyi chastini She cherez dva roki pereveli na posadu redaktora literaturno dramatichnoyi redakciyi Odeskoyi studiyi telebachennya Oskilki Golota stav tihim i loyalnim do kerivnictva to z 1981 do 1988 roku vin buv navit na kerivnij posadi golovnim rezhiserom na Odeskomu telebachenni potim uzhe za t zv perebudovi jogo tam use zh taki z yili perevivshi na posadu rezhisera molodizhnoyi redakciyi bo vin zamanifestuvav svoyu uchast u nacionalno demokratichnomu rusi vstupivshi do Pivdennoyi gromadi v Odesi A she zgodom koli vinikla kafedra ukrayinoznavstva v Odeskomu universiteti Golota staye u 1990 roci yiyi vikladachem na pogodinnih zasadah Ce bulo jomu z ruki bo zh u 1988 roci vin zahistiv disertaciyu na zdobuttya naukovogo stupenyu kandidata mistectvoznavstva Dlya naukovo pedagogichnoyi roboti jomu pridavsya velicheznij dosvid teatralnogo recenzenta j doslidnika istorika ukrayinskogo teatru z 1970 do 1990 roku na storinkah odeskoyi a chasom i respublikanskoyi presi vin nadrukuvav ponad dvisti statej V osnovnomu ce recenziyi na gastroli zayizhdzhih do Odesi dvadcyati p yati rosijskih teatralnih kolektiviv z Moskvi Leningrada Tuli Gorkogo Voronezha Kujbisheva Volgograda Krasnodara Sverdlovska Novosibirska Kalinigrada Stavropolya Rostova na Donu Kishineva Gomelya Donecka i odnogo biloruskogo im Yanki Kupali z Minska a takozh dvoh ukrayinskih Lvivskogo im M Zankoveckoyi Kiyivskogo im I Franka inshih ukrayinskih teatriv todi do Odesi ne posilali Z odeskih teatriv najchastishe potraplyav pid recenzijnu uvagu V Goloti rosijskij teatr im Ivanova zridka teatr yunogo glyadacha Recenzuvati vistavi teatru v yakomu sam pracyuvav abo z kerivnictvom yakogo deyakij chas vidkrito konfliktuvav V Goloti bulo ne z ruki zate vin opublikuvav tvorchi portreti ryadu providnih aktoriv ukrayinskogo teatru zokrema Genriha Ostashevskogo Andriya Kramarenka Borisa Mitrofanova Mikoli Slozki Georgiya Babenka ta in statti do yuvileyiv aktoriv starshoyi generaciyi Katerini Zagoryanskoyi Kostya Ellanskogo Blakitnogo Leonida Zadniprovskogo Grigoriya Pelashenka rezhisera Dmitra Plahtina ta in Odeskomu ukrayinskomu dramatichnomu teatrovi V Golota prisvyativ seriyu statej u miscevij ta respublikanskij presi z nagodi 50 richchya teatru a takozh reprezentativni statti u zv yazku z gastrolyami teatru v inshih mistah Najaktivnishe vistupav Golota yak teatralnij kritik u 1971 1981 rr U ci zh roki z pid jogo pera z yavlyayutsya na storinkah odeskih gazet j statti istorichnogo harakteru do 100 richchya vid dnya narodzhennya Galini Mesherskoyi 1076 r pro Lidiyu Maciyevsku 1977 r pro Yuriya Shumskogo 1979 r ta in U 80 h rokah istorichna tematika u stattyah Goloti pochinaye perevazhati Ce j ne vipadkovo adzhe V Golota u cej chas napoleglivo pracyuye nad odeskoyu presoyu 20 30 h rokiv u zv yazku z temoyu svoyeyi kandidatskoyi disertaciyi Rezhiserske mistectvo v Odeskij derzhdrami im Revolyuciyi 1925 1941 rr Yak lyudina volova Golota na tri roki 1984 1987 rr pripinyaye svoyu recenzentsku praktiku i povnistyu zoseredzhuyetsya na naukovij roboti I tilki pislya togo yak disertaciya bula zavershena j rekomendovana kafedroyu teatroznavstva Kiyivskogo institutu teatralnogo mistectva do zahistu Golota 1987 roku znovu z yavlyayetsya na storinkah odeskoyi i respublikanskoyi presi odnak uzhe ne z sistematichnimi recenziyami na vistavi i oglyadami gastrolnih vistupiv okremih teatriv a perevazhno z istorichnimi rozvidkami v naukovo populyarnomu vikladi dlya gazet i zhurnaliv V cej chas vin napoleglivo pracyuye nad velikoyu knizhkoyu Teatralna Odesa pro vidannya yakoyi maye majzhe tayemnu domovlenist z kiyivskim vidavnictvom Mistectvo Vidana naprikinci 1990 roku obsyagom 20 oblikovo vidavnichih arkushiv shedro ilyustrovana na krejdyanomu paperi knizhka mala viglyad