У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський Гео рг Дроздо вський нім Georg Drozdowski 21 квітня 1899

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський.

Гео́рг Дроздо́вський (нім. Georg Drozdowski; * 21 квітня 1899, Чернівці — † 24 жовтня 1987, Клагенфурт, Австрія) — німецькомовний поет польського походження, прозаїк, драматург, журналіст, перекладач, актор буковинського походження.

Біографія

Георг Дроздовський належить до числа тих, кого люб'язно звали «старими австрійцями»: він і насправді був таким — австрійцем старого гарту, з усіма характерними прикметами біографії, виховання, манер, психології, ментальності.

Народився в Чернівцях у сім'ї австрійського офіцера: його батько мав польське коріння, а мати — французьке.

Батько рано помер. Вихованням Георга займалися мати, тітка й бабуся. У Маринів (маминих родичів) в Калинештах (Південна Буковина) був невеликий замок у неоготичному стилі, де Георг із охотою проводив літні канікули.

Навчався Георг у Чернівцях у католицькій школі св. Марі, пансіоні учительського інституту та ц. к. II державній гімназії, яка вважалася, за його словами, «найстрогішою». Гімназію закінчив вже в період Першої світової війни в Відні (екстерном).

Гімназія у Відні, яку закінчив Г.Дроздовський

В останні роки Першої свытової війни служив прапорщиком в австрійській армії. Після закінчення війни і розпаду Австро-Угорської імперії Георг повернувся в Чернівці, де не зміг втілити у існуючих тоді умовах свою мрію здобути медичну освіту, а тому мусив працювати кіоскером, представником соєвої фірми і цукрового заводу, банківським службовцем. В цей період Чернівці вже входили до складу королівської Румунії. Дроздовський в цей час бере активну участь в театральному житті міста, виступає одним з організаторів любительської театральної трупи «Czernowitzer Kammerspiele» (Чернівецькі камерні вистави), яка з успіхом виступала на різних сценах міста з п'єсами німецької класики, а також п'єс сучасних німецьких і австрійських драматургів. Дроздовський немало сприяв цьому як один із провідних акторів трупи та її репертуарний директор. Водночас він активно займається журналістикою — як культурний оглядач німецькомовних чернівецьких газет «Algemeine Zeitung» і «Deutsche Tagespost». На цей час припадає також публікація в пресі віршів і прозових творів. В 1934 році виходить в світ перший ліричний збірник Дроздовського — «Gedichte»(Поезії).

Драматичним зламом у біографії письменника, як і у житті багатьох буковинців німецької національності, стало примусове переселення «додому — у райх», проведене улітку 1940 року згіднго із пактом Ріббентропа-Молотова. Дроздовський в мемуарах згадував, що тоді СС «оцінили його расу та походження, оцінили на трійку». Після прибуття у Німеччину, після недовгого перебування у таборі для переміщених осіб, Дроздовський був мобілізований у німецьку армію і у ранзі оберфельдфебеля служив у ВПС у Загребі. Після Другої світової війни Дроздовський оселився у австрійському місті Клагенфурт (земля Каринтія), яке чимось нагадувало йому Чернівці, оскільки воно також лежало біля підніжжя гір і було багатонаціональним пограниччям. Тут він достатньо швидко заявив про себе як письменник, театральний критик, перекладач; тривалий час працював редактором культурного відділу газети «Volkszeitung», провідним театральним критиком (йому належить також цікаве дослідження про буковинський театр), співробітничав на радіо.

Клагенфуртський період виявився найпліднішим у творчості Дроздовського — друкує багато статей, збірників, книг. Він видає поетичні книги «Каменярський сад», «Із запечатаним наказом», «Плин піску в пісковім годиннику», «Ефета: Поезії.- Справа Ноя», «Закарбовано на стіні», «Оглядаючи свої окуляри», «Сліди Твоїх кроків» та інші. У цих ліричних збірках поет поступово відходить від романтичних тем та образів, характерних для його ранньої (першої) книги «Поезії», виданої в Чернівцях. Мотиви часу, втраченої вітчизни, тлінності та смерті, ремінісценції дитинства, символіка зашифрованого світу, загадка буття в його філософському та релігійному сенсі — ось далеко не повний перелік тематичних домінант його лірики.

