Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вільгельм Він (нім. Wilhelm Carl Werner Otto Fritz Franz Wien; 13 січня 1864 — 30 серпня 1928) — німецький фізик, лавреат Нобелівської премії (1911) за дослідження явищ випромінювання і поглинання електромагнітних хвиль абсолютно чорним тілом (закон Віна).
 Вільгельм Він | |
|---|---|
| нім. Wilhelm Wien | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Wilhelm Carl Werner Otto Fritz Franz Wien |
| Народився | 13 січня 1864 |
| Помер | 30 серпня 1928 (64 роки) Мюнхен  Німеччина |
| Поховання | Вальдфрідгоф[1] |
| Місце проживання | Німеччина, Польща |
| Країна |  Німеччина |
| Національність | Німець |
| Діяльність | фізик, викладач університету, фізик-теоретик |
| Alma mater | Геттінгенський університет Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана HU Berlin |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Берлінський, Гіссенський, Вюрцбургський університети |
| Вчителі | Герман фон Гельмгольц |
| Аспіранти, докторанти | d d d[2] d[2] |
| Членство | Шведська королівська академія наук Прусська академія наук Баварська академія наук |
| Відомий завдяки: | дослідження явищ випромінювання і поглинання електромагнітних хвиль абсолютно чорним тілом закон Віна |
| У шлюбі з | d |
| Діти | Карл Він |
| Родичі | d |
| Нагороди | |
 Вільгельм Він у Вікісховищі | |
Біографія
Вільгельм Він народився в сім'ї поміщика Карла Віна. У 1866 р. сім'я переїхала в Драхштейн, біля Растенбургу в Східній Пруссії (нині Кентшин Польща).
У 1879 р. Він закінчив в Растенбурзі школу і в 1880–1882 рр. вчився в гімназії в Гайдельберзі. У 1882 р. він вчився в Геттінгенському і Берлінському університетах.
У 1883 по 1885 рр. працював в лабораторії Германа Гельмгольца і отримав в 1886 р. докторський ступінь (еквівалентно кандидатові наук). З 1889 р. він працював асистентом Гельмгольца в імперській фізико-технічній установі. У 1892 р. захистив в Берлінському університеті докторську дисертацію (ступінь, еквівалентний докторові наук).
У 1896 р. став доцентом на кафедрі в Аахенському технічному університеті. У 1899 р. був професором в Гіссенському університеті, проте вже в 1900 р. перейшов в Вюрцбурзький університет як наступник Вільгельма Рентгена. У 1919 році переїхав до Мюнхена, знову як наступник Рентгена. Помер в 1928 році у 64-річному віці.
Ім'ям Віна названа лабораторія у федеральній фізико-технічній установі (ФРН) в технопарку WISTA в передмісті Берліна — Адлерсгофе.
Двоюрідний брат Віна — Макс Він (1866–1938) був одним з першопрохідців в області високочастотної техніки.
Ранні роки
Вільгельм народився у місті Гаффенлор, провінція пруссії (нині Приморськ, Росія) як син поміщика Карла Віна. У 1866 році його родина переїхала до Драхштайна поблизу Растенбурга (нині Кетшин, Польща).
У 1879 році Вільгельм пішов до школи в Растенбурзі, а в 1880–1882 роках відвідував міську школу Гейдельберга. У 1882 р. Він відвідував Геттінгенський університет та Берлінський університет. В 1883–85 роках працював у лабораторії Германа фон Гельмгольца, а в 1886 р. Отримав ступінь доктора філософії. з тезою про дифракцію світла на метали та про вплив різних матеріалів на колір заломленого світла. З 1896 до 1899 року Вільгельм читав лекції в університеті RWTH Aachen. Він став двічі наступником Вільгельма Конрада Рентгена, в 1900 році в Вюрцбургському університеті і в 1919 році в Мюнхенському університеті. Він цінував і Альберта Айнштейна, і релятивізм.
