Військово морські сили Фінляндії фін Suomen merivoimat швед Finländska marinen один із видів збройних сил Фінляндії Війс

Військово-морські сили Фінляндії (фін. Suomen merivoimat, швед. Finländska marinen) — один із видів збройних сил Фінляндії.

Військово-морські сили Фінляндії Suomen merivoimat Finländska marinen
Емблема ВМС Фінляндії
Країна	Фінляндія
Тип	Військово-морські сили
Гарнізон/Штаб	Турку
Війни/битви
Вебсайт	merivoimat.fi(фін.) merivoimat.fi/en(англ.)

Медіафайли на Вікісховищі

Військово-морський флот Фінляндії має три статутні завдання, пов'язані з військовою обороною Фінляндії: спостереження за територіальними водами, відбиття територіальних порушень та морських атак та захист морських ліній зв'язку.

Станом на 2007 рік, численність ВМС Фінляндії складала 7900 людей (в тому числі 4300 військовослужбовців призовників).

Знаки розрізнення

Фінська назва Шведська назва	Дослівний переклад	Приклад українського аналогу
Офіцери
Amiraali Amiral	Адмірал	Адмірал
Vara-amiraali Viceamiral	Віце-адмірал	Віце-адмірал
Kontra-amiraali Konteramiral	Контр-адмірал	Контр-адмірал
Lippueamiraali Flottiljamiral	Адмірал флотилії	Командор
Kommodori Kommodor	Коммодор	Капітан 1 рангу
Komentaja Kommendör	Комендор	Капітан 2 рангу
Komentajakapteeni Kommendörkapten	Капітан-комендор	Капітан 3 рангу
Kapteeniluutnantti Kaptenlöjtnant	Капітан-лейтенант	Капітан-лейтенант
Yliluutnantti Premiärlöjtnant	Перший лейтенант	Старший лейтенант
Luutnantti Löjtnant	Лейтенант	Лейтенант
Aliluutnantti Underlöjtnant	Молодший лейтенант	Молодший лейтенант
Матроси й старшини
Sotilasmestari Militärmästare	Майстер	Головний майстер-старшина/Старший майстер-старшина
Ylipursimies Överbåtsman	Старший боцман	Майстер-старшина/Штаб-старшина
Pursimies Båtsman	Боцман	Головний корабельний старшина
Ylikersantti Översergeant	Старший сержант	Головний старшина
Upseerikokelas Officersaspirant	Офіцер-кадет	—
Kersantti Sergeant	Сержант	Старшина 1-ї статті
Upseerioppilas Officerselev	Офіцер-курсант	–
Alikersantti Undersergeant	Молодший сержант	Старшина 2-ї статті
Ylimatruusi Övermatros	Старший моряк	Старший матрос
Aliupseerioppilas Underofficerselev	Унтер-офіцер- курсант	—
Matruusi Matros	Моряк	Матрос

Прапори кораблів і суден

Прапор	Гюйс	Вимпел бойових кораблів

Прапори посадових осіб

Пункти Базування

ВМБ Упінніємі
ВМБ Турку

Організаційний склад

Організаційно Військово-морські сили Фінляндії включають у себе Головний штаб ВМС, два оперативних командування, окрему Уусімааську (по-шведськи — Нюландську) бригаду морської піхоти, військово-морське училище, дослідницький центр і матеріальне управління.

Головний штаб ВМС, Турку

Воєно-морське командування Архіпелагового моря (фін. Saaristomeren Meripuolustusalue), Турку
Воєно-морське командування (фін. Suomenlahden Meripuolustusalue), Упінниємі
(швед. Nylands Brigad (фін. Uudenmaan Prikaati)), Драгсвік
Воєно-морське училище (фін. Merisotakoulu), Гельсінкі
Дослідницький центр ВМС (фін. Merivoimien Tutkimuslaitos), Еспоо
Матеріальне управління ВМС (фін. Merivoimien Materiaalilaitos), Турку, Бйоркбода

Префікс кораблів і суден

Кораблі і судна ВМФ Фінляндії не мають префікса по приналежності до Військово-морських сил держави.

