Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гассаніди (араб. الغساسنة) — християнська арабська королівська династія, що правила у II—VII столітті у Східній Палестині (територія сучасної Йорданії). Династія походить з бедуїнського кочівного племені Бану Гассан, яке емігрувало у II столітті з півдня Аравійського півострова (з території у сучасному Північному Ємені). На початку свого існування плем'я не мало суттєвого впливу в арабському світі. Ситуація різко змінилася на рубежі V—VI століть, Коли плем'я Гассан під проводом роду Джафна з нез'ясованих до кінця дослідниками причин переселилося до кордонів з Візантією. Тут воно зіткнулося з . Згодом вони розгромили і вигнали Саліхідів, взявши під контроль сирійське прикордоння. Гассаніди прийняли християнство, а у 502—503 роках уклали з Візантійською імперією договір і набули статусу її союзників. Отримуючи щороку грошове забезпечення, вони споряджали загони кавалерії для армії Візантії. Вожді гассанідів офіційно іменувалися філархами і мали ранг кларіссімуса, а їхній верховний вождь (цар) був зведений в патрикії і удостоєний титулу «глоріозіссім». Основною резиденцією Гассанідів стала , горбиста місцевість за 80 км на південь від Дамаска, де знаходилися стоянки кочівників. Першим представником Гассанідів, який вступив в договірні відносини з Візантійською імперією, був Джабала, достовірних відомостей про якого майже не збереглося.
| араб. الغساسنة Гассаніди | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | |||||
| Мови | арабська | ||||
| Релігії | Сирійська православна церква | ||||
| Форма правління | монархія | ||||
| король | |||||
| - 220—265 | |||||
| - 632—638 | |||||
| Історія | |||||
| - Засновано | 220 | ||||
| - Ліквідовано | 638 | ||||
| |||||
Свого розквіту царство Гассанідів досягло за його сина (близько 529—569 роки), який увійшов в історію як один із залежних від Візантії правителів, що отримав від імператора царський титул «василевс». Аль-Харіс чесно виконував свої зобов'язання, беручи участь у придушенні заколотів в Палестині під час повстання самаритян (529—530 роки), у війнах із Сасанідами та Лахмідами. Аль-Харіс був прихильником монофізитської доктрини, що пояснюється, швидше за все, його прагненням відстояти етнокультурну самобутність арабів у візантійського світі. У роки правління аль-Харіса остаточно склалося так зване Гассанідське царство — кочівна протодержава, що відігравала роль буфера між Візантією та арабськими племенами.
Політику батька продовжив (569—581), правитель ромейських арабів. При ньому загострилися розбіжності з Візантією, незадоволеною надмірним посиленням гассанідов. Ідеологічним приводом протистояння стало дотримання у Гассанідів яковитського напрямку християнства. Він був захоплений разом з дружиною і декількома дітьми візантійським чиновником (куратором) Магном, та доставлений у 581 році до Константинополя. Імператор Тиберій II Костянтин (578—582) посадив його під домашній арешт. Його старший син ан-Нуман ібн аль-Мунзір, що залишився на батьківщині, влаштовував набіги на візантійські володіння, але згодом потрапив у заслання разом з батьком. Близько 585 року царство гассанідів було розділено між 15 вождями арабських племен і припинило існування.
Після розпаду царства Гассанідів ця династія зберігала деякий вплив до приходу ісламу. Окремі представники племені Гассан добровільно прийняли нову віру, але масової ісламізації племені не відбулося. Останньому гассанідському царю (633—636) довелося від імені імператора Іраклія I (610—641) вести переговори з делегацією мусульман. Перехід Джабали разом із загоном арабів-християн на сторону мусульман на третій день битви на річці Ярмук (22 серпня 636 року) і звернення в іслам були обумовлені прагматичними міркуваннями: усвідомленням неминучості поразки візантійців через розбрат серед вищого командування і бажанням розділити з мусульманським військом плоди перемоги. Однак після конфлікту з халіфом Омаром ібн аль-Хаттабом, втік до Константинополя, розкаявся, повернувся в лоно християнства, був прощений і оселився в Малій Азії. Велика частина племені Гассан пішла за своїм ватажком, а територію його розселення зайняло велике племінне об'єднання таїтів.