Г. Дроздовському належить також декілька книг гумористично-пародійних пісень і віршів у стилі так званого «бенкельзангу» («Великий Божий звіринець», «Хитромудрощі»). Це балади, байки, притчі, «жорстокі» романси, «морітати», віршовані анекдоти тощо. В такому ж веселому й дотепному дусі — нерідко з елементами удаваного жаху, награних романтично-готичних ефектів або щемкої туги, настояної на спогадах далекого дитинства, — витримано й деякі його прозові твори — «Блоха у вусі — колючка в серці: Серйозні та смішні історії», «Військова музика: історії в мажорі та в мінорі», «Сезам відкрийся! Історії в сутінках», «Читати, коли заголосить сова». Водночас письменник працює і в драматичних жанрах. Свої перші одноактні п'єси він створив ще в Чернівцях. У повоенний час була написана низка драм і радіоп'єс, які ставились на кону Клагенфуртського театру і транслювались австрійським радіо («Привид і гра», «Одісея. Пісня ХХХ», «Танок мертвих», «Лист звідкілясь», «Парафраза про трьох волхвів», «Легенда про Мартина» тощо.

Ратуша на центральній площі Чернівців, яку спроектував родич Дроздовського Адольф Марин

Неабиякий хист продемонстрував Г.Дроздовський також і в області художнього перекладу. Будучи з дитинства поліглотом, чому значно сприяла поліетнічна атмосфера міжвоєнних Чернівців, він активно популяризував у німецькомовному світі польську і особливо румунську літературу.

Переклади поезій М.Емінеску, Г. Кошбука, Т. Аргезі, В. Войкулеску, І. Пілата принесли йому славу одного з найкращих знавців та незрівнянних інтерпретаторів румунського красного письменства. Окремими виданнями в його перекладах виходили поетична збірка Лучіана Благи «Пори року душі» та роман Вінтіли «Там навіть сяють зорі».

1984 року побачила світ книга Г.Дроздовського під назвою «Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця» (вийшла українською мовою в перекладі Петра Рихла в 2001 році у видавництві «Молодий буковинець»(Чернівці)).

Пам'ятник кайзеру Францу-Йосифу в Чернівцях

Як видно вже із самої назви, це твір про Буковину, про те, якою вона запам'яталася письменнику очима серця. Автор намагається в ній «уберегти від забуття те, що через декілька років уже майже нікого не цікавитиме, стерте з пам'яті і поглинуте часом». У передмові він зазначає, що

...тут йдеться не про точні дати, не про кількість населення і площу обжитої території. Значно важливіше для мене показати співжиття, здруженість, в якій нам жилось, аж поки хвиля європейського варварства не накрила і цей маленький простір, що звався Буковиною. Тут розповідається про те, як проживали пліч-о-пліч шість національностей, як вони порались зі своїми щоденними турботами, намагаючись бути Заходом на Сході, себто стояти під знаком культури, що була європейською.

Про що тільки не мовиться в цій книзі — про місто і околиці, про людей і тварин, про рідних і знайомих, про державні і громадські установи, систему освіти, про військових і лікарів, педагогів і священиків, про городян і селян, про можновладців, диваків і жебраків, про тогочасну моду, театр, торгівлю, про стиль життя, звички, особливості говірок кожної національності, про гостинність буковинців і їхній локальний патріотизм — всього не перелічити. І за кожним рядком відчувається непідробна любов до Буковини, щире синівське замилування нею.

Книга стала відкриттям міста Чернівці для декількох поколінь європейців. Творчість Георга Дроздовського розгорнулась на повну силу вже у зрілі літа письменника. До останніх днів не випускав він перо зі своїх невтомних рук — помер 24 жовтня 1987 року на 89-му році життя в Клагенфурті (земля Каринтія, Австрія).

У Клагенфурті існує «Товариство Георга Дроздовського», його іменем названо вулицю, встановлено на будинку, де він жив, меморіальну дошку.