Бойовий склад

Воєно-морський флот

Тип	Бортовий номер	Назва	У складі флоту
Мінні загороджувачі
	01	Pohjanmaa	8 червня 1979
	02	Hämeenmaa	15 квітня 1992
	05	Uusimaa	2 грудня 1992
Мінний загороджувач типу «Pansio»	777	Porkkala	25 вересня 1991
Мінний загороджувач типу «Pansio»	875	Pyhäranta	26 травня 1992
Мінний загороджувач типу «Pansio»	876	Pansio	29 жовтня 1992
Строжові кораблі
Ракетний катер типу «Раума»	70	Rauma	19 жовтня 1990
Ракетний катер типу «Раума»	71	Raahe	20 серпня 1991
Ракетний катер типу «Раума»	72	Porvoo	27 квітня 1992
Ракетний катер типу «Раума»	73	Naantali	23 червня 1992
Ракетний катер типу «Hamina»	80	Hamina	24 серпня 1998
Ракетний катер типу «Hamina»	81	Tornio	12 травня 2003
Ракетний катер типу «Hamina»	82	Hanko	22 червня 2005
Ракетний катер типу «Hamina»	83	Pori	19 червня 2006
Мінні тральщики
Мінний тральщик типу «Kuha»	21	Kuha 21
Мінний тральщик типа «Kuha»	22	Kuha 22
Мінний тральщик типу «Kuha»	23	Kuha 23
Мінний тральщик типу «Kuha»	24	Kuha 24
Мінний тральщик типа «Kuha»	25	Kuha 25
Мінний тральщик типу «Kuha»	26	Kuha 26
Мінний тральщик типу «Kiiski»	521	Kiiski 1
Мінний тральщик типу «Kiiski»	522	Kiiski 2
Мінний тральщик типу «Kiiski»	523	Kiiski 3
Мінний тральщик типу «Kiiski»	524	Kiiski 4
Мінний тральщик типу"Kiiski"	525	Kiiski 5
Мінний тральщик типу «Kiiski»	526	Kiiski 6
Мінний тральщик типу «Kiiski»	527	Kiiski 7
Допоміжні судна
Командний катер типу"Syöksy"	511	Jymy
Командний катер типу «Syöksy»	512	Raju
Командний катер типу «Syöksy»	531	Syöksy
Командний катер типу «Syöksy»	541	Vinha
Транспортний корабель типу"Kampela"	771	Kampela 1
Транспортний каребель типу"Kampela"	772	Kampela 2
Транспортний корабель типу"Kampela"	877	Kampela 3
Транспортний корабель типу «Valas»	98	Mursu
Транспортний корабель типу «Valas»	121	Vahakari
Транспортний корабель типу «Valas»	722	Vaarlahti
Транспортний корабель типу «Valas»	723	Vänö
Транспортний корабель типу «Valas»	879	Valas
Десантний корабнль
Десантний катер типу «Jurmo»	U601-U637
Десантний корабель типу «Uisko»	U210-U211 U301-U312 U400-

Історія

Перед 1918 роком

Під владою Швеції

Землі сьогоднішньої Фінляндії належали Швеції до 1809 року. Тоді тут знаходилися бази , a багато матросів мало фінське походження.

Час під залежністю від Росії

У 1809 року Фінляндія перейшла від Швеції до Росії. Саме тоді вперше була утворена повністю фінська морська одиниця флоту — Suomen Meriekipaasi. Утворена вoнa у 1830 році i охороняла береги Фінляндії, діючи у складі балтійського флоту . Серед кораблів, які входили до Meriekipaasi був паровий фрегат Рюрик (побудований у 1851 році у порту у Турку) i паровий корвет Калевала" (побудований в 1858 році в тому самому порту що Рюрик") — обидва кораблі служили пізніше у. Також військово-морські сили Фінляндії брали участь в кримській війні нa Балтійському морі.

Незалежна Фінляндія

Дії між двох війн

6 грудня 1917 року Фінляндія оголосила про свою незалежність. Ця ситуація застала Росію тільки в січні 1917 року. Першими кораблями які входили у склад нового флоту Фінляндії були російські кораблі, які були в стані подолати подорожі зимою до бази у Кронштадті, потім брали участь у фінляндській громадянській війні в 1918 році. Через 10 i 20 років фінляндські морські сили мали у своєму складі кілька канонерок — Klas Horn (отриманих від Росії), Matti Kurki (отримані від Росії), Turunmaa i Karjala (збудовані у Фінляндії у 1918 році, замовлені i оплачені через росіян нa потреби самих фінів); шість міноносців типу S (отримані від Росіян під час громадянської війни); вісім міноносців типу C; кілька великих і малих мінних тральщиків. У 1920 Німці передали Фінляндії два здобутих під час війни з Росією міноносці (Uusimaa i Hämeenmaa). Ураз з Фінляндія мусила повернути частину кораблів (три міноносці типу S (S3, S4 i S6), морські тральщики Altair, Mikula, MP 7, MP 11, Ahvola, T 12, чотири малих транспортних i п'ятдесят чотири моторні човни. Ще три торпедні кораблі типу C (C1, C2 i C3) втрачено під час виконання британської компанії проти Росії у 1918—1919 роках.