Посилання
- : «Rome's 'Arab' Allies in Late Antiquity». In: Henning Börm — (eds.), Commutatio et Contentio. Studies in the Late Roman, Sasanian, and Early Islamic Near East. Wellem Verlag, Düsseldorf 2010, pp. 159–186.
- Ball, Warwick (2000). . London: Routledge. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 28 березня 2017.
- Fowden, Elizabeth Key (1999). . Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN . Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 28 березня 2017.
- Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002). The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363–630 AD). London: Routledge. ISBN .
- Kazhdan, Alexander Petrovich, ред. (1991). . New York and Oxford: Oxford University Press. ISBN .
- (1991). Ghassān. The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume II: C–G. Leiden and New York: Brill. с. 462—463. ISBN .
- Shahîd, Irfan (1995). . Washington, DC: Dumbarton Oaks. ISBN . Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 28 березня 2017.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gassanidi arab الغساسنة hristiyanska arabska korolivska dinastiya sho pravila u II VII stolitti u Shidnij Palestini teritoriya suchasnoyi Jordaniyi Dinastiya pohodit z beduyinskogo kochivnogo plemeni Banu Gassan yake emigruvalo u II stolitti z pivdnya Aravijskogo pivostrova z teritoriyi u suchasnomu Pivnichnomu Yemeni Na pochatku svogo isnuvannya plem ya ne malo suttyevogo vplivu v arabskomu sviti Situaciya rizko zminilasya na rubezhi V VI stolit Koli plem ya Gassan pid provodom rodu Dzhafna z nez yasovanih do kincya doslidnikami prichin pereselilosya do kordoniv z Vizantiyeyu Tut vono zitknulosya z Zgodom voni rozgromili i vignali Salihidiv vzyavshi pid kontrol sirijske prikordonnya Gassanidi prijnyali hristiyanstvo a u 502 503 rokah uklali z Vizantijskoyu imperiyeyu dogovir i nabuli statusu yiyi soyuznikiv Otrimuyuchi shoroku groshove zabezpechennya voni sporyadzhali zagoni kavaleriyi dlya armiyi Vizantiyi Vozhdi gassanidiv oficijno imenuvalisya filarhami i mali rang klarissimusa a yihnij verhovnij vozhd car buv zvedenij v patrikiyi i udostoyenij titulu gloriozissim Osnovnoyu rezidenciyeyu Gassanidiv stala gorbista miscevist za 80 km na pivden vid Damaska de znahodilisya stoyanki kochivnikiv Pershim predstavnikom Gassanidiv yakij vstupiv v dogovirni vidnosini z Vizantijskoyu imperiyeyu buv Dzhabala dostovirnih vidomostej pro yakogo majzhe ne zbereglosya arab الغساسنة Gassanidi 220 638 Prapor Gerb Gassanidiv istorichni kordoni na karti Stolicya Movi arabska Religiyi Sirijska pravoslavna cerkva Forma pravlinnya monarhiya korol 220 265 632 638 Istoriya Zasnovano 220 Likvidovano 638 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gassanidi Svogo rozkvitu carstvo Gassanidiv dosyaglo za jogo sina blizko 529 569 roki yakij uvijshov v istoriyu yak odin iz zalezhnih vid Vizantiyi praviteliv sho otrimav vid imperatora carskij titul vasilevs Al Haris chesno vikonuvav svoyi zobov yazannya beruchi uchast u pridushenni zakolotiv v Palestini pid chas povstannya samarityan 529 530 roki u