Кар'єра
У 1896 році Він емпірично визначив закон розподілу випромінювання чорних тіл , згодом названий його ім'ям: закон Віна. Макс Планк, який був колегою Віна, не вірив в емпіричні закони, тому, використовуючи електромагнетизм та термодинаміку, він запропонував теоретичну основу закону Вільгельмові, який став . Однак закон Віна діяв лише на високих частотах і занижував показник радіації на низьких частотах. Планк виправив теорію і запропонував те, що зараз називається законом Планка, що призвело до розвитку квантової теорії. Однак інша емпірична формула Віна 
, що називається законом зміщення Віна, як і раніше дуже корисна, оскільки вона пов'язує пікову довжину хвилі, випромінювану тілом (λmax), і температуру тіла (T). У 1900 р. (За роботою Джорджа Фредеріка Чарльза Серля) він припустив, що вся маса речовини має електромагнітне походження, і запропонував формулу 
для співвідношення між електромагнітною масою та електромагнітною енергією.
У 1898 році Він розробив фільтр Віна для дослідження анодних променів. Це пристрій, що складається з перпендикулярних електричних та магнітних полів, які можуть використовуватися як регулятори швидкості для заряджених частинок, наприклад, в електронних мікроскопах та спектрометрах. Його використовують у прискорювальній мас-спектрометрії для вибору частинок виходячи з їх швидкості. Пристрій складається з ортогональних електричних та магнітних полів, так що частинки з правильною швидкістю не будуть задіяні, тоді як інші частинки будуть відхилятися. Він може бути налаштований для аналізу енергії заряджених частинок, та як монохроматор або мас-спектрометр.
Під час вивчення потоків іонізованого газу в 1898 році Вільгельм визначив позитивну частинку, що рівна за масою атому водню. Вільгельм цим заклав основу мас-спектрометрії. Джозеф Томсон удосконалив апарат Віна і провів подальші експерименти в 1913 р., Після роботи Ернеста Резерфорда в 1919 р. Частинка Віна була прийнята і названа протоном.
У 1911 році Відень був удостоєний Нобелівської премії з фізики «за свої відкриття щодо законів, що регулюють випромінювання тепла».
Досягнення
У 1893/94 рр. він вивів закон зсуву Віна, в 1896 р. закон Віна для теплового випромінювання. У 1911 р. удостоєний Нобелівської премії з фізики за роботи по тепловому випромінюванню.
Див. також
- 48456 Вільгельмвін — астероїд, названий на честь вченого.
Примітки
- Find a Grave — 1996.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Stefan Heym: the perpetual dissident. Choice Reviews Online. Т. 30, № 07. 1 березня 1993. с. 30–3702-30-3702. doi:10.5860/choice.30-3702. ISSN 0009-4978. Процитовано 13 травня 2020.
- Kragh, Helge; Brush, Stephen G. (2001-04). Quantum Generations: A History of Physics in the Twentieth Century. American Journal of Physics. Т. 69, № 4. с. 524—525. doi:10.1119/1.1351149. ISSN 0002-9505. Процитовано 13 травня 2020.
- Nobelstiftelsen. (1964-2005). Physics. Elsevier Pub Company. ISBN . OCLC 786249694.