У 1927 році по роках дискусії про розбудову морських сил, було прийнято план побудови нових кораблів. Імпульсом до цього стала втрата міноносця S2 під час шторму в листопаді 1925 року. Плани закладення побудови двох панцерників берегової оборони і чотирьох підводних човнів. Піднято пропозицію про прийняття міноносців з Великої Британії і також побудову власних, a також конструювання тральщиків. У 1930 році прийнято побудовані у Франції у 1902 році, німецький корабель Oldenburg, який був включений до флоту як навчальний корабель Suomen Joutsen.

Друга світова війна

У часи другої війни світової Фінляндія мала значні успіхи у розбудові флоту, хоча не всі заплановані плани вдалось виконати у термін. Серед кораблів, які були у складі Фінського флоту: два панцерника берегової оборони ( i ), п'ять підводних човнів двох типів (Vesihiisi, Iku-Turso, Vetehinen також i ), чотири канонерки (Turunmaa, Karjala, Uusimaa i Hämeenmaa), сім міноносців (два типи Sisu, один типу Isku, чотири типу Syöksy), один мінний тральщик . Також на озері Ладога Фінляндія утримувала шість кораблів: один криголам (Aallokas), одну канонерку (Aunus), один мінний загороджувач (Yrjö), один буксир (Vakava), два моторні човни (S1 i N. K. af Klercker).

Зимова війна

Після початку зимової війни Фінляндія зайняла демілітаризовані Аландські острови. Військовий флот зайнявся охороною торгових кораблів i морських шляхів. Під час першого місяця війни дійшло до обмінів вогнем між радянськими військовими кораблями і береговою артилерією в Ханко, i Койвіца. Під час битв у Ханко i Койвіцо фінам вдалось завдати значної шкоди і змусити радянські кораблі відступити. Спроби потопити радянські кораблі фінськими підводними човнами (Vesikko i Saukko) закінчилося невдало. У грудні 1939 року лід затвердів настільки, що єдиний криголам не був у стані добратися додому до Фінляндії. Найкращі одиниці флоту — два панцирники берегової оборони — залишилися стояти в порту в Турку, де зміцнювали його протипопівтряну оборону. Залишалися там до кінця війни.

Війна Продовження

Ще перед початком війни продовження Фінляндія замовила у Італії п'ять кораблів міноносців. Мир, за яким закінчилася зимова війна, поділив оперативний простір фінських військово-морських сил поблизу СРСР, за яким совіти орендували . Відносилось це і до берегової артилерії в Русаро i Осмуар, які охороняли підхід до Ботнічної затоки. Великі мінні поля, виставлені нa початку війни в спільності з німцями, залишалися. Два фінські панцерники берегової оборони залишалися на радянській базі в Ханко, аж до грудня 1941 року, коли росіяни постановили їх евакуацію[1].

У 1941—1945 роках у фінській затоці залишилося 69 779 встановлених мін i перешкод для мінних тральщиків. Вони були встановлені Фінляндією (6 382 міни), Радянським Союзом (16 179 мін i 2 441 перешкоди) i Німеччиною (близько 45 000 мін). У 1957 році відбувся останній щорічний сезон знищення мін із затоки, але мінні загороди залишалися ще близько 10 років після того. До сьогодні на дні знаходиться багато мін із часів тієї війни[2]. Найбільша втрата фінського флоту під час тієї війни, затоплення панцерника Ilmarinen після того як він натрапив на міну 13 вересня 1941 року. Загинув одразу 271 моряк. З катастрофи врятувалися 132 моряки. У 1942 році військові дії перейшли на охорону морських рубежів. Фінляндія i Німеччина заплатили велику ціну, щоб не допустити прориву совітських підводних човнів до Балтійського моря. Використання у цих цілях мінних полів виявилося недостатнім заходом. Радянські підводні човни затопили вісімнадцять кораблів, серед яких сім належало Фінляндії. Фіни затопили натомість три, серед дванадцяти затоплених всіх радянських підводних човнів. Важливим кроком було повне блокування фінської затоки. У 1944 році СССР повністю деблокував затоку.

Весною 1942 року Фінляндія зайняли остів Готланд. У липні 1942 року росіяни здійснили спробу зайняти малий острівок Соммерс у Фінській затоці. У 1943 році Фінський флот отримав чотирнадцять нових кораблів міноносців, замінивши їх довоєнними. У 1944 році СРСР розпочав велику компанію наступну проти Фінляндії, під час якої флот бився разом із сухопутними силами у Виборгзькій затоці. Фінські кораблі вціліли, проте змушені були до виведення з затоки.