У Чернівцях у колишньому Німецькому народному домі (вул. О.Кобилянської, 53) у квітні 1999 року, після масштабної реконструкції за активного сприяння уряду Каринтії у співпраці з м. Чернівці, було відкрито Зал-музей Георга Дроздовського, а у 2004 році на вул. Т. Шевченка, 42 на будинку, де мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку, текст якої збігається з текстом меморіальної дошки на його будинку в Клагенфурті.

Буковинські вчені продовжують досліджувати і пропагувати творчість знаменитого земляка. Георг Дроздовський — приклад особистостей, які здружують народи і території: Чернівецька область і земля Каринтія стали порідненими регіонами.

Творчість

Gedichte. — Czernowitz, 1934 (Вірші. — Чернівці, 1934)
Der Steinmetzgarten. Gedichte. — Wien, 1957 (Каменярський сад. Поеми. — Відень, 1957)
Odyssee. XXX. Gesang. — Salzburg / Klosterneuburg Stifterbibliothek, 1958 (Одіссея. XXX. Спів. — Зальцбург / Клостернойбург Аббі бібліотека, 1958)
Gottes Tiergarten ist groß. Lyrischer Unfug. — Carinthia, Klagenfurt, 1959 (Великий Божий звіринець. Лірична нісенітниця. — Каринтія: Клагенфурт, 1959)
Mit versiegelter Order. Gedichte. — Österr. Verlagsanstalt: Wien, 1963 (Із запечатаним наказом. Поеми. — Österr. Verlagsanstalt: Відень, 1963)
Floh im Ohr, Dorn im Herzen. Ernste und heitere Geschichten. — Pustet: Regensburg, 1965 (Блоха у вусі, Скалка в серці. Серйозні і забавні історії. — Pustet: Регенсбург, 1965)

Книга спогадів Г.Дроздовського про землю в якій він народився і прожив половину свого життя

Sand im Getriebe der Sanduhr. Gedichte. — Carinthia: Klagenfurt, 1965 (Плин піску в пісковому годиннику. Поеми. Каринтія: Клагенфурт, 1965)
Militärmusik. Geschichten in Moll und Dur. — Carinthia: Klagenfurt, 1967 (Військова музика. Історії в мінорі і мажорі. — Каринтія: Клагенфурт, 1967)
Epheta. Gedichte. Die Sache mit Noah. — Carinthia: Klagenfurt, 1969 (Ефета: Поезії. — Справа Ноя. — Каринтія: Клагенфурт, 1969)
Iro-Niersteiner Spätlese. Bedachtsame und bedenkliche Verse. — Carinthia: Klagenfurt,1975 (Пізній врожай Іро-Niersteiner. Обережні і серйозні вірші. — Каринтія: Клагенфурт, 1975)
An die Wand gemalt. Gedichte. — Carinthia: Klagenfurt, 1972 (Закарбовано на стіні. Поеми. — Каринтія, Клагенфурт, 1972)
Spitzfindigkeiten. Ein Friwohl- und Moritatenbuch. — Carinthia: Klagenfurt, 1976 (Хитромудрощі. Фривольнонастановочна книга. — Каринтія: Клагенфурт, 1976)
Bei Durchsicht meiner Brille. Gedichte 1977/1978. — Heyn: Klagenfurt, 1979 (Оглядаючи свої окуляри. Вірші 1977/1978. — Гайн: Клагенфурт, 1979)
Die Spur deiner Schritte. Gedichte. — Heyn: Klagenfurt, 1981 (Сліди Твоїх кроків. Поеми. — Гайн, Клагенфурт, 1981)
Seltsam öffne dich! Geschichten im Halbdunkel. — Heyn: Klagenfurt, 1983 (Сезам відкрийся! Історії в сутінках. — Гайн: Клагенфурт, 1983)
Damals in Czernowitz und rundum. Erinnerungen eines Altösterreichers. // Kleine Zeitung (Klagenfurt), 1984 (Назад в Чернівці, і все довкола. Спогади старого австрійця. Kleine Zeitung (Клагенфурт), 1984)
Zu lesen wenn das Käutzchen ruft. Erzählungen. — Heyn, Klagenfurt, 1985 (Читати, коли заголосить сова. Оповідання. — Гайн: Клагенфурт, 1985)
Damals in Czernowitz und rundum. Erinnerungen eines Altösterreichers. — Neuauflage: Georg-Drozdowski-Gesellschaft und Carinthia, Klagenfurt, 2003 (Назад в Чернівці, і все довкола. Спогади старого австрійця. — Передрук: Т-во Георга Дроздовського і Каринтія, Клагенфурт, 2003)
Mit versiegelter Order. Ausgewählte Gedichte. — Aachen: Rimbaud, 2009 (З запечатаних наказів. Вибрані вірші. — Аахен: Rimbaud, 2009)