vijnah iz Sasanidami ta Lahmidami Al Haris buv prihilnikom monofizitskoyi doktrini sho poyasnyuyetsya shvidshe za vse jogo pragnennyam vidstoyati etnokulturnu samobutnist arabiv u vizantijskogo sviti U roki pravlinnya al Harisa ostatochno sklalosya tak zvane Gassanidske carstvo kochivna protoderzhava sho vidigravala rol bufera mizh Vizantiyeyu ta arabskimi plemenami Politiku batka prodovzhiv 569 581 pravitel romejskih arabiv Pri nomu zagostrilisya rozbizhnosti z Vizantiyeyu nezadovolenoyu nadmirnim posilennyam gassanidov Ideologichnim privodom protistoyannya stalo dotrimannya u Gassanidiv yakovitskogo napryamku hristiyanstva Vin buv zahoplenij razom z druzhinoyu i dekilkoma ditmi vizantijskim chinovnikom kuratorom Magnom ta dostavlenij u 581 roci do Konstantinopolya Imperator Tiberij II Kostyantin 578 582 posadiv jogo pid domashnij aresht Jogo starshij sin an Numan ibn al Munzir sho zalishivsya na batkivshini vlashtovuvav nabigi na vizantijski volodinnya ale zgodom potrapiv u zaslannya razom z batkom Blizko 585 roku carstvo gassanidiv bulo rozdileno mizh 15 vozhdyami arabskih plemen i pripinilo isnuvannya Pislya rozpadu carstva Gassanidiv cya dinastiya zberigala deyakij vpliv do prihodu islamu Okremi predstavniki plemeni Gassan dobrovilno prijnyali novu viru ale masovoyi islamizaciyi plemeni ne vidbulosya Ostannomu gassanidskomu caryu 633 636 dovelosya vid imeni imperatora Irakliya I 610 641 vesti peregovori z delegaciyeyu musulman Perehid Dzhabali razom iz zagonom arabiv hristiyan na storonu musulman na tretij den bitvi na richci Yarmuk 22 serpnya 636 roku i zvernennya v islam buli obumovleni pragmatichnimi mirkuvannyami usvidomlennyam neminuchosti porazki vizantijciv cherez rozbrat sered vishogo komanduvannya i bazhannyam rozdiliti z musulmanskim vijskom plodi peremogi Odnak pislya konfliktu z halifom Omarom ibn al Hattabom vtik do Konstantinopolya rozkayavsya povernuvsya v lono hristiyanstva buv proshenij i oselivsya v Malij Aziyi Velika chastina plemeni Gassan pishla za svoyim vatazhkom a teritoriyu jogo rozselennya zajnyalo velike pleminne ob yednannya tayitiv Posilannya Rome s Arab Allies in Late Antiquity In Henning Borm eds Commutatio et Contentio Studies in the Late Roman Sasanian and Early Islamic Near East Wellem Verlag Dusseldorf 2010 pp 159 186 Ball Warwick 2000 London Routledge ISBN 0 203 02322 6 Arhiv originalu za 10 chervnya 2016 Procitovano 28 bereznya 2017 Fowden Elizabeth Key 1999 Berkeley and Los Angeles University of California Press ISBN 0 520 21685 7 Arhiv originalu za 1 travnya 2016 Procitovano 28 bereznya 2017 Greatrex Geoffrey Lieu Samuel N C 2002 The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars Part II 363 630 AD London Routledge ISBN 0 415 14687 9 Kazhdan Alexander Petrovich red 1991 New York and Oxford Oxford University Press ISBN 978 0 19 504652 6 1991 Ghassan The Encyclopedia of Islam New Edition Volume II C G Leiden and New York Brill s 462 463 ISBN 90 04 07026 5 Shahid Irfan 1995 Washington DC Dumbarton Oaks ISBN 978 0 88402 214 5 Arhiv originalu za 16 travnya 2016 Procitovano 28 bereznya 2017