Лапландська війна

Докладніше: Лапландська війна

Докладніше:

Війна проти німців розпочалася у вересні 1944 року. 25 серпня міністр закордонних справ Фінляндії звернувся до Союзу Радянських Соціалістичних Республік СРСР з пропозицією щодо мирних переговорів. Рада вимагала в обмін на розірвання всіх відносин з Третім рейхом і наказ про вивід з території Фінляндії німецьких військ до 15 вересня. Уряд Фінляндії виконав ці вимоги 4 вересня. Німеччина, вже розраховуючи на можливість втратити свого союзу із Фінляндією, розробила кілька сценаріїв. Основним планом була окупація фінської території, але з середини 1944 року. Стало ясно, що німці не могли дозволити собі таких військових зусиль. Крім того, Третій рейх планував взяти фінські острови в Балтійському морі, щоб дозволити собі вільно працювати на своїх водах і продовжувати блокувати Фінську затоку. Перш за все, планувалося взяти Аландські острови (операція «Танне Ост») та острови (). Боячись залучення до конфлікту Швеції, яка була дуже чутливою до островів Аланд, було вирішено виконувати операцію «Танне Ост» обережно, але вона закінчилася повним фіаско. Німці втратили низку надводних кораблів, десяток літаків і в кілька разів більше солдатів, ніж фінська сторона. Падіння операції «Танне Ост» безпосередньо сприяло прориву радянським флотом блокади Фінської затоки. .

Німці здійснили останню акцію Маріоімата 1 жовтня 1944 року. У [Торніо], де був порт. Після цього висадка була виконана і місто перейшло до німців. Розпочалась битва і закінчилися через кілька днів перемогою фінів. Подібна ситуація склалася в той час у місті Кемі, де також було вирішено зайняти порт і місто. .

Фінські одиниці успішно обстрілювали німецькі береги, що становили серйозну загрозу для торговельних кораблів. Затонули кілька німецьких підводних човнів. Після фінсько-радянського союзу Фінляндія брала участь в роботі з очищення Балтійського моря від мін. Вона тривала до 1950-х років і спричинив багато жертв.

Зимова війна

Сьогодення

Тендер на перші мінні загороджувачі був оголошений у 2003 році. Вже у 2006 році головним виконавцем було вибрано Intermarine S.p.A., а бойові системи мав постачати Atlas Elektronik GmbH. Контракт нa побудову трьох сторожових кораблів був розрахований на 244,8 мільйонів євро, включаючи вартість навчання корабельних екіпажів, доставку технічної документації, запасних частин, а також логістичної підтримки. Останній з трьох мінних загороджувачів типу Katanpää передано фінському військовому флоту в листопаді 2016 року.

У грудні 2015 року фінський міністр оборони Юссі Ніїністо дав збройним силам мандат на початок реалізації програми «Ескадра 2020», ціллю якої є закупка чотирьох великих корветів, здатних діяти в Балтійському морі протягом року.

У вересні 2016 року, після закінчення модернізації, фінський військовий флот отримав мінний загороджувач «Pansio» (90). Це перший з трьох одиниць цього типу (разом з «Pyhäranta» i «Porkkala»), які планується добудувати до 2030 року. На реалізацію плану у 2016 та 2017 роках виділено 35 млн євро.

У січні 2020 року ВМС Фінляндії отримали модернізований ракетний катер Tornio класу Hamina, які будувалися впродовж кінця 1990-х – початку 2000-х років; ще три мають пройти капремонт і модернізацію до кінця 2021 року. Катери отримають засоби для боротьби з підводними човнами і нові можливості для оборони.

Посилання

(фін.)
(фін.)
(фін.)

Примітки

. merivoimat.fi (en-us) . Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
IISS Military Balance 2005/2006
. Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 8 березня 2018.
Edmund Kosiarz: Druga wojna światowa na Bałtyku. Gdańsk: Wydawnictwo Morskie, 1988, ss. 540-546. .
Edmund Kosiarz: Druga wojna światowa na Bałtyku. Gdańsk: Wydawnictwo Morskie, 1988, ss. 571-574. .
. 11 листопада 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
Finowie modernizują stawiacze min^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. Український мілітарний портал. 20 січня 2020. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.

Це незавершена стаття про військово-морський флот.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Фінляндію.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . merivoimat.fi (en-us) . Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.

[IISS-2] IISS Military Balance 2005/2006

[3] . Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 8 березня 2018.

[kosiarz-4] Edmund Kosiarz: Druga wojna światowa na Bałtyku. Gdańsk: Wydawnictwo Morskie, 1988, ss. 540-546. .

[5] Edmund Kosiarz: Druga wojna światowa na Bałtyku. Gdańsk: Wydawnictwo Morskie, 1988, ss. 571-574. .

[6] . 11 листопада 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.

[7] . 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.

[8] Finowie modernizują stawiacze min^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[9] . Український мілітарний портал. 20 січня 2020. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.