podarunkovogo vidannya Recenzij na neyi mozhlivo bulo j nebagato Sered nih Olega Gubara v gazeti Vechernyaya Odessa vid 28 bereznya 1991 roku pid nazvoyu Teatralnaya letopis Odessy She 1986 roku likari diagnostuvali jomu strashnu hvorobu krovi odverto poperedili jogo sho zalishilos jomu zhiti pri suchasnomu likuvanni yakihos sim rokiv i za cej chas vin maye zrobiti vse sho u zhitti zaplanuvav U jogo plani vhodilo vidannya ciyeyi knizhki I vin pospishav poboyuyuchis zapopadlivih recenzentiv yaki mogli b visloviti taki zauvazhennya yaki unemozhlivili b yiyi vihid najblizhchim chasom a she osoblivo yakbi cim vidannyam zacikavivsya Odeskij obkom partiyi adzhe sho ne kazhit ne yakas stattya v gazeti a cila knizhka pro teatralnu istoriyu oblasnogo centru Na shastya chasi uzhe zminilisya jshov proces tak zvanoyi perebudovi a otzhe j pevnoyi liberalizaciyi v suspilstvi i ce yakoyus miroyu zumovilo otu rozkutist vilnist vikladu yaki pomitiv recenzent Navit z timi ogrihami yaki na zhal mayut misce v knizi vona ye vagomim vneskom v nashe teatroznavstvo Yakbi mi mali taki narisi pro teatralne zhittya inshih nashih vazhlivih teatralnih centriv yak Kiyiv Harkiv Poltava Katerinoslav Dnipropetrovsk Lviv Chernivci ta in Spodivajmosya Progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 1991 roku Golota sprijmaye z velicheznim entuziazmom pro sho svidchat zapisi v jogo shodenniku Nova istorichna realnist okrilila V Golotu teatroznavcya Yak z roga dostatku visipaye vin na shpalti odeskoyi presi seriyu statej u yakih viyavlyaye novij poglyad na davni rechi skinuvshi shori samocenzuri neuperedzhenim okom oziraye davni yavisha ukrayinskogo teatralnogo procesu 20 30 h rokiv Pershoyu lastivkoyu tut buv svoyeridnij triptih Odeski avtografi Lesya Kurbasa I Molodij teper v Odesi 2 Filiya Berezolya 3 Gastroli i vidpochinok berezilciv opublikovanij v Chornomorskih novinah u zhovtni 1991 roku Hoch she ranishe Goloti dovelosya opublikuvati v zbirniku Teatralna kultura stattyu pro tak zvanu shostu majsternyu Berezolya v Odesi ale teper vin podaye visvitlennya cogo yavisha bez ideologichnih uperedzhen Golota pershim u nashomu postradyanskomu teatroznavstvi ob yektivno ociniv diyalnist Ukrayinskogo Nacionalnogo Teatru v Kiyevi 1917 1918 rokiv Pershij nacionalnij teatr Chornomorski novini 1994 26 sichnya Do 140 richchya vid dnya narodzhennya M Zankoveckoyi drukuye stattyu M Zankovecka i Odesa Chornomorski novini 1994 24 serpnya do 100 richchya vid dnya narodzhennya V Vasilka spogadi Tri uroki majstra Chornomorski novini 1998 6 kvitnya V Golota visvitliv nevidomu dosi reformatorsku diyalnist v Odesi rezhiseriv Borisa Glagolina Vechernyaya Odessa 1993 29 iyunya ta Igorya Terentyeva Vechernyaya Odessa 1994 17 dekabrya Ta najbilshe uvagi pridiliv Golota Odeskomu derzhavnomu ukrayinskomu dramatichnomu teatrovi Chi ne vpershe vin drukuye recenziyi na novi vistavi cogo teatru Sto tisyach Chornomorski novini 1992 9 sichnya Martin Borulya Chornomorski novini 1992 18 kvitnya na prem yeru Makleni Grasi M Kulisha Chornomorski novini 1994 6 lipnya Do zavershennya sezonu v comu teatri u 1993 roci drukuye analitichnij oglyad Potriben patriotichnij poriv Chornomorski novini 1993 24 chervnya v yakomu vislovlyuye svoyu trivogu za krizovij stan cogo teatru Os kilka dumok z ciyeyi gostro publicistichnoyi statti Otzhe problem u teatru bezlich ale poki vin ye yedinim predstavnikom ukrayinskoyi kulturi u misti to vidpovidno pidvishuyutsya i vimogi do nogo i zapiti i nadiyi Os chomu mova jde ne pro zgortannya roboti po vsomu frontu yak ce robit administraciya teatru zdayuchi v orendu budivlyu riznim shamanam i religijnim propovidnikam a pro rozshirennya svoyeyi kulturnoyi diyalnosti Nagaduyemo pro tradiciyi yaki v ukrayinskomu teatri zdayetsya stali zabuvati