Нагороди

Меморіальна дошка Георгу Дроздовському на будинку в Чернівцях, де він народився і жив

1957 Nikolaus-Lenau-Preis (Ніколауса Ленау, літературна премія Австрії)
1962 Förderungspreis der Theodor-Körner-Stiftung (Теодора Кьорнера, літературна премія Австрії)
1965 Verleihung des Titels Professor durch den Bundespräsidenten der Republik Österreich (Федеральним президентом Австрії присвоєно почесне звання професора)
1977 Würdigungspreis des Landes Kärnten (erstmals verliehen) (Нагороджений премією за заслуги федеральної землі Каринтія (нагороджений першим)
1982 Ehrengabe des Andreas-Gryphius-Preises 1982, verliehen von der Künstlergilde Esslingen in Düsseldorf (Вшанований премією Андреса Гріпфіуса 1982 року, присудженою Артгільдією Esslingen в Дюссельдорфі)
1984 Ehrpfennig der Landeshauptstadt Klagenfurt (Почесна премія столиці землі Клагенфурт)
1987 Kulturpreis des Klubs der Kärntner ÖVP-Abgeordneten (Премія в області культури депутатського клубу ÖVP Каринтії)

Експозиція, присв'ячена Г.Дроздовському, і кафе «Каринтія» в чернівецькому Німецькому домі

Книги українською мовою

Дроздовський Ґ. Тоді в Чернівцях і довкола: спогади старого австрійця / пер. з нім., передм. і примітки Петра Рихла. — Чернівці: Молодий буковинець, 2001. — 256 с.

Джерела

Петро Рихло. «Я все ще вірю, що Орфей співає»: [до 100-річчя від дня народж. Ґеорґа Дроздовського] // Буковинський журнал.– 1999.– Ч. 1/2.– С.130-136.
Петро Рихло. «Я все ще вірю, що Орфей співає» (вступна стаття) // Георг Дроздовський. Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця". — Чернівці: Молодий буковинець, 2001. — 256 с.

Література

Клагенфурт — столиця землі Каринтія. На фото: Земельний Дім

Загублена арфа. Антологія німецькомовної поезії Буковини. — Чернівці: Золоті литаври, 2002.
Кайндль Р. Ф. Історія Чернівців. — Чернівці: Місто, 2003.
Реццорі, Грегорі фон. Магрібінські історії // Молодий буковинець (Чернівці), 1997.
Сайко М. М. Приєднання Буковини до Австрії і його вплив на соціально-політичний устрій краю. — Чернівці, 1995.
Чеховський І.Г. Чернівці — ковчег під вітрилами толерантності. — Чернівці: Рута, 2004.
Prokopowitsch E. Das Ende der österreichischen Herrschaft in der Bukowina. Ukrainische übersetzt von O.Matyjchuk und N.Pantschuk. — Tscherniwzi, 2003, 80 S.
Das architektonische Erbe der österreichischen Ära Tscherniwzis. Materialien der internationalen wissenschaftlichen Konferenz (Tscherniwzi, 1.-4. Oktober 2001). — Tscherniwzi. 2003, 172 S.
Марія Томак. Поетичний меридіан Чернівців // День, 16.09.2010, № 166. [ 15 липня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

Переклад назв книг з німецької мови на українську зроблено автором цієї статті — Веренко Я. Г.

Посилання

Улыбающийся преступник на пересечении культур^{[недоступне посилання з липня 2019]}
В австрийском Клагенфурте появилась улица черновицкого патриота Георга Дроздовского // ГФС^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
Конференц-зал Г.Дроздовського в Німецькому домі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Einweihung der Georg-Drozdowski-Gasse (06.11.2009)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[1] Переклад назв книг з німецької мови на українську зроблено автором цієї статті — Веренко Я. Г.