Посилання
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [ 22 листопада 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- (нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilgelm Vin nim Wilhelm Carl Werner Otto Fritz Franz Wien 13 sichnya 1864 30 serpnya 1928 nimeckij fizik lavreat Nobelivskoyi premiyi 1911 za doslidzhennya yavish viprominyuvannya i poglinannya elektromagnitnih hvil absolyutno chornim tilom zakon Vina Vilgelm Vinnim Wilhelm WienIm ya pri narodzhenninim Wilhelm Carl Werner Otto Fritz Franz WienNarodivsya13 sichnya 1864 1864 01 13 Pomer30 serpnya 1928 1928 08 30 64 roki Myunhen NimechchinaPohovannyaValdfridgof 1 Misce prozhivannyaNimechchina PolshaKrayina NimechchinaNacionalnistNimecDiyalnistfizik vikladach universitetu fizik teoretikAlma materGettingenskij universitet Myunhenskij universitet Lyudviga Maksimiliana HU BerlinGaluzFizikaZakladBerlinskij Gissenskij Vyurcburgskij universitetiVchiteliGerman fon GelmgolcAspiranti doktorantid d d 2 d 2 ChlenstvoShvedska korolivska akademiya nauk Prusska akademiya nauk Bavarska akademiya naukVidomij zavdyaki doslidzhennya yavish viprominyuvannya i poglinannya elektromagnitnih hvil absolyutno chornim tilom zakon VinaU shlyubi zdDitiKarl VinRodichidNagorodilekciya Gatri d 1925 Vilgelm Vin u VikishovishiBiografiyaVilgelm Vin narodivsya v sim yi pomishika Karla Vina U 1866 r sim ya pereyihala v Drahshtejn bilya Rastenburgu v Shidnij Prussiyi nini Kentshin Polsha U 1879 r Vin zakinchiv v Rastenburzi shkolu i v 1880 1882 rr vchivsya v gimnaziyi v Gajdelberzi U 1882 r vin vchivsya v Gettingenskomu i Berlinskomu universitetah U 1883 po 1885 rr pracyuvav v laboratoriyi Germana Gelmgolca i otrimav v 1886 r doktorskij stupin ekvivalentno kandidatovi nauk Z 1889 r vin pracyuvav asistentom Gelmgolca v imperskij fiziko tehnichnij ustanovi U 1892 r zahistiv v Berlinskomu universiteti doktorsku disertaciyu stupin ekvivalentnij doktorovi nauk U 1896 r stav docentom na kafedri v Aahenskomu tehnichnomu universiteti U 1899 r buv profesorom v Gissenskomu universiteti prote vzhe v 1900 r perejshov v Vyurcburzkij universitet yak nastupnik Vilgelma Rentgena U 1919 roci pereyihav do Myunhena znovu yak nastupnik Rentgena Pomer v 1928 roci u 64 richnomu vici Im yam Vina nazvana laboratoriya u federalnij fiziko tehnichnij ustanovi FRN v tehnoparku WISTA v peredmisti Berlina Adlersgofe Dvoyuridnij brat Vina Maks Vin 1866 1938 buv odnim z pershoprohidciv v oblasti visokochastotnoyi tehniki Ranni roki Vilgelm narodivsya u misti Gaffenlor provinciya prussiyi nini Primorsk Rosiya yak sin pomishika Karla Vina U 1866 roci jogo rodina pereyihala do Drahshtajna poblizu Rastenburga nini Ketshin Polsha U 1879 roci Vilgelm pishov do shkoli v Rastenburzi a v 1880 1882 rokah vidviduvav misku shkolu Gejdelberga U 1882 r Vin vidviduvav Gettingenskij universitet ta Berlinskij universitet V 1883 85 rokah pracyuvav u laboratoriyi Germana fon Gelmgolca a v 1886 r Otrimav stupin doktora filosofiyi z tezoyu pro difrakciyu svitla na metali ta pro vpliv riznih materialiv na kolir zalomlenogo svitla Z 1896 do 1899 roku Vilgelm chitav lekciyi v universiteti RWTH Aachen Vin stav dvichi nastupnikom Vilgelma Konrada Rentgena v 1900 roci v Vyurcburgskomu