Волохи (закарпатські «білі цигани»)

Волохи — етнічна група змішаного румунського походження, основним ареалом розселення якої є північ Закарпатської області. Приблизна чисельність — 5-6 тисяч осіб.

Етнічні ознаки

На переписах до 2001-го волохи писалися українцями, а на переписі 2001го — українцями і румунами, рідною мовою вказують, найчастіше, українську.

Місцеве населення, зазвичай, ототожнює волохів з ромами, втім від ромів волохи відрізняються:

• мовою (діалект румунської, що законсервувався на рівні XVIII століття, тоді як закарпатські роми говорять угорською, а також циганською і українською мовами)
• антропометричними характеристиками (цілком світла, на відміну від ромів, шкіра, нерідко світлі відтінки волосся)

Конфесійно позиціонують себе як православних, втім воцерковленість низька — святкують лише Різдво і Великдень. У селах, де є лише греко-католицький храм, до храму не ходять. Істотня частина волохів останніми десятиліттями стала протестантами.

Походження

Походження волохів є дискусійним, оскільки мало досліджувалося вченими, а самі волохи не мають традиції зберігати перекази про минуле (зафіксовано лише один випадок, коли волох згадав, що чув від старших про походження волохів і це було твердження, що волохи прийшли на Закарпаття з Мармарощини). Трирічне дослідження волохів здійснене спільно українськими і румунськими вченими дійшло висновку, що волохи не є румунами і не підтримують жодних зв'язків з румунами Закарпаття.

Розселення етнічних груп у Закарпатті у 2001 р.:

   українці (у тому числі русини)

   угорці

   румуни на півдні області і волохи на півночі

   спільно українці (включаючи русинів) та росіяни

Ареал розселення

Волохи мешкають в одинадцятьох селах Перечинського, Свалявського, Ужгородського та Мукачівського районів Закарпатської області, зокрема у селах:

• Мирча Великоберезнянського району
• Анталовці, Кам'яниця Ужгородського району
• Сімер, Тур'я Пасіка, Тур'ї Ремети, Порошково Перечинського району
• Обава, Верхня Визниця Мукачівського району
• Довге Іршавського району

Найбільше волохів у Порошкові Перечинського району — близько півтори тисячі осіб.

Спосіб життя

За способом життя волохи подібні до закарпатських ромів:

• мешкають, переважно, у халупах, табором
• майже не ведуть присадибного господарства
• рідко здобувають повну середню освіту
• як один стають на силовий захист членів місцевої волоської громади, якщо ті вступили в конфлікт.
• вступають в шлюб в неповнолітньому віці, майже завжди в межах своєї етнічної групи (але інколи і з ромами), зазвичай не реєструючи його

В Порошкові вирубують ліс на продаж, в інших місцях займаються човниковою торгівлею і сезонним заробітчанством в інші регіони.

Але найвідоміше заняття ромів — виготовлення дерев'яних ложок, а також іншого побутового і сувенірного начиння з дерева. Як наслідок: найрозповсюдженіше прізвище серед волохів — Каналош («ложкар» угорською).

Голова місцевої громади волохів носить у них титул біров («суддя» угорською).

Джерела

• Олександр Гаврош. Волохи йдуть! // Україна Молода, 227, 07.12.2007 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Василь Зубач. Волохи — народ забутий // День, 178, 02.10.2002
• Віталій Пумпинець. Волохи свято оберігають свою мову, культуру та ремесло // Ua-Reporter.com, 31.10.2007 [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Сім етнографічних чудес України [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Електоральні процеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закарпаття: монографія / Під. ред. А. Круглашова і М. Токаря. — Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2014. — 552 с.