Гаочанське царство

Гаочан (кит.: 高昌; піньїнь: Gāochāng) — стародавня військова колонія, заснована гунськими правителями у I ст. до н. е. в Турфанській западині, за 30 км від сучасного Турфану. Один з перших центрів буддизму на території Китаю (поблизу — Безекликська печера тисячі будд). Руїни вперше були досліджені на початку XX століття Альбертом фон Лекока.

Гаочан кит. 高昌故城
Основні дані
42°51′10″ пн. ш. 89°31′45″ сх. д. / 42.852777777778° пн. ш. 89.529166666667° сх. д. / 42.852777777778; 89.529166666667
Країна	КНР
Адмінодиниця	Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Площа	459,97 га і 51 207,8 га
Часовий пояс	(Сіньцзян-Уйгурський автономний район)
OSM	↑153310 ·R (Сіньцзян-Уйгурський автономний район)
Міська влада
Мапа
Гаочан у Вікісховищі

Руїни Гаочана

У I ст. н. е. китайська держава Хань під час свого першого завоювання Західного Краю заснувала серед місцевих тохарських міст-держав своє військове поселення в Турфані. 420 р. колонія китайських поселенців Гаочан добровільно визнала над собою владу держави Північна Лян. У 437 р. китаєць захопив владу в місті та відокремився від гунської держави Північна Лян, розташованої в коридорі Хесі (провінція Ганьсу). Таким чином він фактично заснував самостійну державу Гаочан. У 439 р. держава Північна Лян була завойована табгачсько-китайською державою Північного Китаю Тоба-Вей і її гунські правителі рушили на захід, шукаючи нових земель. 442 р. вони захопили Гаочан, вигнавши Гань Шуаня, і стали там правити. У 460 р. оаза була взята жужаньськими військами, які перебили місцевих гунів та віддали владу династії переселенців з Китаю. Кілька разів правителі Гаочану визнавали себе васалами жужанів, , ефталітів, тюрків та китайських держав, бажаючи зберегти свій суверенітет. Гаочан був державою, що входила у Великий Шовковий Шлях, і розбагатіла на торговельній діяльності. На початку 6 ст. Гаочан підкорив своїй владі всі дрібні міста і князівства Турфану.

Після заснування у Китаї династії Тан в Гаочан стали стікатися прихильники скинутої династії Суй. У 628 р. через Гаочан проїжджав відомий паломник Сюаньцзан. У 640 р., як пише Л. Н. Гумільов, місто зазнав нападу армії танського імператора: Імперські війська підійшли до столиці, засипали рів і закидали місто камінням з облогових знарядь. Молодий князь з'явився у імперський табір, благаючи прийняти капітуляцію, але головнокомандувач дав сигнал до нападу, і з Гаочаном було покінчено. Швидкість, з якою імперська армія взяла гаочанську фортецю, справила на місцевих жителів неабияке враження. Двадцять два міста здалися без бою.

Китайські завоювання в 7 ст.

Розорена Гаочан була перетворена на фортецю Танської імперії (під назвою Січжоу). У зв'язку з наступом пустелі оаза знелюдніла та остаточно залишена жителями у XIV столітті.

Князі Гаочану

•  — 437—442

Гунська династія

•  — 442—444
•  — 444—460

Династія Кань

•  — 460—477
•  — 477—478
•  — 478—488(491)

Династія Чжан

•  — 488(491)-496

Династія Ма

•  — 496—501

Династія Цюй

•  — 501—525
•  — 525—530
•  — 530—548
•  — 548—550
• ім'я невідоме — 550—554
•  — 555—560
•  — 560—601
•  — 601—613

Невідома династія

• ім'я невідоме — 613—619

Династія Цюй

•  — 619—623 (вдруге)
•  — 623—640
•  — 640

Джерела

• Л. Н. Гумилев. Хунны в Китае. Санкт-Петербург. «Абрис». 1994. 272с. с.143,163,175,182,200.
• Л. Н. Гумилев. Древние тюрки. Москва. Айрис-пресс. 2012. 560с. с.247-249.