a takozh pro tih hto ti tradiciyi zadushiv u pislyavoyenni roki provodyachi politiku vitisnennya vsogo ukrayinskogo iz tak zvanogo internacionalnogo mista v yakomu mali zhiti shtuchni radyanski gomunkulusi bez nacionalnih oznak Ale formalne zdijsnennya cih kulturno budivnichih akcij ne zmozhe zabezpechiti uspihu spravi kazhe Golota Ne obijtisya bez zacikavlenogo stavlennya do kulturnih nadban Potriben gromadyanskij patriotichnij poriv usvidomlennya nacionalnogo obov yazku Poki sho cogo usvidomlennya teatr ne maye Skladayetsya vrazhennya sho chuzhi lyudi prosto mayut zarobitok na ukrayinskij kulturi ne vidchuvayuchi do neyi ni lyubovi ni organichnogo nacionalnogo potyagu Teatr zalishivsya u roki borotbi za ukrayinsku derzhavnist i mistectvo ostoron tih gostrih politichnih procesiv sho prohodili v Ukrayini vzagali i v Odesi zokrema I ne divno sho ne maye vin pidtrimki z boku nacionalnih sil Neobhidno povernuti do ukrayinskogo teatru movu navchitis neyu vesti repeticiyi rozmovlyati misliti Aktor maye buti nosiyem kulturi mislennya a ne perekladachem marionetkoyu vipadkovim zarobitchaninom Teatr v yakomu mova narodu ignoruyetsya vvazhayetsya chimos drugoryadnim ne maye prava buti viraznikom nacionalnoyi kulturi Ce povinni znati vsi vid vahtera do hudozhnogo kerivnika Zacikavlenist Goloti spravami teatru yakomu vin sam prisvyativ chastinu svogo tvorchogo zhittya viyavilos i v tomu sho z nagodi 70 richchya cogo tvorchogo kolektivu uchenij 1995 roku nadrukuvav seriyu statej na storinkah Chornomorskih novin i Vechernej Odessy v yakih z novim poglyadom visvitliv osnovni etapi rozvitku cogo kolis proslavlenogo teatru Tri dramatichni figuri vidiliv Golota v cij istoriyi Marko Tereshenko Ivan Yuhimenko ta Vasil Vasilko Pid chas roboti nad knizhkoyu Teatralnaya Odessa Golota peresvidchivsya yakij velicheznij masiv faktazhu zalig na storinkah odeskoyi periodichnoyi presi dorevolyucijnogo periodu pro vistupi mandrivnih ukrayinskih teatralnih trup v Odesi Tomu vidrazu pislya vihodu knizhki Golota zahodivsya dozbiruvati faktazh shob napisati novu veliku pracyu Ukrayinskij teatr v Odesi XIX HH stolittya V listi do Rostislava Pilipchuka vid 19 kvitnya 1995 roku Golota prosiv poradi Skazhit bud laska chi ne mogla b cya tema u vipadku publikaciyi stati doktorskoyu disertaciyeyu I chi ye v Kiyevi stacionarno doktorantura Meni b z rik samostijnoyi praci mayuchi hoch yaku nebud derzhavnu dotaciyu na prozhittya Cherez kilka misyaciv 26 serpnya 1995 roku vin znovu pishe pro ce Zaraz aktivno vizmus za knizhku i za pracyu nad majbutnoyu disertaciyeyu Robitimu ce tiho bez reklami Golota dobre znav svoyu prirechenist cherez nevilikovnist tyazhkoyi hvorobi Pro ce vin skazav Pilipchuku she za kilka rokiv do svoyeyi peredchasnoyi smerti Ne minulo kilkoh misyaciv yak chergovij proyav hvorobi viyavivsya zagrozlivim dlya jogo zhittya Os sho napisav Volodimir Vasilovich v listi do Rostislava Pilipchuka vid 25 grudnya 1995 roku Z velikimi trudnoshami ya probivayus do normalnogo fizichnogo stanu ale hvoroba taki dobryache vimotala mene Bo sili vistachaye dijti do kabinetu i sisti za stil Cogo razu vidtyagnuli virok I nikudi ya vid nogo ne vtechu Mij termin vijshov profesor skazav sho pri cij hvorobi zhivut 8 10 rokiv Ya prozhiv 8 i chas nastupaye Ta j profesor pribaviv bo u 1986 roci koli ya zahvoriv prosto i suvoro prorik sim rokiv ne bilshe tomu Volodimire Vasilovichu pospishajte z usima spravami yaki mayete na cij grishnij zemli Otozh z 1986 roku ya pospishav ale ne nadavav znachennya hvorobi ne berigsya Ne minulo j troh misyaciv yak Volodimira Vasilovicha Goloti na stalo vin pomer 18 lyutogo 1996 roku LiteraturaGolota Volodimir Vasilovich Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 S 162 ISBN 5 88500 071 9 Pilipchuk Rostislav