Віду нас лит Vydūnas псевдонім справжнє ім я Вільгельмас Стороста лит Vilhelmas Storosta 22 березня 1868 село Йонайчяй н

Віду́нас (лит. Vydūnas; псевдонім; справжнє ім'я Вільгельмас Стороста, лит. Vilhelmas Storosta; 22 березня 1868, село Йонайчяй, нині Шілутський район Литви — 20 лютого 1953, Детмольд, Німеччина) — литовський драматург, філософ, діяч культури.

Відунас
лит. Vydūnas

Ім'я при народженні	Вільгельмас Стороста
Псевдо	Vydūnas
Народився	22 березня 1868(1868-03-22) ^d, ^d, Гумбіннен^[d], Східна Пруссія, Королівство Пруссія
Помер	20 лютого 1953(1953-02-20) (84 роки) Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Литва
Діяльність	драматург , філософ, культурний діяч
Alma mater	Грайфсвальдський університет, Університет Мартіна Лютера, Лейпцизький університет і HU Berlin
Знання мов	литовська
Портрет на банкноті 200 литів
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Батько — вчитель початкової школи. Відунас відомий також під литуанізованим варіантом імені Вілюс Стороста (літ. Vilius Storosta). Закінчив учительську семінарію в Рагніті (нині Німан). З 1888 року викладав у школах. В університетах Німеччини (Грайфсвальд, 1896—1898; Галле, 1899; Лейпциг, 1900—1902; Берлін, 1913—1919) вивчав літературу, філософію, історію мистецтва, історію релігії, іноземні мови. Викладав у музичній школі в Клайпеді . З 1892 з перервами жив в Тільзіті (нині Совєтськ), викладав у середній школі англійську та французьку мови.

Національна робота

Живучи в Тільзіті, Відунас очолював культурне життя литовців Східної Пруссії. Організовував гуртки і суспільства, хори, виступав з лекціями, випускав литовські періодичні видання «Шальтініс» (лит. «Šaltinis», «Джерело»), «Яунімас» (лит. «Jaunimas», «Молодь») і інші. Написав кілька статей і брошур на німецькій мові про литовців, їх історію та культуру.

Літературна творчість

Автор п'єс «Тіні предків» (лит. «Probočių šešėliai», 1908), «Вічний вогонь» (лит. «Amžina ugnis», 1912), «Світова пожежа» (лит. «Pasaulio gaisras», 1928) і інші. Драматичні твори засновані на символістській естетиці та близькі старовинними жанрами містерій і мораліте.

У 1927 році став членом «ПЕН-клубу», і до післявоєнного часу залишався єдиним литовцем, прийнятим в цю всесвітню організацію письменників, засновану Голсуорсі в 1921.

Філософія

У філософських і релігійно-містичних статтях, і трактатах «Смерть і що далі» (1907), «Таємнича величність людини» (1907), «Життєва основа народу» (1920) розвивав еклектичне вчення, засноване на елементах неоплатонізму, Бгаґавад-Ґіта і теософській рецепції індійських релігійно-філософських вчень. Пропагував вегетаріанство, якого і сам дотримувався.

Пізні роки

З приходом до влади в Німеччині гітлерівців піддавався репресіям. У 1938 був заарештований і утримувався в ув'язненні, але завдяки протестам відомих діячів культури був звільнений. У 1940 р. був висунутий на Нобелівську премію, але тогочасна міжнародна ситуація завадила Відунасу стати її лауреатом. У 1944 р. з наближенням радянських військ, як і інші жителі Тільзіта, евакуювався. Помер в Детмольді, у віці 84 роки. У 1991 прах Відунаса перепохований в Бітенай (Шілутського район).

Пам'ять

Відунас був зображений на банкноті в 200 литів. У селищі Кінтана Шілутського району з 1988 року діє Центр культури Відунаса («Kintų Vydūno kultūros centras»), що включає в себе меморіальну експозицію. Він влаштований в будівлі колишньої школи (побудованому в 1705 році), в якій в 1888—1892 роках викладав Відунас.. Головний її експонат — справжня арфа Відунаса (виготовлена в Лондоні і придбана мислителем в Тільзіті), грою на якій він щодня вранці і ввечері встановлював гармонію між своїм атманом і вселенським брахманом.

У місті Совєтськ на будинку, де жив Відунас, встановлено пам'ятну дошку з барельєфом філософа, крім того, в місті існує і музей Відунаса. 27 червня 2022 року пам'ятну дошку, через антилитовську та антинатівську істерію в РФ, було демонтовано.

Примітки

. Анграпа.ru. Анграпа.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
. Lietuvių kalba ir literatūra (лит.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
. Šilutės turizmo informacijos centras (лит.). Šilutės turizmo informacijos centras. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
. Kintų Vydūno kultūros centras (лит.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.

Література

В.Богдонавічюс, А.Мартишюте. Відунас в Західноєвропейському культурному контексті: між національним і глобальним. Вільнюс: Інститут литовської літератури і фольклору, 2013.
Від Мажвідаса до Відунаса. Творці та зберігачі литовської культури в Кенігсберзькому краю. Вільнюс: Mintis, 1999
Vacys Bagdonavičius. Filosofiniai Vydūno humanizmo pagrindai. Vilnius: Mintis, 1987
Vacys Bagdonavičius. Vydūnas: trumpa biografija. Vilnius: Vydūno draugija, Kultūros, filosofijos ir meno institutas (Standartų sp.), 2005. 63, [1] p.: iliustr., portr. Tir. [500] egz.
Я вірю в святе таїнство. Вільнюс: Мінтіс, 1994

Посилання

^{[недоступне посилання — історія]}
^{[недоступне посилання — історія]}

[1] . Анграпа.ru. Анграпа.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.

[2] . Lietuvių kalba ir literatūra (лит.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.

[3] . Šilutės turizmo informacijos centras (лит.). Šilutės turizmo informacijos centras. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.

[4] . Kintų Vydūno kultūros centras (лит.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.