universiteti i v 1919 roci v Myunhenskomu universiteti Vin cinuvav i Alberta Ajnshtejna i relyativizm Kar yera U 1896 roci Vin empirichno viznachiv zakon rozpodilu viprominyuvannya chornih til zgodom nazvanij jogo im yam zakon Vina Maks Plank yakij buv kolegoyu Vina ne viriv v empirichni zakoni tomu vikoristovuyuchi elektromagnetizm ta termodinamiku vin zaproponuvav teoretichnu osnovu zakonu Vilgelmovi yakij stav Odnak zakon Vina diyav lishe na visokih chastotah i zanizhuvav pokaznik radiaciyi na nizkih chastotah Plank vipraviv teoriyu i zaproponuvav te sho zaraz nazivayetsya zakonom Planka sho prizvelo do rozvitku kvantovoyi teoriyi Odnak insha empirichna formula Vina l m a x T c o n s t a n t displaystyle lambda mathrm max T mathrm constant sho nazivayetsya zakonom zmishennya Vina yak i ranishe duzhe korisna oskilki vona pov yazuye pikovu dovzhinu hvili viprominyuvanu tilom lmax i temperaturu tila T U 1900 r Za robotoyu Dzhordzha Frederika Charlza Serlya vin pripustiv sho vsya masa rechovini maye elektromagnitne pohodzhennya i zaproponuvav formulu m 4 3 E c 2 displaystyle m 4 3 E c 2 dlya spivvidnoshennya mizh elektromagnitnoyu masoyu ta elektromagnitnoyu energiyeyu U 1898 roci Vin rozrobiv filtr Vina dlya doslidzhennya anodnih promeniv Ce pristrij sho skladayetsya z perpendikulyarnih elektrichnih ta magnitnih poliv yaki mozhut vikoristovuvatisya yak regulyatori shvidkosti dlya zaryadzhenih chastinok napriklad v elektronnih mikroskopah ta spektrometrah Jogo vikoristovuyut u priskoryuvalnij mas spektrometriyi dlya viboru chastinok vihodyachi z yih shvidkosti Pristrij skladayetsya z ortogonalnih elektrichnih ta magnitnih poliv tak sho chastinki z pravilnoyu shvidkistyu ne budut zadiyani todi yak inshi chastinki budut vidhilyatisya Vin mozhe buti nalashtovanij dlya analizu energiyi zaryadzhenih chastinok ta yak monohromator abo mas spektrometr Pid chas vivchennya potokiv ionizovanogo gazu v 1898 roci Vilgelm viznachiv pozitivnu chastinku sho rivna za masoyu atomu vodnyu Vilgelm cim zaklav osnovu mas spektrometriyi Dzhozef Tomson udoskonaliv aparat Vina i proviv podalshi eksperimenti v 1913 r Pislya roboti Ernesta Rezerforda v 1919 r Chastinka Vina bula prijnyata i nazvana protonom U 1911 roci Viden buv udostoyenij Nobelivskoyi premiyi z fiziki za svoyi vidkrittya shodo zakoniv sho regulyuyut viprominyuvannya tepla DosyagnennyaU 1893 94 rr vin viviv zakon zsuvu Vina v 1896 r zakon Vina dlya teplovogo viprominyuvannya U 1911 r udostoyenij Nobelivskoyi premiyi z fiziki za roboti po teplovomu viprominyuvannyu Div takozh48456 Vilgelmvin asteroyid nazvanij na chest vchenogo PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Stefan Heym the perpetual dissident Choice Reviews Online T 30 07 1 bereznya 1993 s 30 3702 30 3702 doi 10 5860 choice 30 3702 ISSN 0009 4978 Procitovano 13 travnya 2020 Kragh Helge Brush Stephen G 2001 04 Quantum Generations A History of Physics in the Twentieth Century American Journal of Physics T 69 4 s 524 525 doi 10 1119 1 1351149 ISSN 0002 9505 Procitovano 13 travnya 2020 Nobelstiftelsen 1964 2005 Physics Elsevier Pub Company ISBN 981 279 448 4 OCLC 786249694 PosilannyaInformaciya z sajtu Nobelivskogo komitetu 22 listopada 2008 u Wayback Machine angl nim