Воронов Іван Дмитрович

Іван Дмитрович Воронов (нар. 6 січня [19 січня] 1915, Новий Мілет, Балашихинського району Московської області — пом. 6 серпня 2004, Москва) — радянський актор театру і кіно. Лауреат двох Сталінських премій (1946, 1950) і Державної премії РРФСР ім. К. С. Станіславського (1985). Народний артист РРФСР (1962).

Воронов Іван Дмитрович
Народився	19 січня (1 лютого) 1915 Новий Мілет, Балашиха (міський округ), Московська область
Помер	6 серпня 2004(2004-08-06)^[1] (89 років) Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Знання мов	російська
Заклад	РАМТ
Роки активності	з 1954
Нагороди
IMDb	ID 0903533
1955 — В квадраті 45 — Диверсант 1956 — Перші радості — Полотєнцев 1956 — Хазяйка готелю — граф Альбафьоріта 1957 — Незвичайне літо — Полотєнцев 1957 — Розповіді про Леніна — Григорій Михайлович Бєлов 1958 — Сампо — коваль Ільмарінен 1961 — На початку століття — Жандармський полковник 1963 — Понеділок — день важкий — Юрій Андрійович Христофоров 1964 — Острів Колдун — Капітан іноземного бота 1967 —  — Дударов 1967 — Три дні Віктора Чернишова — епізод 1968 —  — Реджо 1972 —  — батько Валерія Потєхіна 1973 — (фільм-спектакль) — Цар 1978 — Версія полковника Зоріна — Федір Пилипович Баранько 1978 — Стратегія ризику — Журавльов 1979 — Екіпаж — Сергій Миколайович 1980 — Ідеальний чоловік — Месон 1980 — Призначення — Юрій Петрович Лямін 1981 — Небезпечний вік — Міністр 1982 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Він десь тут — Дмитро Савелійович 1986 — Михайло Ломоносов — Герард Фрідріх Міллер Театральні роботи «Ревізор» Миколи Гоголя — Ляпкин-Тяпкін. " Лихо з розуму " Олександра С. Грибоєдова — Павло Опанасович засланні " Мертві душі " Миколи Гоголя — Ноздрьов «Місто майстрів» Т. Г. Габбе — Караколь " Бідність не порок " Олександра Островського — Митя « Не було ні гроша, та раптом алтин» Олександра Островського — Епішкін «Два капітани» Веніаміна Каверіна — Микола Антонович «Я хочу додому» Сергія Михалкова — Умпаніс «Нерівний бій» Віктора Розова — Роман «Вороги» Максима Горького — Захар Бардін «Казка про втрачений час» Євгена Шварца — Василь Прокопович «Слідство» Н. І. Воронова — Директор школи «Знедолені» Віктора Гюго — Жан Вальжан « Маленький лорд Фаунтлерой» Френсіса Бернетт — Старий лорд «Король Матіуш Перший». Януш Корчак. — Військовий міністр. «Том Сойєр». М. Твен. — індіанець Джо. «Борис Годунов». А. С. Пушкін — цар Борис. «Чінчрака». Г. Нахуцрішвілі. — Бах-Бах дев. «Карусель» — Лентяй «Рамаяна». Індійський епос (п'єса Наталії Гусєвої) — Равван. «Одруження». Микола Гоголь. — Кочкарев. «Дубровський». Олександр Пушкін. — Троєкуров. «Недоросль». Денис Фонвізін. — Простаков. Нагороди та звання Народний артист РРФСР (1962). Заслужений артист РРФСР (1952). Орден «Знак Пошани» (1967). Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (14 січня 2002 року) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва, великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами. Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (30 травня 1997 року) — за заслуги перед державою, вагомий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва . Сталінська премія другого ступеня (1946) — за виконання ролі Каракол в спектаклі «Місто майстрів» Тамара Габбе . Сталінська премія третього ступеня (1950) — за виконання ролі Умпаніса в спектаклі «Я хочу додому» Сергія Михалкова. Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського (1985) — за виконання ролі Жана Вальжана у виставі «Знедолені» за В. Гюго. Примітки Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Русский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. — 568 с.: ил. (стр. 94) (рос.). tvkultura.ru. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 26 січня 2018. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2021. . Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.